Рішення

від 24.12.2020 по справі 923/410/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року Справа № 923/410/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.

за участю представників судового процесу:

від прокуратури: Федоренко О.Б.,

від позивача: Фокін А.А., довіреність від 03.01.2020,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи-1: Гриценко Д.В., адвокат,

від третьої особи-2: не прибув,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури,

м. Херсон в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд", м. Херсон

третя особа-1: ТОВ "Істрейт", м. Дніпро,

третя особа-2: ОСОБА_1 , м. Херсон

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.

Прокурор - заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (надалі по тексту рішення -позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд" (надалі по тексту рішення - відповідач, ТОВ "Фаст-Фуд") про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд", зареєстрованого 30.12.2011 за № 651010004000491, з урахуванням додаткової угоди до договору від 31.05.2016, в частині земельної ділянки площею 0,0438 га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427), наданої під благоустрій прилеглої території, та зобов`язання ТОВ "Фаст-Фуд" повернути до комунальної власності земельну ділянку, розташовану по Бериславському шосе б/н у м. Херсоні.

Ухвалою суду від 09.06.2020 було відкладено підготовче засідання на 02.07.2020.

15.06.2020 за вх.№4497/20 від Херсонської міської ради надійшли письмові пояснення по справі, за якими позивач підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

23.06.2020 за вх.№4697/20 від Прокурора-заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури надійшли пояснення згідно яких прокурор просить вважати п.2 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: "Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд" повернути до комунальної власності Херсонської міської ради земельну ділянку площею 0,0438га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427) вартістю 609612,78грн. розташовану по Бериславськрому шосе б/н у м.Херсоні".

Означені пояснення прийнятті судом до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи за позовними вимогами:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд", зареєстрований 30.12.2011 за № 651010004000491, з урахуванням додаткової угоди до договору від 31.05.2016, в частині земельної ділянки площею 0,0438 га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427), наданої під благоустрій прилеглої території;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд" повернути до комунальної власності Херсонської міської ради земельну ділянку площею 0,0438га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427) вартістю 609612,78грн. розташовану по Бериславськрому шосе б/н у м.Херсон.

Ухвалою суду від 02.07.2020 з підстав викладених в названі ухвалі суду було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 12.08.2020 включно та відкладено підготовче засідання до 23.07.2020.

Ухвалою суду від 23.07.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та було відкладено підготовче засідання до 03.09.2020.

25.08.2020 за вх.№6345/20 від Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення по справі, за якими зазначається, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 04.08.2011, зареєстрованому 30.12.201 та додаткової угоди до вказаного договору від 31.05.2016, земельна ділянка площею 0,0438га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427) надана під благоустрій прилеглої території та віднесена до земель рекреації. Будівництво об`єктів нерухомого майна на цій земельній ділянці умовами договору оренди не передбачено.

Ухвалою суду від 03.09.2020 підготовче зсідання було відкладено до 05.10.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 з підстав викладених в ухвалі суду було постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Істрейт" та ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою суду підготовче засідання по справі було відкладено до 20.10.2020.

У підготовчому засіданні 20.10.2020 оголошувалась перерва до 05.11.2020.

Ухвалою суду від 05.11.2020 підготовче провадження по справі було відкладено до 24.11.2020.

Ухвалою суду від 24.11.2020 підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи по суті призначено на 24.12.2020.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подавав, в підготовчі засідання та судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Копії ухвал Господарського суду Херсонської області направлялися на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (м.Бровари, вул.Ярослава Мудрого, 90, код ЄДР 34458621), однак ухвали суду повернуті відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч.ч.3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99 1 , 99 2 , 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку (з посиланням) на відсутність (вибуття адресата), відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштовою відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №916/2349/17 від 21.03.2019р. та по справі №909/359/19 від 24.12.2019р.).

При цьому, суд зазначає, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення надсилалися відповідачу за адресою вказаною у ЄДР, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні 24.12.20 підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.20 підтримав заявлені позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

04.08.2011 між Херсонською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Фаст-Фуд" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (т.1, а.с.16-18) за яким, відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 31.05.2011 №232 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею-0,4987га, у тому числі:

- ділянка №1, площею 0,2100га, під кафе експресс-харчування з автозаправною станцією;

- ділянка №2, площею 0,2887га, під благоустрій прилеглої території скверу, яка знаходиться у м.Херсоні, по Бериславському шосе, б/н, із земель що перебувають в оренді ТОВ "Фаст-Фуд".

