Ухвала

від 28.12.2020 по справі 380/409/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа №380/409/20

адміністративне провадження №К/9901/33520/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 380/409/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандгалбуд до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Грандгалбуд звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27 грудня 2019 року № 0005243205, яким накладено на ТзОВ Грандгалбуд штрафні санкції в сумі 1 254 981,8 грн. за платежем Акцизний податок на пальне 14021900.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27 грудня 2019 року № 0005243205.

07 грудня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головним управлінням ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 380/409/20, яку направлено засобами поштового заявку 03 грудня 2020 року.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту.

Згідно з частиною другою вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 КАС України.

Як вбачається з Єдиного Державного реєстру судових рішень постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду прийнята 01 вересня 2020 року, а касаційну скаргу подано до Верховного Суду лише 03 грудня 2020 року (відповідно до поштового конверту), тобто скаржником пропущено вищевказаний процесуальний строк.

Так, скаржник у касаційній скарзі просить поновити строк на касаційне оскарження, на обґрунтування якого зазначено, що вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду в належний строк, проте ухвалою Верховного Суду останню було повернуто, оскільки касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, а тому на думку відповідача, вказане є підставою для поновлення строку касаційного оскарження.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом установлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі відповідачем подано в межах строків, проте, Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2020 року її повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Вдруге касаційну скаргу у цій справі скаржником подано 03 грудня 2020 року (відповідно до поштового конверту), тобто майже через більше місяця після повернення первісної касаційної скарги, свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою, враховуючи і той факт, що усунення суб`єктивних причин, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги не вимагало багато часу.

Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, зважаючи на значний пропуск строку (більше місяця з первісного повернення касаційної скарги) на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду:

клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження поважності пропуску цього строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі № 380/409/20 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов