Рішення

від 15.12.2020 по справі 921/667/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 грудня 2020 року м.Тернопіль Справа №921/667/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Державного підприємства Гарантований покупець , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільелектропостач , м.Тернопіль

про стягнення 201785,41грн

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідач: Пелех Л.Ю., юрисконсульт відділу правового та корпоративного забезпечення, довіреність №7082/08 від 09.01.2020;

Хомишин І.Б., начальник відділу правового та корпоративного забезпечення, довіреність №7081/08 від 09.01.2020.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами.

Позивач - Державне підприємство Гарантований покупець , м.Київ звернувся 12.10.2020 (згідно відтиску календарного штемпеля 32-го відділення поштового зв`язку м.Київ на поштовому конверті поштового відправлення №0103275302469) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільелектропостач , м.Тернопіль, про стягнення 201785,41грн пені, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №42/01 від 26.06.2019 та з урахуванням щомісячних угод продажу електричної енергії №126/01 від 30.08.2019, №192/01 від 26.09.2019 в частині здійснення платежів за придбану електричну енергію.

Згідно поданої відповіді на відзив на позов №15/3406 від 24.11.2020 (вх.№8727 від 30.11.2020) позивач звертає увагу на відсутність заперечень відповідача щодо факту прострочення здійснення розрахунків за електроенергію, а лише зазначає причину несвоєчасності розрахунків, що полягає в недокомпенсації коштів ДП Енергоринок . Дані обставини позивач вважає такими, що не впливають на застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, передбаченого, зокрема п.п.4.4, 8.3 договору №42/01 від 26.06.2019. Позивач стверджує, що наявність або відсутність збитків у сторони не є визначальною підставою для зменшення заявленого до стягнення розміру пені, з огляду на необхідність доведення винятковості обставин, якими сторона обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки. Вважає, що у даному випадку відповідачем не доведено відповідних обставин.

Відповідач, пояснюючи причини несвоєчасного виконання ним договірних грошових зобов`язань, вказує, що недокомпенсування ДП Енергоринок коштів за постачання електроенергії населенню негативно вплинуло на платоспроможність ТОВ Тернопільелектропостач , що спричинило несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем. Вказує, що з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) рівень оплати побутовими споживачами ТОВ Тернопільелектропостач за електричну енергію суттєво знизився, що також негативно вплинуло на платоспроможність товариства. Також у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити штрафні санкції, зважаючи на ступінь виконання товариством своїх зобов`язань, відсутність негативних наслідків порушенням зобов`язання для позивача, добросовісність поведінки відповідача (відсутність будь-якого ухиляння) та добровільність виконання свого обов`язку, вжиття заходів шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність НКРЕКП та стягнення 25846801грн з Держбюджету України (справа №500/2441/19), що підтверджує бажання якнайшвидшого усунення порушень виконання зобов`язань. Крім цього, товариство звернуло увагу на те, позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує заподіяння йому збитків у зв`язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунків; вважає, що відсутність збитків є підставою для зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 10.11.2020, котре, з урахуванням поданого відповідачем клопотання №4397/08 від 05.11.2020, відкладалося на 15.12.2020.

Уповноважений представник позивача в судове засідання не з`явився; згідно поданої заяви №15/3557 від 07.12.2020 (вх.№9180 від 11.12.2020) позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи здійснювати без його участі.

В судовому засіданні 15.12.2020 присутні представники відповідача підтримали заперечення, наведені у відзиві на позов.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені рівні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловленні своєї правової позиції у спорі та наданні відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, з урахуванням клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 15.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив такі фактичні обставини справи.

26 червня 2019 року між Державним підприємством Гарантований покупець , як Гарантованим покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопільелектропостач як Електропостачальником укладено договір №42/01 (далі - договір), відповідно п.1.1 якого Гарантований покупець зобов`язався продати, а Електропостачальник на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 №512) - купувати електричну енергію в обсягах, необхідних для постачання побутовим споживачам, відповідно до умов цього договору.

У розділі 3 договору сторони погодили умови продажу електричної енергії. Обсяг, ціна, орієнтовна вартість, графік постачання електричної енергії та інші умови продажу електричної енергії, яку Гарантований покупець продає, а Електропостачальник купує в розрахунковому періоді, визначається шляхом підписання щомісячних угод про продаж електричної енергії за формою, наведеною в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна на електричну енергію розраховується як різниця між фіксованою ціною на електричну енергію для побутових споживачів, що дорівнює тарифам на електричну енергію для побутових споживачів, які діяли протягом другого кварталу 2019 року у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 №220 з урахуванням тарифних коефіцієнтів, визначених відповідно до постанови Національної комісії від 23.04.2012 №498, тарифу на послуги з передачі електричної енергії, тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, але не менше 10 грн за МВт г.

Згідно з п.3.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з 00.00 годин першого по 24.00 годин останнього числа включно).

До 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, сторони за допомогою електронної пошти узгоджують Щомісячні угоди продажу електричної енергії в розрахунковому періоді, в яких зазначається запланований обсяг, ціна, орієнтовна вартість електричної енергії, добові графіки постачання електричної енергії в розрахунковому періоді (п.3.4 договору).

У п.3.5 договору передбачено, що після узгодження щомісячної угоди продажу електроенергії за добовим графіком постачання, Електропостачальник оформляє та підписує щомісячну угоду продажу електроенергії та надсилає її скан-копію на електронну пошту, але не пізніше, ніж за чотири доби до першої доби постачання, з наступним досиланням оригіналів за допомогою кур`єрської служби.

У розділі 4 договору сторонами врегульовано порядок розрахунків. Електропостачальник розраховується з Гарантованим покупцем за електричну енергію за цінами, що визначені у щомісячних угодах продажу електричної енергії. Зобов`язання з оплати вважається виконаним після того, як на рахунок Гарантованого покупця надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Умовами договору (п.4.4) передбачено, що оплата за кожною щомісячною угодою продажу електричної енергії здійснюється Покупцем наступним чином:

- перший платіж - не пізніше ніж до 20 числа місяця поставки в обсязі 10% орієнтовної вартості електричної енергії в розрахунковому періоді (з ПДВ) за відповідною Щомісячною угодою продажу електричної енергії;

- другий платіж - не пізніше останнього дня місяця поставки в обсязі 10% орієнтовної вартості електричної енергії в розрахунковому періоді (з ПДВ) за відповідною Щомісячною угодою продажу електричної енергії;

- третій платіж - не пізніше 25 числа місяця поставки в обсязі 10% орієнтовної вартості електричної енергії в розрахунковому періоді (з ПДВ) за відповідною Щомісячною угодою продажу електричної енергії;

- четвертий платіж - не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, в обсязі 20% орієнтовної вартості електричної енергії в розрахунковому періоді (з ПДВ) за відповідною Щомісячною угодою продажу електричної енергії;

- п`ятий платіж - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, в обсязі 20% орієнтовної вартості електричної енергії в розрахунковому періоді (з ПДВ) за відповідною Щомісячною угодою продажу електричної енергії;

- шостий платіж - не пізніше 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, в обсязі залишку фактичної вартості електричної енергії в розрахунковому періоді (з ПДВ) за відповідною Щомісячною угодою продажу електричної енергії.

У разі надходження коштів в рахунок оплати за електричну енергію, куплену Покупцем в розрахунковому місяці, понад фактичну її вартість, зазначені кошти зараховуються як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць або за письмовим зверненням Покупця перераховуються на його рахунок протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого звернення.

Якщо день оплати припадає на небанківський день, Покупець здійснює відповідну оплату не пізніше останнього банківського дня, що передує дню оплати.

