Постанова

від 21.12.2020 по справі 617/306/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 617/306/20

провадження № 22ц/818/5717/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 , представник відповідачки - ОСОБА_3 ,

треті особи - Вовчанська міська рада Харківської області, Вовчанська державна нотаріальна контора Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2020 року в складі судді Глоби М.М.

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Вовчанська міська рада Харківської області, Вовчанська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Рубленської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 5,4081 га, кадастровий номер 6321484501:03:000:0080, належну померлому на підставі Державного акту серії ХР № 148838 від 15 грудня 2003 року.

Вказав, що 20 грудня 2001 року ОСОБА_4 склав заповіт на його ім`я, яким заповів йому земельну ділянку, що належала йому на підставі сертифікату серії ХР 0284624, розташовану в СВК Рублене Великобурлуцького району Харківської області. У 2003 році замість вказаного сертифікату ОСОБА_4 отримав державний акт на ту ж саму земельну ділянку серії ХР № 148838 від 15 грудня 2003 року.

Зазначив, що в силу юридичної необізнаності він не знав про необхідність переоформлення земельної ділянки, та звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини лише у 2018 році. Правовстановлюючих документів на земельну ділянку у нього не було, та багато часу зайняло з`ясування обставин щодо предмету заповіту, а саме, сертифікату чи державного акту на землю.

Вказав, що постановою державного нотаріуса від 05 травня 2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з розбіжностями у визначенні майна, яке було предметом заповіту.

Також, зі змісту постанови йому стало відомо, що його рідна сестра ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, за якою відкрито спадкову справу.

Зазначив, що звертався до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, однак рішенням Великобурлуцього районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року йому відмовлено, оскільки вимоги про визнання права власності є передчасними без звернення до суду з вимогами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вказав, що мав об`єктивні, непереборні причини та істотні труднощі у своєчасній подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Просив надати йому додатковий двомісячний строк з моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши причини пропуску такого строку поважними.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі Зокрема, не врахував, що він не проживав з батьком, та ОСОБА_2 перешкоджала йому спілкуватися з ним, тому про смерть батька він дізнався лише через 2-3 місяці після поховання. Крім того, в цей час тяжко хворіла його мати, якою він опікувався, та він перебував у скрутному матеріальному стані.

Про існування заповіту він також не знав. Про наявність заповіту випадково дізнався від знайомої батька, якій він залишив для нього оригінал заповіту.

Зазначив, що, отримавши заповіт він звернувся до нотаріальної контори, де з`ясувалось, що він не внесений до реєстру, та виправлення цього зайняло певний час. Крім того, у нього не було документів про смерть батька та на спадкове майно.

Оскільки у заповіті зазначений сертифікат на земельну ділянку, а за життя батько отримав державний акт на право власності, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вказав, що його сестра ОСОБА_2 не повідомила про нього як спадкоємця нотаріусу, який не вжив заходів щодо його повідомлення.

14 грудня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга необгрунтованою.

При цьому вказав, що з 23 листопада 2010 року по 20 квітня 2017 року по день смерті їхній батько проживав з нею, оскільки потребував сторонньої допомоги. Про смерть батька позивачу повідомлено у 2017 році через його тітку ОСОБА_5 . Позивач та їхній батько не спілкувалися останні три роки навіть за телефоном. Зазначив, що заповіт у частині розпорядження правом на земельну частку (пай), виходячи з пункту 17 розділу Х Перехідних положень ЗК України, не є чинним, оскільки за життя батько на цю земельну частку (пай) виділено в натурі земельну ділянку та він отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку ще 15 грудня 2013 року.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сином та дочкою ОСОБА_4

20 грудня 2001 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Рубленської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 155, яким належний йому сертифікат серії ХР № 0284624, розташований в СВК Рублене Великобурлуцького району Харківської області, заповів ОСОБА_1 (а. с. 12).

15 грудня 2003 року ОСОБА_4 отримав Державний акт серії ХР № 148838 про право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Рубленської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області площею 5,4081 га (а. с. 70).

