Рішення

від 26.05.2021 по справі 920/741/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.2021 Справа № 920/741/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Джепа Ю.А., суддя Котельницька В.Л., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/741/20

за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури (41601, Сумська

область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 136,

код ЄДРПОУ 40177945), в інтересах держави в особі

1.Міністерства енергетики України (03035, м. Київ,

вул. Митрополита Василя Липкінського, 35, код ЄДРПОУ 37552996)

2. Дочірнього підприємства «Конотопторф» Державного

підприємства «Сумиторф» (41612, Сумська область, м. Конотоп,

вул. Вирівська, 17-А, код ЄДРПОУ 06710990)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековтор-2017» (61166,

м. Харків, вул. Бакуліна, 4, код ЄДРПОУ 41408024)

про повернення майна, стягнення неустойки та штрафу в сумі 92360,02 грн.,

за участю представників сторін:

Прокурор Сумської обласної прокуратури: Правдюк В.В,

Прокурор Конотопської окружної прокуратури: Шерудило В.О.,

від позивача 1: не прибув,

від позивача 2: не прибув,

від відповідача: не прибув

Суть спору: На розгляд Господарського суду Сумської області подано Керівником Конотопської місцевої прокуратури позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України та Дочірнього підприємства «Конотопторф» Державного підприємства «Сумиторф» про зобов`язання відповідача повернути Дочірнього підприємства «Конотопторф» Державного підприємства «Сумиторф» майна за договором зберігання з правом користування від 13.06.2018, а саме: будинок контори, що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м. Конотоп, сумська область (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29848972) бульдозер Б10М.0111-1Е інвентарний номер № 000015, зав. № 42258, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , колір жовтий та стягнути неустойку в сумі 52937 грн 98 коп, штраф у сумі 39422 грн 04 коп., окрім цього просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 06.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2020, 12:30.

Ухвалою суду від 03.09.2020 відкладено підготовче засідання на 29.09.2020, 12:00.

Ухвалою суду від 29.09.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з 04.10.2020 по 03.11.2020, відкладено підготовче засідання на 15.10.2020, 12:00.

15.10.2020 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.10.2020 призначено підготовче засідання на 03.11.2020, 11:30.

Ухвалою суду від 03.11.2020 позов Керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: 1. Міністерства енергетики України, 2. Дочірнього підприємства «Конотопторф» Державного підприємства «Сумиторф» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековтор-2017» про повернення майна, стягнення неустойки та штрафу в сумі 92360,02 грн - залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 ухвалу суду від 03.11.2020 у справі № 920/741/20 скасовано. Матеріали справи № 920/741/20 повернуто до Господарського суду Сумської області для розгляду.

10.02.2021 матеріали справи № 920/741/20 надійшли на адресу господарського суду Сумської області.

Відповідно до витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 головуючим суддею у справі № 920/741/20 призначено суддю Заєць Світлану Володимирівну.

12.02.2021 господарським судом Сумської області (суддя Заєць С.В.) постановлено ухвалу про призначення справи № 920/741/19 до колегіального розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.02.2021 для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Заєць С.В, суддя Джепа Ю.А., суддя Котельницька В.Л.

Ухвалою суду від 15.02.2021 прийнято справу № 920/741/20 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Джепа Ю.А. та суддя Котельницька В.Л.; розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 03.03.2021, 12:50.

01.03.2021 від другого позивача до суду надійшов лист б/н, б/д (вх.№2172/21 від 01.03.2021), відповідно до якого позивач повідомляє, що ДП «Конотопторф» ТОВ «Сумиторф» підтримує в повному обсязі позовні вимоги керівника Конотопської місцевої прокуратури та просить підготовче судове засідання у справі № 920/741/20, яке відбудеться 03.03.2021, 12:50, розглядати без участі представника підприємства.

03.03.2021 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 24.03.2021,11:00.

Ухвалою суду від 24.03.2021 закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021,12:30.

20.04.2021 від другого позивача до суду надійшов лист б/н, б/д (вх.№3962 від 20.04.2021), відповідно до якого позивач повідомляє, що ДП «Конотопторф» ТОВ «Сумиторф» підтримує в повному обсязі позовні вимоги керівника Конотопської місцевої прокуратури та просить судове засідання у справі № 920/741/20, яке відбудеться 21.04.2021, 12:30, розглядати без участі представника підприємства.

Розгляд справи 21.04.2021 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Котельницької В.Л. на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.04.2021 призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021, 11:00.

В судовому засіданні 26.05.2021 прокурор заявив усне клопотання про заміну найменування Конотопської місцевої прокуратури на Конотопську окружну прокуратуру, а також підтримав подану позовну заяву та просив суд позов задовольнити.

Протокольною ухвалою від 26.05.2021 замінено назву Конотопської місцевої прокуратури на Конотопську окружну прокуратуру.

В судове засідання 26.04.2021 представники позивачів не прибули про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2021 не прибув.

При цьому, суд зауважує, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача - ТОВ Ековтор-2017 є: 61166, Харківська область, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 4. На вищезазначену адресу відповідача судом і була направлена кореспонденція господарського суду.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідачи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи відповідачу відбулось через недотримання ними вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Звернення до суду прокурор обґрунтовує необхідністю повернення до державної власності спірного майна, яке протиправно використовується приватним суб`єктом господарювання для задоволення цілей своєї господарської діяльності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у даній справі встановлено, що на день пред`явлення керівником Конотопської місцевої прокуратури позову (21.07.2020) органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Міністерство енергетики України та ДП Конотопторф ДП Сумиторф , як підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається державним майном на праві повного господарського відання.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 16.06.2020 Дочірнє підприємство "Конотопторф" Державного підприємства "Сумиторф" звернулось до керівника Конотопської міської прокуратури з листом №15, в якому просило посприяти у поверненні майна підприємства та вжити заходи щодо захисту інтересів держави заходами представницького характеру.

У свою чергу, Конотопська міська прокуратура направила листи до Міністерства енергетики України № 31-5916вих20 від 18.06.2020 та № 31- 6455вих20 від 06.07.2020 з метою встановлення підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Конотопська міська прокуратура направила листи №31-6700 від 10.07.2020, №31-6832вих20 від 14.07.2020 до ДП Конотопторф ДП Сумиторф щодо наявності підстав для повернення державного майна у судовому порядку.

У листах-відповідях №30 від 13.07.2020 та № 32 від 15.07.2020 ДП Конотопторф ДП Сумиторф вказано, що підприємство здійснило залежні від нього заходи, проте у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та відсутністю у штаті юриста, підприємство не має можливості самостійно звернутися з позовом до суду про повернення державного майна.

Конотопська міська прокуратура листами №31-6919вих20 від 15.07.2020 попередньо повідомила Міністерство енергетики України та ДП Конотопторф ДП Сумиторф про намір звернутися до суду до ТОВ Ековтор-2017 про повернення державного майна, стягнення неустойки та штрафу

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України «Про прокуратуру» , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства енергетики України та Дочірнього підприємства Конотопторф державного підприємства Сумиторф . Відтак суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Судом встановлено, що 13.06.2018 між дочірнім підприємством Конотопторф державного підприємства Сумиторф (позивач 2, Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Ековтор-2017 (відповідач, Зберігач) укладений договір зберігання з правом користування (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 вказаного Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання наступне майно:

- основні, підсобні та допоміжні будівлі та споруди підприємства: будинок контори площею 198 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м.Конотоп, що належить Поклажадавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Конотопської міської ради САС № 843530 від 02.03.2010;

- фронтальний навантажувач Т-156Б;

- бульдозер Б10М.0111 -1Е;

- автомобіль ЗІЛ НОМЕР_3 ;

- автомобіль ГАЗ 5201;

- навантажувач ЕП2620;

- зварювальний апарат;

- причіп 2 ПТС-4;

- автомобіль ВАЗ 21213 (Нива).

Рухоме майно знаходиться на балансі Поклажодавця відповідно до інвентаризаційного опису від 21.03.2016.

Майно за Договором передано на зберігання на підставі акту приймання- передачі (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1.3 Договору передбачено, що Зберігач зобов`язаний повернути майно Поклажодавцю по першій вимозі в 30-денний термін.

Відповідно до п. 2.2 Договору Зберігач зобов`язаний передати майно по акту приймання-передачі.

Матеріали справи свідчать, що ДП Конотопторф ДП Сумиторф 11.03.2020 на підставі п. 2.1.3 Договору на юридичну та поштову адресу ТОВ Ековтор-2017 направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення № 8 про повернення майна у 30-денний термін у зв`язку з прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію єдиних майнових комплексів учасників Державного концерну Укрторф .

Як вказує прокурор та позивач, вказаний лист повернувся за закінченням терміну зберігання, а майно в порушення умов Договору не повернуто.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що він діє до 13.06.2020. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на той самий строк.

У зв`язку з небажанням продовжувати Договір на новий строк ДП Конотопторф ДП Сумиторф на юридичну та поштову адресу ТОВ Ековтор- 2017 спрямовано рекомендований лист з повідомленням про вручення № 21 від 27.05.2020 про відсутність намірів у пролонгації Договору та повернення майна переданого на зберігання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що ТОВ Ековтор-2017 ухилилося від отримання і цього листа та майно після закінчення строку Договору не повернуло, зокрема не повернуто будинок контори, що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м. Конотоп, та бульдозер Б10М.0111-1Е.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правові позиції з цього приводу викладені у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 906/106/17, від 03.04.2018 у справі № 910/2991/17.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути Дочірньому підприємству «Конотопторф» Державного підприємства «Сумиторф» майно за договором зберігання з правом користування від 13.06.2018, а саме: будинок контори, що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м. Конотоп, Сумська область (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29848972) та бульдозер Б10М.0111-1Е інвентарний номер № 000015, зав. № 42258, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , колір жовтий.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 953 ЦК України зберігай зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів і робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 2.2 постанови № 14 від 17.12.2013 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку неповернення майна Поклажодавцю за першою вимогою, Зберігай повинен виплатити Поклажодавцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості майна за кожен день затримки.

З матеріалів справи, а саме інвентаризаційного опису основних засобів ДП Сумиторф від 21.03.2016 вбачається, що балансова вартість будинку контори становить 11765,00 грн., залишкова балансова вартість бульдозера Б10М.0111-1Е становить 551407,00 грн.

Згідно довідки ДП Конотопторф ДП Сумиторф сума неустойки у розмірі 0,1 % від вартості майна за період з 13.04.2020 по 15.07.2020 становить 2937,98 грн. (563172,00 * 0,1 % = 563,17 грн.; 563,17 грн. * 94 дня = 52937,98 грн.), штраф у розмірі 7% від вартості майна становить 39422,04 грн. 563172,00 грн. * 7%).

Приймаючи до уваги, що перша вимога про повернення спірного майна датована 11.03.2020 та з урахуванням п. 2.1.3 Договору відповідно до якого зберігач зобов`язаний повернути майно поклажедавцю по першій вимозі в 30 денний термін, строк повернення майна становить 10.04.2020.

Відповідач, обґрунтованого заперечення проти здійснених нарахувань суду не наддав.

Суд перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу приходить до висновку про те, що позивачем арифметично вірно здійснені нарахування.

Враховуючи, вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт неповернення спірного майна, право стягнення неустойки (пені) та штрафу передбачене чинним законодавством та положеннями договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 52937 грн 98 коп. та штрафу у розмірі 39422 грн 04 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 10549 грн 58 коп. покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ековтор-2017 (61166, м. Харків, вул. Бакуліна,4, код ЄДРПОУ 41408024) повернути Дочірньому підприємству «Конотопторф» Державного підприємства «Сумиторф» (41612, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 17-А, код ЄДРПОУ 06710990) майно за договором зберігання з правом користування від 13.06.2018, а саме: будинок контори, що знаходиться за адресою: вул. Вирівська, 17А, м. Конотоп, Сумська область (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 29848972) бульдозер Б10М.0111-1Е інвентарний номер № 000015, зав. № 42258, двигун № 30675, шасі № НОМЕР_2 , колір жовтий.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ековтор-2017 (61166, м. Харків, вул. Бакуліна,4, код ЄДРПОУ 41408024) на користь Дочірньому підприємству «Конотопторф» Державного підприємства «Сумиторф» (41612, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 17-А, код ЄДРПОУ 06710990) неустойку в сумі 52937(п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот тридцять сім) гривень 98 коп, штраф у сумі 39422 (тридцять дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 04 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ековтор-2017 (61166, м. Харків, вул. Бакуліна,4, код ЄДРПОУ 41408024) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; код ЄДРПОУ 03527891; р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10549 (десять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 58 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 27.05.2021.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя В.Л. Котельницька