Згідно з п.4.5 договору Гарантований покупець до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує зі свого боку Акт купівлі-продажу електричної за відповідний розрахунковий період за формою, наведеною в Додатку №2 до цього договору, та надає Електропостачальнику скановану копію цього Акта, а також скановану копію остаточного рахунку за відповідний розрахунковий період, шляхом направлення електронного листа з сканованими копіями Акта та рахунку на електронні адреси Електропостачальника, що вказані у розділі 10 договору, з подальшим направлення оригіналів Акта купівлі-продажу електричної енергії.

За результатами розрахунків за місяць Гарантований покупець до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає засобами електронного зв`язку Електропостачальнику акт звірки розрахунків між Електропостачальником та Гарантованим покупцем, який Електропостачальник повинен підписати та в триденний строк після отримання надіслати Гарантованому покупцю (п.п.4.9, 4.10 договору).

Відповідно до п.5.2 договору Електропостачальник зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату купованої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством. За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен день прострочення (п.8.3 договору).

Договір, відповідно до п.11.1 набув чинності з моменту його підписання. В частині купівлі електричної енергії Електропостачальником договір набуває чинності з моменту впровадження повномасштабного ринку електричної енергії згідно з Законом України Про ринок електричної енергії , а саме: з 01 липня 2019 року та діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору між сторонами укладено:

- 30.08.2019 щомісячну угоду продажу електричної енергії №126/01 на вересень 2019 року, згідно якої ціна за 1МВт год електричної енергії погоджена в сумі 261,61грн (в тому числі 43,61грн ПДВ); визначено 48600 МВт год запланованого обсягу електричної енергії, що підлягає продажу з 00:00год. 01.09.2019 по 24:00год. 30.09.2019; орієнтовна вартість електричної енергії становить 12715509,60грн, в тому числі 2119251,60грн ПДВ;

- 26.09.2019 щомісячну угоду продажу електричної енергії №192/01 на жовтень 2019 року, згідно якої ціну за 1МВт год електричної енергії погоджено в сумі 286,80грн (в тому числі 47,80грн ПДВ); визначено 61100 МВт год запланованого обсягу електричної енергії, що підлягає продажу з 00:00год. 01.10.2019 по 24:00год. 31.10.2019; орієнтовна вартість електричної енергії становить 17523480,00грн, в тому числі 2920580,00грн ПДВ;

Продаж електричної енергії за вересень-жовтень 2019 року здійснено в повному обсязі, що визнається обома сторонами.

Таким чином, у відповідача на підставі п.4.4 договору та п.п.2, 3 щомісячних угод на вересень та жовтень 2019 року виник обов`язок по здійсненню платежів за електроенергію:

1) за вересень 2019 року - до 11.10.2019 шостий платіж в розмірі 3814652,80грн (30% від орієнтовної вартості електричної енергії на вересень 2019 року).

2) за жовтень 2019 року у наступному порядку:

- перший платіж в сумі 1752348,00грн, що складає 10% від орієнтовної вартості електричної енергії, передбаченої щомісячною угодою на жовтень 2019 року, - до 18.10.2019 (банківський день);

- другий платіж в сумі 1752348,00грн, що складає 10% від орієнтовної вартості електричної енергії, передбаченої щомісячною угодою на жовтень 2019 року, - до 25.10.2019;

- третій платіж в сумі 1752348,00грн, що становить 10% від орієнтовної вартості електричної енергії, передбаченої щомісячною угодою на жовтень 2019 року, - до 31.10.2019;

- четвертий платіж в сумі 3504696,00грн (20% від орієнтовної вартості електричної енергії, передбаченої на жовтень 2019 року) - до 05.11.2019;

- п`ятий платіж в сумі 3504696,00грн (20% від орієнтовної вартості електричної енергії на жовтень 2019 року) - до 08.11.2019 (банківський день);

- шостий платіж сумі 4682321,18грн (30% від орієнтовної вартості електричної енергії на жовтень 2019 року) - до 14.11.2019.

Як стверджує позивач, і це не заперечується відповідачем, ТОВ Тернопільелектропостач оплату шостого платежу за електроенергію за вересень 2019 року здійснило 23.10.2019 згідно платіжного доручення №2500 на суму 3000000,00грн та 24.10.2019 згідно платіжного доручення №2552 на суму 814652,88грн; а оплату електроенергії за жовтень 2019 року здійснено наступними платежами: перший платіж 30.10.2019 згідно платіжного доручення №316 на суму 1752348,00грн; другий платіж - 31.10.2019 згідно платіжного доручення №384 на суму 1752348,00грн; третій платіж - 11.11.2019 на підставі платіжного доручення №615 на суму 1752348,00грн; четвертий платіж оплачено платіжними дорученнями №857 від 13.11.2019 на суму 1504696,00грн, №1004 від 14.11.2019 на суму 1000000,00грн, №1048 від 15.11.2019 на суму 1000000,00грн; п`ятий платіж здійсненого згідно платіжних доручень №1123 від 18.11.2019 на суму 1000000,00грн, №1179 від 19.11.2019 на суму 1000000,00грн, №23від 22.11.2019 на суму 1000000,00грн, №41 від 25.11.2019 на суму 504696,00грн; шостий платіж здійснено на підставі платіжних доручень №40 від 25.11.2019 на суму 1682321,18грн, №167 від 05.12.2019 на суму 3000000,00грн.

Оскільки відповідач здійснив платежі за електроенергію за VІ етап вересня 2019 року та I-VI жовтня 2019 року з порушенням строків, визначених умовами договору, позивач на підставі п.8.3 договору на суми прострочених платежів нарахував до сплати пеню у загальному розмірі 201785,41грн (39845,98грн за порушення строків оплати електроенергії за вересен 2019 року та 161939,43грн - за жовтень 2019 року).

Оскільки у відповідь на претензії №785 від 06.11.2019, №1083від 05.12.2019 ТОВ Тернопільелектропостач сума нарахованої пені не оплачена та повідомлено про об`єктивні обставини, що дестабілізували роботу товариства, останнє просило не застосовувати штрафні санкції (листи №5069/08 від 06.12.2019, №7060/08 від 02.01.2020). Утім, позивач вважає своє право порушеним, тому звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені в примусовому порядку.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

В силу статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України). Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 ЦК України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Предметом даного господарського спору є стягнення з відповідача пені, нарахованої за порушення строків виконання обов`язку щодо проведення розрахунків (оплати) за придбану електроенергію.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасного (не виконаного) грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строки поетапних розрахунків за замовлену у вересні та жовтні 2019 року електричну енергію; це не заперечується відповідачем. З огляду на такі обставини позивачем нараховано пеню в загальному розмірі 201785,41грн, в тому числі:

- за невчасно здійснений шостий платіж по оплаті електроенергії за вересень 2019 року: в розмірі 39087,13грн за період з 12.10.2019 по 22.10.2019 на прострочений платіж в сумі 3814652,88грн та 758,85грн за 23.10.2019 на прострочений платіж в розмірі 814652,88грн; всього 39845,98грн;

- за порушення строку оплати електроенергії за жовтень 2019 року в розмірі 161939,43грн за період з 19.10.2019 по 04.12.2019 на відповідні суми прострочених платежів з урахуванням здійсненої оплати.

Оцінивши доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог щодо нарахованої пені за порушення відповідачем строку внесення шостого платежу за електроенергію в розмірі 3814652,88грн, що становить 30% від загальної місячної вартості електроенергії у вересні 2019 року, судом встановлено, що виходячи із встановленої у заявленому періоді (з 12.10.2019 по 23.10.2019) облікової ставки Національного банку України (16,5%) розмір пені, нарахованої з 12.10.2019 по 22.10.2019 на 3814652,88грн простроченого платежу, складатиме 37937,51грн, а нарахованої 23.10.2019 на 814652,88грн - 736,54грн; відповідно, загальний розмір пені за вказаний період становить 38674,05грн, які є правомірно заявленими, з огляду на доведеність первинними документами періоду та розміру несплачених коштів. Таким чином, вимоги в частині стягнення 1171,93грн пені, нарахованої з 12.10.2019 по 23.10.2019, є необґрунтованими у зв`язку з їх невірним нарахуванням.

Щодо пені, нарахованої за порушення строків оплати електроенергії за жовтень 2019 року, на відповідні несплачені суми в період з 19.10.2019 по 04.12.2019, суд, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість. Отже, правомірними та документально доведеними є вимоги на суму нарахованої пені в розмірі в розмірі 200613,48грн.

У відзиві на позов товариство просило суд зменшити розмір штрафних санкцій,зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, відсутність наслідків порушення зобов`язання перед позивачем, а також встановити невідповідність розміру стягуваної пені таким наслідкам; врахувати добросовісність поведінки відповідача (відсутність будь-якого ухиляння) та добровільність виконання свого обов`язку, що підтверджує бажання якнайшвидшого усунення відповідачем порушень щодо виконання своїх зобов`язань. Позивачем не надано жодного доказу, підтверджуючого факт заподіяння відповідачем будь-яких збитків.

За приписами ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/1490/19.

Суд враховує, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Водночас, запровадження карантину на території України у березні 2020 та пов`язаних з цим обмежень жодним чином не могло вплинути на виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати відповідних платежів листопада 2019 року, оскільки такі виникли до введення карантину.

Не отримання відповідачем компенсації від НКРЕКП втрат від постачання електричної енергії побутовим споживачам (населенню) у розмірі 25 846 801грн та звернення 22.10.2019 до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП про стягнення з Державного бюджету України не відшкодованої суми збитків, завданих НКРЕКП, також не свідчить про те, що виключно внаслідок цих обставин останнім допущено порушення договірних зобов`язань перед позивачем. Відповідачем не зазначено та відповідними доказами не підтверджено, що такі кошти були б спрямовані (у разі отримання компенсації) саме в рахунок сплати вартості електроенергії за договором №42/01 від 26.06.2019.

Між тим, ТОВ Тернопільелектропостач під час купівлі електричної енергії намагалося діяти добросовісно, маючи на меті задовольнити потреби позивача. Відповідач виконав умови договору з оплати поставленої електроенергії у повному обсязі, хоча й з незначним порушенням строків (від одного до одинадцяти днів). Відповідач не є кінцевим споживачем електроенергії, тому здійснення відповідачем оплати за електроенергію перед позивачем в повній мірі залежить від розрахунків кінцевих споживачів, отримання відповідних відшкодувань за постачання електроенергії побутовим споживачам, в тому числі пільговим категоріям громадян.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору №42/01 від 26.06.2019; заборгованість погашена відповідачем; позивач не довів понесення ним будь яких збитків.

Водночас, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 13 січня 2020 року у справі №902/855/18, згідно якої наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на усі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на тридцять відсотків від правомірно заявленої позивачем суми, що становить 60184,04грн.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, ураховуючи прийняття судом рішення про зменшення суми нарахованої позивачем пені на 30% та зважаючи на неправомірно заявлені вимоги в розмірі 1171,95грн пені, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 140429,44грн (141249,79 (70% від 201785,41) - 1171,93). В решті позовних вимог суд відмовляє.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Щодо інших доводів та заперечень сторін спору, то суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України , де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а заявлені сторонами заперечення, зокрема щодо вирішення питання про зменшення заявленої до стягнення суми пені, не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.

Судові витрати.

Зважаючи на подані докази на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі порпорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільелектропостач (проспект Злуки, 2В, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 42145798) на користь Державного підприємства Гарантований покупець (вул.Симона Петлюри, 27, м.Київ, ідентифікаційний код 43068454) - 140429 (сто сорок тисяч чотириста двадцять дев`ять)грн 44коп. пені та 3009 (три тисячі дев`ять)грн 20коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 29.12.2020.

Суддя Н.О. Андрусик