Відповідно до п.2 договору в оренду передаються земельні ділянки, загальною площею 0,4987га, у тому числі: ділянка, площею 0,2887га - під зеленими насадженнями загального користування; ділянка, площею 0,0156га - під спорудами; ділянка, площею 0,1944га - під проїздами, проходами та площадками.

Сторони у п.9 договору узгодили, що орендна плата вноситься орендарем з 31.05.2011 у грошовій формі, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 0,2887га, та 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, площею 0,2100га.

Цільове використання земельної ділянки: категорія земель ділянки №1 - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та категорія земель ділянки №2-землі рекреації (п.16 договору).

У п.17 договору сторони передбачили умови збереження стану об`єкта оренди, за якими забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання земельної ділянки всупереч умовам договору.

Договір оренди земельної ділянки від 04.08.2011 зареєстрований в управлінні Держкомзему місті Херсоні Херсонської області 30.12.2011 за №651010004000491.

30.12.2011 було складено акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (т.1, а.с.19) за яким Херсонська міська рада передала земельну ділянку в натурі ТОВ "Фаст-Фуд" у м.Херсоні, по Бериславському шосе, б/н, загальною площею-0,4987га, у тому числі:

- ділянка №1, площею 0,2100га, під кафе експрес-харчування з автозаправною станцією;

- ділянка №2, площею 0,2887га, під благоустрій прилеглої території скверу.

Відповідач 30.04.2012 звернувся до Херсонської міської ради з нотаріально засвідченою заявою (т1, а.с.22) в якій просив у зв`язку із продажем належного ТОВ "Фаст-Фуд" об`єкта нерухомого майна: кафе експрес-харчування з автозаправною станцією, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м.Херсон, Бериславське шосе, б/н здійснити вилучення з користування ТОВ "Фаст-Фуд" земельної ділянки №1, площею 0,2100га, кадастровий номер 6510136900:19:002:0074, під кафе експрес-харчування з автозаправною станцією, що знаходиться у м.Херсоні, по Бериславському шосе, б/н та прийняти рішення щодо передачі земельної ділянки їх реальному користувачу.

На підставі рішення Херсонської міської ради VII сесії VІІ скликання від 28.04.2016 №188 "Про затвердження товариству з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд" проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у зв`язку зі зміною їх цільового призначення, зміну цільового призначення земельної ділянки, внесення змін до договору оренди земельної ділянки та його поновлення" серед іншого було вирішено внести з міни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в управлінні Держкомзему місті Херсоні Херсонської області 30.12.2011 за №651010004000491, в частині цільового призначення земельної ділянки, а саме: читати: "загальною площею 0,2887га, у тому числі: ділянку, площею 0,2449га, під будівництво та обслуговування автостанції з магазину продовольчих та промислових товарів, та ділянку, площею 0,0438га під благоустрій прилеглої території", у зв`язку зі зміною цільового призначення частини ділянки, та поновити договір оренди земельної ділянки із моменту закінчення строку його дії шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,2887га, у тому числі: ділянку площею 0,2449га, під будівництво та обслуговування автостанції з магазином продовольчих товарі, та ділянку, площею 0,0428га, благоустрій прилеглої території, по Бериславському шосе, б/н, строком на 10 років. Кадастровий номер земельної ділянки, площею 0,2449га - 6510136900:01:001:1426. Кадастровий номер земельної ділянки, площею 0,0438га -6510136900:01:001:1427.

31.05.2016 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 30.12.2011 №651010004000491 (т.1, а.с.24) за якою, серед іншого, сторони узгодили внести зміни в частині кадастрових номерів земельних ділянок на підставі рішення міської ради від 28.04.2016 №188. Окрім того, названою додатковою угодою сторони узгодили поновити строк дії договору оренди земельної ділянки на 10 років. Термін дії додаткової угоди з 31.05.2016 (момент закінчення строку дії договору оренди) до 31.05.2026.

Відповідно до узгодженого між сторонами розрахунку від 31.05.2016 розміру орендної плати за земельну ділянку відведену ТОВ "Фаст-Фуд" (т.1, а.с.25) сторони узгодили, зокрема, що розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0438га складає 18288,38грн. за рік.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.04.2020 земельна ділянка площею 0,438 з кадастровим номером 6510136900:01:001:1427 перебуває в оренді "Фаст-Фуд".

