Рішення

від 28.12.2020 по справі 560/3899/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3899/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки;

- стягнути з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки у сумі 275382,68 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч триста вісімдесят дві грн. 68 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2017 році він звернувся до суду з позовом до комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про стягнення належної частини грошового забезпечення, компенсаційних виплат за невикористану відпустку та частини одноразової грошової допомоги при звільненні, в якому оскаржив порушення законодавства при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за час служби в 2006-2011 роках.

Рішенням суду по справі №822/1187/17, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії відповідачів щодо нарахування доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено ч.3 ст.43 Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Суд також зобов`язав Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити позивачу належну частину грошового забезпечення за 2007-2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести у зв`язку з цим зміни до грошового атестату позивача. Відповідач вказане рішення виконав не в повному обсязі, посилаючись на необхідність здійснення утримання з нарахованої суми 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 1,5% - військового збору.

В зв`язку із вищевикладеним, постановою суду у справі №560/3737/18, визнано протиправними дії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо ненарахування при виплаті визначеної судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007-2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору; стягнуто на користь позивача в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007-2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору.

Позивач вказує, що фактично з ним проведено повний розрахунок належних при звільненні зі служби сум лише в травні 2019 року, при цьому, протягом його служби в 2007-2011 роках, виплата грошового забезпечення відбувалась в заниженому розмірі, але за цей період зросли ціни на споживчі товари і тарифи на послуги, що й привело до втрати ОСОБА_1 частини грошових доходів. Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для компенсації відповідачем втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строку їх виплати, в зв`язку із чим, останній звернувся за судовим захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 31 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На адресу суду 25 серпня 2020 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю чинному законодавству. Вказує, що відповідачем в повному обсязі виконано рішення судів про здійснення належних ОСОБА_1 виплат, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів порушення Хмельницьким центром підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Центр) термінів виплати. Неправильне обчислення сум грошового забезпечення позивача відбулось не з вини Хмельницького центру, а через помилки, допущені Управлінням державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області. Крім того, позивач не надав докази зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує, що відсутність вини у частині несвоєчасного розрахунку не є підставою для його звільнення від обов`язку сплатити відповідну компенсацію. Індекси споживчих цін отримані з відкритих інформаційних джерел.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання про залучення третьої особи та про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду відмовлено, та повторно витребувано у відповідача розрахунок суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2007 року по січень 2011 року, із відображенням, зокрема: 1) сум, належних до виплати (окремо по кожній складовій грошового забезпечення), 2) дати їх виплати, 3) розрахунку суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати кожної з таких сум.

На виконання вимог вищевказаної ухвали, 19 жовтня 2020 року відповідачем надано помісячний розрахунок суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення від 16 жовтня 2020 року, з урахуванням індексів споживчих цін та розрахунки грошового забезпечення, яке підлягало нарахуванню та виплаті за 2007-2011 роки.

29 жовтня 2020 року позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог з доданими до неї розрахунком компенсації за порушення строків виплати нарахованого грошового забезпечення за 2007-2011 роки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №822/1187/17, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Центру, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області щодо нарахування доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006-2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, та зобов`язано Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну частину грошового забезпечення за 2007-2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та, у зв`язку з цим, внести зміни до грошового атестату позивача №1 від 28 лютого 2011 року.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач 24 липня 2018 року на картковий рахунок позивача перерахував грошові кошти сумі 156713,51 грн., що становило лише частину належного щомісячного доходу разових компенсацій та виплат, який підлягали нарахуванню і виплаті за час та при звільненні зі служби.

Відповідно до листа Центру №241/02/454 від 04 жовтня 2018 року, отриманого на запит ОСОБА_1 , нараховані за рішенням суду частина грошового забезпечення, частина вихідної допомоги та компенсація за невикористану відпустку за період з вересня 2007 року по січень 2011 року становлять разом суму у розмірі 194675,17 грн. Зменшення належних до виплат сум відбулося внаслідок утримання відповідачем 18% податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у сумі 35041,53 грн., та 1,5% - військового збору у сумі 2920,13 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №560/3737/18, визнано протиправними дії Центру щодо ненарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007-2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням ПДФО, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору; стягнуто в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007-2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882,43 грн.

У повному обсязі рішення по справі №560/3737/18 відповідач виконав 17 травня 2019 року (дата зарахування залишку суми коштів на картковий рахунок позивача), що підтверджується роздруківкою квитанції про рух коштів.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що рішеннями суду у справах №822/1187/17 та №560/3737/18, які набрали законної сили, встановлено факт виплати позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі, протягом служби в 2007-2011 роках. Водночас, при виплаті належних позивачу сум, Центром не враховано зростання цін на споживчі товари та тарифів послуги, що призвело до втрати ОСОБА_1 частини грошових доходів, а тому наявні підстави для їх компенсації у зв`язку з порушенням строку такої виплати, враховуючи наступне.

Правовідносини, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до положень ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Отже, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням юридичного факту (події) - невиплати грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згідно зі ст.2 Закону №2050- ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі треба розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію один і більше календарних місяців, дається визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Згідно зі ст.6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Статтею 7 Закону №2050-ІІІ, передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Пункти 1, 2 Порядку №159 кореспондуються з положеннями Закону №2050-ІІІ і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №826/8319/16, яка обов`язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, зазначено, що аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 про право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Оскільки суми нараховані в результаті протиправної виплати належних коштів у меншому розмірі, ніж було встановлено, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

У справі №822/1187/17 судом встановлено, що з 31 січня 2011 року позивач був звільнений зі служби з посади начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Рішенням у згаданій справі суд зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну частину грошового забезпечення за 2007-2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, які не були нараховані та виплачені при звільненні в січні 2011 року.

Як зазначалось вище, Центр повністю розрахувався із позивачем лише 17 травня 2019 року після вирішення судом у справі №560/3737/18 спору про розмір належної до виплати суми.

Водночас, за змістом додатку №28 "Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів Державної кримінально-виконавчої служби" до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", не передбачено включення грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, згідно ч.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Отже, суб`єктивне право на компенсацію втрати часини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати виникло у позивача виключно щодо донарахованої частини грошового забезпечення, так як донараховані одночасно з цим і виплачені частини компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні не є доходами у розумінні Закону №2050-ІІІ.

Таким чином, після набрання законної сили рішеннями по справах №822/1187/17 та №560/3737/18 і у зв`язку з несвоєчасним виконанням зазначених рішень відповідачем, позивач набув права на компенсацію.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Центру щодо невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки, а тому в цій частині позов необхідно задовольнити.

Стосовно вимоги про стягнення з Центру на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки у сумі 275382,68 грн., суд зазначає наступне.

За змістом Закону № 2050-ІІІ обчислення та здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати належить до компетенції підприємств, установ і організацій всіх форм власності та господарювання, які виплачують доходи. Саме відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З урахуванням визначених ст.ст.5, 245 КАС України способів захисту порушених прав, у даному випадку захист конкретного порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а не визначення конкретної суми, що належить до компетенції відповідача.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить приписам КАС України. Водночас, у випадку незгоди із нарахованою сумою позивач не позбавлений права на оскарження таких дій до суду.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки, розраховану відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки.

Зобов`язати Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за 2007-2011 роки, розраховану відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 грудня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (вул. Лісова, 1,Давидківці,Хмельницький район, Хмельницька область,31341 , код ЄДРПОУ - 26215809)

Головуючий суддя Д.А. Божук