Рішення

від 28.12.2020 по справі 910/15710/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2020Справа № 910/15710/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТЕК-ІНВЕСТ"

до ОСОБА_1

про стягнення 75 531, 13 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТЕК-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи-підприємця Дегодюк Дмитра Миколайовича про стягнення заборгованості у сумі 75 531, 13 грн, з яких: заборгованість у сумі 50 891, 08 грн, пеня у сумі 3 366, 47 грн, 3% річних у сумі 763, 38 грн, інфляційні витрати у сумі 153, 76 грн, штраф у сумі 20 356, 44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди №488 від 17.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 за вказаним вище позовом відкрито провадження у справі №910/15710/20, прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

30.11.2020 через канцелярію суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТЕК-ІНВЕСТ" про залучення у справі правонаступника Фізичну особу-підприємця Дегодюк Дмитра Миколайовича - фізичну особу ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.12.2020 замінено відповідача у справі №910/15710/20 Фізичну особу-підприємця Дегодюк Дмитра Миколайовича на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2020 виправлено описки, допущені у вступних частинах ухвал Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 та від 04.12.2020, у п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 у справі 910/15710/20 Деготюк Дмитро Миколайович на Дегодюк Дмитро Миколайович .

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 29.10.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476167058 - 07.11.2020.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТЕК-ІНВЕСТ" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Дегодюк Дмитром Миколайовичем (орендар, відповідач) укладено договір суборенди №488 (далі - договір), відповідно до умов якого не пізніше 1 травня 2019 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування у відповідності з умовами цього договору нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на 2 поверсі в секції № 22 з загальною площею 43,1 кв. м., (надалі - Об`єкт оренди). Орендна плата та інші платежі, передбачені цим договором, будуть нараховуватись у відповідності до даних площі приміщення, вказаних в цьому пункті (п. 1.1. договору).

Об`єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для здійснення діяльності обумовленої сторонами в Додатку № 2-1 до даного договору ( Цільове призначення об`єкта оренди ). Цільове призначення використання об`єкта оренди, протягом строку дії даного договору може бути змінене за письмовими узгодженнями сторін, шляхом внесення змін у Додаток № 2-1 до даного договору (п. 1.3. договору).

У Додатку №2-1 сторонами погоджено цільове призначення об`єкта оренди - роздрібна торгівля взуттям та одягом.

Згідно п. 1.4. договору, сторони підтверджують, що вони мають право, компетенцію та повноваження на укладання, підписання і виконання даного договору, а також на надання прав та повноважень по ньому. Орендодавець має право на передачу об`єкта в суборенду на підставі договору оренди укладеного між орендодавцем та ТОВ Сінергіястройсервіс .

За змістом пункту 1.5. договору строк оренди складає 35 (тридцять п`ять) календарних місяців з дати підписання Акту приймання-передачі об`єкта оренди в орендне користування (Акту №2).

Строк оренди починає перебіг з моменту передачі об`єкта оренди орендарю за Актом №2. У випадку дострокового припинення оренди та будь-якому іншому випадку, дата Акту прийому-передачі повернення об`єкту оренди від орендаря орендодавцю або Акту про звільнення приміщення вважається останнім днем оренди (п. 1.6. договору).

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди, згідно із актом приймання-передачі до договору від 30.04.2019.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що за цим договором орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, гарантійний платіж, витрати, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням та інші платежі, визначені даним договором щомісяця в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, сторони домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язань орендаря в доларах США. Грошовий еквівалент зобов`язань визначений в гривні, з розрахунку офіційного курсу долара США встановленого НБУ станом на день підписання цього Договору, який становить 26,72 гривень за один долар США.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату, відшкодовувати витрати на оплату комунальних послуг та експлуатаційні витрати, щомісячні платежі за маркетингові послуги не пізніше строків, зазначених в даному договорі незалежно від факту одержання ним відповідних рахунків.

При неотриманні орендарем зазначених рахунків всі платежі за цим договором розраховуються орендарем самостійно і оплачуються на умовах відповідно до даного договору.

Відповідно до п. 5.2.1. договору, орендар зобов`язаний щомісяця вносити орендну плату за користування об`єктом оренди попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, в розмірі передбаченому даним договором додатком №5-1 до даного договору. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Орендна плата нараховується орендареві з дати підписання сторонами Акту №2 прийому-передачі об`єкта оренди, але в будь-якому випадку не пізніше дати відкриття ТЦ до дати повернення об`єкту оренди орендодавцю за Актом № 3 прийому - повернення.

Додатком №5-1 до договору визначено, що розмір орендної плати за користування об`єктом оренди на місяць складає за період з дати початку оренди до закінчення строку оренди - 17240,00 грн за весь об`єкт оренди, в тому числі ПДВ, що є еквівалентом суми 645,21 дол. США, відповідно до офіційного курсу НБУ української гривні до долару США за п. 5.1. цього договору.

01.06.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.2 додатку №5-1 до договору у наступній редакції:

Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди на місяць складає:

- за період з дати початку оренди до 16.03.2020р., включно - 17 240,00 грн за весь об`єкт оренди, в тому числі ПДВ, що є еквівалентом суми 624,19 дол. США, відповідно до офіційного курсу НБУ української гривні до долару США (27.62) станом на 22.06.2020.

- за період з 01.06.2020 по 31.08.2020, включно - 14654,00 за весь об`єкт оренди, в тому числі ПДВ, що є еквівалентом суми 530,56 дол. США, відповідно до офіційного курсу НБУ української гривні до долару США (27.62) станом на 22.06.2020.

- з 01.09.2020 до закінчення строку оренди - 17 240 грн за весь об`єкт оренди, в тому числі ПДВ, що є еквівалентом суми 624,19 дол. США, відповідно до офіційного курсу НБУ української гривні до долару США (27,62) станом на 22.06.2020.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги протягом строку оренди з урахуванням нижченаведеного.

До комунальних послуг на утримання об`єкта оренди, загальних площ ТЦ та прилеглої території належать:

- Електропостачання;

- Водопостачання та каналізація;

- Опалення (кондиціювання) та вентиляція.

Пунктом 5.3.7 договору встановлено, що оплату спожитих на об`єкті оренди комунальних послуг та компенсацію витрат на комунальні послуги місць загального користування ТЦ орендар сплачує орендодавцю щомісячно, на підставі рахунків орендодавця в строк до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті такі комунальні послуги. Орендодавець надає відповідний рахунок у строк до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті такі комунальні послуги.

Орендар компенсує орендодавцю витрати, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням ТЦ протягом строку оренди з урахуванням нижченаведеного. Компенсацію експлуатаційних витрат сплачує орендодавцю щомісячно на підставі рахунків орендодавця в строк до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. (п. 5.4. та 5.4.3 договору).

Згідно із п. 5.6. договору встановлено, що орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем сплачувати орендодавцю щомісячні платежі за маркетингові послуги, що надаються орендодавцем з метою залученні найбільшої кількості відвідувачів (покупців) до ТЦ, у розмірі 25,00 гривень в т.ч. ПДВ за 1 (один) квадратний метр.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується в останній день строку оренди (п. 9.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з березня 2020 року орендар почав систематично ухилятися від виконання своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати та інших платежів.

У зв`язку із систематичним простроченням оплати платежів, позивачем було прийнято рішення припинити договір в односторонньому порядку та направлено претензію №07-01-АІ-09 від 07.09.2020 з вимогою оплатити суму заборгованості, у розмірі 50 453,14 грн, а також звільнити орендоване приміщення та повернути орендодавцю об`єкт оренди у строк до 17 вересня 2020 року (включно).

За доводами позивача, 17.09.2020 відповідач самостійно звільнив орендоване приміщення, проте відмовився сплатити заборгованість та підписати Акт прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення, у зв`язку з чим, позивачем складено Акт про звільнення приміщення від 17.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період березень - травень 2020 року, липень - серпень 2020 року відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині оплати, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 891, 08 грн.

Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 366,47 грн. - пені, 3 % річних у сумі 763,38 грн, інфляційних втрат у сумі 153,76 грн. та штраф у сумі 20 356,44 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, а саме актом приймання-передачі від 30.04.2019, що у період з 30.04.2019 року по 17.09.2020 року відповідач користувався частиною будівлі ТЦ на 2 поверсі в секції № 22 з загальною площею 43,1 кв. м., за адресою: м. Київ, пр. Правди, б. 58А.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2.1 договору сторонами погоджено, що орендар зобов`язаний щомісяця вносити орендну плату за користування об`єктом оренди попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, в розмірі передбаченому даним договором додатком №5-1 до даного договору. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Орендна плата нараховується орендареві з дати підписання сторонами Акту №2 прийому-передачі об`єкта оренди, але в будь-якому випадку не пізніше дати відкриття ТЦ до дати повернення об`єкту оренди орендодавцю за Актом № 3 прийому - повернення.

Так, відповідачем було здійснено часткові оплати по договору: за березень 2020 року сплатив 10 659,00 грн, тобто не доплатив 6 581,00 грн, за липень 2020 року сплатив 8 944,00 грн, тобто не доплатив 5 710,00 грн; за серпень 2020 року сплатив 9 150,00 грн, тобто не доплатив 5 504,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача.

За розрахунком позивача за період з березня по травень 2020 року, липня по серпень 2020 року у відповідача виникла заборгованість зі слати орендних платежів у сумі 50 891,08 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у період з березня по травень 2020 року, липня по серпень 2020 року за договором №488 від 17.04.2019 в загальному розмірі 50 891,08 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано жодних належних та достатніх доказів в спростування заборгованості по договору суборенди №488 від 17.04.2019 в загальному розмірі 50 891,08 грн.

З огляду на вище встановлені судом обставини, оскільки невиконане зобов`язання за договором суборенди №488 від 17.04.2019 в загальному розмірі 50 891,08 грн, підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 50 891,08 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 3 366,47 грн. - пені, 3 % річних у сумі 763,38 грн, інфляційних втрат у сумі 153,76 грн. та штраф у сумі 20 356,44 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 10.2. договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або оплати компенсації комунальних, експлуатаційних витрат та витрат з обслуговування та поповнення Гарантійного платежу, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

З розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 3 366,47 грн. нарахована за періоди: з 21.02.2020 по 21.08.2020, з 21.03.2020 по 21.09.2020, з 21.04.2020 по 07.10.2020, з 21.06.2020 по 07.10.2020, з 21.07.2020 по 07.10.2020.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені становить 3 366,47 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє повністю.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 10.2.1. договору сторони передбачили, що крім зазначеної вище у п.10.2. цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Якщо період прострочення перевищує 30 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю суму штрафу у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов`язання (п.10.2.1. договору).

Якщо період прострочення перевищує 60 (шістдесят) календарних днів, то крім штрафу, передбаченого вище 10.2.1.1, орендар додатково зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов`язання (п. 10.2.1.2 договору).

Враховуючи наявність прострочення зі сплати орендної плати більше 30 календарних днів, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі п. 10.2.1.1. та 10.2.1.2 договору у сумі 20 356,44 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунки 3% річних у сумі 763,38 грн. та інфляційних втрат у сумі 153.76 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТЕК-ІНВЕСТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 75 531, 13 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТЕК-ІНВЕСТ" (01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 14/1, кімната 513, ідентифікаційний код 32491054) заборгованість у сумі 50 891,08 грн, пеню у сумі 3 366,47 грн, інфляційні втрати у сумі 153,76 грн., 3 % річних у сумі 763,38 грн, штраф у сумі 20 356,44 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.12.2020.

Суддя О.В. Гулевець