Рішення

від 17.12.2020 по справі 914/965/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 справа № 914/965/20

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплітех» , м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» , м. Львів

про стягнення 61621,91 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Банзула М.С.

Представники сторін:

від позивача: Чеботарьов В.В. - адвокат (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комплітех до Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення заборгованості на суму 61621,91 грн, з якої: 54384,00 грн основного боргу, 2719,20 грн пені, 2256,04 грн 3 % річних та 2262,37 грн інфляційних втрат. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем (як покупцем) зобов`язань перед позивачем (як постачальником) з оплати отриманого по видатковій накладній №105 від 27.08.2018 товару вартістю 54384,00 грн, на виконання договору №1838-ЗЭ-ДоТЭС від 19.04.2018.

Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 27.05.2020. Ухвалою суду від 27.05.2020 розгляд справи відкладено на 22.06.2020 з підстав викладених в ній.

22.05.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила зустрічна позовна заява Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Комплітех , про визнання права АТ ДТЕК Західенерго на звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором №1838-ЗЭ-ДоТЭС від 19.04.2018 року. Ухвалою суду від 27.05.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

17.06.2020, за вх.№19866/20, на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 19.06.2020 вказана заява задоволена та ухвалено судове засідання, призначене на 22.06.2020 здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon .

19.06.2020, за вх.№20108/20, на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій відповідач зазначив, що оскільки ним подано до суду зустрічну позовну заяву, то відповідно до п.7 ст.180 ГПК України, у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Відтак, відповідач просив суд замінити судове засідання у справі підготовчим засіданням та відкласти його на іншу дату.

Ухвалою суду від 22.06.2020 суд ухвалив задоволити заяву відповідача (вх.№20108/20 від 19.06.2020); перейти до розгляду справи №914/965/20 за правилами загального позовного провадження; замінити судове засідання на підготовче, яке призначити на 13.08.2020.

Підготовче засідання, призначене на 13.08.2020, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці.

Ухвалою суду від 17.08.2020 підготовче засідання призначено на 26.08.2020.

На електронну адресу суду надійшла заява від 21.08.2020 представника позивача, про участь в судовому засіданні, призначеному на 26.08.2020р. на 10 год.00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon . Відтак, ухвалою суду від 25.08.2020 дану заяву судом задоволено та ухвалено призначене на 26.08.2020 підготовче засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon .

12.08.2020, за вх.№1889/20, в документообігу суду зареєстровано подане на електронну адресу суду відповідачем клопотання про продовження процесуальних строків, а саме строків підготовчого провадження, до закінчення визначеного Кабінетом Міністрів України строку карантину та про відкладення розгляду справи.

25.08.2020, за вх.№1987/20, в документообігу суду зареєстровано подане на електронну адресу суду відповідачем клопотання про продовження строку підготовчого провадження до закінчення визначеного Кабінетом Міністрів строку карантину та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.08.2020 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплітех", про визнання права АТ "ДТЕК Західенерго" на звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором №1838-ЗЭ-ДоТЭС від 19.04.2018 року повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 26.08.2020 відмовлено АТ "ДТЕК Західенерго" у задоволенні клопотання про продовження строку підготовчого провадження, підготовче провадження закрито та справу №914/965/20 призначено до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.08.2020 у даній справі.

05.11.2020, за вх.№32042/20, на адресу суду від Західного апеляційного господарського суду надійшов оригінал ухвали від 26.10.2020 про повернення АТ ДТЕК Західенерго апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.08.2020 про повернення зустрічної позовної заяви..

Ухвалою суду від 16.11.2020 провадження у справі поновлено та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.12.2020.

26.11.2020, за вх.№33898/20, на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 30.11.2020 у її задоволенні судом відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

01.12.2020, за вх.№34425/20, на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи.

02.12.2020, за вх.№34598/20, на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням повноважного представника на самоізоляції.

Ухвалою суду від 30.11.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Комплітех про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

Ухвалою суду від 02.12.2020 відкладено розгляд справи на 17.12.2020.

Ухвалою суду від 15.12.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Комплітех про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 17.12.2020р. забезпечив, позовні вимоги підтримав. В ході судового засідання позивачем було заявлено клопотання про те, що докази понесених позивачем судових втрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі, а відтак просив суд вирішити питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні представнику позивача роз`яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 28.12.2020р. о 12:00 год.

У судове засідання для розгляду справи по суті 17.12.2020 відповідач, як і у підготовчому засіданні, явку представника не забезпечував.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Так, відповідачем систематично подаються клопотання про відкладення розгляду справи. Підставами для відкладення зазначено впровадження карантину на території України або неможливість забезпечити явку представника через перебування у відрядженні. При цьому, наміру вчинити конкретні процесуальні дії для вирішення спору по суті та розгляду справи відповідачем не повідомлено. Відповідач дій по поданню відзиву не вчинив, водночас, подавав зустрічну позовну заяву та клопотання про зупинення провадження, у зв`язку з оскарженням ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви. Суд зазначає, що відповідачу неодноразово забезпечувалась можливість висловити свою правову позицію щодо предмета спору чи заявити клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, оскільки судові засідання неодноразово відкладались як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті. Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тому відсутність представника юридичної особи у день засідання не може свідчити про неможливість забезпечення явки іншого представника сторони. Більше того, виходячи із положення ст. 202 ГПК України, враховуючи повторну та систематичну неявку представника відповідача у розгляді даної справи, суд доходить висновку, що неявка представника відповідача у чергове судове засідання не перещкоджає розгляду справи за його відсутності.

За наведених умов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено карантин. Cуд звертає увагу сторін на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №924/369/19, з аналізу якої вбачається, що встановлений на всій території України карантин, згідно з постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 (в редакції на момент ухвалення рішення) не є перешкодою у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 19.04.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комплітех та Акціонерним товариством ДТЕК Західенерго , в особі директора відокремленого підрозділу Бурштинська ТЕС АТ ДТЕК Західенерго було укладено договір №1838-ЗЭ-БуДоТЭС про закупівлю товару, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Однак, відповідач своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість у розмірі 54384,00 грн по оплаті основного боргу за поставлений товар.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 2719,20 грн пені, 2256,04 грн 3% річних, 2262,37 грн інфляційні втрати.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи.

14.02.2018р. між Публічним Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПЛІТЕХ» (постачальник за договором, позивач у справі) укладено договір №1838-ЗЭ-ДоТЭС про закупівлю товару, згідно із п.п. 1.1. якого, в порядку і на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: 8419000000 (далі товар), 2017-2018 року виготовлення в кількості, комплектності, асортименті та за ціною, згідно з специфікацією.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар, зазначений в специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити Товар. Вищевказана Специфікація зазначена у п. 1.1. Договору.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що при поставці Товару за Договором Сторонами будуть використовуватись вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов Договору.

Пунктом 2.2. Договору сторони узгодили, що приймання Товару здійснюється Сторонами відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 (із змінами та доповненнями) і «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (із змінами та доповненнями) в частині, що не суперечить умовам Договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що Покупець повідомляє Постачальника про невідповідність отриманого Товару з кількістю - протягом 24 годин, за якістю протягом 10 календарних днів з дати поставки Товару і проведення вхідного контролю, з оформленням документів відповідно до законодавства України та внутрішніх документів Покупця.

У пункті 4.1. договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем постановленого Покупцю Товару протягом 5(п`яти) робочих днів з 90 календарний день з дати поставки відповідного Товару на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділ 5 Договору.

У пункті 4.4 договору сторони узгодили, що при надходженні грошових коштів на поточний рахунок Постачальника від Покупця, Сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати Товару, що поставляється Постачальником. Пунктом 4.5 договору передбачено, що Сторони дійшли згоди датою оплати Товару вважати дату списання грошових коштів із поточного банківського рахунку Покупця.

Відповідно до п.5.2. договору поставка Товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року у місце призначення поставки Товару: ДТЕК ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС - 80411, Львівська обл., Кам`янко-Бузький р-н, смт. Добротвір, вул.Промислова, 12.

Згідно з п 5.5 договору Товар вважається поставленим Покупцю з дати підписання Сторонами видаткових накладних (дата поставки Товару).

Крім того, пунктом 5.6. Договору встановлено, що право власності на Товар, усі ризики втрати або пошкодження Товару, переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки Товару.

Пунктом 5.12. Договору передбачено, що зобов`язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Товару в розпорядження Покупця в місці призначення поставки, що вказане у п.5.2. Договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами у специфікації (п.1.1.цього Договору) з обов`язковим підписанням документів зазначених в пункті 5.5.Договору (видаткової накладної). Зобов`язання Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого Товару.

У п.6.1 договору зазначено, що Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар; приймати поставлений Товару згідно з умовами цього Договору.

У п.6.4. сторони узгодили, що Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар; на дострокову поставку Товару за письмовим погодженням Покупця.

Враховуючи правову природу укладеного договору 19.04.2018 р. між ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» та ТзОВ «КОМПЛІТЕХ» , кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором поставки.

На виконання умов Договору, 27.08.2018 Позивачем поставлено у місце призначення поставки товару - ДТЕК Добротвірська ТЕС, а Відповідачем прийнято Товар на суму 54384,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №105 від 27.08.2018, яка підписана сторонами та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. Вказана видаткова накладна долучена позивачем до матеріалів справи.

Крім того, на виконання умов Договору Позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №115 від 27.08.2018, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, оплати за отриманий товар згідно видаткової накладної №105 від 27.08.2018р. за договором №1838-ЗЭ-ДоТЭС від 19.04.2018р. в повному обсязі не здійснив та станом на момент подання позовної заяви сума основної заборгованості становить 54384,00 грн. (в т.ч. ПДВ), яка підтверджується матеріалами справи.

Позивачем скеровано на адресу АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» Претензію за вих.№1203/3 від 03.12.2019 щодо оплати основної заборгованості за поставлений Товар. Дана претензія отримана Відповідачем 09.12.2019, що підтверджується відстеженням Укрпошти за штриховим ідентифікатором 0411923030867, яке позивачем долучено до матеріалів справи. В подальшому Позивачем скеровано на адресу АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» досудове попередження за вих.№127/2 від 27.01.2020 щодо вимоги по сплаті основної заборгованості за поставлений Товар. Дане попередження отримане Відповідачем 30.01.2020, що підтверджується відстеженням Укрпошти за штриховим ідентифікатором 0411954852636, яке позивачем долучено до матеріалів справи. Вказані вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді.

Оцінка суду.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи та не заперечується і не спростовується відповідачем, 27.08.2019 року позивач поставив відповідачу Товару, загальною вартістю 54384,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором сторони погодили, що відповідач здійснює оплату товару на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5.

Видаткова накладна № 105 від 27.08.2018 на суму 54384,00 грн. підписана обома сторонами. Відповідно, товар прийнято покупцем 27.08.2018 року. Відтак, 26.11.2018 року останній день строку оплати отриманого товару.

Жодних зауважень, претензій, повідомлень зі сторони покупця, у тому числі у порядку, визначеному п. 2.4 договору (покупець повідомляє постачальна про невідповідність отриманого товару за кількістю - протягом 24 годин, за якістю - протягом 10 календарних днів з дати поставки товару і проведення вхідного контролю, з оформленням документів відповідно до законодавства України та внутрішніх документів покупця) до постачальника після 27.08.2018 року, тобто після отримання товару, не надходило.

Із наявних у справі доказів вбачається прийняття відповідачем Товару 27.08.2018 року. Дата отримання відповідачем рахунку на оплату Товару в жодних документах не зафіксована, проте заперечень чи зауважень щодо невиконання постачальником інших умов, пов`язаних з настанням у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар, відповідачем не заявлялось. Крім цього, як вказує Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що відзив відповідачем у встановлений законом і судом строк відповідач не надав. Зустрічна позовна заява, подана з недоліками, які не усунуто заявником, до спільного розгляду з позовом не прийнята, тому жодних наслідків для прийняття рішення у даній справі не створює.

Враховуючи наведене, відповідачем не спростовано обставин поставки позивачем Товару та прийняття такого Товару, а відповідно не доведено відсутності у покупця обов`язку оплатити отриманий Товар.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього права на отримання плати за поставлений Товар. Не здійснивши оплату за Товар у погоджений сторонами в договорі строк, з 27.11.2018 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов`язку - сплати позивачу 54384,00 грн. Відтак, задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення 54384,00 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Позивачем за період прострочення 13.04.2019 року по 13.04.2020 року нараховано пеню в розмірі 2719,20 грн.

З обґрунтуванням позивача щодо періоду нарахування пені суд погодитись не може, з врахуванням наступного.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару (пп. 7.14 п. 7 договору).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Розрахунок пені повинен був бути проведений позивачем за період з 27.11.2018 по 27.05.2019, однак такий розрахунок позивач провів за період 13.04.2019 року по 13.04.2020 року. В порядку ст.46 ГПК України, із заяви позивач до суду не звертався, а тому до стягнення підлягає пеня розрахована за період з 13.04.2019 по 27.05.2019 в сумі 2 366,08 грн. (позивачем заявлено 2719,20 грн.). Вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до задоволення частково у розмірі 2366,08 грн.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Судом встановлено, що 90 день виконання зобов`язання з оплати поставленого 27.08.2018 товару припадає на 26.11.2018 (з врахування приписів ч.5 ст.254 ЦК України), відтак з 27.11.2018 у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних та встановлено, що за період з 27.11.2018 по 13.04.2020 від суми заборгованості 54384,00 грн. розмір 3% річних становить 2251,57 грн. (позивачем заявлено 2256,04 грн.), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає до задоволення частково у розмірі 2251,57 грн.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та встановлено, що за період з 27.11.2018 по 27.02.2020 від суми заборгованості 54384,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 2599 грн., який є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення (позивачем заявлено 2262,37 грн.), однак, оскільки позивач у визначеному ст.46 ГПК порядку із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 2262,37 грн.

Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м.Львів, вулиця Козельницька, будинок 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплітех» (04114, місто Київ, вулиця Кобзарська, будинок 67, ідентифікаційний код 21614048) 54384,00 грн. основного боргу, 2366,08 грн. пені, 2251,57 грн. 3% річних, 2262,37 грн. інфляційних втрат та 2089,79 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати позивача на 28.12.20 о 12:00 год.

6. Позивачу, в строк до 22.12.2020, подати докази витрат на професійну правничу допомогу.

7. Явка в судове засідання сторін на власний розсуд.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 28.12.2020

Суддя С.Б. Кітаєва