Постанова

від 17.12.2020 по справі 348/134/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/134/20

Провадження № 22-ц/4808/1327/20

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника

ОСОБА_2 ,

представникаКомунального некомерційного

підприємства Дитяча лікарня Надвірнянського

району Надвірнянської районної ради -

Квасняк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючою суддею Міськевич О.Я. 21 вересня 2020 року, повний текст якого складено 30 вересня 2020 року ,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 08.07.2010 позивач працювала молодшою медичною сестрою дитячої лікарні центральної районної лікарні Надвірнянського району. 31.05.2019 її звільнено із займаної посади за п. 5 ст. 3 КЗпП України у зв`язку з переведенням до комунального некомерційного підприємства Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради .03.06.2019 позивач була прийнята на посаду молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету. Однак Наказом від 09.12.2019 Про звільнення з роботи ОСОБА_1 звільнена із займаної посади з 17.12.2019 за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників. Позивач вважає, що вона має переважне право на залишення на роботі. Крім того, наказ, яким її звільнено не погоджений з виборним профспілковим органом підприємства. Також її не повідомлено у визначеному ст. 49-2 КЗпП порядку про звільнення у зв`язку із скороченням штату і чисельності працівників. Трудову книжку позивачу не видано в день її звільнення, а 19.12.2019. В цей день із нею було проведено розрахунок.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 21 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказала, що судом першої інстанції вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, однак розгляд справи тривав вісім місяців. Крім того, суд не розглянув клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи документів для встановлення коли було складено повідомлення про звільнення за скороченням, коли було ознайомлено з наказом та коли було складено подання голові профспілки про розірвання трудових відносин. Крім того, суд не взяв до уваги два акти про відмову ОСОБА_1 ознайомитись з наказом, які не містять дати складання та реквізитів реєстрації. На думку апелянта, вказані акти складені після її звернення до суду. Крім того, повідомлення про заплановане вивільнення складене 08.10.2019, тобто до рішення комісії про звільнення позивача. Апелянт вважає, що судом не враховано, що Надвірнянська районна державна адміністрація, як уповноважений орган управління, не затверджувала штатний розпис до змін в організації виробництва і праці. На думку позивачки, суд не звернув увагу на факт невиплати заробітної плати в день звільнення 17.12.2019 та отримання нею трудової книжки 19.12.2019.

Просить рішення Надвірнянського районного суду від 21 вересня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивач затягувала справу, оскільки неодноразово зверталася до суду із заявами про відкладення її розгляду. Клопотання про призначення експертизи відповідач вважає безпідставним, оскільки всі документи були ним надані на адвокатський запит. Відповідач зазначив, що акти про відмову працівника ознайомитися з наказом про звільнення за скороченням складаються в довільній формі. Повідомлення про заплановане звільнення було складено 08.10.2019, а ОСОБА_1 була з ним ознайомлена 10.10.2019. Відповідач вказав, що Надвірнянська районна рада приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію підприємства, а не рішення про зміни в організації виробництва і праці. Також позивач не ставить вимогу про виплату їй середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а невиплата вказаних сум не є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі. На думку відповідача, підпис позивача в журналі реєстрації трудових книжок навпроти дати підтверджує факт видачі ОСОБА_1 трудової книжки. Враховуючи вказане, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній. Позивачка крім того пояснила, що у фізіотерапевтичному кабінеті КП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради вона працювала на посаді молодшої медсестри. У цьому ж відділенні теж на посаді молодшої медсестри працює ОСОБА_3 , якій 60 років, і в якої дійсно трудовий стаж медсестри більший, ніж у неї. ОСОБА_1 визнала, що на день її звільнення ніякої вакантної посади, яку б могла запропонувати їй адміністрація лікарні, не було. Вона не заперечила також того, що про скорочення її посади було відомо.

Представник ОСОБА_1 зазначив, що на його думку, при звільненні позивачки адміністрацією лікарні були допущені процедурні порушення, на які суд першої інстанції не звернув увагу.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, з огляду на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Він пояснив, зокрема, що в кінці 2019 року у зв`язку із істотним зменшенням фінансування дитячої лікарні, було звільнено за скороченням штату 23 медичних працівника. Зазначив, що адміністрація лікарні перед звільненням ОСОБА_1 виконала всі вимоги норм КЗпП України, зокрема, тих, які зобов`язують завчасно попередити про майбутнє вивільнення працівника, направити подання для отримання згоди профкому на звільнення. Представник відповідача також вказав, що під час розгляду справи судом першої інстанції звільнилась посада прибиральниці дитячої лікарні. Цю посаду було запропоновано ОСОБА_1 , однак вона відмовилась. Рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим. Тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.07.2010 ОСОБА_1 прийнято на посаду молодшої медичної сестри дитячої лікарні центральної районної лікарні Надвірнянського району.31.05.2019 її звільнено із займаної посади за п. 5 ст. З КЗпП України у зв`язку з переведенням до КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради .

03.06.2019 ОСОБА_1 прийнято на посаду молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради , що підтверджується копієютрудової книжки з відповідними записами (а.с. 3-4).

Наказом КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради від 12.09.2019 № 18 Про внесення зміни до штатного розпису у зв`язку із скороченням штату і чисельності працівників на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 1881 від 19.10.2018 Про затвердження об`єму надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що повинен забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня та змін до Порядку регіоналізації перинатальної допомоги і в зв`язку з погіршенням фінансового стану підприємства через зменшення чисельності наявного населення Надвірнянського району і обсягу медичної субвенції , внесено зміни в організацію праці підприємства з 17.12.2019 та скорочено чисельну кількість працівників, в тому числі посаду молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету - 1 працівник (а.с. 8).

Згідно листа № 2 від 12.09.2019 директор КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради повідомив голову первинної профспілкової організації КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради ОСОБА_4 про скорочення чисельності і штату працівників (а.с. 32).

08.10.2019 КНП Дитяча лікарня Надвірнянського район Надвірнянської районної ради видано наказ № 21 Про попередження про заплановане звільнення у зв`язку з скороченням чисельності та штату , згідно якого створено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення (а.с. 42).

На засіданні цієї комісії було обговорено питання щодо визначення переважного права на залишення на роботі серед молодших медичних сестер фізіотерапевтичного кабінету, серед яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно протоколу №8 від 09.10.2019 згаданої комісії встановлено, що саме позивач має нижчу кваліфікацію, ніж ОСОБА_3 , оскільки остання працює на посаді молодшої медичної сестри з 01.08.1981 року, а ОСОБА_1 з 08.07.2010. Крім того, ОСОБА_3 працює у фізіотерапевтичному кабінеті стаціонару, де обсяг виконуваної роботи є більшим, ніж обсяг роботи у фізіотерапевтичному кабінеті поліклініки (а.с. 40-41).

На підставі рішення названої комісії директором КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради 10.10.2019 складено подання за № 70 голові первинної профспілкової організації КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради про розірвання трудових договорів з працівниками, згідно якого у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі наказу від 13.08.2019 № 12, адміністрація просить профспілковий орган надати згоду на розірвання трудового договору з працівниками, серед яких зазначена ОСОБА_1 - молодша медична сестра фізіотерапевтивного кабінету (а.с. 30-31).

На а.с. 33 міститься повідомлення № 22 від 08.10.2019 про заплановане вивільнення ОСОБА_1 , згідно якого у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з посади молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 17.12.2019, із виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Підпис ОСОБА_1 на вказаному повідомленні відсутній.

Наказом КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради від 09.12.2019 № 49-к звільнено ОСОБА_1 із займаної посади молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету консультативно-діагностичного відділу з 17.12.2019 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників. Підстава: згідно наказу від 12.09.2019 № 18 Про внесення зміни до штатного розпису у зв`язку із скороченням посад (а.с. 6, 38-39).

ОСОБА_1 відмовилася ознайомитись з наказом про звільнення за скороченням, про що складено акт, який підписано інспектором з кадрів Крисан Т.В., юрисконсультом ОСОБА_5 , та секретарем Вінтоняк Н.М. (а.с. 35).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, що відповідачем у встановлений строк повідомлено ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва і праці та про майбутнє звільнення, вакантні посади, які відповідали її освітньому рівню та кваліфікації в організації були відсутні. Тому суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено законно, оскільки відбулось із дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно статті 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом встановлено, що під час прийняття рішення про звільнення позивача, у відповідача на посаді молодшої медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету працювало двоє працівників: позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Як вбачається з протоколу № 8 засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради від 08.10.2019 роботодавцем проведено аналіз продуктивності праці і кваліфікації працюючих на момент скорочення молодших медичних сестер фізіотерапевтичного кабінету. В підсумку, комісією встановлено, що продуктивність праці ОСОБА_1 є нижчою ніж у ОСОБА_3 , а тому комісія вирішила запропонувати директору підприємства кандидатуру ОСОБА_1 на вивільнення (а.с. 40-41). Цей висновок комісії ОСОБА_1 нічим не спростовує і не оспорює.

Наведеним спростовуються посилання позивача щодо її переважного права на залишення на роботі.

Не є обґрунтованими доводи ОСОБА_1 , що її не було повідомлено про майбутнє звільнення, оскільки в матеріалах справи наявна копія заяви позивача, подана директору КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради , в якій вона, зокрема, зазначає, що 10.10.2019 всіх працівників дитячої лікарні, в тому числі її, було повідомлено про скорочення штату (а.с. 43).

За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Матеріалами справи підтверджується, що директор КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради листом від 12.09.2019 повідомив голову первинної профспілкової організації КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради ОСОБА_4 про скорочення чисельності і штату працівників (а.с.32). 10.10.2019 директором направлено подання №70 голові профспілкової первинної організації КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради щодо надання згоди на розірвання договору з працівниками, серед яких зазначено ОСОБА_1 . З вказаним поданням голова профспілкової організації ознайомилася 10.10.2019, що підтверджено її особистим підписом (а.с. 30-31). Протягом встановленого статтею 43 КЗпП України строку голова профкому ОСОБА_6 рішення профспілкової організації щодо погодження на звільнення вказаних у поданні працівників до КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради не направила. Таким чином, згідно ст. 43 КЗпП України вважається, що профспілковою організацією надано згоду на розірвання трудового договору з працівниками відповідача. Тому посилання позивача, що її звільнення відбулось без згоди первинної профспілкової організації не заслуговує на увагу.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що тільки Надвірнянська районна державна адміністрація, як уповноважений орган управління, вправі затверджувати зміни до штатного розпису в організації виробництва і праці.

Таке твердження суперечить п. 4.8. Статуту КНП Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради , де передбачено, що підприємство самостійно встановлює чисельність і затверджує штатний розпис.

Що стосується доводів апелянта про невиплату їй заробітної плати у день звільнення, то з вимогою про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивач не зверталась. Крім того, несвоєчасна виплата вказаних сум не є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини у справі та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 21 вересня 2020 року у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року.