З відповіді Рубленської сільської ради Великобурлуцього району Харківської області від 03 жовтня 2018 року № 02-14/133 вбачається, що земельна ділянка за сертифікатом ХР 0284624 та земельна ділянка за № 390 згідно Державного акту ХР 148838 від 15 грудня 2003 року є однією і тією ж земельною ділянкою. Іншої земельної ділянки ОСОБА_4 на території Рубленської сільської ради, окрім отриманої в результаті розпаювання СВК Рублене , не отримував (а. с. 71).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 14).

За життя ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 . За станом здоров`я ОСОБА_4 потребував постійного стороннього догляду. За ним доглядала дочка ОСОБА_2 та поховала його (а. с. 73, 74, 104).

Після смерті ОСОБА_4 за заявою його дочки ОСОБА_2 12 травня 2017 року відкрита спадкова справа за № 226/2017 (а. с. 13).

05 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області від 05 травня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини, та встановленням розбіжностей у визначенні майна, яке було предметом заповіту, та документом, що підтверджує право власності на спадкове майно (а. с. 9-11).

ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, однак рішенням Великобурлуцього районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року йому відмовлено у задоволенні цього позову з тих підстав, що вимоги про визнання права власності є передчасними без звернення до суду з вимогами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а. с. 16-20).

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, у тому числі, на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини (пункт 2.1); якщо заява, в якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5).

За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі, закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17; від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 05 травня 2018 року, тобто більш ніж через рік після смерті батька.

В обґрунтування своїх вимог як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на юридичну необізнаність, незнання про смерть батька та наявність заповіту, хворобу своєї матері, скрутний матеріальний стан та відсутність у нього документів про смерть батька та на спадкове майно.

Однак, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили позивачу вчасно здійснити своє право на подання такої заяви, та не є об`єктивними перешкодами для здійснення такої дії.

Як встановлено судом першої інстанції, про смерть батька та наявність заповіту ОСОБА_1 дізнався у серпні 2017 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 1270 ЦК України.

В суді апеляційної інстанції ці обставини підтвердив представник ОСОБА_2 .

Однак, будучи обізнаним про такі обставини, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в межах визначеного законом строку не звернувся.

Крім того, якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17 та в інших.

Посилання ОСОБА_1 на хворобу матері, скрутний матеріальний стан, у зв`язку з чим він не мав можливості приїхати з м. Вовчанськ до м. Харкова, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не підтверджені жодними доказами та не свідчать про наявність непереборних труднощів у позивача для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати таку заяву поштою.

Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини також не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відсутність документів про смерть батька, правовстановлюючих документів щодо спадкового майна, та розбіжності між змістом заповіту, за яким до складу спадщини входить сертифікат на право на землю, та правовстановлюючим документом на земельну ділянку, яким є державний акт, не є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини, адже ці питання могли бути вирішені після подання заяви про прийняття спадщини та жодним чином не перешкоджали її поданню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 було відомо про смерть батька у межах шестимісячного строку , його доводи щодо того, що ОСОБА_2 не повідомила про нього як спадкоємця нотаріусу, яким не вжито заходів щодо його повідомлення, є необґрунтованими.

Крім того, обов`язок з повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини нотаріусом стосується лише тих спадкоємців, місце проживання або місце роботи яких відоме нотаріусу, однак закон не зобов`язує нотаріуса здійснювати розшук осіб, що можуть претендувати на спадкове майно, якщо йому не відомо про факт наявності інших спадкоємців або про їх місцезнаходження чи місце роботи.

Недобросовісність поведінки іншого спадкоємця щодо ненадання нотаріусу відомостей про осіб, які можуть бути спадкоємцями, також не свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій з прийняття спадщини.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 628/3852/16-ц, провадження № 61-30086св18.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду у постановах у справі № 314/2550/17 від 13 березня 2020 року та у справі № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року як на підставу для задоволення його вимог не можуть бути взяті до уваги, оскільки у цих справах відмінні від даної справи фактичні обставини.

Виходячи з встановлених обставин справи, тривалості пропуску строку на прийняття спадщини, з урахуванням обізнаності позивача про смерть спадкодавця та про наявність заповіту в межах передбаченого законом шестимісячного строку, наведені ОСОБА_1 обставини не є тими причинами, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини.

Встановивши, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних та істотних труднощів для позивача для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року.