Постанова

від 10.02.2021 по справі 904/3629/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3629/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М .О.(доповідач),

суддів: Березкіної О .В., Антоніка С .Г .

при секретарі судового засідання Ковзикові В .Ю .

За участю представників сторін:

від позивача: Савіна О.І., довіреність №18 від 03.08.2020 р., представник;

представник відповідача двічі не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 (повний текст складено 28.12.2020 суддя Мельниченко І .Ф.) у справі №904/3629/20

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 3 912 756,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.10.2020, про стягнення 125 538,97 грн.- заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5938-ОД від 18.05.2016; 22 642,13 грн. - пені; 966 561,19 грн. - заборгованості з орендної плати в позадоговірний період; 2 761 603,34 грн. - неустойки, 25 107,79 - штрафу, 11 302,60 грн. - інфляції грошових коштів .

Позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях позивача про неповернення орендованого майна і несплати нарахованої заборгованості відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2017р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі №904/3629/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 125 538,97 грн. заборгованості з орендної плати за договором за період з 01.06.2017р. по 21.09.2017р.; 966 561,19 грн. - заборгованість з орендної плати в позадоговірний період з 22.09.2017р. по 15.05.2019р.; 2 127 921,91 грн. неустойки , 10 877,09 грн. інфляції грошових коштів .

В задоволені 663 681,43 грн з заявлених до стягення 2 761 603,34 грн . неустойки, оскільки позивачем, безпідставно враховувалася ПДВ, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок неустойки, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 2 127 921,91 грн .

Крім цього зменшено інфляційні нарахування з за загальний період прострочення з серпня 2017 по квітень 2018 з 11 302,60 грн. до 10 877,09 грн, в з в зв`язку з тим, що позивачем безпідставно нараховано інфляцію грошових коштів на суму завдатку, який зараховано за останні два місяці, з огляду на викладене, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів в сумі 10 877,09 грн .

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з вказаним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки, прийняти нове яким позовні вимоги в частині стягнення неустойки задовольнити в повному обсязі .

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обгрунтовано наступним:

- при розгляді справи у суді першої інстанції, питання нарахування ПДВ взагалі не досліджувалось .

- не зрозуміло з яких підстав, судом здійснено, власний перерахунок неустойки та яким чином розраховано неустойку саме в розмірі 2 127 921,91 грн .

- пунктом 10.11 договору сторони домовилися, що уразі невиконання орендарем обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення .

- сторони даної справи, керуючись закріпленим статтями Цивільного кодексу України принципом свободи договору, самостійно врегулювали свої відносини при визначенні такої умови договору як повернення орендованого майна та узгодили у п. 10.11 договору умови виникнення у орендодавця права на стягнення неустойки за час прострочення, що узгоджується та відповідає змісту свободи договору, яка є основною із засад цивільного законодавства .

- при цьому в вищевказаному пункті договору, як і в самому договорі не вказано, що нарахування неустойки здійснюється з врахуванням ПДВ .

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" не подано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами .

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою суду від 16.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі №904/3629/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.02.2021 о 12:00 годин .

Ухвалою суду від 03.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2021 на 12:20 годин.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилися. Про дату час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується списком розсилки процесуальних документів на відповідні електронні пошти сторін у справі.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження .

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб -портал ДСА .

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень .

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами .

10.02.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду .

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

18.05.2016 між позивачем - Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет", як орендарем, було укладено договір №12/02-5938-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення (цех нестандартного обладнання - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ013, службово -побутові приміщення - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ013; дільниця покриття деталей - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ016; фарбувальна дільниця - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ015) загальною площею 5339,1 кв .м., які розміщені за адресою: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Колеусівська , 41, на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі, що перебуває на балансі третьої особи - Державного підприємства «Дослідно -експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 19.11.2015р. і становить за незалежною оцінкою 5 290 923 грн. 00 коп.

Договір укладено строк на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.05.2016р. по 17.04.2019р. включно (пункт 10.1 Договору оренди).

На виконання умов Договору оренди позивачем було передано, а відповідачем - прийнято в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 5339,1 кв .м. вартістю 5 290 923 грн. 00 коп., про що свідчить Акт від 18.05.2016р. приймання -передачі в оренду державного майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дослідно -експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області» по вул. Колеусівська, 41 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (а .с. 19).

У зв`язку з порушенням орендарем умов договору керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №904/6961/17 та постановою Верховного суду від 05.04.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України 289 273,19 грн. заборгованості (за період з травня 2016 по травень 2017), 14 651,18 грн. пені та 7758, 87 грн. витрат по сплаті судового збору. Розірвано договір оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрукрмет" повернути - Державному підприємству "Дослідно -експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 5339,1 кв .м., які розміщені на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі по вул. Колеусівська, 41, у м. Кам`янське Дніпропетровської області за актом приймання -передачі .

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем обов`язків, передбачених договором оренди, вимога про розірвання спірного договору в судовому порядку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано накази від 28.09.2017, які перебувають на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби м. Дніпро .

На час звернення з даним позовом до суду, відповідачем борг не сплачено, орендоване майно не повернуто .

Листом від 25.01.2018р. №11-11-00524 Регіональне відділення направило на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості з орендної плати, пені, штрафу та інфляційні втрати .

Проте, відповідач на вказаний лист не відреагував, заборгованість за договором не сплатив .

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді -доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені 663 681,43 грн з заявлених до стягення 2 761 603,34 грн.неустойки.

Вирішуючи питання про правильність висновків суду першої інстанції в частині часткого задоволення позовних вимог неустойки за період з 15.10.2017р. по 15.06.2019р. у розмірі 2 127 921,91 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Водночас, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Касаційного господарського суду від 14.11.2018 у справі №924/195/16 (Булгакова І.В. - головуючий, судді: Пільков К.М., Селіваненко В.П.), від 11.05.2018 у справі №926/2119/17 (Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.) зроблено правовий висновок про те, що зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

З викладеного слідує, що орендар за договором оренди має, зокрема, (1) обов`язок сплачувати орендну плату до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі та (2) обов`язок негайно повернути орендоване майно після припинення договору оренди.

Правова природа поняття "орендна плата" безпосередньо пов`язана із користуванням річчю і обов`язок сплати такого платежу є суттю орендних правовідносин. Із припиненням зобов`язальних відносин за договором оренди у орендаря додатково виникає інший обов`язок - повернути річ. Але навіть в тому разі, якщо орендар свого обов`язку із повернення речі не виконує, зобов`язання зі сплати орендної плати, встановленої договором або законом, у нього зберігається. При цьому у випадку, коли орендоване майно не повертається з вини орендаря, у нього виникає також і відповідальність за порушення зобов`язання із повернення речі у вигляді неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідальність, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України виникає у разі порушення обов`язку з повернення орендованого майна з вини орендаря. Однак плата за користування річчю є зовсім іншим обов`язком наймача і сплачується у зв`язку з тим, що останній продовжує користуватися річчю.

У статті 61 Конституції України закріплено норму відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Але, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства основне зобов`язання орендаря - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення об`єкта оренди, тобто є господарським зобов`язанням за договором, а не санкцією за його неналежне виконання.

Тоді як передбачена у частині 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка, як раз є санкцією за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що застосована у тексті наведеної норми прив`язка розміру неустойки до розміру орендної плати пов`язана виключно із методикою розрахунку такої санкції, однак така прив`язка жодним чином не свідчить про те, що орендна плата - як зобов`язання та неустойка у розмірі подвійної орендної плати - як санкція є тотожними поняттями.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки.

Таким чином, у випадку якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі відповідальністю за це порушення буде саме стягнення неустойки, яка передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, тоді як сплата орендної плати за договором оренди є господарським зобов`язанням орендаря. Отже, стягнення з винного у неповерненні орендованого майна орендаря одночасно як заборгованості з орендної плати так і санкції у вигляді подвійної орендної плати за один і той самий період користування майном (після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі) не може вважатися подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки сплата орендної плати такою відповідальністю взагалі не є.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/11131/19.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі № 916/1319/19.

При цьому при прийнятті рішення місцевим господарським судом враховано вищезазначений правовий висновок, про що зазначено в мотивувальній частині рішення, в зв`язку з вищенаведеним, доводи апеляційної скарги в частині того, що питання нарахування ПДВ в суді першої інстанції взагалі не досліджувалося відхиляються як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині необхідності включення до складу неустойки податку на додану вартість відхиляються як такі, що ґрунтуються на помилковому розумінні скаржником норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, неправильного тлумачення закону, застосування закону, який не підлягав би застосуванню або незастосування закону, який підлягав би застосуванню, в зв`язку із чим, з урахуванням положень частин1,2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі №904/3629/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, відповідно, без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються особу, що подала апеляційну скаргу .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі №904/3629/20 - залишити без задоволення .

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі №904/3629/20 - залишити без змін .

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України .

Повний текст постанови складено та підписано 24.02.2021

Головуючий суддя М .О. Дармін

Суддя С .Г. Антонік

Суддя О .В. Березкіна