Прокурор в обґрунтування позовних вимог вказує дві підстави для розірвання договору оренди, зокрема, зазначає, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань систематично не сплачувалась орендна плата, внаслідок чого утворилась заборгованість. В підтвердження цього прокурор посилається на приєднані до матеріалів справи:

- листи Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 02.10.2018 (т.1, а.с.29) та від 22.11.2018 (т.1, а.с.30) за якими вказується, що станом на 02.10.2018 ТОВ "Фаст-Фуд" не подавалися до ДФС податкові декларації з плати на землю за 2016-2018 роки;

- лист Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 11.06.2019 (т.1, а.с.31) за яким ТОВ "Фаст-Фуд" не звітує до Херсонського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за земельні ділянки загальною площею 0,2887га, надані підприємству у користування відповідно договору оренди землі від 30.12.2011 №65101000491 та додаткової угоди від 31.05.2016 №02160023. Станом на 11.06.2019 за даними інтегрованої картки платника за кодом платежу 18010600 стаття 00 "орендна плата з юридичних осіб", по підприємству ТОВ "Фаст-Фуд" обліковується податковий борг у сумі 20398,74грн. згідно податкового повідомлення-рішення;

- листи Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 14.08.2019 (т.1, а.с.32) та від 21.11.2019 (т.1, а.с.33) за якими вказується, що перевіркою ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 21.02.2019 донараховано орендну плату за земельну ділянку площею 0,0438га під благоустрій прилеглої території за період з 31.05.2016 по 31.12.2017 у розмірі 30103,06грн;

- лист Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 11.02.2020 (т.1, а.с.35) в якому вказано, що ТОВ "Фаст-Фуд" не звітує до Херсонського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за земельні ділянки загальною площею 0,2887га, надані підприємству у користування відповідно договору оренди землі від 30.12.2011 №65101000491 та додаткової угоди від 31.05.2016 №02160023 та не сплачує податкові зобов`язання по орендній платі за вказані ділянки;

- лист Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 11.02.2020 (т.1, а.с.180) в якому повторно вказано інформацію зазначену в листі від 11.02.2020 та вказано, що станом на 29.09.2020 податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності по ТОВ "Фаст-Фуд становить 980719,11грн., який виник 23.11.2017

Другою підставою позову для розірвання договору оренди землі прокурором визначене нецільове використання земельної ділянки. В обґрунтування означеної підстави прокурором надано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки від 14.05.2019 (т.1, а.с.42). В означеному акті перевірки вказується, що із загальної площі земельної ділянки 0,0438га наданої ТОВ "Фаст-Фуд" в користування на умовах оренди під благоустрій прилеглої території скверу, частина земельної ділянки площею 0,0388га межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 6510136900:19:002:0074, яка в свою чергу, за інформацією Державного земельного кадастру перебуває в користуванні на умовах оренди ПАТ "Концерн Галнафтогаз", та фактично, зазначені земельні ділянки використовуються єдиним масивом під розміщення автозаправної станції. Також, в акті перевірки вказано, що згідно ст.1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" зазначені дії ТОВ "Фаст-Фуд" трактуються як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням ст.96Земельного кодексу України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст.16 ЦК України встановлено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1, 2 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Принцип диспозитивності господарського судочинства реалізується дотриманням норм ст.14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, звертаючись до суду за захистом порушеного права або інтересу, на вимогу норм ст.162 ГПК України, у позовній заяві наводить зміст позовних вимог, що включає визначення способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом чи договором, або іншого способу захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 ГПК України встановлює, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Аналіз статей 5, 14, 46 (частина 3), 162 (частина 3 пункти 4-5) ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавець надав виключно особі право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та обмежив суд у повноваженнях щодо розгляду справи в межах визначеного особою предмету спору та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом відповідно до існуючих процесуальних норм. Надання суду права на ефективний судовий захист прав та інтересів особи згідно зі статтею 5 ГПК України обмежено тими способами захисту, які визначені законом або договором і відійти від цього суд може тільки з врахуванням заявленої позовної вимоги, якщо законом або договором не визначено способів захисту цивільних прав та інтересів, які були б ефективними.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. У цій справі предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки до комунальної власності Херсонської міської ради.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Згідно приписів ч.2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Водночас, при вирішенні справи визначальними для суду є фактичні обставини, наведені у позовній заяві та суд не вправі самостійно змінювати підстави позову, оскільки відповідно до положень господарського процесуального законодавства це є виключним правом позивача.

Суд наголошує на цінності та важливості дотримання формалізованих норм господарського процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду.

При цьому, суд враховує, що в господарському судочинстві в силу положень ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Фактичними підставами позову прокурором вказується:

- невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки у вигляді несплати орендної плати;

- нецільове використання земельної ділянки.

Щодо несплати орендної плати відповідачем за користування земельної ділянки в якості підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки в частині земельної ділянки площею 0,0438га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427), суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Крім того, у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Означене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 по справі 916/439/13-г

Поряд з цим, з наданих прокурором доказів не можливо встановити наявність або відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди, мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не можливо встановити істотне порушення умов договору оренди.

Так, відповідно до п.1 договору оренди земельної ділянки від 04.08.2011 орендна плата вноситься орендарем у міський бюджет.

Відповідно до узгодженого сторонами розрахунку від 31.05.2016 (т.1, а.с.25) розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0438 га складає 18288,38га.

При цьому, прокурор визначає у позовній заяві, мовою оригіналу: "за інформацією ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі ТОВ "Фаст-Фуд" до 2015 року включно звітувало до Херсонської ОДПІ за земельну ділянку загальною площею 0,2887га на підставі договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2887га на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.12.2011. Станом на 11.02.2020 ТОВ "Фаст Фуд" не подавалися до Херсонської ОДПІ податкові декларації з плати за землю за 2016-2018 роки. Підприємство має податковий борг по орендній платі за землю у розмірі 535,3тис.грн."

Відповідно до статей 96, 206 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Так, згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)

Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У даній справі відповідач є землекористувачем, якому надана у користування земельна ділянка за договором оренди землі.

Згідно з вимогами п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Плата за землю встановлюється двома різними способами для різних видів володіння земельними ділянками: земельний податок сплачується власником землі, а орендна плата вноситься орендарем земельної ділянки за договором оренди землі.

Таким чином, земельний податок і орендна плата це різні платежі, які сплачуються різними суб`єктами.

Згідно п.п. 288.1. - 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності є платниками орендної плати за землю .

Предметом розгляду у даній справі є заборгованість саме з орендної плати за договором оренди землі, а не земельного податку.

Відповідач є орендарем, а не власником земельної ділянки.

В якості доказу наявності заборгованості по орендній платі, як зазначалося вище прокурор посилається на:

- листи Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 02.10.2018 (т.1, а.с.29) та від 22.11.2018 (т.1, а.с.30) за якими вказується, що станом на 02.10.2018 ТОВ "Фаст-Фуд" не подавалися до ДФС податкові декларації з плати на землю за 2016-2018 роки;

- лист Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 11.06.2019 (т.1, а.с.31) за яким ТОВ "Фаст-Фуд" не звітує до Херсонського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за земельні ділянки загальною площею 0,2887га, надані підприємству у користування відповідно договору оренди землі від 30.12.2011 №65101000491 та додаткової угоди від 31.05.2016 №02160023. Станом на 11.06.2019 за даними інтегрованої картки платника за кодом платежу 18010600 стаття 00 "орендна плата з юридичних осіб", по підприємству ТОВ "Фаст-Фуд" обліковується податковий борг у сумі 20398,74грн. згідно податкового повідомлення-рішення;

- листи Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 14.08.2019 (т.1, а.с.32) та від 21.11.2019 (т.1, а.с.33) за якими вказується, що перевіркою ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 21.02.2019 донараховано орендну плату за земельну ділянку площею 0,0438га під благоустрій прилеглої території за період з 31.05.2016 по 31.12.2017 у розмірі 30103,06грн;

- лист Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 11.02.2020 (т.1, а.с.35) в якому вказано, що ТОВ "Фаст-Фуд" не звітує до Херсонського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за земельні ділянки загальною площею 0,2887га, надані підприємству у користування відповідно договору оренди землі від 30.12.2011 №65101000491 та додаткової угоди від 31.05.2016 №02160023 та не сплачує податкові зобов`язання по орендній платі за вказані ділянки;

- лист Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 11.02.2020 (т.1, а.с.180) в якому повторно вказано інформацію зазначену в листі від 11.02.2020 та вказано, що станом на 29.09.2020 податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності по ТОВ "Фаст-Фуд становить 980719,11грн., який виник 23.11.2017

Проте, на думку суду, такі посилання на зазначені листи, як доказ у справі, є помилковими, оскільки наявність податкової заборгованості відповідача не має відношення до предмета спору у даній справі з огляду на вищевикладене (предмет справи орендна плата, а не земельний податок).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Внесення відповідачем саме орендної плати на рахунок міської ради встановлено у договорі оренди земельної ділянки (п.11 Договору).

Позивач, в інтересах якого подано прокурором позовну заяву, не надає доказів не сплати відповідачем орендної плати за договором оренди земельної ділянки, окрім того, позивач не зазначає про те, що значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладанні договору оренди земельної ділянки з відповідачем. Херсонською міською радо до матеріалів справи не надано доказів порушення відповідачем умов укладеного договору в частині невнесення орендної плати.

Окрім того, з приводи наданих прокурором листів ГУ ДФС (ДПС) у Херсонській області, АРК та м.Севастополі суд зазначає наступне.

З листів ГУ ДФС (ДПС) у Херсонській області, АРК та м. Севастополі не вбачається, що існування боргу у відповідача з орендних платежів відноситься саме до Херсонської міської ради, в особі якої з даним позовом звернувся прокурор. Також, вказані листи не відображають належної до сплати щомісячної орендної плати за умовами договору оренди земельної ділянки від 04.08.2011 з урахуванням додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, тому не можуть належним чином свідчити про порушення відповідачем умов саме договору від 04.08.2011, укладеного між Херсонською міською радою та ТОВ "Фаст Фуд" у даній справі.

Більш того, у вказаних листах вказаний загальний розмір заборгованості відповідача за 2016-2018 роки за земельну ділянку загальною площею 0,2887га, з чого не видається можливим виокремити яка заборгованість відноситься до земельної ділянки площею 0,0438га, в частині якої просить розірвати договір оренди земельної ділянки прокурор.

Крім того, суд наголошує, що для встановлення факту систематичної несплати орендної плати, яке визначено підставою для розірвання договору, слід встановити розмір орендної плати, яка підлягала до сплати за спірним договором оренди та відповідно розмір заборгованості по орендній плати, що в свою чергу не видається можливим з наданих прокурором документів.

Суд зауважує, що ухвалою від 23.07.2020 зобов`язував прокурора надати до суду докази систематичної несплати відповідачем орендної плати із зазначенням періодів такої несплати та розміру заборгованості.

На виконання вимоги ухвали суду прокурором було надано пояснення (т.1, а.с.138) в яких повторно вказано, що за інформацією ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі ТОВ "Фаст-Фуд" до 2015 року включно звітувало до Херсонської ОДПІ за земельну ділянку загальною площею 0,2887га на підставі договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2887га на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.12.2011. Станом на 11.02.2020 ТОВ "Фаст- Фуд" не подавалися до Херсонської ОДПІ податкові декларації з плати за землю за 2016-2018 роки. Підприємство має податковий борг по орендній платі за землю у розмірі 535,3тис.грн, а також вказано, що згідно листа виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17.08.2020 отримати інформацію щодо сплати ТОВ "Фаст - Фуд" орендної плати за користування земельною ділянкою можливо у ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі.

Окрім того, з листа ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі від 11.02.2020 (а.с.т.1, а.с.35) на який посилається в якості доказів прокурор у позовній заяві та додаткових поясненнях вбачається, що за 2017 за земельну ділянку площею 0,0438га сума орендної плати обрахована з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 646189,55грн., а розмір орендної плати -19385,69грн.

В свою чергу, відповідно до узгодженого між позивачем та відповідачем розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку вбачається, що сторонами узгоджена нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0438га на рівні 609612,78грн., а розмір орендної плати складає 18288,38грн. на рік.

Суд звертає особливу увагу на те, що зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для внесення змін у договір оренди. Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендодавець власник землі звертався до орендаря з вимогою про внесення змін до договору в частині орендної плати у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, як і не звертався до суду з таким позовом.

Верховний Суд в постанові від 15.07.2019 по справі №909/815/16 вказав, що позовні вимоги органів державної влади або місцевого самоврядування про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невнесення орендної плати не можуть доказуватися винятково порушеннями податкового законодавства та є необґрунтованими, якщо позивач отримав плату за оренду земельної ділянки, а отже, відсутнє істотне порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З наданих прокурором доказів, а саме листів ГУ ДПС (у листах від 02.10.2018, 22.11.2018, 11.06.2019, 14.08.2019 -ДФС) у Херсонській області, АРК та м.Севастополі не можливо встановити систематичну несплату орендних платежів, (два і більше разів). Неможливо встановити розмір несплаченої орендної плати та період за який вона не сплачувалась, реальну шкоду, завдану другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору.

А отже не доведено підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з несплатою орендної плати та неотримання Херсонською міською радою плати за землю.

Щодо нецільового використання земельної ділянки, яку вказує прокурор в якості підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.08.2011 в частині земельної ділянки площею 0,0438га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427) суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

У статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Підстави для розірвання договору визначені ЦК України, ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням (статті 143 ЗК України).

Суд враховує, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Також варто зауважити, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.04.2020 земельна ділянка площею 0,438 з кадастровим номером 6510136900:01:001:1427 перебуває в оренді "Фаст-Фуд" а цільове призначення земельної ділянки вказано - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Згідно з Класифікацією до секції Е належать землі рекреаціного призначення, код 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Правовий режим земель рекреаційного призначення визначено у статті 52 ЗК України, згідно з якою зокрема, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Нецільове використання земельної ділянки прокурор обґрунтовує актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 14.05.2019 (т.1, а.с.42)

В названому акті перевірки вказано, що із загальної площі земельної ділянки 0,0438га наданої ТОВ "Фаст-Фуд" в користування на умовах оренди під благоустрій прилеглої території скверу, частина земельної ділянки площею 0,0388га межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 6510136900:19:002:0074, яка в свою чергу, за інформацією Державного земельного кадастру перебуває в користуванні на умовах оренди ПАТ "Концерн Галнафтогаз", та фактично, зазначені земельні ділянки використовуються єдиним масивом під розміщення автозаправної станції. Також, в акті перевірки вказано, що згідно ст.1 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель зазначені дії ТОВ "Фаст-Фуд" трактуються як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням ст.96 Земельного кодексу України.

Окрім того, прокурор в обґрунтування нецільового використання земельної ділянки посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом -земельної ділянки від 27.03.2019, за яким серед іншого зазначається, що в ході проведення перевірки встановлено, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 6510136900:01:001:1427 площею 0,0438га, яка відповідно до договору оренди від 30.12.2011 №651010004000491 та додаткової угоди від 31.06.2016 надана в користування ТОВ "Фаст Фуд" під благоустрій прилеглої території скверу, а саме земельна ділянка площею 0,0388га використовується не за цільовим призначенням, на ділянці розташовано термінал для зберігання палива, будівлі та споруди автозаправної станції.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані прокурором акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.03.2019 та 14.05.2019 не є належними доказами використання ТОВ "Фаст - Фуд" земельної ділянки площею 0,0438га не за цільовим призначенням.

Так, статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. Цією статтею визначена процедура припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням норм земельного законодавства, визначених у ст.211 Земельного кодексу України, у тому числі й невиконання вимог щодо використання земель не за цільовим призначенням (пункт "г" частини 1 ст.211 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст.144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Згідно з пунктом ґ) частини 1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Отже, допустимим доказом користування земельної ділянки не за цільовим призначанням є документи, що свідчать про невиконання вказівок (розпоряджень) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади із питань земельних ресурсів.

Матеріали справи не містять доказів щодо дотримання державним інспектором по використанню та охороні земель вимог частини 1 ст.144 Земельного кодексу України щодо надання порушнику земельного законодавства вказівок про припинення правопорушення, та частини 2 цієї статті стосовно строку звернення до органу виконавчої влади з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Окрім того, в акті перевірки від 14.05.2019 інформація стосується земельної ділянки площею 0,0388га.

Земельне законодавства не містить такого терміну, або виду порушення, як використання земельної ділянки одним масивом.

При оцінці акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом -земельної ділянки від 27.03.2019 в якості доказу по справі, суд також враховує, що листом від 02.04.2019 (т.1, а.с41) на адресу Херсонської місцевої прокуратури ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повідомило, що 22.03.2019 не вдалося провести повну та об`єктивну перевірку, а також вжити заходи реагування.

За встановлених судом обставин та відсутності правових підстав для розірвання договору оренди землі, вимога прокурора розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд", зареєстрований 30.12.2011 за № 651010004000491, з урахуванням додаткової угоди до договору від 31.05.2016, в частині земельної ділянки площею 0,0438 га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427), наданої під благоустрій прилеглої території не підлягає задоволенню.

Правові наслідки розірвання договору визначені у ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", а саме орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В такому випадку зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (п.3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд", зареєстрованого 30.12.2011 за № 651010004000491, з урахуванням додаткової угоди до договору від 31.05.2016, в частині земельної ділянки площею 0,0438 га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427) то і відсутні підстави для задоволення вимоги прокурора, яка є похідною від вимоги розірвати договір, а саме зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст-Фуд" повернути до комунальної власності Херсонської міської ради земельну ділянку площею 0,0438га (кадастровий номер 6510136900:01:001:1427) вартістю 609612,78грн. розташовану по Бериславськрому шосе б/н у м.Херсон.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.12.2020

Суддя Н.А. Павленко