Постанова

від 28.12.2020 по справі 904/2989/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 року м. Дніпро Справа № 904/2989/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020 р. (суддя Колісник І.І., м. Дніпро, повний текст складено 07.09.2020р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремекспрес", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг", смт Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення 17 784,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремекспрес" 02.06.2020р. звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахування уточнених позовних вимог від 17.06.2020 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" 17784,03 грн, з яких: 14 012,20 грн - основний борг; 374,53 грн - інфляційні втрати; 3049,39 грн - пеня; 347,91 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за надані позивачем у червні - липні 2019 року послуги з технічного обслуговування ліфтів за договором №101 від 01.01.2019.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020 р. позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтеринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремекспрес" основний борг у сумі 14 012,20 грн., 3% річних у сумі 347,91 грн., інфляційні втрати у сумі 374,53 грн., судовий збір у сумі 1741,57 грн.. У решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків та прийняти у вказаній частині стягнення нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено обставини, на які Відповідач посилався у відзиві, не надано мотивованої оцінки аргументів, які наведено у відзиві, щодо зменшення 3% річних та інфляційних збитків на 90%.

Скаржник зазначає на тому, що прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості, виконаних робіт Позивачем, пов`язане виключно зі скрутним матеріальним становищем Відповідача та неможливістю сплатити необхідні кошти в строк, що зазначений в п.3.1. Договору.

Скаржник звертає увагу на те, що Позивачем не було заявлено про понесення будь-яких збитків, завданих простроченням оплати вартості поставлених продуктів харчування.

Скаржник також вважає, що у зв`язку з безпідставно завищеними заявленими вимогами Позивача щодо сплати Відповідачем 3% річних та інфляційних збитків, є необхідність зменшити заявлені Позивачем до сплати штрафні санкції на 90%.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремекспрес" просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" без задоволення, а рішення суду від 31.08.2020 р. р. по справі № 904/2989/20 залишити без змін, оскільки вважає заявлені в апеляційній скарзі вимоги безпідставними, а наведені Апелянтом доводи такими, що не спростовують встановлені в судовому порядку обставини.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2020р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020р. у справі №904/2989/20 було залишено без руху, апелянту було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 днів з дня отримання копії ухвали, а саме для надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремекспрес" (далі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 101 від 01.01.2019 підряду на технічне обслуговування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію та виконання у порядку та на умовах цього договору роботи з технічного обслуговування 9 ліфтів маловантажних в їдальнях №№ 3, 9, 10, 18, 23, 26, 45.

Роботи виконуються на території ВАТ Запоріжсталь .

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що замовник зобов`язується надати підряднику ліфти, для виконання робіт з технічного обслуговування, прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та строки, передбачені цим договором.

Щомісячна оплата робіт є договірною та становить за один місяць - 7006,10 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1167,68 грн. (п. 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, оплата замовником виконаних робіт здійснюється щомісячно, до 20-го числа наступного місяця, після підписання сторонами актів виконаних робіт із зазначенням їх вартості.

Оплата замовником виконаних підрядником робіт здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 3.2 договору).

Договір діє з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. (п. 5.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору, Позивач виконав Відповідачу роботи з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 14 012,20 грн. ( на 7006,10 грн. у червні 2019 р. та на 7006,10 грн. у липні 2019 р.), що підтверджується підписаними без зауважень та заперечень сторонами та скріплені печатками сторін, актами приймання виконаних робіт (а.с. 9 - 22)..

Так, відповідно Акту № 2480 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму 813,20 грн..

Відповідно до Акту № 2481 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 750,66 грн..

Відповідно до Акту № 2482 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 813,20 грн..

Відповідно до Акту № 2483 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 750,66 грн..

Відповідно до Акту № 2484 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 2 314,52 грн..

Відповідно до Акту № 2485 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 813,20 грн..

Відповідно до Акту № 2486 за червень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 750,66 грн..

Сплата Відповідачем коштів за надані послуги за вказаними актами за червень припадала до 20.07.2019р.

Відповідно до Акту № 2501 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 813,20 грн..

Відповідно до Акту № 2502 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 750,66 грн..

Відповідно до Акту № 2503 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 813,20 грн..

Відповідно до Акту № 2504 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 750,66 грн..

Відповідно до Акту № 2505 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 2314,52 грн..

Відповідно до Акту № 2506 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 813,20 грн..

Відповідно до Акту № 2507 за липень 2019 р., Позивач надав послуги Відповідачу з технічного обслуговування ліфтів, на суму на суму 750,66 грн..

Сплата Відповідачем коштів за надані послуги за вказаними актами за липень припадала до 20.08.2019р.

Кошти Відповідачем сплачені не були.

Матеріали справи свідчать, що Позивач 19.09.2019 р. направив Відповідачу претензію, з вимогою про оплату вартості наданих підрядних послуг на суму 14 012,20 грн., у строк до 28.09.2019 (а.с. 23)..

Відповідач отриману претензію залишив без відповіді, кошти не сплатив, що й стало причиною виникнення спору.

Відповідач доказів виконання свого обов`язку щодо сплати Позивачу 14 012,20 грн. за виконані роботи суду не надав.

Отже, сутність розглядуваного спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремекспрес" полягає у спонуканні Відповідача до виконання останнім своїх договірних зобов`язань в частині оплати наданих підрядних послуг, за актами приймання виконаних робіт, обумовлених умовами договору, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

В заяві про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних на 90%, Відповідач посилається на скрутний матеріальний стан та відсутність з боку позивача доказів понесення ним будь-яких збитків від прострочення оплати договірних послуг.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Разом з тим, відмовляючи Відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що Відповідачем не доведена можливість негативного впливу цих нарахувань на його підприємницьку діяльність.

Рішення місцевого господарського суду оскаржується Відповідачем в частині відмови у зменшенні розміру інфляційних втрат та 3% річних на 90%.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних, з огляду на таке.

Беручи до уваги правову природу укладеного сторонами у справі договору кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду, які в свою чергу регулюються параграфом 4 глави 61 ЦК України.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами договір містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГПК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати вартості виконаних робіт за договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 3.1 договору, отримані послуги за актами за червень 2019 року № 2480, № 2481, № 2482, № 2483, № 2484, № 2485, № 2486, на суму 7006,10 грн. мали бути сплачені відповідачем до 20.07.2019 р., а за актами за липень 2019 року № 2501, № 2502, № 2503, № 2504, №2505, № 2506, № 2507, на суму 7006,10 грн. - до 20.08.2019р..

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення своїх зобов`язання за договором, оплату наданих послуг не здійснив.

Доказів сплати зазначеної суми відповідач суду не надав, строк оплати є таким, що настав. Наявність договірних відносин з позивачем відповідач не оспорює.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 347,91 грн., з яких: 182,88 грн., за період з 20.07.2019 р. по 01.06.2020 р. із заборгованості відповідача за червень 2019 року, в розмірі 7006,10 грн.; 165,03 грн., за період з 20.08.2019 р. по 01.06.2020р. із заборгованості відповідача за липень 2019 року, в розмірі 7006,10 грн. та інфляційних втрат, у розмірі 374,53 грн., з яких: 176,46 грн., за період із серпня 2019 р. по квітень 2020 із заборгованості відповідача за червень 2019 року у сумі 7006,10 грн.; 198,07 грн., за період з вересня 2019 р. по квітень 2020 р. із заборгованості відповідача за липень 2019 року, в розмірі 7006,10 грн. (а.с. 7, 8).

З висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, відповідно до встановлених судом обставин справи та згідно зі ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних та інфляційних втрат є відповідальністю останнього за допущене ним грошове зобов`язання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.

Враховуючи викладене, а також принципи розумності, добросовісності та справедливості, їх розмір 3% річних та інфляційних втрат, розрахований та заявлений позивачем до стягнення, не є надмірним у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням.

При цьому позивач вільний від будь-якого обов`язку доводити свої втрати від невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання.

Сторони у справі є господарюючими суб`єктами і несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Враховуючи зазначені обставини, судова колегія відхиляє доводи апелянта в цій частині.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р.).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, ст. 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020 р. у справі № 904/2989/20 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг"

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючийсуддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус