Постанова

від 23.12.2020 по справі 910/8022/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа№ 910/8022/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020

у справі №910/8022/20 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Марія"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рось-1"

про визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Марія (далі - ТОВ фірма Марія ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі- Київрада, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача, а саме визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №1057, про заміну сторони в зобов`язанні, між Київською міською радою (орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю Рось-1 (орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Марія (новим орендарем).

Позовні вимоги обґрунтовані придбанням у ТОВ Рось-1 на підставі договору купівлі-продажу адміністративно-побутової будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Жмеринська, будинок 11, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:271:0023, яку ТОВ Рось-1 орендує у Київської міської ради на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003, у зв`язку з чим до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано таке нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/8022/20 позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України Про оренду землі , ст. 188 ГК України, виходив з обґрунтованості та доведеності позивачем заявлених вимог, надання позивачем доказів, що підтверджують вжиття останнім, як власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що належить відповідачеві, усіх необхідних заходів щодо набуття ним права оренди земельної ділянки та доказів ухилення Київської міської ради від укладення додаткової угоди до договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказує на те, що суд дійшов неправильного висновку про наявність у позивача порушеного права з огляду на те, що останній як новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди набуває таке право за чинним договором оренди земельної ділянки, а не в порядку повторного її надання у користування, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні; жодних перепон юридичного характеру позивачеві у користуванні земельною ділянкою у відповідності до умов укладеного договору відповідач не створює; судом при вирішенні даного спору не було враховано правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 в аналогічних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/8022/20, призначено справу до розгляду на 23.12.2020, встановлено позивачеві та третій особі строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

ТОВ фірма Марія скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що відповідачеві було відомо про укладений між позивачем та третьою особою договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з липня 2020 року, оскільки позивач порушував перед Київською міською радою питання щодо укладення з товариством, як новим власником об`єкту нерухомості самостійного, нового договору оренди земельної ділянки, що об`єктивно підтверджується копіями матеріалів з кадастрової справи №А-23110; відповідач, всупереч положень ст.188 ГК України, тривалий час зволікав та не вирішував належним чином звернення товариства щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Також з апеляційною скаргою, поданою Київською міською радою не погодилась третя особа - ТОВ Рось-1 , якою надано відзив на апеляційну скаргу.

В заперечення доводів апеляційної скарги про наявність можливостей у позивача як нового власника без будь-яких перешкод користуватись земельною ділянкою за відсутності документального оформлення права користування нею, третя особа зауважила, що наведені обставини також зачіпають і інтереси останньої, оскільки зазначення у діючому договорі оренди земельної ділянки та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно титульного орендаря, слугує для органів державної влади та місцевого самоврядування приводом висувати вимоги до формального орендаря, як то вимоги Державної податкової служби щодо сплати орендної плати, крім того, у титульного орендаря відсутня можливість проведення процедури ліквідації, у разі необхідності, через наявні зобов`язання по сплаті орендної плати.

У судове засідання третя особа явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заслухавши думку представників сторін, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без її участі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги повністю, просив задовольнити скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

23.12.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.11.2003 між Київською міською радою (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рось-1 (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №1057, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 01.12.2003 за №75-6-00091.

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення Київради від 07.02.2002 за №242/1676 в редакції рішення Київради від 27.03.2003 за №336/496, передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Жмеринська, 11 (одинадцять) у Святошинському районі м. Києва, розміром 0,52397 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-побутового корпусу у межах, які перенесені в натурі (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

24.10.2016 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ Рось-1 (орендар) було підписано угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов якої сторони поновили на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, посвідчений Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.11.2003 за реєстровим №1057, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 01.12.2003 за №75-6-00091.

Також, даною угодою, сторони виклали договір оренди в новій редакції.

Так, п.2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вулиця Жмеринська, 11 у Святошинському районі м. Києва;

- розмір 0,5297 га;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-побутового корпусу;

- кадастровий номер 8000000000:75:271:0023.

Договір укладено на 10 (десять) років (п.3.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2016 між ТОВ Рось-1 (продавець) та ТОВ фірма Марія (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В. за реєстровим №1092.

За умовами п.1 договору купівлі-продажу, продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративно-побутової будівлі з господарчими приміщеннями (літера "А") загальною площею 1850,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Жмеринська, будинок 11 (одинадцять).

Згідно з п.5 договору купівлі-продажу, вказана адміністративно-побутова будівля знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:271:0023. Продавець користується правом оренди вищевказаної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки, посвідченого 04.11.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №1057 в редакції договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого 24.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №238. Покупець до моменту набуття прав на вказану земельну ділянку зобов`язується відшкодувати витрати продавця, пов`язані з орендою, які виникають згідно з вищезазначеним договором.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка 209147935 від 15.05.2020) 07.12.2016 за ТОВ фірма Марія зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення адміністративно-побутової будівлі з господарчими приміщеннями (літера "А") загальною площею 1850,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Жмеринська, будинок 11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 290026180000).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання приписів ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та ст. 188 ГК України, з метою документального оформлення правовідносин з користування земельною ділянкою, що існують між ТОВ фірма Марія як новим власником нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:75:271:0023, та Київрадою як власником вказаної земельної ділянки, а також із метою внесення змін щодо нового орендаря до усіх існуючих офіційних баз даних (зокрема, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до баз даних Державної податкової служби, до Державного земельного кадастру), ТОВ фірма Марія направило на адресу Київради проект трьохсторонньої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003 про заміну сторони в зобов`язанні, попередньо погоджений зі сторони ТОВ Рось- 1 , що об`єктивно підтверджується листом від 17.02.2020 за вих. № 17-02-1/20, разом із супровідним листом до нього від 26.02.2020 за № 26-02/20, яким позивач просив Київраду погодити запропонований проект додаткової угоди та визначитися з датою його підписання та нотаріального посвідчення.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка 209147935 від 15.05.2020) вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:75:271:0023, площею 0,5297 га розташована за адресою: м. Київ, вулиця Жмеринська, земельна ділянка 11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067229980000) зареєстрована на праві комунальної власності за Київською міською радою та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Рось-1" до 24.10.2026.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ "Рось-1" вих. №17-02-1/20 від 17.02.2020, в якому товариство погодило ТОВ фірма "Марія" проект додаткової угоди до договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Марія" звернулося до Київської міської ради з листом вих. №26-02/20 від 26.02.2020, до якого додано проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003 (про заміну сторони в зобов`язанні), що підтверджується описом вкладення від 03.03.2020 та накладною Укрпошти №0407137146064 від 03.03.2020.

З наданої позивачем роздруківки відстеження поштового відправлення на офіційному сайті "Укрпошти" в мережі інтернет відправлення за №0407137146064 отримано Київською міською радою 12.03.2020.

Згідно статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з п.8.4 договору оренди (в редакції угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.10.2016) орендар має право письмово повідомити орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належить орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про намір подальшого використання земельної ділянки. У випадку, якщо орендар має намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), цей договір розривається за згодою сторін, або до цього договору вносяться відповідні зміни при виникненні відповідного права на землю у нового власника об`єктів, які були відчужені.

Місцевим господарським судом встановлено, що у визначені ст. 188 ГК України строки та на момент звернення із даним позовом до суду ТОВ фірма Марія жодної відповіді від відповідача не отримало.

Вказуючи на ухилення відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003 про заміну сторони в зобов`язанні в редакції, викладеній позивачем та порушення тим самим його прав на вільне та належне користування земельною ділянкою в якості орендаря, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003 у запропонованій ТОВ фірма Марія редакції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ Фірма Марія до Київради щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003 в редакції, викладеній у резолютивній частині позовної заяви.

За змістом частини 1 статі 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пунктів а , е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з ч.1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За приписами ч. 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №910/14212/17.

Разом з тим, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України прямо пов`язують та обумовлюють перехід права користування земельною ділянкою з переходом права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на цій земельній ділянці.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Отже, зазначене спростовує доводи відповідача про необґрунтованість вимог позивача та неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, правові висновки якого наведено у постановах від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, оскільки правовідносини у наведених справах не є тотожними з правовідносинами у справі №910/8022/20.

Так, зокрема, під час розгляду справ №910/20774/17 та №913/661/17 судами розглядались ключові питання щодо часу, з яким пов`язаний момент припинення в орендаря правовідносин за договором оренди земельної ділянки у зв`язку з відчуженням об`єкту нерухомого майна третій особі, та, відповідно, момент виникнення у нового орендаря зобов`язання зі сплати орендних платежів на користь орендодавця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №1057, про заміну сторони в зобов`язанні, між Київською міською радою, ТОВ Рось-1 та ТОВ фірма Марія в редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позову є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт ухилення відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в редакції, запропонованій позивачем та наявність у зв`язку з цим правових підстав для задоволення позову позивача у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №920/8022/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Київської міської ради має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/8022/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/8022/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8022/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.12.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз