Постанова

від 22.12.2020 по справі 922/2723/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа № 922/2723/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Зубченко І.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача- не з`явився,

відповідача- Мельник М.В., довіреність №2711/02-15 від 20.11.2020; положення №9 від 21.12.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.3383) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 (суддя Смірнова О.В., повний текст складено 13.11.2020) у справі №922/2723/20

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", смт Коломак Харківської області

до Коломацької селищної ради, смт.Коломак Харківської області

про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Коломацької селищної ради (відповідача) про припинення шляхом розірвання договору оренди землі від 06.04.2012 року, укладеного між Коломацькою селищною радою та Товариством з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", який зареєстровано у відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області 08.05.2012 року за №632320004000284.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він скористався своїм правом, передбаченим ст.141 Земельного кодексу України та направив відповідачу лист №62 від 28.06.2020, в якому повідомив про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та просив розірвати договір оренди землі від 06.04.2012. Проте, як зазначає позивач, відповідач відмовився від розірвання договору, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться належне позивачу нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2723/20 позов задоволено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції зазначив про те, що чинним законодавством України передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору, зокрема у випадку добровільної відмови землекористувача від використання земельної ділянки. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив, що на спірній земельній ділянці відсутні належні позивачу об`єкти нерухомого та рухомого майна, що також підтверджується п.2.3 договору оренду від 06.04.2012, відповідно до якого земельна ділянка не має споруд та будівель.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції всіх обставин, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для розірвання договору оренди землі від 06.04.2012 позивачу необхідно відчужити нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, а саме, гідротехнічну споруду, водозабірні труби, тунелі для подачі води, задвижки тощо. Як зазначає відповідач, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" підтверджується розташування на спірній земельній ділянці належної позивачу споруди (дамби), площею 0,2440 га.

Відповідач вважає, що відсутні визначені ст.32 Закону України Про оренду землі підстави для розірвання договору оренди землі від 06.04.2012. Крім того, він зазначає, що вказане питання не розглядалося на пленарному засіданні Коломацької селищної ради.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у позовній заяві позивач посилається на ліквідацію юридичної особи - ТОВ "Новоіванівський цукровий завод", як на підставу для розірвання договору оренди землі від 06.04.2012, проте, докази ліквідації вказаного підприємства в матеріалах справи відсутні.

Відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів скорочення чисельності працівників підприємства, припинення здійснення ним господарської діяльності, невикористання спірної земельної ділянки.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує, зазначає про те, що рішенням суду першої інстанції було правомірно припинено шляхом розірвання договір оренди землі від 06.04.2012 саме з підстав добровільної відмови позивача від права користування земельною ділянкою. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначено на 22.12.2020 о 09:30 год.

В судове засідання 22.12.2020 позивач не з`явився.

Позивач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання з причин, пов`язаних із хворобою.

Представник відповідача прибув в судове засідання 22.12.2020 та надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його поганим самопочуттям.

Судова колегія, розглянувши клопотання позивача та відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія враховує, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

У клопотаннях заявниками жодним чином не обґрунтовано, які саме обставини підлягають встановленню та з`ясуванню саме у судовому засіданні та потребують присутності представників в судовому засіданні.

Сторонами не подано суду нових доказів чи нових доводів, які б потребували розгляду їх за безпосередньою участю в судовому засіданні.

Представник відповідача ( апелянта) прибув в судове засідання 22.12.2020 та надав свої пояснення по суті спору.

У постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 Верховний Суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, позивач належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, представник відповідача (апелянта) прибув в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце її розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції належним чином повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

06.04.2012 року між Коломацькою селищною радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Новоіванівський цукровий завод" (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області 08.05.2012 року за №632320004000284 (далі - договір, а.с.15-19).

Відповідно до п.п.1.1., 2.1 договору, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), яка знаходиться за адресою: смт. Коломак Коломацького району Харківської області, загальною площею 49,9611 га, кадастровий номер 6323255100:00:000:0032 (надалі - земельна ділянка).

Згідно п.2.2 договору, на земельній ділянці розміщена технічна водойма.

За положеннями п.5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування технічної водойми.

В п.2.3 договору зазначено про відсутність на земельній ділянці будинків, будівель, споруд та інших об`єктів.

Договір оренди укладено на 49 років (п.8 договору).

Пунктом 12.2 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної діл інки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- повної ліквідації юридичної особи - орендаря;

- набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані і а земельній ділянці;

- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом .

Відповідно до п.12.3 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом .

10.05.2012 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.26).

02.02.2015 позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору оренди землі, якою у зв`язку з реорганізацією орендаря шляхом його перетворення замінили в договорі найменування останнього з відкритого акціонерного товариства "Новоіванівський цукровий завод" на товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод". Крім того, вказаною додатковою угодою сторони внесли зміни до п.4.1 договору щодо розміру орендної плати (а.с.28).

Позивач направив відповідачу лист №62 від 25.06.2020, в якому, посилаючись на ст.31 Закону України Про оренду землі та ст.141 Земельного кодексу України просив розірвати договір оренди землі від 06.04.2012 у зв`язку із добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою (а.с.35).

Вказаний лист отримано відповідачем 01.07.2020, про що свідчить відмітка на ньому про отримання нарочно (а.с.35).

У відповідь, відповідач в листі №1760/02-15 від 31.07.2020 повідомив позивача про відмову у розірванні договору від 06.04.2012 з тих підстав, що на орендованій земельній ділянці знаходяться належні позивачу технічні споруди. Крім того, відповідач послався на відсутність законодавчо визначених підстав для розірвання договору.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

В позові позивач посилається на те, що з січня 2020 він не здійснює господарську діяльність у зв`язку із неприбутковістю виробництва, скоротив чисельність працівників, але змушений сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка фактично ним не використовується. Як зазначає позивач, сплата орендної плати за умови зупинення господарської діяльності може призвести до банкрутства підприємства, а тому наявні підстави для захисту його прав в судовому порядку.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За положеннями ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченими статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору, як з підстав, передбачених сторонами у договорі, так і у випадках, визначених законом, зокрема, Земельним кодексом України.

В договорі оренди від 06.04.2012 сторони узгодили, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.12.2); дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, з інших підстав, визначених законом (п.12.3).

Так, відповідно до п. а ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4 ст.142 Земельного кодексу України).

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору у випадку добровільної відмови землекористувача від користування земельною ділянкою на підставі п. а ч.1 ст.141 Земельного кодексу України.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 у справі №904/7057/17.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з листом №62 від 25.06.2020, в якому повідомив про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою на підставі п. а ч.1 ст.141 Земельного кодексу України та просив розірвати договір оренди землі від 06.04.2012 (а.с.35).

Відповідач не прийняв рішення про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, як це передбачено ч.4 ст.142 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та припинення шляхом розірвання договору оренди землі від 06.04.2012 року.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що для розірвання договору оренди землі від 06.04.2012 позивачу необхідно відчужити нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, а саме, гідротехнічну споруду, водозабірні труби, тунелі для подачі води, задвижки тощо. Як зазначає відповідач, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" підтверджується розташування на спірній земельній ділянці належної позивачу споруди (дамби), площею 0,2440 га.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.

За положеннями п.2.2 договору, на орендованій позивачем земельній ділянці розміщена технічна водойма.

У позивача наявний дозвіл на спеціальне водокористування зі строком дії до 03.12.2023 (а.с.122).

Разом із тим, як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ВАТ "Новоіванівський цукровий завод" (правонаступником якого є позивач) серія САЕ №735413 від 31.07.2012 року, серед переліку наявного у приватній власності позивача нерухомого майна відсутня технічна водойма (а.с.90).

Позивачем надано суду витяг з топографічної карти (а.с.124) на підтвердження своїх доводів про те, що розміщена на спірній земельній ділянці технічна водойма є природньою, входить до басейну річки Коломак, а тому відповідно до ст.6 Водного кодексу України є власністю Українського народу і може надаватися лише в користування.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів належності позивачу технічної водойми суду не надав.

В п.2.3 договору зазначено про відсутність на земельній ділянці будинків, будівель, спору та інших об`єктів.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №227393078 від 08.10.2020 стосовно ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" (яка містить дані про кадастрові номери земельних ділянок, на яких розташоване належне позивачу нерухоме майно), відсутня інформація про наявність нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0032 (а.с.92-92).

В проектній документації на орендовану земельну ділянку кадастровий номер 6323255100:00:000:0032 площею 49,9611 га, а саме у відомості вирахування площ контурів угідь земельної ділянки №17 (водойма) в переліку наявних об`єктів на землі наявна лише дамба (а.с.84).

За поясненнями позивача, дамба перебуває у власності Служби автомобільних доріг в Харківській області (а.с.79 зворот).

Відповідачем не надано доказів права власності на вказану дамбу за позивачем.

Апелянт вказує, що ним 20.11.2020 здійснено запит до Коломацького МКПТІ про надання інформації про об`єкти нерухомого майна, що розміщені на орендованій земельній ділянці.

Судова колегія не приймає вказані доводи, оскільки відповідь Коломацького МКПТІ на вказаний запит ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції відповідачем не надано.

Як зазначає позивач, єдиною спорудою, яка може бути віднесеною до об`єктів водозабору та яка належить ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" на праві власності є технічна водокачка (пристрій водозабору).

Як вбачається з витягу з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" для оформлення користування на умовах оренди (а.с.82-83), позивач є користувачем 15 земельних ділянок, в тому числі, спірної з кадастровим номером 6323255100:00:000:0032.

При цьому, технічна водокачка (пристрій водозабору) розташована на іншій земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0037 площею 2,0807 га, що підтверджується витягом з проектної документації на земельну ділянку кадастровий номер 6323255100:00:000:0037, а саме у відомостях вирахування площ контурів угідь земельної ділянки №14 зазначено про розміщення капітальних нежитлових будівель (позначка - КН) , серед яких наявна технічна водокачка (пристрій водозабору), яка належить на праві власності позивачу (а.с.88-89).

Враховуючи наведене, на земельній ділянці 6323255100:00:000:0032, яку позивач орендує у відповідача на підставі договору від 06.04.2012, відсутні належні позивачу об`єкти нерухомого майна, що спростовує доводи відповідача про зворотне.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у позовній заяві позивач посилається на ліквідацію юридичної особи - ТОВ "Новоіванівський цукровий завод", як на підставу для розірвання договору оренди землі від 06.04.2012, проте, докази ліквідації підприємства в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач не посилався на ліквідацію підприємства, а зазначав про припинення здійснення ним господарської діяльності у зв`язку із неприбутковістю виробництва.

Як на правову підставу позову позивач посилався на п. а ч.1 ст.141 Земельного кодексу України та просив розірвати договір у зв`язку із його добровільною відмовою від права користування землею, а не у зв`язку із ліквідацією підприємства, як помилково вважає відповідач.

Відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів скорочення чисельності працівників підприємства, припинення здійснення ним господарської діяльності, невикористання спірної земельної ділянки.

З цього приводу судова колегія зазначає. що позивачем надано суду звіт про використання води (а.с.125), з якого вбачається, що позивачем у 2020 році взагалі не здійснювалося водокористування, а отже, і не здійснювалося виробництво цукру.

Крім того, передбачене ст.141 Земельного кодексу України право на припинення права користування земельною ділянкою не ставиться від залежність від обставин, якими орендар обґрунтовує таку відмову.

Таким чином, доводи відповідача є необґрунтованими.

Відповідач вважає, що відсутні визначені ст.32 Закону України Про оренду землі підстави для розірвання договору оренди землі від 06.04.2012.

Судова колегія зазначає, що вказаною правовою нормою передбачено можливість розірвання договору на підставах, визначених Земельним кодексом України, а не лише у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі .

Отже, доводи відповідача є необґрунтованими

.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що питання про розірвання договору оренди землі з позивачем не розглядалося на пленарному засіданні Коломацької селищної ради.

Колегія суддів зазначає, що орендар добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, про що належним чином повідомив орендодавця; законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду.

За вказаних обставин, спірний договір може бути розірваний судом без відповідного рішення селищної ради.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неможливість застосування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №904/7057/17, на яку послався суд першої інстанції, оскільки у вказаній справі умовами договору оренди землі допускалося його розірвання в односторонньому порядку.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, оскільки у вказаній постанові Верховним Судом здійснено аналіз ст.651 Цивільного кодексу України, положень ст.ст.31, 32 Закону України Про оренду землі та надано висновок про наявність у орендаря права на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою на підставі п. а ч.1 ст.141 Земельного кодексу України.

Саме з посиланням на вказані норми Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розірвання договору оренди.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2723/20 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року у справі №922/2723/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.12.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко