Рішення
від 28.12.2020 по справі 613/571/18
БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/571/18 Провадження № 2/613/2/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/571/18, пров. № 2/613/2/20 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, представник позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 , визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га, а саме: земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580; земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581; земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579, скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18489951, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8321426 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18486838, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320238 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18488764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8320815 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_2 , зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0571), загальною площею 24,6074 га, вартістю 646 190,05 грн., які розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, а Головне управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів, судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що при вивченні правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Богодухівського району, Богодухівським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що 26 вересня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Харківській області видано наказ № 2312-СГ Про надання в оренду земельних ділянок , відповідно до якого ОСОБА_2 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, загальною площею 24,6074 га, у тому числі: земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року (згідно інформації реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458037663208); земельна ділянка площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 457966463208); земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458047263208). 29 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ГУ Держземагенства у Харківській області, на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, укладено договір оренди землі строком на 30 років, згідно якого ОСОБА_2 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 24,6074 га, розташовані за межами населених пунктів Вінницько-Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області а саме: земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580, сільськогосподарські угіддя (рілля); земельна ділянка площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581, сільськогосподарські угіддя (рілля); земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579, сільськогосподарські угіддя (рілля). Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку складає 646190,05 грн. На виконання вказаного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 26 вересня 2014 року № 2312-СГ та договору оренди землі від 29 грудня 2014 року зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: щодо земельної ділянки 6320881000:01:000:0579 № 8321426 від 30 грудня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18489951; щодо земельної ділянки 6320881000:01:000:0580 № 8320238 від 30 грудня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18486838; щодо земельної ділянки 6320881000:01:000:0581 № 8320815 від 30 грудня 2014 року, на підставі рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року № 18488764.

Поряд із цим, згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_2 є засновником та головою СФГ Еліта зареєстрованого 24 січня 2002 року за номером 1 450 120 0000 000146 (ідентифікаційний код юридичної особи - 14105918). Для ведення вказаного фермерського господарства у користування останній вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ХР № 036488, виданого на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за № 272, згідно якого останній для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності розміром - 49,32 га, з них рілля - 49,32 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 від Головного управління фактично отримала земельні ділянки не для ведення фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності, оскільки вона вже є засновником фермерського господарства. Таким чином, вказані накази прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство . Відповідно до ст. 7 вказаного Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Як передбачено ст. 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України Про фермерське господарство ). Таким чином, з огляду на норми ст.ст. 7,12 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 116, 118,121. 123, 134 ЗК України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Отже, ОСОБА_2 отримала земельні ділянки як громадянка, для діяльності ділянки фермерського господарства Еліта , головою якого вона є та для діяльності якого вже видавалась земельна ділянка, з основною метою - для розширення створеного нею фермерського господарства та поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Отже, розглядаючи заяву ОСОБА_2 про надання їй в оренду вищевказаних земельних ділянок. ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

За таких підстав, наказ ГУ Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, щодо передачі в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок 24,6074 га, розташованих за межами населених пунктів Вінницько - Іванівської сільської ради необхідно визнати незаконним, як такі, що видано з порушенням вимог законодавства. Враховуючи, що наказ ГУ Держземагенства визнається незаконним, тому договір оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладений на підставі наказу також має бути визнаний недійсним. Відповідачі по справі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного наказу та укладення спірного договору оренди, а тому вони повинні бути визнані незаконним та недійсним відповідно, скасувавши державну реєстрацію права користування ОСОБА_2 спірними земельними ділянками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Органи прокуратури не знали та не могли знати про договори оренди від 29 грудня 2014 року укладені між відповідачами про надання в оренду земель. Богодухівський відділ Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області про порушення вимог земельного законодавства дізнався після отримання інформації з Богодухівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10-20-0.23,12-244/104-18 від 21 лютого 2018 року, таким чином початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства, тому є всі підстави для визнання поважною причини пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась надала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що позивач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки матеріали позовної заяви та доданих до них документів не містять даних щодо повідомлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністра аграрної політики та продовольства про намір звернутися до суду з даним позовом, а також доказів того, що дані органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження з викладених у позові питань і обставин. Для отримання в оренду вказаних земельних ділянок відповідач звернулася із відповідною заявою до ГУ Держземагенства у Харківській області, до якого подала всі документи згідно чинного на той час законодавства. ГУ Держземагенства у Харківській області видало наказ №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, яким надало вказані земельні ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. 29 грудня 2014 року між нею та ГУ Держземагенства у Харківській області було укладено договір оренди землі щодо даних земельних ділянок загальною площею 24,6074 га. Таким чином між нею та ГУ Держземагенства у Харківській області було в повному обсязі дотримано порядок передачі вказаних земельних ділянок їй в оренду. Не заперечувала, що дійсно вона є головою СФГ Еліта , має агрономічну освіту, досвід роботи у сільському господарстві понад 40 років. Умови договору від 29 грудня 2014 року щодо оренди вказаних земельних ділянок загальною площею 24,6074 га виконуються у повному обсязі , орендна плата сплачується вчасно та у повному обсязі. Таким чином, на її думку, відсутні будь - які підстави для розірвання договору оренди землі від 29 грудня 2014 року або для визнання його недійсним. Окрім цього, позивач зазначає, що оспорюваний наказ №2312-СГ видано 26 вересня 2014 року, договір оренди землі укладений 29 грудня 2014 року, а до суду позивач звернувся 02 травня 2018 року, тобто відповідач вважає, що строк на звернення до суду з поставленими питаннями у даній позовній заяві вимогами пропущено, а вимоги заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області є незаконними та необґрунтованими тому задоволенню вони не підлягають.

Заступником керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області було подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому зазначені обставини викладені в позовній заяві.

ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок, у якому зазначила, що позивач не надав будь - яких нових доказів, а фактично посилається на ті самі обставини , які зазначені у позовній заяві. При цьому, жодним чином не спростовує і не заперечує обставини, викладені відповідачем у позові, не надав належних та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними , а сам позов - незаконним та необґрунтованим, і як наслідок у його задоволенні має бути відмовлено. Крім того, зазначила, що заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області вийшов за межі своїх повноважень, і як наслідок - є неналежним позивачем у даній справі.

Заступником керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області було подано відповідь на заперечення ОСОБА_2 , згідно яких останній зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За приписами ст.ст. 13,14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямків представницької діяльності прокурорів. Отже, в основі інтересу держави ( національного, суспільного інтересів ) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі і національного багатства. У даному випадку порушення інтересу держави відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною пільговою процедурою без проведення земельних торгів та у не створенні фермерського господарства для роботи якого виділялася земельна ділянка. Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, дане управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області. Як правонаступник Головного управління Держземагенства у Харківській області, відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Оскільки, одна й та сама особа не може бути відповідачем і позивачем в одній справі, тому у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим звертаючись з даним позовом до суду прокурор набуває статусу позивача. Відсутність органу державної влади уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред`явлення та підтримання даного позову. Тому посилання відповідача викладені у запереченні є безпідставними.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно раніше наданих пояснень вважає позов незаконним та необґрунтованим у зв`язку з чим він не підлягає задоволенню. Представник відповідача, як і його довіритель вважає, що Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області не є належним позивачем у даному позові, оскільки саме лише посилання в позовній заяві, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду є недостатнім , у такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом. Крім того, відсутнє повідомлення , а також докази того, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністр аграрної політики та продовольства не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження з викладених у позовній заяві питань і обставин. Крім того, зазначив, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_2 для отримання в оренду вказаних земельних ділянок звернулася із відповідною заявою до ГУ Держземагенства у Харківській області, до якого додала всі необхідні документи згідно чинного на той час законодавства. Головне управління видало наказ №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, яким надало ОСОБА_2 в оренду вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Згодом було укладено договір оренди землі від 29 грудня 2014 року, тобто дії проведенні Головним управлінням за заявою ОСОБА_2 повністю відповідали вимогам чинного на той час законодавства, тому відсутні будь - які підстави для розірвання вказаного договору оренди землі від 29 грудня 2014 року та визнання його недійсним.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, але надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечив з наступних підстав. Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури зазначив, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа ( орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, повноважений державною здійснювати відповідні функції (згідно ст. 122 Земельного кодексу країни орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції - Головне правління Держгеокадастру у Харківській області, тобто відповідач), у зв`язку з чим звертаючись із даним позовом прокурор набуває статусу позивача. Також в позові зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. В основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства. Згідно ст. 1 Положення про ГУ Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 (далі Положення), ГУ Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Відповідно до ст. 8 зазначеного Положення передбачено, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Акти Головного управління можуть бути скасовані головою Держгеокадастру повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Міністра аграрної політики та продовольства України, а також Міністром аграрної політики та продовольства України у разі відмови голови Держгеокадастру скасувати такий акт. Тобто, голова Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністр аграрної політики та продовольства України мають право скасувати акти ГУ Держгеокадастру у Харківській області, тому є орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як центральний орган виконавчої влади має право звернення до суду для здійснення своїх повноважень, в тому числі і з питань які зазначені у поданій прокурором позовній заяві. У позовній заяві заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури в порушення вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру не зазначено про попереднє повідомлення голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру чи Міністра аграрної політики та продовольства України та відсутні дані про не здійснення чи не належне здійснення Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру своїх повноважень. Згідно ст. 80 Земельного кодексу України визначено суб`єктів права власності на землю, зокрема, одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин визначені в ст.151 Земельного кодексу України. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: є1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Органом, уповноваженим державою передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою ст. 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування для всіх потреб із 2013 року на території Харківської області було ГУ Держземагенства у Харківській області та його правонаступник - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, який здійснює зазначені повноваження і на цей час. Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області № 2312-СГ, від 26 вересня 2014 року про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 , зазначено, що відповідно до ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. До ГУ Держземагентства у Харківській області звернулася гр. ОСОБА_2 із заявою від 22 вересня 2014 року, якою просила надати їй в оренду для фермерського господарства земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581, 6320881000:01:000:0579 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. За результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_2 та доданих до них документів ГУ Держземагентства у Харківській області видано наказ Про надання в оренду земельних ділянок від 26 вересня 2014 року № 2312-СГ. В позові прокурор зазначив, що орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянками, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченого законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Зазначив, що органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Порядок передачі земельних ділянок в оренду чітко визначений статтею 124 Земельного кодексу України, так передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га, та скасування рішень про державну реєстрацію право оренди на земельні ділянки, не погоджуються з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство (на час виникнення спірний правовідносин) для отримання (придбання) у власність або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство у заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Відповідно до п. 2 наказу ГУ Держземагентства у Харківській області № 2312-СГ, від 26 вересня 2014 року Про надання в оренду земельних ділянок зазначено, встановити річну орендну плату за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 4 % від їх нормативної грошової оцінки. Згідно п. 5 договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, нормативно грошова оцінка земельних ділянок відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку складає 646 190,05 грн. Вважає, що прокурором у своєму позові не доведено недійсності укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 , вищезазначеного договору оренди землі від 29 грудня 2014 рок. На підставі вищевикладеного просив у задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, ОСОБА_2 надано в оренду для ведення фермерського господарства , строком на 30 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя ( рілля), розташовані за межами населених пунктів Вінницько - Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, загальною площею 24,6074 га, у тому числі: земельна ділянка площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року (згідно інформації реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458037663208); земельна ділянка площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 457966463208); земельна ділянка площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2014 року (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 458047263208) ( том 1 а.с. 18).

Згідно копії договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, орендодавець - Головне управління Держземагенства у Харківській області надав орендарю - ОСОБА_2 в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення , які знаходяться за межами населених пунктів Вінницько - Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області. В оренду передано земельні ділянки загальною площею 24,6074 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0580, площею 12,1225 га, сільськогосподарські угіддя ( рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0581 площею 8,7004 га, сільськогосподарські угіддя ( рілля), земельна ділянка з кадастровим ном ером 6320881000:01:000:0579, площею 3,7845 га, сільськогосподарські угіддя ( рілля). Договір укладено на 30 років( том 1 а.с. 19-22).

Відповідно до копії акту приймання - передачі земельних ділянок згідно з договором оренди землі, який є невід`ємною частиною договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, ГУ Держземагенства у Харківській області в особі виконуючого обов`язки начальника Головного управління Оберемка Є.А. передало , а ОСОБА_2 прийняла земельні ділянки загальною площею 24,6074 га, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0580, площею 12,1225 га, сільськогосподарські угіддя ( рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0581 площею 8,7004 га, сільськогосподарські угіддя ( рілля), земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0579, площею 3,7845 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), які знаходяться за межами населених пунктів Вінницько - Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області ( том 1 а.с. 23).

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником та головою Селянського ( фермерського) господарства Еліта , СФГ Еліта , ідентифікаційний код юридичної особи: 14105918, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів , провулок Робітничий, 13, є ОСОБА_2 . Вид діяльності : 01.11 Вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 24.01.2002, 29.04.2005 , 1 450 120 0000 000146 (том 1 а.с. 24-28).

Відповідно до копії відповіді відділу у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21 лютого 2018 року №10-20-0.23,12-244/104-18, в користуванні СФГ Еліта обліковується всього земель: на території Степнянської сільської ради 168,7046 га, в тому числі: - згідно даних Державного земельного кадастру -119,3649 га, з них ріллі -119,3649 га ( договори оренди на земельні частки ( паї) з громадянами); - відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-ХР №036488, виданий на ім`я ОСОБА_2 для ведення селянського ( фермерського) господарства - 49.32 га, з них рілля - 49,32 га; на території Вінницько - Іванівської сільської ради 15,2728 га, в тому числі: згідно даних Державного земельного кадастру - 15,2728 га, з них рілля - 15,2728 га ( договори оренди на земельні частки ( паї) з громадянами) ( том 1 а.с. 29).

Згідно копії листа Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 22 лютого 2018 року №40/9/20-11-04, СФГ Еліта ( код ЄДРПОУ 14105918), перебуває на обліку в Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 05.11.1992 , керівник ОСОБА_2 , основний вид діяльності - 01.11 - Вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур ( том 1 а.с. 30).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СФГ Еліта , ідентифікаційний код юридичної особи 14105918 , місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів , провулок Робітничий, 13, зареєстроване 24 січня 2002 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 450 120 0000 000146 ( том 1 а.с. 31).

Згідно державного акта на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_2 на підставі рішення І сесії ХХІІІ скликання Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 28 листопада 2001 року надано у постійне користування земельна ділянка площею 49,3 га. Земельна ділянка розташована на території Степнянської сільської ради. Землю надано для ведення селянського ( фермерського ) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №272 від 19 грудня 2001 року ( том 1 а.с. 35).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 458047263208, земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0579 площею 3,7845, цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Харківська область Богодухівський район Вінницько - Іванівська сільська рада, зареєстрована 19 вересня 2014 року за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області , код ЄДРПОУ 38385479. Дану земельну ділянку 30 грудня 2014 року на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2014 року передано орендодавцем : ГУ Держземагенства у Харківській області , орендарю ОСОБА_2 ( том 1 а.с. 36-38)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 458047263208, земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0580 площею 12,1225, цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Харківська область Богодухівський район Вінницько - Іванівська сільська рада, зареєстрована 19 вересня 2014 року за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області , код ЄДРПОУ 38385479. Дану земельну ділянку 30 грудня 2014 року на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2014 року передано орендодавцем : ГУ Держземагенства у Харківській області , орендарю ОСОБА_2 ( том 1 а.с. 39-40)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 458047263208, земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0581 площею 8,7004, цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Харківська область Богодухівський район Вінницько - Іванівська сільська рада, зареєстрована 19 вересня 2014 року за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області , код ЄДРПОУ 38385479. Дану земельну ділянку 30 грудня 2014 року на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2014 року передано орендодавцем : ГУ Держземагенства у Харківській області , орендарю ОСОБА_2 ( том 1 а.с. 42-44)

Згідно копії трудової книжки б/н від 23 грудня 1973 року, ОСОБА_2 з 01 січня 2008 року працює в СФГ Еліта ( том 1 а.с. 86-88).

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним. (Правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15).

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України , передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно п. а ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

За змістом ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство та ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам (в чинній на той час редакції), а тому передача земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів є незаконною.

ОСОБА_2 звернулась до ГУ Дерземагенства у Харківській області для отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, при цьому вона вже була головою СФГ Еліта і для ведення вказаного фермерського господарства у користування останній вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, розміром - 49,32 га, з них рілля - 49,32 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Отже, щоб зареєструвати фермерське господарство громадянин повинен отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_2 достеменно знаючи, що нею вже отримано земельні ділянки для ведення фермерського господарства, отримала спірні земельні ділянки в обхід участі в земельних торгах, без обґрунтування розмірів земельних ділянок та їх кількості, при цьому вона не мала наміру створювати фермерське господарство.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постановах від 11 травня 2016 року у справі №6-2903цс15 та від 18 травня 2016 року у справі №6-248цс16, з постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №525/1225/15-ц та у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, у справі №314/3881/15-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17, від 29 січня 2020 року у справі №927/83/19 та від 25 березня 2020 року у справі №357/2418/15-ц.

Як зазначає у своєму відзиві ОСОБА_2 , вона звернулась із заявою до ГУ Держземагенства у Харківській області , до якої додала всі необхідні документи згідно чинного на той час законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 4, 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2 про надання їй в оренду вищевказаних земельних ділянок, ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

Дане свідчить про формальний підхід органів державної влади, що й створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 07 грудня 2016 року у справі № 6-2237цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-2354цс16.

У зв`язку з вищевикладеним, ГУ Держземагенства у Харківській області, всупереч вимогам ст.ст. 124, 134 ЗК України та ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, що діяла на той час), незаконно прийнято наказ № №2312-СГ від 26 вересня 2014 року, що призвело до незаконної передачі ОСОБА_2 у користування вищевказані земельні ділянки.

Отже, вказаний наказ прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство .

Згідно ч. 1 ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Враховуючи, що наказ ГУ Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року визнається незаконним, тому договір оренди земельних ділянок від 29 грудня 2014 року, укладений на підставі цього наказу має бути визнаним недійсним.

Вказана позиція кореспондується із позицією, викладеною у постанові Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 №Л/800/40388/13.

У складеному Верховним Судом України Аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України вказано, що якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п.2 ч.2 ст.16 ЦК України за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

Тому, визнаючи недійсними спірний договір оренди землі, суд також скасовує відповідний запис про реєстрацію відповідного права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньо правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернуті потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки, судом визнається недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року та скасовуються рішення про державну реєстрацію на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право оренди на спірні земельні ділянки, тому ОСОБА_2 зобов`язана повернути дані земельні ділянки.

Слід зазначити, що пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів.

В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_2 земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Крім того, суд зазначає, що отримання ОСОБА_2 спірних земельних ділянок в оренду за спрощеною процедурою позбавило права інших потенційних учасників брати участь в торгах за право користування зазначеною земельною ділянкою. Держава, в свою чергу була позбавлена можливості укласти договір оренди на більш вигідних умовах та отримати більші надходження до бюджету.

Суд визнає безпідставними та відхиляє доводи ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 стосовно відсутності повноважень у прокурора на звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратурі покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключні: випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до частини третьої ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Згідно ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави,в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує,в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст. 131-1 Конституції України та ст. 56 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Згідно ст. 1 Закону України Про основи національної безпеки України до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Суб`єктами забезпечення національної безпеки є також органи прокуратури України.

За приписами ст.ст. 13, 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключне відповідно до вимог Закону.

Відповідно до п. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересам суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки шодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 324 ЦК України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону.

Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19.

У спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції є ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Проте, як встановлено в судовому засіданні, вказаний орган є стороною спірних правовідносин, сам допустив порушення вимог законодавства, внаслідок чого є відповідачем у даній справі, тобто не здійснює захист інтересів держави відповідно до покладених на нього повноважень, а враховуючи подані заперечення на позовну заяву, здійснювати захист порушених інтересів держави і не збирався. За таких обставин, суд вважає, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, а відтак прокурор є належним позивачем у справі.

Вирішуючи заявлене відповідачем ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності до даних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені ст.ст. 56, 57 ЦПК України.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною 2 ст.2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є Держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правила позовної давності поширюються і на державу, початок перебігу позовної давності якої пов`язується з виникненням у відповідного державного органу права на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу держави.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Верховний Суд України у справах №№ 3-224гс16, 6-178цс15, 6-152цс14 дійшов висновку, що вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, а тому перебіг строку позовної давності починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався, або міг дізнатися орган уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор.

З огляду на те, що прокурор є самостійним позивачем та як вбачається з позовної заяви про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок ОСОБА_2 , Богодухівський відділ Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області дізнався після отримання інформації з Богодухівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10-20-0.23,12-244/104-18 від 21.02.2018, що підтверджується копією цього листа, то строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів, оскільки позивачем не конкретизовано до яких саме документів він вважає необхідно внести зміни.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури.

Як убачається з матеріалів справи, прокуратурою Харківської області за подання до суду позовної заяви сплачено 18 502,85 грн. судового збору.

Позовна заява містить одну позовну вимогу майнового характеру, це вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 , щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га., а саме: земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0580, земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0581, земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0579, нормативна грошова оцінка земельних ділянок 646 190,05 грн. та п`ять позовних вимог немайнового характеру.

Позовна вимога про скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області № 2312-СГ від 26 вересня 2014 року стосується тільки ГУ Держземагенства у Харківській області, а відтак сплачений за неї судовий збір підлягає стягненню на користь прокуратури Харківської області виключно з ГУ Держгеокадастру у Харківській області в сумі 1 762,00 грн.

Позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року ( судовий збір складає 9 692,85 грн.) та позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18489951, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8321426 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0579),скасування рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18486838, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320238 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку ( кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0580) та скасування рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18488764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320815 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:000:0581) ( судовий збір складає 5 286,00 грн. по 1 762 грн. за кожну вимогу) стосуються відповідачів ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 а відтак сплачений за них судовий збір підлягає стягненню на користь прокуратури Харківської області з ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 в сумі по 7 489,43 грн. з кожного.

Позовна вимога про зобов`язання повернути земельні ділянки стосується тільки ОСОБА_2 , а тому сплачений за неї судовий збір підлягає стягненню на користь прокуратури Харківської області виключно з ОСОБА_2 в сумі 1 762,00 грн.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст.ст. 2, 15, 16, 20, 256, 257, 261, 267, 324, 648, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 1, 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , ст. ст. 6, 16 Закону України Про оренду землі , ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 10, 12, 13, 43, 49, 51, 56, 57, 76-81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання наказу незаконним, договору оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок - задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновити його.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2312-СГ від 26 вересня 2014 року про надання ОСОБА_2 в оренду земельних ділянок.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 , щодо оренди земельних ділянок загальною площею 24,6074 га., а саме:

-земельної ділянки площею 12,1225 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0580;

-земельної ділянки площею 8,7004 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0581;

-земельної ділянки площею 3,7845 га кадастровий номер 6320881000:01:000:0579.

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18489951, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8321426 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0579) за ОСОБА_2 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18486838, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320238 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку ( кадастровий номер 6320881000:01:000:0580) за ОСОБА_2 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію від 30 грудня 2014 року №18488764, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8320815 від 30 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320881000:01:000:0581) за ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельні ділянки (кадастрові номери 6320881000:01:000:0579, 6320881000:01:000:0580, 6320881000:01:000:0581), загальною площею 24,6074 га., вартістю 646 190 ( шістсот сорок шість тисяч сто дев`яносто ) гривень 05 коп., які розташовані за межами населених пунктів Вінницько - Іванівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області - Державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (що знаходиться за адресою: м. Харків вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822,) на користь Прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 9 251 ( дев`ять тисяч двісті п`ятдесят одна) гривна 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 9 251 ( дев`ять тисяч двісті п`ятдесят одна) гривна 43 коп.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов"язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області внести зміни до земельно - облікових документів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2020 року.

СУДДЯ

СудБогодухівський районний суд Харківської області
Дата ухвалення рішення28.12.2020
Оприлюднено29.12.2020
Номер документу93858296
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —613/571/18

Ухвала від 11.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 24.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Постанова від 24.09.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Медуниця Ольга Євгеніївна

Ухвала від 02.08.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Медуниця Ольга Євгеніївна

Ухвала від 23.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Медуниця Ольга Євгеніївна

Ухвала від 11.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Медуниця Ольга Євгеніївна

Ухвала від 27.02.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Медуниця Ольга Євгеніївна

Рішення від 25.01.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Усата В.В.

Ухвала від 15.01.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Суслова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні