Постанова

від 28.12.2020 по справі 490/2081/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.12.20

22-ц/812/2151/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/2081/19

Провадження № 22-ц/812/2151/20

Суддя-доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

28 грудня 2020 року м. Миколаїв Справа № 490/2081/19

Миколаївській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю: представника відповідача - Дорошенко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Черенкової Н.П., в приміщенні цього ж суду об 11 год. 27 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Авто Віола Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Приватного підприємства Авто Віола Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував наступним.

31 серпня 2015 року близько 15.00 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем РУТА 25 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушивши вимоги пунктів 2.3 б , 12.1, 12.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1. Дати дорогу Правил дорожнього руху України, здійснив зіткнення передньою правою частиною свого транспортного засобу з правою частиною мопеду ЛІФАН , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді вивиху правої ключиці із розривом зв`язки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1678 від 30 жовтня 2015 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрито. Цією ж ухвалою залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством Авто Віола Плюс .

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 7 246 грн., що витрачені на лікування, та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2019 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою цього ж суду від 19 вересня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 21 листопада 2019 року на 10.00 год.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку із заявою позивача про залишення позову без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. Зазначав, що він не розумів правових наслідків написання такої заяви.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Представник відповідача ПП Авто Віола Плюс Дорошенко А.П. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції таким вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 11 березня 2019 року (а.с. 2). Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18 червня 2019 року на 09 год. 25 хв. (а.с. 1). Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 листопада 2019 року (а.с. 35).

Пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 217 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошенням головуючим судового засідання відкритим.

Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи по суті неодноразово відкладався судом (а.с. 39, 46, 51, 52, 53).

З журналу судового засідання слідує, що розгляд даної справи по суті, в розумінні частини третьої статті 217 ЦПК України, розпочався 12 травня 2020 року (а.с. 59-66).

Заява про залишення позову без розгляду була подана ОСОБА_1 23 листопада 2020 року, тобто після початку розгляду судом справи по суті (а.с. 67).

Отже, аналізуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в порушення порядку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшов помилкового висновку, що заява позивача, яка подана після початку розгляду справи по суті, підлягала задоволенню, а позов - залишенню без розгляду.

Частиною 1 статті 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду про залишення позову без розгляду, як постановлена із порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року.