Рішення

від 16.12.2020 по справі 904/3629/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020м. ДніпроСправа № 904/3629/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 3 912 756,02 грн.

Представники:

від позивача Савіна О.І.

від відповідача Гордієнко Т.О.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.10.2020, про стягнення 125 538,97 грн., що складають суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5938-ОД від 18.05.2016; 22 642,13 грн. - пені; 966 561,19 грн. - заборгованості з орендної плати в позадоговірний період; 2 761 603,34 грн. - неустойки, 25 107,79 - штрафу, 11 302,60 грн. - інфляції грошових коштів.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з внесення орендної плати за договором № 12/02-5938-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.05.2016.

У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідачем надані пояснення по справі, в яких останній зазначає наступне.

Договір оренди № 12/02-5938-ОД від 18.05.2016 є розірваним з 21.09.2017, а відтак ТОВ Днепрукрмет має зобов`язання по сплаті орендної плати до дати розірвання договору, а саме - 21.09.2017.

Відповідача зазначає, що нарахування орендної плати за користування нерухомим майном за період з 15.10.2017 по 15.09.2018 є безпідставним, оскільки приміщення не перебували в користуванні останнього, а тривале зволікання з оформленням акту приймання-передачі приміщення обумовлено бездіяльністю балансоутримувача.

Крім того, на думку відповідача, нарахування орендної плати за період після розірвання спірного договору суперечить чинному законодавству, оскільки внаслідок розірвання договору оренди № 12/02-5938-ОД від 18.05.2016 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 по справі № 904/6961/17 усі зобов`язання за даним договором (окрім тих, що виникли в період його дії та заходів відповідальності за порушення, допущені під час дії договору) є припиненими.

Також відповідач вказує на те, що у зв`язку з відсутністю у ТОВ Днепрукрмет основного зобов`язання по сплаті орендної плати за період з 22.09.2017 по 15.09.2018, правові підстави для нарахування неустойки відсутні.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 22.09.2017 по 15.09.2017 та про стягнення пені в сумі 41383,01 грн. і неустойки в сумі 2 761 603,34 грн.

Позивач з доводами відповідача, викладеними в поясненнях по справі не погоджується, зазначаючи наступне.

Спірним договором оренди встановлено термін виконання зобов`язань орендаря щодо повернення майна та наслідки їх невиконання, а тому в даному випадку слід застосовувати норму частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України.

Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 по справі № 904/6961/17 стягнуто заборгованість за період з травня 2016 по травень 2017. У зв`язку з тим, що вказаним рішенням охоплено не всю заборгованість з орендної плати, однією з позовних вимог є стягнення за період з 15.06.2017 по 15.10.2017 у сумі 125 538,97 грн., а також стягнення заборгованості в позадоговірний період з 15.10.2017 по 15.09.2018 у сумі 966 561,19 грн.

Отже, на думку позивача, відповідачем порушено зобов`язання щодо повернення орендованого майна, всупереч рішенню суду, у зв`язку з чим останнім у відповідності до умов договору та вимог статті 548, 624 та 785 Цивільного кодексу України нараховано пеню та неустойку.

Також позивача зазначає, що посилання відповідача на те, що балансоутримувач зволікав з оформленням акту приймання-передачі є необґрунтованим, оскільки, листи, якими останній звертався до балансоутримувача щодо створення технічної групи (комісії) для передачі орендованого майна, не може братися судом до уваги в якості доказів, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів їх надсилання.

Ухвалою від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2020.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 23.07.2020, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останнім збільшено позовні вимоги щодо стягнення пені до 41 383,01 грн., заборгованості з орендної плати в позадоговірний період до 966 561,19 грн., неустойки до 2 761 603,34 грн.

Вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати залишились незмінними.

Подана позивачем заява відповідає вимогам, визначеним статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим остання прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в підготовче засідання 23.07.2020 не з`явився, згідно даних з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", ухвала суду від 13.07.2020, надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" за № 4930011869418, знаходиться у точці видачі/доставки (а.с. 51-52) .

