Постанова

від 23.12.2020 по справі 357/10145/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 357/10145/19

провадження № 61-4418св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізована ремонтно-будівельна фірма Житловик ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року у складі судді Шахової О. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізована ремонтно-будівельна фірма Житловик (далі - ТОВ Житловик ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.

Не погодившись із вказаними ухвалами суду першої інстанції та посилаючись на порушення судом правил територіальної підсудності при її постановленні, відповідач ОСОБА_1 31 січня 2020 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року та від 15 січня 2020 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала про відкриття провадження з підстав порушення правил підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) та про відмову у закритті провадження не може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 03 жовтня 2019 року, від15 січня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не врахував наявність між сторонами господарського зобов`язання та помилково відкрив провадження у цивільній справі, яка віднесена до господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції здійснив маніпулювання, підміну визначення поняття підсудності, з яким законодавець пов`язує право сторони направити апеляційну скаргу окремо від рішення суду. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 353 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали першої інстанції щодо: відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Тому висновок Київського апеляційного суду про те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року не підлягає розгляду з підстав порушення предметної та суб`єктної підсудності, не може бути оскаржена окремо від рішення суду відповідно до ЦПК України, не відповідає нормам цивільного процесуального закону та обмежує ОСОБА_1 у доступі до правосуддя.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 03 жовтня 2019 року та від 15 січня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року та витребувано матеріали цивільної справи.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, якщо вона постановлена з порушенням правил підсудності.

Питання цивільної юрисдикції врегульовані у главі 2 Цивільна юрисдикція розділу І Загальні положення ЦПК України, що розмежовує предметну та суб`єктну юрисдикцію (§ 1); інстанційну юрисдикцію (§ 2) та територіальну юрисдикцію (підсудність) (§ 3).

Системний аналіз положень глави 2 Цивільна юрисдикція розділу І Загальні положення ЦПК України дає підстави стверджувати, що процесуальний закон ототожнює поняття територіальна юрисдикція та підсудність . Тому пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України необхідно розуміти як такий, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду щодо суті спору ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі лише з підстав порушення цим судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 (провадження № 14-158цс19).

Встановивши, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції предметної юрисдикції, а ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року про відкриття провадження могла бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку виключно у разі її постановлення з порушенням правил підсудності, тобто територіальної юрисдикції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідна ухвала суду першої інстанції окремо від рішення суду не оскаржується.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалах від 13 червня 2018 року у справах № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17 (провадження 14- 374цс18) та постанові від 13 червня 2018 року № 761/30675/17 (провадження № 14-189цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України необхідно розуміти як можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності в розумінні як територіальної, так і предметної, суб`єктної та інстанційної юрисдикції, є необгрунтованими з огляду на викладене.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України , є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звернувшись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України ккремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: закриття провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть включатися до доводів апеляційної скарги.

Постановши ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України , яким передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Разом із тим, вказана норма є загальною й застосовується у всіх випадках оскарження рішень та ухвал, якщо останні за певних обставин не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, крім випадків, коли в ЦПК передбачені виключення з цього загального правила.

Так, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Зазначена норма є спеціальною щодо пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України й застосовується у випадках, якщо апеляційна скарга подана лише на ухвалу, яка відсутня в переліку статті 353 ЦПК України, тобто яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Отже, апеляційну скаргу на оскаржувані ухвали суду першої інстанції апеляційний суд мав повернути відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, а не відмовляти у відкритті апеляційного провадження, однак дійшов правильного висновку щодо неможливості розгляду апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, інакше надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко