Рішення

від 10.12.2020 по справі 910/6943/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/6943/20

За позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвайс";

про відшкодування 208 650,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Сербуль О. Ю., адвокат, довіреність № б/н від 14.01.2020;

Від відповідача: Ковальчук Н. В., адвокат, довіреність № б/н від 01.06.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвайс" про стягнення 208 650,00 грн. паушальної суми.

Позов мотивовано тим, що користувач (відповідач) здійснював свою господарську діяльність без укладання договору про використання об`єктів суміжних прав (саме в сфері публічного виконання), а отже без отримання належного дозволу на таке використання і без виплати роялті належному суб`єкту, тобто акредитованій організацій колективного управління. У зв`язку з чим, спілка через ухилення відповідача від свого обов`язку укласти з позивачем договір про використання об`єктів суміжних прав недоотримала суму роялті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/6943/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2020, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні 03.11.2020 р. від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПУ України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2-3 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Враховуюче те, що клопотання про витребування доказів було заявлено відповідачем з пропуском встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК строку, без належного обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк та поважності причин пропуску такого строку, суд приходить до висновку про залишення клопотання про витребування доказів без задоволення.

Через відділ діловодства суду 02.11.2020 представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Розглянувши вказане клопотання судом було відмовлено в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6943/20 до судового розгляду по суті на 01.12.2020 р.

У судовому засіданні 01.12.2020 р. від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової фоноскопічної експертизи. Судом відхилене зазначене вище клопотання, оскільки представником відповідача не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення судової фоноскопічної експертизи.

У судовому засіданні 01.12.2020 представником відповідача подано заяву про відвід судді Мандриченка О.В. від розгляду справи № 910/6943/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Мандриченко О.В. від розгляду справи № 910/6943/20 було відмовлено.

У судовому засіданні 01.12.2020 р. оголошено перерву в слуханні справи по суті до 10.12.2020 р.

Представник позивача під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.12.2020 р. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Частина 1 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон) встановлює, що організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об`єктивних і недискримінаційних критеріях.

Збирання організаціями колективного управління винагороди з користувачів здійснюється згідно із сферою, за якою організація зареєстрована і (або) акредитована та внесена до Реєстру організацій колективного управління, а також на підставі та в межах повноважень, отриманих від правовласників і (або) організацій колективного управління, і (або) аналогічних іноземних організацій на підставі договорів, укладених у письмовій (електронній) формі, або встановлених цим Законом.

Приписами ч. 3 ст. 20 Закону визначено, що користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, організація колективного управління, відповідно до акредитації, отриманої в порядку, що встановлений чинним законодавством здійснює, зокрема, розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав в сфері права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою. Тобто має право на збір доходу (винагороди) від використання фонограм іншими особами в інтересах їх виконавців та виробників. Особи, що здійснюють використання таких фонограм, у свою чергу, зобов`язані укласти з акредитованою організацією колективного управління відповідний договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону.

Як вбачається із витягу із реєстру організацій колективного управління (додаток № 1 до Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1741 від 20.11.2018), позивач є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912); строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019; дата включення до реєстру - 06.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно із актів фіксації від 14.10.2019 та 26.11.2019 представником спілки Сідько С.О. здійснено фіксації використання об`єктів суміжних прав у ресторані "Мама Манана" ( АДРЕСА_1 ), у зв`язку з чим складено акти №04/10/19 та №26/11/19, якими зафіксовано факти, що свідчать про використання відповідачем в його приміщенні творів, зокрема, Shen Kuchebshi Khetiali Minda (виконавець ОСОБА_1 ), Грузинская (виконавець ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_3 ), Mze Damakvs Xuriinit (виконавець ОСОБА_4 ), Faces ( ОСОБА_5 ) (виконавець Marco Lys), Pitmo (ОСОБА_8; Remix) (виконавець ОСОБА_9), Feel it in the air tonight (виконавець ОСОБА_7), Let You Go (ОСОБА_10 Remix) (виконавцеь ОСОБА_11), Don't Start Now (виконавець ОСОБА_6 ), Turn Me On (виконавець ОСОБА_12).

У судовому засіданні судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем суміжних прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні ресторану "Мама Манана" за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 23, в якому зафіксовано звучання вищевказаних музичних творів.

Судом встановлено, що у приміщенні ресторану "Мама Манана" за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 23, свою господарську діяльність здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Елвайс", що також підтвержується долученим до матеріалів справи фіскальним чеком від 26.11.2019, виданим відповідачем.

Суд зазначає, що особа, яка має намір використати об`єкти суміжних прав, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об`єкта суміжного права.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - використання відповідачем спірних фонограм у приміщенні ресторану "Мама Манана", позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань.

Отже, використання відповідачем спірних музичних творів у господарській діяльності відбулося без дозволу позивача та укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав, що протирічить ч. 3 ст. 20 Закону.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 Закону тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об`єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів.

Суд зазначає, що Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" затверджені Тарифи щодо сфери "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/,

Так, відповідно до п. 3 Тарифів, при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення.

Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

Так, враховуючи зазначені тарифи та факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності фонограм музичних творів, розширене управління правами власників яких здійснює позивач, як кредитована організація колективного управління, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 208 650, 00 грн (4173, 00 грн (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2019) х 50 = 208 650, 00 грн).

Зокрема, в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 2 ч. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог ч. 3 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.

Тож, враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним посилання позивача на приписи статті 22 Цивільного кодексу України, що визначають поняття збитків, а також відповідні роз`яснення, що містяться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 05.10.2017 за № 01-06/147/17, оскільки в даному випадку позивач, як організація колективного управління не є суб`єктом, який поніс збитки, а є особою, яка виступає на захист прав правовласників - виробників фонограм і зафіксованих у них виконань.

Як зазначено судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 208 650, 00 грн (4173, 00 грн (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2019) х 50 = 208 650, 00 грн).

Згідно преамбули Тарифів, в разі якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 (п`ятдесяти) мінімальним місячним заробітним платам в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.

Разом із тим, пунктом 3 Тарифів (Тарифи щодо використання фонограм та/або виконань без дозволу акредитованої організації колективного управління) визначено, що при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення. Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

Відтак, з аналізу вказаних положень Тарифів вбачається, що положення, які викладені у преамбулі стосуються правовідносин позивача, як акредитованої організації колективного управління та користувачів фонограм, в процесі узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок та визначає відповідальність у вигляді 50 (п`ятдесяти) мінімальних місячних заробітних платам, як базовий тариф для користувача, який підлягає застосуванню у разі неподання користувачем означених показників.

При цьому п. 3 Тарифів містить вказівку на відповідальність користувача за використання фонограми без дозволу (укладання договору із позивачем) у розмірі 10 мінімальних місячних заробітних плат, що є характерним для спірних правовідносин сторін, тож враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження факту того, що між сторонами виникли правовідносини щодо узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок, про які зазначено у преамбулі Тарифів, відтак, суд приходить до висновку, що при розрахунку винагороди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає застосуванню положення п. 3 Тарифів.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року становить 4 173, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої винагороди підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені винагороди, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921, 00 гривні.

Отже, при визначенні розміру відповідної винагороди слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 921,00 грн.

Так, Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" заявлено до стягнення з відповідача 208 650, 00 грн. (виходячи з розрахунку 50 мінімальних заробітних плат).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб. За розрахунком суду згідно тарифів позивача за використання однієї фонограми без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) сплачується 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання, що розраховується за наступною формулою: 1921, 00 грн (прожитковий мінімум)*10*13 (фонограм) та за розрахунком суду становить 249 730, 00 грн.

За таких обставин, враховуючи факт неправомірного (бездоговірного) використання музичних творів, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити винагороду за використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі 208 650, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елвайс" (03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 65; ідентифікаційний код 42808457) на користь Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7; ідентифікаційний код 42502769) 208 650 (двісті вісім тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. паушальної суми та 3 130 (три тисячі сто тридцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.12.2020

Суддя О.В. Мандриченко