Рішення

від 21.12.2020 по справі 649/729/20

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/729/20

Провадження №2/649/180/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Гапоненко Р.В.

секретаря судового засідання Філімоненко Т.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про тлумачення заповіту, скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання вчинити дії та скасування запису про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про тлумачення заповіту, скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язання вчинити дії та скасування запису про державну реєстрацію права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем 02 липня 2020 року винесено постанову № 389/02-31 про відмову у вчиненні, нотаріальної дії (далі по тексту - оскаржувана постанова), якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно: земельну ділянку площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141. Оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню зважаючи на наступне. ОСОБА_3 за життя склала заповіт, що посвідчений Верхньорогачицькою державною нотаріальною конторою Херсонської області від 01 грудня 2003 року за реєстровим №775. Згідно змісту заповіту зміст розпорядження заповідача викладено наступним чином Належне мені право на земельну частку-пай за сертифікатом ХС № 0082884, призначене для сільськогосподарського товарного виробництва у повному розмірі, що розташоване на землях Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча Великолепетиського району, Херсонської області, а у випадку виділення цього паю в натурі / чи отримання на цей пай Державного акту на право приватної власності/, то цю ж земельну ділянку я заповідаю: гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа №139/2016 заведена приватним нотаріусом Жолуденко О.О. від 27 вересня 2016 року. Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі № 649/1385/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020 року скасовано і постановлено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16 листопада 2016 року, видане ОСОБА_1 на земельну частку (пай) згідно сертифікату ХС №0082884 від 13 грудня 1996 року, що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 лютого 2019 року, виданого спадкоємцеві першої черги за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17 вересня 2008 року. Позивач звернувся 30 червня 2020 року із заявою до відповідача про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 5,2198 гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер 6521255100:07:059:1141. До якої було додано постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19. За результати розгляду вказаної заяви відповідачем 02 липня 2020 року винесено оскаржувану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Серед підстав для відмови зазначено те, що заповіт не містить розпорядження щодо самої земельної ділянки (як вона визначена у державному акті - 5,22 (п 'ять цілих двадцять дві сотих) гектарів або 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев 'яносто вісім десятитисячних) гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141), а зазначене формулювання у п.1 у частині тексту заповіту ... а у випадку виділення цього паю в натурі/ отримання на цей пай Державного акту на право приватної власності/... не передбачено та не визначено законодавством. Таким чином, відповідачем фактично здійснено помилкове тлумачення заповіту, що стало наслідком для незаконного винесення оскаржуваної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, відповідачем не враховано обставини встановлені постановою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19. Відповідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно частини другої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до частин четвертої, п`ятої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Однак, ці обставини можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. У мотивувальній частині постанови Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі № 649/1385/19 зазначено - Разом із тим, за змістом заповіту спадкодавцем визначено право спадкування і на земельну ділянку, виділену в натурі на підставі земельного сертифікату. Таким чином предметом спадкування за вказаним заповітом є виділена в натурі земельна ділянка площею 5.22 га кадастровий номер 6521281100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17.09.2008 року, виданого на підставі розпорядження голови Великолепетиської РДА Херсонської області від 16.09.2004 р. № 415 (другий абзац п`ятої сторінка постанови апеляційного суду). У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно зі статтею 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України. Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і. понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються, в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (є) інших обставин, що мають істотне значення. З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. У складеному заповіті ОСОБА_3 зазначено, що вона заповідає земельну частку - пай, а у випадку виділення цього паю в натурі / чи отримання на цей пай Державного акту на право приватної власності/, то цю ж земельну ділянку ОСОБА_1 . Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець чітко зазначив спадкову масу та особу, яка спадкує за заповітом, що унеможливлює різне тлумачення, як помилково про це зазначив відповідач у оскаржуваній постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 576/2742/18, провадження №61-10712св19, викладено висновок щодо застосування норм права, а саме - Чинне земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельна частка (пай). Разом з тим у сфері земельних відносин загальноприйнятим є використання поняття земельний пай не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а і як земельна ділянка, яка отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). Суди правильно встановили, що за життя ОСОБА__6 отримав лише один сертифікат на земельний пай в розмірі 3,69 га, цей сертифікат був замінений на два державні акти на земельні ділянки: один - на 2,36 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інший - на 0,5 га - для ведення особистого селянського господарства. Вказана обставина підтверджується листом відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26 січня 2018 року. На нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. ОСОБА_6 зазначив у заповіті, що заповідає земельний пай, оскільки вважав, що немає різниці між земельним паєм та власне земельними ділянками, на які він отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, отримані внаслідок розпаювання землі. Тому висновки і апеляційного суду, і суду першої інстанції про те, що спадкодавець отримав сертифікат на один земельний пай, а позивач зазначає дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням, не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи. При розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки є очевидно та підтверджується обставинами, які встановлені судами, проте не враховані при ухваленні рішень, що ОСОБА_6 , заповідаючи своєму братові ОСОБА_1 земельний май, мав на увазі саме дві земельні ділянки площею 2,36 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та 0,56 га (для ведення особистого селянського господарства), які розташовані на території Студеноцької сільської ради Глухівського району Сумської області. Отже, відповідно до першого рівня тлумачення, зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміна земельний пай та встановлення судами, що внаслідок реалізації за життя свого права на земельну частку (пай) спадкодавець оформив траво на дві земельні ділянки, можна дійти висновку, що спадкодавець розпорядився земельними ділянками на випадок своєї смерті, назвавши їх у заповіті як земельний пай . У заповіті ОСОБА_3 зазначено про те, що вона розпорядилася земельною часткою (паєм) Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча , Великолепетиського району, Херсонської області, та виділеною в натурі і посвідченою Державним актом на право приватної власності, земельною ділянкою. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на момент складення заповіту 01 грудня 2003 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. У пункті 17 розділу X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України зазначено, що Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимога на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Законом України від 05 червня 2003 року № 899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних, ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий, районною (міською) державною адміністрацією. Сертифікати паї право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведений земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частіш (паю) в натурі (на місцевості.) (стаття 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ). Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних, ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку: приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних, ділянок власникам земельних часток (паїв) ). Земельна частка (пай) ОСОБА_3 згідно сертифікату ХС №0082884, що розташована на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча , була виділена в натурі (на місцевості) згідно розпорядження голови Великолепетиської районної державної адміністрації від 16 вересня 2004 року № 415. Яким було затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на земельну частку (пай) за рахунок земель колишнього КСП Заповіт Ілліча та відведено в натурі (на місцевості) земельні ділянки громадянам згідно списку, що є додатком до цього розпорядження. Таким чином, заповіт стосується земельної частки (паю) та земельної ділянки, що розташовані на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча . У оскаржуваній постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідач зазначив помилкові висновки про те, що не підлягає державній реєстрації припинення речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до постанови Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19. Відомості про визнане недійсним, вказаним судовим рішенням, свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 лютого 2019 року, виданого спадкоємцеві першої черги за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, внесено до Спадкового реєстру, а запис про скасування державної реєстрації права власності не внесено відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Свого часу відповідач відповідно до пункту 3 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстрував у Державному реєстрі речових, прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141 на підставі свідоцтва право на спадщину за законом від 05 лютого 2019 року. Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідач повинен був на підставі постанови Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,2198 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 45375206 від 05 лютого 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №619964665212. Пунктами 1, 4 глави 13 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі -Порядок), передбачено, що нотаріус відмовляє в учиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. При цьому нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Згідно з пунктом 3 глави 13 розділу 1 Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавству; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07 лютого 2014 року №2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій. Закон України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти. Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений частиною третьою статті 49 Закону України Про нотаріат , де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні. Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, визначено статтею 49 Закону України Про нотаріат і він не є вичерпним. За наявності умов, передбачених статтею 49 Закону України Про нотаріат , на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства. У відповідності до частини другої статті 50 Закону України Про нотаріат , право на оскарження нотаріальної дії чи акта або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі, дії чи акти. Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 Глави 10 розділу II Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Підпунктом 4.14. Порядку визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Згідно статті 69 Закону України Про нотаріат нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення, такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії. На підставі ст. ст. 4, 5 ЦПК України, ст. 16 ЦК України просить суд: розтлумачити заповіт ОСОБА_3 від 01 грудня 2003 року, посвідчений Верхньорогачицькою державною нотаріальною конторою Херсонської області від 01 грудня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за №775, таким чином, що його необхідно розуміти так, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча ; скасувати постанову приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) №389/02-31 від 02 липня 2020 року про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно: земельну ділянку площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141; зобов`язати приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 5,2198 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 45375206 від 05 лютого 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №619964665212, внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого від 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Жолуденко Олександром Олександровичем Великолепетиського районного нотаріального округу Херсонської області за реєстровим № 95; стягнути з приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3363,20 грн. та витрати на сплату правничої допомоги адвокату в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2020 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.09.2020 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд: не розглядати наступні позовні вимоги в зв`язку з примиренням сторін: про скасування постанови приватного нотаріуса Жолуденка О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу № 389/02-31 від 02 липня 2020 року про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину зазаповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно: земельну ділянку площею 5,2198 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141 та про стягнення з приватного нотаріуса Жолуденка О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3363,20 грн. та витрат на сплату правничої допомоги адвокату в сумі 6000,0 грн., а позовну вимогу під № 5 доповнити та викласти в наступній редакції: "5. Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 5,2198 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 45375206 від 05 лютого 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 619964665212, внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого від 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Жолуденка О.О. та зобов`язати відповідача вчинити відповідні реєстраційні дії.

Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 27.08.2020 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить суд його задовольнити.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить суд його задовольнити.

У судове засідання відповідач приватний нотаріус Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жолуденко О.О. не з`явився, надав заяву про розгляд цивільної справи без його участі, та зазначив, що позицію щодо заявлених вимог позивача ним викладено у Постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій за вих. № 389/02-31 від 02 липня 2020 року.

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України від 08.12.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, судом встановлено, що приватним нотаріусом Жолуденко О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) 02 липня 2020 року винесено постанову № 389/02-31 про відмову у вчиненні, нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно: земельну ділянку площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141.

ОСОБА_3 за життя склала заповіт, що посвідчений Верхньорогачицькою державною нотаріальною конторою Херсонської області від 01 грудня 2003 року за реєстровим № 775. Згідно змісту заповіту зміст розпорядження заповідача викладено наступним чином Належне мені право на земельну частку-пай за сертифікатом ХС № 0082884, призначене для сільськогосподарського товарного виробництва у повному розмірі, що розташоване на землях Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча Великолепетиського району, Херсонської області, а у випадку виділення цього паю в натурі / чи отримання на цей пай Державного акту на право приватної власності/, то цю ж земельну ділянку я заповідаю: гр. ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа №139/2016 заведена приватним нотаріусом Жолуденко О.О. від 27 вересня 2016 року.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі № 649/1385/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020 року скасовано і постановлено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16 листопада 2016 року, видане ОСОБА_1 на земельну частку (пай) згідно сертифікату ХС №0082884 від 13 грудня 1996 року, що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 лютого 2019 року, виданого спадкоємцеві першої черги за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17 вересня 2008 року.

Позивач ОСОБА_1 звернувся 30 червня 2020 року із заявою до відповідача приватного нотаріуса Жолуденко О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 5,2198 гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер 6521255100:07:059:1141. До заяви було додано постанову Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19.

За результати розгляду вищезазначеної заяви відповідачем приватним нотаріусом Жолуденко О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) 02 липня 2020 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Серед підстав для відмови зазначено те, що заповіт не містить розпорядження щодо самої земельної ділянки (як вона визначена у державному акті - 5,22 (п`ять цілих двадцять дві сотих) гектарів або 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141), а зазначене формулювання у п.1 у частині тексту заповіту ... а у випадку виділення цього паю в натурі/ отримання на цей пай Державного акту на право приватної власності/... не передбачено та не визначено законодавством.

Позивач вважає, що відповідачем фактично здійснено помилкове тлумачення заповіту, що стало наслідком для незаконного винесення оскаржуваної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, відповідачем не враховано обставини встановлені постановою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4, 5, 8 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Однак, ці обставини можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У мотивувальній частині постанови Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі № 649/1385/19 зазначено - Разом із тим, за змістом заповіту спадкодавцем визначено право спадкування і на земельну ділянку, виділену в натурі на підставі земельного сертифікату. Таким чином предметом спадкування за вказаним заповітом є виділена в натурі земельна ділянка площею 5.22 га кадастровий номер 6521281100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17.09.2008 року, виданого на підставі розпорядження голови Великолепетиської РДА Херсонської області від 16.09.2004 р. № 415 (другий абзац п`ятої сторінка постанови апеляційного суду).

У ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються, в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (є) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

У складеному заповіті ОСОБА_3 зазначено, що вона заповідає земельну частку - пай, а у випадку виділення цього паю в натурі / чи отримання на цей пай Державного акту на право приватної власності/, то цю ж земельну ділянку ОСОБА_1 .

Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець чітко зазначив спадкову масу та особу, яка спадкує за заповітом, що унеможливлює різне тлумачення, як помилково про це зазначив приватний нотаріус Жолуденко О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 576/2742/18, провадження №61-10712св19, викладено висновок щодо застосування норм права, а саме - Чинне земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельна частка (пай). Разом з тим у сфері земельних відносин загальноприйнятим є використання поняття земельний пай не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а і як земельна ділянка, яка отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). Суди правильно встановили, що за життя ОСОБА__6 отримав лише один сертифікат на земельний пай в розмірі 3,69 га, цей сертифікат був замінений на два державні акти на земельні ділянки: один - на 2,36 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інший - на 0,5 га - для ведення особистого селянського господарства. Вказана обставина підтверджується листом відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26 січня 2018 року. На нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. ОСОБА_6 зазначив у заповіті, що заповідає земельний пай, оскільки вважав, що немає різниці між земельним паєм та власне земельними ділянками, на які він отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, отримані внаслідок розпаювання землі. Тому висновки і апеляційного суду, і суду першої інстанції про те, що спадкодавець отримав сертифікат на один земельний пай, а позивач зазначає дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням, не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи. При розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки є очевидно та підтверджується обставинами, які встановлені судами, проте не враховані при ухваленні рішень, що ОСОБА_6 , заповідаючи своєму братові ОСОБА_1 земельний май, мав на увазі саме дві земельні ділянки площею 2,36 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та 0,56 га (для ведення особистого селянського господарства), які розташовані на території Студеноцької сільської ради Глухівського району Сумської області. Отже, відповідно до першого рівня тлумачення, зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміна земельний пай та встановлення судами, що внаслідок реалізації за життя свого права на земельну частку (пай) спадкодавець оформив право на дві земельні ділянки, можна дійти висновку, що спадкодавець розпорядився земельними ділянками на випадок своєї смерті, назвавши їх у заповіті як земельний пай .

У заповіті ОСОБА_3 зазначено про те, що вона розпорядилася земельною часткою (паєм) Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча , Великолепетиського району, Херсонської області, та виділеною в натурі і посвідченою Державним актом на право приватної власності, земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 126 ЗК України (у редакції чинній станом на момент складення заповіту 01 грудня 2003 року) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. У пункті 17 розділу X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України зазначено, що Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимога на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Законом України від 05 червня 2003 року № 899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних, ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий, районною (міською) державною адміністрацією. Сертифікати паї право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведений земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частіш (паю) в натурі (на місцевості.) (стаття 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ). Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних, ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку: приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних, ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Земельна частка (пай) ОСОБА_3 згідно сертифікату ХС №0082884, що розташована на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча , була виділена в натурі (на місцевості) згідно розпорядження голови Великолепетиської районної державної адміністрації від 16 вересня 2004 року № 415. Яким було затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на земельну частку (пай) за рахунок земель колишнього КСП Заповіт Ілліча та відведено в натурі (на місцевості) земельні ділянки громадянам згідно списку, що є додатком до цього розпорядження. Таким чином, заповіт стосується земельної частки (паю) та земельної ділянки, що розташовані на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча .

У оскаржуваній постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідач зазначив помилкові висновки про те, що не підлягає державній реєстрації припинення речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до постанови Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19. Відомості про визнане недійсним, вказаним судовим рішенням, свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 лютого 2019 року, виданого спадкоємцеві першої черги за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, внесено до Спадкового реєстру, а запис про скасування державної реєстрації права власності не внесено відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідач приватний нотаріус Жолуденко О.О. Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) відповідно до пункту 3 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстрував у Державному реєстрі речових, прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141 на підставі свідоцтва право на спадщину за законом від 05 лютого 2019 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач повинен був на підставі постанови Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі №649/1385/19 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,2198 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 45375206 від 05 лютого 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №619964665212.

Пунктами 1, 4 глави 13 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), передбачено, що нотаріус відмовляє в учиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. При цьому нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з пунктом 3 глави 13 розділу 1 Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавству; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07 лютого 2014 року №2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій. Закон України Про нотаріат поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти. Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений частиною третьою статті 49 Закону України Про нотаріат , де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні. Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, визначено статтею 49 Закону України Про нотаріат і він не є вичерпним. За наявності умов, передбачених статтею 49 Закону України Про нотаріат , на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 50 Закону України Про нотаріат , право на оскарження нотаріальної дії чи акта або відмови у її вчиненні, має особа, прав та інтересів якої стосуються такі, дії чи акти.

Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 Глави 10 розділу II Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Підпунктом 4.14. Порядку визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно статті 69 Закону України Про нотаріат нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Таким чином, підставами для визнання нотаріальної дії незаконною є невідповідність здійснення, такої дії чинному законодавству та порушення процедури здійснення нотаріальної дії.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За заявою позивача у справі судові витрати та витрати на сплату правничої допомоги адвокату не стягуються (не відшкодовуються) на його користь зі сторони відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 26, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 49, 50, 69 Закону України Про нотаріат , ст.ст. 213, 1217, 1218, 1223, 1233, 1236, 1256 ЦК України, ст.ст. 12, 81,82, 263-265 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про тлумачення заповіту, зобов`язання вчинити дії та скасування запису про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Розтлумачити заповіт ОСОБА_3 від 01 грудня 2003 року, посвідчений Верхньорогачицькою державною нотаріальною конторою Херсонської області від 01 грудня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за №775, таким чином, що його необхідно розуміти так, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Заповіт Ілліча .

Зобов`язати приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2198 (п`ять цілих дві тисячі сто дев`яносто вісім десятитисячних) гектарів, кадастровий номер: 6521255100:07:059:1141, що розташована на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Зобов`язати приватного нотаріуса Жолуденка Олександра Олександровича Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 5,2198 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 45375206 від 05 лютого 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 619964665212, внесений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого від 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Жолуденка О.О.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватний нотаріус Жолуденко Олександр Олександрович Великолепетиського районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий підпис