Постанова

від 23.12.2020 по справі 920/741/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа№ 920/741/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Конотопської місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 (повний текст рішення складено 06.11.2020)

у справі № 920/741/20 (суддя - Заєць С.В.)

за позовом керівника Конотопської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства енергетики України

2. Дочірнього підприємства "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор-2017"

про повернення майна, стягнення неустойки та штрафу в сумі 92360,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 позов керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Міністерства енергетики України та Дочірнього підприємства "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду суд вказав, що прокурором передчасно подано позов, неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та не надано документів у підтвердження звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України. Суд також послався на помилковість порушення провадження у даній справі за позовом прокурора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, керівник Конотопської місцевої прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі № 920/741/20 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що під час з`ясування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави встановлено, що спірне майно перебуває у власності держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та на праві повного господарського відання ДП Конотопторф ДП Сумиторф , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Станом на день пред`явлення позову управління єдиними майновими комплексами державних підприємств здійснювалося Міністерством енергетики України, а тому у прокурора були достатні підстави вважати, що органом уповноваженим на захист інтересів держави у виниклих правовідносинах було вказане Міністерство.

Скаржник стверджує, що з метою встановлення наявності виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави у виниклих правовідносинах, з органами, уповноваженими на їх захист, проведене листування для спонукання на вжиття відповідних заходів. Проте, вищевказані інтереси залишалися незахищеними, а вжиті уповноваженими органами заходи були недостатніми, оскільки спірне майно не повернуто до державної власності, протиправно використовувалося приватним суб`єктом господарювання для задоволення цілей своєї господарської діяльності, а тому з урахуванням усталеної судової практики вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками справи не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 справу № 920/741/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М, Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Конотопської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі № 920/741/20 та справу призначено до розгляду на 23.12.2020.

Явка представників сторін

Представники прокуратури, позивача-1 та позивача-2 у судове засідання, призначене на 23.12.2020, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями та роздруківками з сайту "Укрпошта", наявними у матеріалах справи.

Відповідно до відомостей з сайту "Укрпошта" відправлення відповідачу не вручене під час доставки. Поштова кореспонденція відповідачу надсилалась на адресу: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, будинок 4, що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).

Згідно зі статтею 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 911/3309/17.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.07.2020 року керівник Конотопської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України та Дочірнього підприємства "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" про зобов`язання відповідача повернути Дочірньому підприємству "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" майно за договором зберігання з правом користування від 13.06.2018, а саме: будинок контори, що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м. Конотоп, сумська область (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29848972) бульдозер Б10М.0111-1Е інвентарний номер № 000015, зав. № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , колір жовтий та стягнути неустойку в сумі 52937 грн 98 коп, штраф у сумі 39422 грн 04 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху, прокурору надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 позов керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Міністерства енергетики України та Дочірнього підприємства "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду суд вказав, що прокурором передчасно подано позов, неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави та не надано документів у підтвердження звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України. Суд також послався на помилковість порушення провадження у даній справі за позовом прокурора.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви керівника Конотопської місцевої прокуратури без розгляду, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, вказав, що прокурором неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, однак колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду помилковими, з огляду на наступне.

Згідно із свідоцтвом про право власності, виданого виконавчим комітетом Конотопської міської ради САС № 843530 від 02.03.2010, будинок контори, що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м. Конотоп, перебуває у державній власності в особі Міністерства вугільної промисловості України, на праві повного господарського відання ДП Конотопторф ДП Сумиторф .

З акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.05.2009 вбачається, що ДП Сумиторф передано в експлуатацію ДП Конотопторф ДП Сумиторф бульдозер Б1 ОМ.0111-1Е інвентарний № 000015, зав. № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 .

Крім того, відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта спірне майно перебуває у власності держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та на праві повного господарського відання ДП Конотопторф ДП Сумиторф .

Наказом Фонду державного майна України від 29.07.2020 № 1269 Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році внесені зміни в частині органу управління єдиними майновими комплексами державних підприємств, відповідно до якого органом управління ДП Сумиторф є апарат Фонду державного майна України.

Проте, колегія суддів зазначає, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що функції управління ДП Сумиторф виконує Міністерство вугільної промисловості України, тобто Міністерство енергетики України.

Отже, органом управління залишається Міністерство енергетики України, зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині заміни органу управління не вносились, що підтверджує вірність визначення прокурором позивача у справі.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що на день пред`явлення керівником Конотопської місцевої прокуратури позову (21.07.2020) органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міністерство енергетики України та ДП Конотопторф ДП Сумиторф , як підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається державним майном на праві повного господарського відання.

Щодо висновків суду першої інстанції про передчасність звернення керівника Конотопської місцевої прокуратури до суду та не надання доказів у підтвердження звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" виклав позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2020 Дочірнє підприємство "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" звернулось до керівника Конотопської міської прокуратури з листом №15, в якому просило посприяти у поверненні майна підприємства та вжити заходи щодо захисту інтересів держави заходами представницького характеру.

У свою чергу, Конотопська міська прокуратура направила листи до Міністерства енергетики України № 31-5916вих20 від 18.06.2020 та № 31- 6455вих20 від 06.07.2020 з метою встановлення підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Відповідно до листів отриманих прокуратурою № 26/1.1-19.1-16232 від 03.07.2020 та № 26/1.1-19.1-16712 від 10.07.2020 вбачається, що ДП Сумиторф не належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Проте, Міністерством енергетики України вживаються заходи щодо виключення з Переліку єдиних майнових комплексів, що передаються до сфери управління Фонду державного майна, торфодобувні підприємства, в тому числі ДП Сумиторф .

Конотопська міська прокуратура направила листи №31-6700 від 10.07.2020, №31-6832вих20 від 14.07.2020 до ДП Конотопторф ДП Сумиторф щодо наявності підстав для повернення державного майна у судовому порядку.

У листах-відповідях №30 від 13.07.2020 та № 32 від 15.07.2020 ДП Конотопторф ДП Сумиторф вказано, що підприємство здійснило залежні від нього заходи, проте у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та відсутністю у штаті юриста, підприємство не має можливості самостійно звернутися з позовом до суду про повернення державного майна.

Конотопська міська прокуратура листами №31-6919вих20 від 15.07.2020 попередньо повідомила Міністерство енергетики України та ДП Конотопторф ДП Сумиторф про намір звернутися до суду до ТОВ Ековтор-2017 про повернення державного майна, стягнення неустойки та штрафу.

Отже, позивачами не було вжито достатніх та належних заходів щодо повернення до державної власності спірного майна, яке протиправно використовується приватним суб`єктом господарювання для задоволення цілей своєї господарської діяльності, оскільки відповідний позов до суду пред`явлено не було, внаслідок чого державні інтереси залишилися незахищеними.

Відтак, невжиття Міністерством енергетики України та Дочірнім підприємством "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" заходів щодо повернення державного майна, вказує на бездіяльність цих органів, а листування прокурора з ними свідчить про належні дії прокурора щодо надання можливості останнім самостійно захищати інтереси держави у суді, протягом розумного строку.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокуратурою вірно визначено позивачів та надано листи, які підтверджують, що позивачами не було вжито належних заходів щодо повернення до державної власності спірного майна.

На переконання колегії суддів, апеляційна скарга керівника Конотопської місцевої прокуратури підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі № 920/741/20 підлягає скасуванню, з направленням справи для подальшого розгляду до Господарського суду Сумської області.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/741/20 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, статтями 280, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Конотопської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі №920/741/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.11.2020 у справі № 920/741/20 скасувати.

3. Матеріали справи №920/741/20 направити на розгляд до Господарського суду Сумської області.

4. Доручити Господарському суду Сумської області за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги керівника Конотопської місцевої прокуратури.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.12.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім