Постанова

від 22.12.2020 по справі б11/102-09/3/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа№ Б11/102-09/3/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Остапенка О.М.

Копитової О.С.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 22.12.2020 розглянувши апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішенняГосподарського суду Київської області від 12.08.2020 за позовомОСОБА_1 доЗакритого акціонерного товариства Укрбудінвест за участю третіх осіб 1). ОСОБА_2 2). Служби безпеки України провизнання недійсною додаткової угоди в межах провадження у справі№Б11/102-09/3/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеграл-П (Товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд-стандарт ) доЗакритого акціонерного товариства Укрбудінвест про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2020 і ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною додаткову угоду №4 від 25.04.2011 до договору №3 від 05.12.2003, укладеного між Закритим акціонерним товариством Укрбудінвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційні системи в частині зобов`язання передати останньому квартири АДРЕСА_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73,5 м2.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.11.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Демидова А.М.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 відкрите апеляційне провадження у справі № Б11/102-09/3/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2020 у визначеному складі. Призначено справу до розгляду на 01.12.2020.

В судове засідання 01.12.2020 з`явилися представник апелянта та третьої особи -2 Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, та надав суду пояснення з приводу заявлених вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 розгляд справи № Б11/102-09/3/24 відкладено на 22.12.2020.

22.12.2020 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її відпусткою.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів, беручи до уваги присутність представника апелянта в попередньому судовому засіданні та надання нею пояснень, дійшла висновків про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте в судовому засіданні були присутні лише представники третьої особи-2.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Київської області в межах справи про банкрутство №Б11/102-09/3/24 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Закритого акціонерного товариства Укрбудінвест та Служби безпеки України про визнання недійсним правочину, визнання права власності на майно, витребування майна від недобросовісного набувача.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відкрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ЗАТ Укрбудінвест .

Ухвалою суду від 20.11.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1) та Службу безпеки України (надалі - третя особа- 2).

Місцевим господарським судом встановлено, що 14.09.2005 між Закритим акціонерним товариством Укрбудінвест ( замовник , надалі - відповідач) та ОСОБА_1 ( дольовик , надалі - позивач) укладено Договір № 14-09/05 на пайову участь у будівництві житлового будинку. Згідно п. 1.1 Договору відповідач приймає позивача у пайове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , методом передачі відповідачу інвестицій у вигляді грошових коштів, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача.

Умовами договору також встановлено, що протягом 30 днів після закінчення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію відповідач зобов`язується передати позивачу у власність упорядковану двокімнатну квартиру в„– 26 на 4-ому поверсі ІІ секції у зазначеному будинку загальною площею 68,58 кв.м. Попередня вартість квартири складає 204 781,11 грн., крім того ПДВ 20% - 40 956,22 грн., всього разом 245 737,33 грн., при цьому попередня вартість квартири визначається із розрахунку вартості 1 кв.м. (3 583,22 грн.) загальної площі на момент оплати.

Позивачем в період з 14.09.2005 по 03.12.2008 сплачено відповідачу 245 737,33 грн., і ЗАТ Укрбудінвест засвідчило сплату коштів дольовика, згідно договору №14-09/05 від 14.09.2005 в сумі 245 737,33 грн. за двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 .

Актом прийому-передачі житла від 03.12.2008 відповідач передав, а позивач прийняв житлову площу 68,58 кв.м. квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 245 737,33 грн., натомість зазначений акт був складений до введення будинку в експлуатацію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2009 (залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.09.2009) порушено провадження у справі № Б11/102-09 за заявою ТОВ Євробуд-стандарт до ЗАТ Укрбудінвест про банкрутство, призначено розпорядником майна Яковенко Т.Ю. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2011 у справі №Б11/102-09/3 затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ Укрбудінвест , відмовлено у включенні до реєстру вимог кредиторів кредиторської вимоги ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 зверталась у справі №Б11/102-09/3 з кредиторською вимогою, заявленою як майновою, яка полягає саме в отриманні у власність квартири, а не повернення коштів, і як зазначено судом в мотивувальній частині ухвали від 03.11.2011 у справі №Б11/102-09/3 в ході судового розгляду наполягала на включенні її до реєстру вимог кредиторів саме з майновими вимогами на квартиру.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що 05.12.2003 між ЗАТ Укрбудінвест ( замовник - Генеральний підрядник , надалі - відповідач) та ТОВ Інвестиційні системи ( пайовик ) було укладено Договір №3 про пайову участь у будівництві житла. Предметом даного Договору є пайова участь у будівництві житла в обсязі 622,76 кв.м. загальної площі квартир в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 для подальшого виконання ТОВ Інвестиційні системи програми забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей згідно з угодою з Службою безпеки України від 21.05.2003 № 77.

Додатковою угодою № 4 від 25.04.2011 до Договору № 3 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житла (правочин, який оскаржується у даній справі) на виконання умов п. 2.1 Договору про пайову участь у будівництві житла сторони погодили внесення змін в перелік та детальну характеристику загальної площі квартир в новозбудованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , визначений п. 1 додаткової угоди № 2 від 20.05.2004 до Договору № 3 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житла, виклавши п. 1 додаткової угоди № 2 від 20.05.2004 до Договору № 3 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житла в наступній редакції: Після введення будинку в експлуатацію, виготовлення технічних паспортів на квартиру ЗАТ Укрбудінвест (відповідач) передає за актом прийому-передачі ТОВ Інвестиційні системи житло загальною площею для оформлення його у власність загальною площею 1 687,90 кв.м., житловою площею 818,10 кв.м., в тому числі квартиру в„– 26 на четвертому поверсі другої секції загальною площею 73,50 кв.м., житловою площею 17,30 кв.м.

За актом № 3/1-2011 від 18.06.2011 приймання-передачі до Договору № 3 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житла ЗАТ Укрбудінвест передав, а ТОВ Інвестиційні системи прийняло загальну площу квартир 2 347,60 кв.м., житлову площу 1 105,10 кв.м., в тому числі квартиру в„– 26 загальною площею 73,50 кв.м., житловою площею 17,30 кв.м.

В оскарженому рішенні місцевий господарський суд зазначив, що проведена ОСОБА_1 за договором оплата має характер попереднього платежу, здійснена до порушення провадження у справі про банкрутство. Втім, у разі невиконання зобов`язання щодо передачі придбаного майна у зв`язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство, натомість ОСОБА_1 не заявляла у справі №Б11/102-09/3/24 кредиторських вимог щодо повернення їй сплачених грошових коштів (інвестицій) на пайову участь у будівництві житлового будинку.

Місцевий господарський суд також зазначив, що спірна додаткова угода № 4 від 25.04.2011 до Договору № 3 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житла, укладеного між ЗАТ Укрбудінвест ( замовник - Генеральний підрядник , надалі - відповідач) та ТОВ Інвестиційні системи підписана від ЗАТ Укрбудінвест в.о. голови правління Мілютіною Л.В. на підставі ухвали господарського суду Київської області від 16.12.2010 у справі № Б11/102-09/3.

Хоча ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2009 у справі №Б11/102-09/3 призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Яковенко Т.Ю., відповідно до ч.ч. 14-17 ст. 13 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (який був чинний на момент укладення спірної угоди), розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом, а призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Так, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2010 (залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010) відсторонено голову правління Закритого акціонерного товариства Укрбудінвест ОСОБА_3 від виконання повноважень управління боржником, покладено виконання обов`язків керівника боржника на арбітражного керуючого - розпорядника майна - Яковенко Тетяну Юріївну. Разом з тим, ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2010 повноваження розпорядника майна Яковенко Т.Ю. у справі № Б11/102-09/3 про банкрутство ЗАТ Укрбудінвест припинено; призначено нового розпорядника майна у справі № Б11/102-09/3 арбітражного керуючого Мілютіну Ліну Василівну.

Таким чином, оскаржувана додаткова угода № 4 від 25.04.2011 до Договору № 3 від 05.12.2003 про пайову участь у будівництві житла підписана від ЗАТ Укрбудінвест в.о. голови правління Мілютіною Л.В. на підставі ухвали господарського суду Київської області від 16.12.2010 у справі № Б11/102-09/3 в межах наданих їй повноважень.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18.02.2016 у справі № 367/4296/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ Укрбудінвест , Служби безпеки України, треті особи ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Ірпінської міської Ради Київської області про зобов`язання вчинити дії (зобов`язати ЗАТ Укрбудінвест передати ОСОБА_1 у приватну власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ), позивачу у задоволенні позовних вимог до ЗАТ Укрбудінвест , Служби безпеки України відмовлено.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що згідно листа керуючого санацією ЗАТ Укрбудінвест від 22.07.2013, ОСОБА_1 повідомлено, що договір на пайову участь у будівництві житлового будинку № 14-09/05 від 14.09.05 є довгостроковим, завдає збитків ЗАТ Укрбудінвест через несплату суми інвестицій на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , керуючий санацією ЗАТ Укрбудінвест Мілютіна Л.В. відмовилась від виконання договору № 14-09/05 від 14.09.2005 про пайову участь у будівництві житлового будинку та повідомлено про право вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв`язку з відмовою від виконання договору в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач не набула право на передачу їй квартири АДРЕСА_1 , оскільки нею сплачено 68,58 кв.м. частини загальної площі майнових прав на квартиру в„– 26 , а відповідно до даних інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 (секції ІІ-ІІІ), зокрема експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, загальна площа майнових прав на квартиру в„– 26 складає 73,50 кв.м. Позивач, не виконавши свої зобов`язання у повному обсязі згідно договору № 14-09/15 на пайову участь у будівництві житлового будинку від 14.09.2005, набула право вимоги на сплачені частково грошові кошти, при цьому не здійснила всіх дій, необхідних для придбання майнових прав на об`єкт - спірної квартири у повному обсязі.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Ірпінським міським судом Київської області розглянута справа № 367/4520/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Служби безпеки України, треті особи: ЗАТ Укрбудінвест , ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та визнання недійсним ордеру, а саме рішення Служби безпеки України № 4 від 03.03.2010, рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 119/1 від 01.06.2010, ордера на службове жиле приміщення квартири АДРЕСА_1 , виданий Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 та членам його сім`ї. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22.12.2016 у справі № 367/4520/16-ц відмовлено у задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі позивач, пославшись на необґрунтованість оскарженого рішення, виклав фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом в оскарженому рішенні, та зазначив, що на час розгляду Господарським судом Київської області 03.11.2011 кредиторських вимог позивача та віднесення таких вимог до майнових, що підлягають виконанню в натурі після введення будинку в експлуатацію, від суду було приховано інформацію, що будинок АДРЕСА_2 вже був введений в експлуатацію, а саме - 17.06.2011, відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 17.06.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, отже від цієї дати має розпочатись обрахунок перебігу 30-денного строку передачі квартири замовнику (позивачу).

Позивач в апеляційній скарзі також зазначає, що квартира в„–26 не входить до переліку з 38 квартир, що були предметом майнових прав СБУ відповідно до інвестиційної угоди №77 від 21.05.2003, натомість 14.08.2009 за актом приймання-передачі була передана від ТОВ Інвестиційні системи до СБУ. При цьому, те що майнові права на квартиру належать позивачеві зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 03.11.2011 по справі №Б11/102-09/3, якою позивачеві відмовлено у визнанні конкурсним кредитором (за грошовими вимогами) оскільки її вимоги є майновими а також встановлено факт отримання нею майна (квартири) в натурі.

Також позивач ставить під сумнів висновки суду щодо наявності у ОСОБА_4 повноважень на підписання спірної додаткової угоди №4 та справедливість оскарженого судового рішення взагалі.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор відповідача проти доводів позивача заперечив, та зазначив, що обставини, встановлені рішеннями Ірпінського районного суду Київської області від 18.02.2016 у справі №367/4296/15-ц та від 22.12.2016 у справі №367/4520/16-ц мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.

Позивачем оплачено 68,58 кв.м. з 73,50 кв.м., тобто частину загальної площі майнових прав на квартиру в„–26 , відтак позивач не виконала свій обов`язок за договором на пайову участь, і як наслідок - не набула право на передачу їй квартири, а отже - обрала невірний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки має право вимоги лише на сплачені нею частково грошові кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу також зазначено, що згідно з відповіддю Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, 17.06.2011 зареєстровано декларацію про готовність об`єкту по АДРЕСА_2 до експлуатації, при цьому інвестором квартири в„–26 зазначено СБУ. Позивач також повідомлялась, що керуючий санацією відмовилась від виконання договору про пайову участь через несплату позивачем повної вартості квартири, відтак остання вправі вимагати відшкодування збитків, які виникли у зв`язку з відмовою позивачки від виконання договору.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (правова позиція Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 119/1 від 01.06.2010 року: включено, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 до числа службових з наступним закріпленням їх за Департаментом господарського забезпечення Служби безпеки України. На підставі рішення житлово-побутової комісії ЦУ СБУ від 28.10.2009 (протокол № 15), вищезазначена двокімнатна службова квартира була надана для заселення співробітнику СБУ. Таким чином, Служба безпеки України добросовісно набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що було підтверджено в судовому порядку. (справа №367/4520/16-ц).

Згідно листа керуючого санацією ЗАТ Укрбудінвест від 22.07.2013, ОСОБА_1 повідомлено, що договір на пайову участь у будівництві житлового будинку № 14-09/05 від 14.09.05 є довгостроковим, завдає збитків ЗАТ Укрбудінвест через несплату суми інвестицій на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , керуючий санацією ЗАТ Укрбудінвест Мілютіна Л.В. відмовилась від виконання договору № 14-09/05 від 14.09.2005 про пайову участь у будівництві житлового будинку та повідомлено про право вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв`язку з відмовою від виконання договору в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Позивач не набула право на передачу їй квартири АДРЕСА_1 , оскільки нею сплачено 68,58 кв.м. частини загальної площі майнових прав на квартиру в„– 26 , а відповідно до даних інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_2 (секції ІІ-ІІІ), зокрема експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, загальна площа майнових прав на квартиру в„– 26 складає 73,50 кв.м. Позивач, не виконавши свої зобов`язання у повному обсязі згідно договору № 14-09/15 на пайову участь у будівництві житлового будинку від 14.09.2005, набула право вимоги на сплачені частково грошові кошти, при цьому не здійснила всіх дій, необхідних для придбання майнових прав на об`єкт - спірної квартири у повному обсязі (справа №367/4296/15-ц).

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено позовні вимоги про порушення її прав, оскільки позивач не набула у встановленому законом та договором порядку права власності або іншого речового права на спірну квартиру, оскільки не здійснила всіх дій, необхідних для придбання майнових прав на ций об`єкт, що було встановлено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили. Також позивачем не доведено її право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 73,50 кв.м.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що частиною третьою статтею 693 ЦК України законодавець передбачив спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, а саме нарахування процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу, при цьому стягнення попередньої оплати не є наслідком порушення грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. Частиною третьою статті 693 ЦК України як спеціальною нормою передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, а саме можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Колегія суддів зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач, в якості ефективного способу захисту її прав, враховуючи, що хоча ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2011 й визнана такою, що фактично отримала майно (квартиру) в натурі, натомість права власності на це майно не набула, отже не позбавлена права вимоги на сплачені частково грошові кошти в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема статті 45 цього Кодексу.

Стосовно заявленої відповідачем вимоги щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

В разі, якщо позовні вимоги господарським судом визнані обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії право на позов у матеріальному сенсі (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на судовий захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Зважаючи, що в межах даної справи порушення прав позивача не встановлено, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому цілком законними та обґрунтованими є висновки про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 12.08.2020 у справі №Б11/102-09/3/24 залишити без змін.

Матеріали справи № Б11/102-09/3/24 направити до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.М. Остапенко

О.С. Копитова