Рішення

від 15.12.2020 по справі 908/1412/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 справа № 908/1412/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, 3) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71304, Запорізька область, м. Кам`янсько-Дніпровська, вул. Каховська, 98)

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

2. фермерського господарства «Діана-2» (71311, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Центральна, 575)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернути,

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від прокуратури: Лєскіна І.Є., наказу № 1785 від 11.09.2020

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Нікогосян Л.В., довіреність № 0-8-0.62-42/62-20 від 24.02.2020

від відповідача-2: Доненко В.О., ордер ЗП № 106572 від 03.11.2020

від третьої особи: ОСОБА_1 , особисто, паспорт НОМЕР_1 від 18.03.1999

Керівник Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та фермерського господарства «Діана-2» про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-148/15-16-СГ від 04.03.2016 «Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № б/н від 11.03.2016 відносно земельної ділянки площею 100,00 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , припинивши право оренди ОСОБА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 13711239 від 15.03.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8761565232224;

- зобов`язання фермерського господарства «Діана-2» повернути на користь Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області земельну ділянку площею 100,00 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289, яка розташована за межами населеного пункту села Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8761565232224).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 справу № 908/1412/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 09.06.2020 у справі № 908/1412/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; присвоєно справі номер провадження 18/71/20; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; зупинено провадження у справі № 908/1412/20 до вирішення по суті Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою від 17.08.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 24.09.2020; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів; підготовче засідання відкладалось на 03.11.2020; 12.11.2020 та 18.11.2020; ухвалою від 18.11.2020 підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 09.12.2020; у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.12.2020.

В судовому засіданні 15.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Присутній у судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Причину подання даного позову Керівником Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області у позовній заяві обґрунтовано наявністю інтересів держави відносно законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання встановленої процедури набуття права користування на землю та недоотримання бюджетом щороку до 3211755,66 грн. орендної плати, виходячи з 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суперечить державному та суспільному інтересу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.03.2016 №8-148/15-16-СН «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» , на підставі якого громадянину ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, та укладений 11.06.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 договір оренди землі не відповідають вимогам ст. 134 Земельного кодексу України. ОСОБА_1 29.03.2016 зареєстроване фермерське господарство Діана-2 , господарство засноване на земельних ділянках, що надані в оренду для ведення фермерського господарства, проте, як встановлено прокуратурою, за ОСОБА_1 та новоствореним ФГ Діана-2 не зареєстровано жодної техніки, отже, у ОСОБА_1 відсутні власні виробничі та трудові ресурси для повноцінного оброблення та використання спірної земельної ділянки. Крім того, на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ «Діана» . За доводами прокурора, ОСОБА_1 використав своє право на отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності ще у 1992 році. Отже, ОСОБА_1 , використавши своє пільгове право на отримання земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства, в порушення вимог Закону України «Фермерське господарство» та Земельного кодексу України, отримав в користування земельну ділянку площею 100,0 га для ведення фермерського господарства. Прокурор вважає, що відповідач-1, всупереч вимог чинного законодавства, при винесенні наказу від 04.03.2016 щодо передачі ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки не пересвідчився в тому, що ОСОБА_1 вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства. За твердженням прокурора, наказ відповідача-1 від 04.03.2016 № 8-148/15-16-СГ підлягає скасуванню, укладений на його підставі договір оренди землі визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 100,00 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289 підлягає поверненню на користь власника. Відносно позовної давності прокурор зазначив, що оскільки Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області стала власником спірної земельної ділянки 22.12.2018, строк позовної давності слід обчислювати саме з цієї дати. Посилаючись на приписи ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст.ст. 2, 15, 16, 21, 203, 215, 257, 317, 334, 373, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 31, 80, 93, 124, 125, 134, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» , ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор просив позов задовольнити.

Третьою особою у справі - ОСОБА_1 17.06.2020 подано суду письмову заяву, в якій він зазначив про безпідставність тверджень прокурора, що він дізнався про наказ Геокадастру та порушені інтереси держави з 12.12.2019. Вказує, що Енергодарська місцева прокуратура достеменно знала про спірні накази Геокадастру та договори оренди землі з 18.03.2016 зі справ Кам`янсько-Дніпровського райсуду № 318/571/16-к та № 318/710/16-к.

Відповідач-1 30.06.2020 надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що відповідно до роз`яснення, наданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.03.2017 № 22-28-0.13-4577/2-17 на запит Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2017 № 21-8-0.61-359/2-17 законодавством не визначено кількість (одна чи декілька) земельних ділянок, які можуть бути передані в користування громадянам України для ведення фермерського господарства. Також безпідставним вважає посилання прокурора на норми статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, оскільки ними також не обмежується кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства. Вказані норми стосуються отримання земельних ділянок у приватну власність, а не в оренду. Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. До Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про затвердження проекту відведення земельної ділянки, як фізична особа - громадянин, тому до вказаних правовідносин застосовувалася ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції від 01.03.2016, якою передбачалося, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Всі вимоги частини другої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» при зверненні ОСОБА_1 з клопотанням до Держгеокадастру були виконані. Закон України «Про фермерське господарство» (в редакції на момент звернення ОСОБА_1 ) містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви. Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, наприклад, наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану. На підставі викладеного, відповідач -1 просив в позові відмовити.

Прокурором 17.07.2020 надано відповідь на відзив відповідача-1, в якому з доводами ГУ Держгеокадастру не погодився, наполягає на тому, що передбачене право на отримання земельної ділянки на поза конкурсній основі для створення фермерського господарства громадянин може використати лише один раз, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

На заяву третьої особи прокурор 14.08.2020 надав відповідь, в якій проти доводів щодо пропуску позовної давності заперечив. За доводами прокурора, у справі № 318/571/16-к розглядалась скарга ОСОБА_1 , яка стосувалась самовільного захоплення земельної ділянки, і в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080260000366 законність отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок не перевірялась. Договір оренди спірної земельної ділянки до матеріалів кримінального провадження не долучався. Реєстрація права комунальної власності за Кам`янсько-Дніпровською міською радою відбулась 22.12.2018, після чого остання набула прав власника, серед яких право на захист своїх порушених прав. Енергодарська місцева прокуратура дізналась про порушення прав позивача після отримання інформації та копій документів, у тому числі про надання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289.

Разом із сумісною письмовою заявою з процесуальних питань відповідач-2 та третя особа 03.11.2020 надали копії матеріалів об`єднаного кримінального провадження №12016080260000366, якими, на їх думку, підтверджується пропуск позовної давності прокурором.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третя особа у судовому засіданні 15.12.2020 підтримали свої доводи та заперечення.

Представник позивача у судове засідання жодного разу не з`явився.

У наданій суду 20.07.2020 письмовій заяві позивач просив розгляд справи здійснювати без участі його представника за наявними матеріалами. Вирішення справи позивач залишив на розсуд суду.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася та наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ звернення сторін щодо реалізації своїх прав розглянуті та частково задоволені.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі у судовому засіданні 15.12.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Енергодарською місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин вивчено стан законості при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення та виявлено факт незаконного, у порушення вимог земельного законодавства надання в оренду земельної ділянки на позаконкурсній основі.

Відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області «Про відвід землі для створення сільського господарства» від 06.05.1992 № 2, вирішено надати земельні ділянки загальною площею 621,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам, з яких ОСОБА_1 - 50,0 га с/г ім. Тимирязєва.

В подальшому, ОСОБА_1 з 26 січня 1995 року став засновником та головою фермерського господарства «Діана» (ідентифікаційний код 22144426, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), яке було засноване на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,00 га, яка надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 № 2.

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2322481800:03:003:0289.

Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 04.03.2016 видано наказ № 8-148/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» , яким вирішено затвердити розроблений державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 100,00 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0289) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, за межами населеного пункту.

На підставі вказаного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (Орендодавець, відповідач-1 у справі) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар, третя особа у справі) 11.03.2016 укладений договір оренди землі.

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору оренди землі Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 100,00 га - для ведення фермерського господарства (кадастровий номер ділянки 2322481800:03:003:0289), яка знаходиться на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Згідно з п. 7 Договору оренди землі (з урахуванням додаткової угоди від 04.11.2016) договір укладено строком на 49 років.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 15.03.2016.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 №8-2304/15-18-ГС «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком. (п. 1) Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 2).

В Графі 18 Додатку до вказаного наказу міститься запис: кадастровий номер 2322481800:03:003:0289, площа: 100,00 га відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: договір оренди землі від 11.03.2016. ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 27.05.2020 за реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна: 876156523224 земельна ділянка з кадастровим номером 2322481800:03:003:289 площею 100,00 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.03.2016, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с/рада, Великознам`янська.

Недотримання процедури передачі в оренду землі комунальної власності з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289, за доводами прокурора, є підставою для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-148/15-16-СГ від 04.03.2016 «Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» та визнання недійсним договору оренди, укладеного на підставі цього наказу, а також для повернення спірної земельної ділянки власнику. Наведене стало підставою для звернення до суду прокурора з даним позовом.

За доводами прокурора, здійснення Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі з боку держави. Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15. Вказане свідчить про наявність інтересів держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання ж встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Енергодарською місцевою прокуратурою Запорізької області 27.05.2020 направлено на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 №32/2-3084 вих-20 про представництво інтересів держави щодо земельної ділянки площею 100,00 га з кадастровим номером 2322481800:03:003:0289, а саме про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зважаючи на нездійснення Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд визнав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні приписи містить ст. 1 Закону України Про оренду землі щодо визначення оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Також, за визначенням частин 1, 2 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній станом на час прийняття оспореного наказу 04.03.2016), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного рішення) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З аналізу викладених норм вбачається, що підставою для передачі в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При цьому обов`язковою передумовою для передачі в оренду такої ділянки є проведення земельних торгів (аукціону).

Частиною 2 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного наказу) визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема:

- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Статтею 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності підвідомчі господарським судам.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 10.10.2018 у справі № 694/1211/16-ц.

В обґрунтування своїх доводів щодо невідповідності оспореного наказу та договору оренди землі нормам чинного законодавства прокурор вказав на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, згідно з якими, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Разом з тим, суд звертає увагу, що спірні правовідносини не є аналогічними тим, які були предметом розгляду у справі № 525/1225/15-ц.

У справі № 525/1225/15-ц судами розглянуто спір між двома особами, які бажали отримати одну й ту саму земельну ділянку. Позивач у цій справі першим за відповідача звернувся до суб`єкта владних повноважень за отриманням в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. У позовній заяві зазначав, що мав правомірні очікування на розгляд його клопотання про надання в оренду земельної ділянки та отримання позитивного рішення з цього питання. Відповідач у цій справі, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі звертав увагу судів, що на час звернення позивача до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства позивач вже був засновником ФГ «Сапфир» і для його створення одержав в оренду земельну ділянку загальною площею 7,00 га строком на 20 років на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (договір оренди земельної ділянки від 03.09.2007). Оскільки позивач є засновником ФГ «Сапфир» , який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду у справі № 908/1412/20, відсутні жодні докази та посилання, що будь-яка інша особа на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою відносно спірної земельної ділянки та прийняття відповідачем - 1 наказу 04.03.2016, а також укладення договору землі 11.03.2016, мала намір та бажання взяти в оренду спірну земельну ділянку та звернулася з відповідною заявою до ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області і яка б перебувала на її розгляді під час прийняття спірного наказу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор також вказав, що відповідач-1 при винесенні наказу від 04.03.2016 щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки належним чином не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, та не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 вже був засновником та головою фермерського господарства та вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Суд відзначає, що в обґрунтування своїх доводів щодо встановлених ним порушень при передачі в оренду спірної земельної, прокурор посилається на норми права в редакції на час звернення з даним позовом, проте, Закон України «Про фермерське господарство» (в редакції на момент звернення ОСОБА_1 ) мав іншу редакцію і містив вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та до його заяви.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» , в редакції чинній на момент видання спірного наказу, передбачено, що у заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки; кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Доказів того, в якому порядку та у якому обсязі органи Держгеокадастру зобов`язані здійснювати відповідну перевірку зазначених заявником даних, прокурором суду не надано.

Встановлення державними органами будь-яких не передбачених цим чи іншим Законом додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства, а саме наявність у власності сільськогосподарської техніки, зазначення про її наявність у заяві, наявність контрагентів тощо, є дискримінацією за ознакою майнового стану.

Крім того, слід звернути увагу і на наступну правову позицією, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц, що якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство.

Суд також визнав необхідним звернути увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (порівняно зі справою № 525/1225/15-ц остання правова позиція), згідно з якими Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки прокурором не доведено наявності інших, окрім ОСОБА_1 , бажаючих осіб у березні 2016 року отримати спірну земельну ділянку в оренду, його доводи щодо обов`язковості проведення земельних торгів у формі аукціону щодо спірної земельної ділянки, за результатами яких мав укладатися спірний договір є безпідставними, а тому у суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу від 04.03.2016 та визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2016, як і зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

Відносно спільного клопотання представника ФГ «Діана-2» та ОСОБА_1 про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Представник ФГ «Діана-2» та ОСОБА_1 стверджують, що Енергодарська місцева прокуратура знала про накази Головного управління Держгеокадастру Запорізької області і договори оренди ОСОБА_1 ще 18.03.2016. В обґрунтування своєї позиції вони посилаються на надані до матеріалів справи копії матеріалів кримінальних справ № 318/571/16-к та 318/710/16-к, вказують на проведення перевірок і досудових розслідувань саме прокурорами Енергодарською місцевої прокуратури Запорізької області. Вважають, що за результатами досудових розслідувань кримінальних проваджень Енергодарській місцевій прокуратурі було відомо про спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ще з 2016 року, у зв`язку з чим, органами прокуратури пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання пославшись на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016080260000366 законність отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, на яких розташовувались могильники, не перевірялась і до матеріалів кримінального провадження не долучались правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289 та установчі документи фермерських господарств «Діана» та «Діана-2» . За доводами прокурора, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області не може свідчити про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства при наданні в оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0289 ОСОБА_1 .

Згідно ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог прокурора, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, на захист якого спрямовано даний позов, заява відповідача-2 та третьої особи про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Крім того, дослідивши надані копії матеріалів кримінального провадження, суд встановив наступне. ОСОБА_1 звернувся із заявою про злочин від 17.03.2016 до начальника Кам`янсько-Дніпровського відділу поліції головного управління поліції України в Запорізькій області, в якій зазначив, що він в установленому законом порядку отримав від держави по зареєстрованому договору оренди в оренду особливо цінні земельні ділянки. Згідно акту прийомки передачі межових знаків особливо цінних земельних ділянок по договору оренди йому 23.12.2015 передали на зберігання вказані межові знаки.

Кам`янько-Дніпровським районним судом у справі № 318/571/16-к розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 18.03.2016 про зобов`язання слідчого внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно його заяви від 17.03.2016 про злочин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 197-1 КК України щодо самовільного захоплення земельної ділянки площею приблизно 200 га особливо цінних земель, знищення межових знаків земельної ділянки та розорення трактором 10 могильників.

Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22.03.2016 у справі №318/571/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною бездіяльність слідчого Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області в частині не внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, суть якого викладена в заяві громадянина ОСОБА_1 від 17.03.2016. Зобов`язано слідчого Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області негайно внести відомості до ЄДР та розпочати кримінальне провадження.

У вказані ухвалі суду встановлено, що слідчий Кам`янсько-Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області Кривошей А.О. на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, в присутності понятих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю ОСОБА_1 проведено огляд місця події, а саме території полів Великознам`янської сільської ради, за кадастровими номерами №2322481800:03:003:0289 площею 100 га , на якому виявлено, що земельні насип висотою приблизно 0,3 м., на момент огляду земельний насип оброблений, земельний грунт пошкоджений; №2322481800:03:003:0281, площею 60,6317 га., на якому виявлено, що на полі знаходиться чотири кургани, грунт на полі оброблений, маються свіжі сліди обробки, навколо вказаних курганів земельний грунт також оброблений до самих країв курганів, відсутня розмітка; №2322481800:03:003:0248 площею 34,6214 га, на якому виявлено сліди культивації оброблення земельного грунту. В матеріалах цієї справи міститься копія протоколу огляду місця події від 17.03.2016, складеного слідчим Камянсько-Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності понятих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участю ОСОБА_1 встановлено, що огляд проводився на території полів Великознаменської сільської ради, а саме, окрім інших полів (земельні ділянки) за №2322481800:03:003:0289, загальною площею 100,00 га.

В подальшому Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016080260000366 від 21.03.2016 за заявою ОСОБА_1 від 17.03.2016. Зазначене кримінальне провадження об`єднане з кримінальним провадженням № 12016080260000406 від 29.03.2016, що розпочато за ухвалою слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду від 22.03.2016. Вказаним кримінальним провадженням внаслідок їх об`єднання присвоєно єдиний номер: № 12016080260000366.

Енергодарською місцевою прокуратурою 21.03.2016 прийнято постанову про призначення групи прокурорів для участі у кримінальному провадженні №12016080260000366, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. У постанові наведено, що 20.03.2016 до чергової частини Кам`янсько-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт о/у КП Кам`янсько-Дніпровського ВП Лещенко Є.С. в якому вказує, що в ході додаткової перевірки по заяві ОСОБА_1 встановлено, що 17.03.2016 невстановлена особа самовільно захопила землі, які належать ОСОБА_1 та проводить там земельні роботи.

Кам`янсько-Дніпровським відділенням поліції Енергодарського відділу поліції 08.01.2019 прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080260000366 від 21.03.2016 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у справі № 318/1491/20 скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття вказаного кримінального провадження задоволено, постанова слідчого від 08.01.2019 про закриття кримінального провадження скасована та повернута органу досудового розслідування для проведення досудового слідства.

Таким чином, доводи прокурора щодо відсутності підстав вважати позовну давність пропущеною при зверненні з даним позовом є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження №12016080260000366 містять об`єктивні дані про перебування в оренді у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером №2322481800:03:003:0289, загальною площею 100,00 га. Отже, Енергодарська місцева прокуратура Запорізької області, яка здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016080260000366 від 21.03.2016 з березня 2016 року мала об`єктивну можливість та повинна була довідатися про порушення прав та інтересів держави в особі органів Держгеокадастру, оскільки на той час земельна ділянка перебувала у державній власності (в подальшому у комунальній власності Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області).

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Слідчий, а також прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво в порядку визначеному КПК України, у вказаному кримінальному провадженні мав зібрати та перевірити твердження ОСОБА_1 щодо належності йому спірної земельної ділянки, як у потерпілої особи, права якої порушені її самовільним захопленням іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

У спірних правовідносинах уповноваженим державним органом є відповідач-1, а саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, якому про вказані вище фактичні обставини стало відомо у березні 2016 року при винесенні спірного наказну та укладенні договору оренди землі. Сам по собі факт передачі земельних ділянок з державної до комунальної власності не відноситься до юридичних фактів, з якими ст. ст. 263, 264 ЦК України пов`язують зупинення або переривання строку позовної давності, а відповідно до ст. 262 ЦК України, зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що прокурором пропущено трирічний термін позовної давності щодо звернення до суду з даним позовом за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Разом з тим, позовна давність судом не застосовується за відсутності в даному випадку порушеного права позивача, за захистом якого звернувся прокурор.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Прокурором не доведено наявності обставин, які можуть бути підставою для визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.03.2016, а тому вимоги прокурора про його скасування та похідні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі і повернення земельної ділянки власнику є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладених і досліджених обставин у їх сукупності, судом відхиляються аргументи прокурора та відмовляється у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на прокуратуру Запорізької області.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.12.2020.

Суддя В.В. Левкут