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено підготовче засідання до 07.09.2020.

Повноважний представник позивача в підготовче засідання 07.09.2020 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с. 58).

Ухвалою суду від 07.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 12.10.2020, відкладено підготовче засідання до 05.10.2020.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 05.10.2020, представником позивача подані письмові пояснення у справі, а представником відповідача - заяву про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.10.2020 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишено без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано надати до суду: обґрунтований розрахунок суми основного боргу та суми, яка складає заборгованість з орендної плати в позадоговірний період, із зазначенням сум за кожний взятий місяць нарахування орендної плати; обґрунтований розрахунок пені та неустойки із зазначенням сум та періодів нарахування.

Ухвалою від 21.10.2020 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.10.2020, залишено без руху на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України, запропоновано надати до суду докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі на суму 773,11 грн.

02.11.2020 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останнім зменшено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати до 125 538,97 грн. та штрафу до 25 107,79 грн., а також додатково заявлено вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів в сумі 11 302,60 грн.

Незмінними залишились вимоги щодо стягнення пені, заборгованості з орендної плати у позадоговірний період та неустойки.

Також, до вказаної вище заяви позивачем додано оригінал платіжного доручення № 927 від 29.10.2020 про сплату судового збору в сумі 266,00 грн., відсутність якого стала підставою для залишення позовної заяви, з урахуванням уточнення позовних вимог, без руху.

Ухвалою від 06.11.2020 господарським судом, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 02.11.2020, продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 16.11.2020.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.12.2020, про що постановлено ухвалу суду.

09.12.2020 відповідачем подані письмові пояснення у справі та заява про застосування позовної давності.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.12.2020, представником позивача обґрунтовані позовні вимоги, а відповідачем викладені заперечення на позов.

В судовому засіданні 09.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.12.2020, про що постановлено ухвалу суду.

У судовому засіданні 16.12.2020 представником відповідача було подано заву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

16.12.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного розрахунку за оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2016 між позивачем - Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет", як орендарем, було укладено договір №12/02-5938-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - майно) - нежитлове приміщення (цех нестандартного обладнання - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ013, службово-побутові приміщення - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ013; дільниця покриття деталей - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ016; фарбувальна дільниця - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ015) загальною площею 5339,1 кв.м., які розміщені за адресою: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Колеусівська, 41, на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі (надалі - нерухоме майно), що перебуває на балансі третьої особи - Державного підприємства «Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 19.11.2015р. і становить за незалежною оцінкою 5 290 923 грн. 00 коп.

Договір укладено строк на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.05.2016р. по 17.04.2019р. включно (пункт 10.1 Договору оренди).

Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою - виробнича діяльність (відновлення відсортованих відходів).

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди позивачем було передано, а відповідачем - прийнято в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 5339,1 кв.м. вартістю 5 290 923 грн. 00 коп., про що свідчить Акт від 18.05.2016р. приймання-передачі в оренду державного майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» по вул. Колеусівська, 41 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (а.с. 19).

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (надалі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2015р. 53 779 грн. 21 коп.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 Договору оренди).

Згідно з пунктом 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 37 645 грн. 45 коп., 30% балансоутримувачу у розмірі 16 133 грн. 76 коп. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

У зв`язку з порушенням орендарем умов договору керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №904/6961/17 та постановою Верховного суду від 05.04.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України 289 273,19 грн. заборгованості (за період з травня 2016 по травень 2017), 14 651,18 грн. пені та 7758, 87 грн. витрат по сплаті судового збору. Розірвано договір оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" повернути - Державному підприємству "Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 5339,1 кв.м., які розміщені на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі по вул. Колеусівська, 41, у м. Кам`янське Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем обов`язків, передбачених договором оренди, вимога про розірвання спірного договору в судовому порядку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано накази від 28.09.2017, які перебувають на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби м. Дніпро.

Проте, як зазначає позивач, на час звернення з даним позовом до суду, відповідачем борг не сплачено, орендоване майно не повернуто.

Листом від 25.01.2018р. №11-11-00524 Регіональне відділення направило на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості з орендної плати, пені, штрафу та інфляційні втрати.

Проте, відповідач на вказаний лист не відреагував, заборгованість за договором не сплатив, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за спірним договором з орендної плати за період з 01.06.2017 по 21.09.2017 в сумі 125 538,97 грн.

Частиною першої статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного вище договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове вбудоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди від 18.05.2016.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував наведені в позовній заяві доводи, не надав доказів сплати заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2017 по 21.09.2017 у сумі 125 538,97 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2017 по 21.09.2017 в сумі 125 538,97 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати в позадоговірний період з 22.09.2017 по 15.05.2019 в сумі 966 561,19 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №904/6961/17 та постановою Верховного суду від 05.04.2018, позовні вимоги задоволено повністю.

Розірвано договір оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" повернути - Державному підприємству "Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 5339,1 кв.м., які розміщені на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі по вул. Колеусівська, 41, у м. Кам`янське Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, орендоване майно було повернуто балансоутримувачу лише 15.05.2019 (а.с. 47)

Крім того, суд не приймає доводи відповідача, що останнім на адресу балансоутримувача надсилалися листи від 05.12.2017 № 032/01 та від 24.07.2018 № 01/07, оскільки матеріали справи не містять доказів їх надсилання.

Пунктом 3.12 Договору сторони дійшли згоди, що у разі припинення договору оренди Орендар сплачує орендні плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати яка виникла, у повному обсязі, включаючи санкції до державного бюджету.

Судом встановлено, що неповернення об`єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

За таких обставин, враховуючи навмисне ухилення відповідача від повернення майна після закінчення строку дії договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в позадоговірний період з 22.09.2017 по 15.05.2019 в сумі 966 561,19 грн.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 2 761 603,34 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Водночас, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У постановах Касаційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 (Булгакова І.В. - головуючий, судді: Пільков К.М., Селіваненко В.П.), від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 (Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.) зроблено правовий висновок про те, що зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

З викладеного слідує, що орендар за договором оренди має, зокрема, (1) обов`язок сплачувати орендну плату до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі та (2) обов`язок негайно повернути орендоване майно після припинення договору оренди.

Правова природа поняття "орендна плата" безпосередньо пов`язана із користуванням річчю і обов`язок сплати такого платежу є суттю орендних правовідносин. Із припиненням зобов`язальних відносин за договором оренди у орендаря додатково виникає інший обов`язок - повернути річ. Але навіть в тому разі, якщо орендар свого обов`язку із повернення речі не виконує, зобов`язання зі сплати орендної плати, встановленої договором або законом, у нього зберігається. При цьому у випадку, коли орендоване майно не повертається з вини орендаря, у нього виникає також і відповідальність за порушення зобов`язання із повернення речі у вигляді неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідальність, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України виникає у разі порушення обов`язку з повернення орендованого майна з вини орендаря. Однак плата за користування річчю є зовсім іншим обов`язком наймача і сплачується у зв`язку з тим, що останній продовжує користуватися річчю.

У статті 61 Конституції України закріплено норму відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Але, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства основне зобов`язання орендаря - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення об`єкта оренди, тобто є господарським зобов`язанням за договором, а не санкцією за його неналежне виконання.

Тоді як передбачена у частині 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка, як раз є санкцією за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна.

Таким чином суд дійшов висновку, що застосована у тексті наведеної норми прив`язка розміру неустойки до розміру орендної плати пов`язана виключно із методикою розрахунку такої санкції, однак така прив`язка жодним чином не свідчить про те, що орендна плата - як зобов`язання та неустойка у розмірі подвійної орендної плати - як санкція є тотожними поняттями.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки.

Таким чином, у випадку якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі відповідальністю за це порушення буде саме стягнення неустойки, яка передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, тоді як сплата орендної плати за договором оренди є господарським зобов`язанням орендаря. Отже, стягнення з винного у неповерненні орендованого майна орендаря одночасно як заборгованості з орендної плати так і санкції у вигляді подвійної орендної плати за один і той самий період користування майном (після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі) не може вважатися подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки сплата орендної плати такою відповідальністю взагалі не є.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/11131/19.

При цьому, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України, безумовно, є штрафною санкцією, яка передбачена статті 230 Господарського кодексу України, та, відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування та нарахування ПДВ.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

Розрахунок стягуваної суми неустойки, наданий позивачем, та здійснений за період з 15.10.2017 по 15.06.2019, перевірено судом та встановлено, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок неустойки, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 2 127 921,91 грн.

Заява про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки судом до уваги не приймається, оскільки частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України не містить спеціальних приписів щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлено інфляцію грошових коштів за загальний період прострочення з серпня 2017 по квітень 2018 в сумі 11 302,60 грн.

Відповідно до здійсненого господарським судом перерахунку, встановлено, що в розрахунку інфляції грошових позивачем допущено помилку в зв`язку з тим, що останнім безпідставно нараховано інфляцію грошових коштів на суму завдатку, який зараховано за останні два місяці, з огляду на викладене, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів в сумі 10 877,09 грн.

Пунктами 3.6, 3.8 Договору сторони дійшли згоди, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж : 70% до державного бюджету України по місцю реєстрації орендаря, 30% балансоутримувачу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Щодо стягнення пені за період з 16.07.2017 по 15.04.2018 у сумі 22 642,13 грн. та штрафу у сумі 25 107,79 грн., суд зазначає таке.

Позивачем заявлено заяву про застосування строку позовної давності на підставі статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В той же час, частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається зі змісту заяви про уточнення позовних вимог (вих.№10-12-06026 від

16.10.20), Регіональним відділенням ФДМУ пред`явлено позовні вимоги про стягнення пені в сумі 22642,13 грн., нарахованої за період з 15.07.17 по 15.04.18 на суму заборгованості по орендній платі за червень 2017- вересень 2017 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані вимоги пред`явлено після спливу позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 25107,79 грн., суд зазначає таке.

Штраф в розмірі 25107,79 грн. нараховано у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати за червень 2017 року - вересень 2017року.

Підставою нарахування штрафу є пункт 3.9 Договору, згідно якого у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж за три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Виходячи з даних умов договору, право на нарахування штрафу виникло у позивача :

за несвоєчасну сплату орендної плати за червень 2017р. - з 16.10.17р.;

за несвоєчасну сплату орендної плати за липень 2017р. - з 16.11.17р.;

за несвоєчасну сплату орендної плати за серпень 2017р. - з 16.12.17р.;

за несвоєчасну сплату орендної плати за вересень 2017р. - з 16.01.18р.

В той же час, судом враховано той факт, що позовні вимоги про стягнення штрафу були пред`явлені до суду лише в жовтні 2020 році (заява про уточнення позовних вимог за вих.№10-12-06026 від 16.10.2020, з урахуванням зміни суми штрафу згідно заяви за вих.№10-12-06176 від 25.10.2020).

Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 25107,79 грн. заявлена до суду після спливу встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 16.07.2017 по 15.04.2018 у сумі 22 642,13 грн. та штрафу у сумі 25 107,79 грн. задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судовий збір у сумі 48 463,49 грн. покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 218 Господарського кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" (49027, м. Дніпро, вул. Фучика, буд. 18, оф. 206а, код ЄДРПОУ 32651114) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) 125 538,97 грн. (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять вісім гривень 97 коп.) заборгованості з орендної плати за договором за період з 01.06.2017 по 21.09.2017, 966 561,19 грн. (дев`ятсот шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 19 коп.)- заборгованість з орендної плати в позадоговірний період з 22.09.2017 по 15.05.2019, 2 127 921,91 грн. (дві мільйона сто двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня 91 коп.) неустойки, 10 877,09 грн. - (десять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 09 коп.) - інфляції грошових коштів, 48 463, 49 грн. (сорок вісім тисяч чотириста шістдесят три гривні 49 коп.) - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 28.12.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко