Постанова

від 23.12.2020 по справі 310/149/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 310/149/17

провадження № 61-43334св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бердянська міська рада Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області (далі - Бердянська міська рада) про визнання рішення протиправним, скасування рішення, визнання договору поновленим.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на таке. 25 липня 2007 року між нею та Бердянською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1073 га для ведення городництва на АДРЕСА_1 строком до 01 травня 2010 року. Зазначений договір 03 грудня 2013 року був поновлений до 01 травня 2015 року додатковою угодою про внесення змін до договору оренди землі. Строк договору сплив, проте вона продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою. Заперечень проти користування нею від Бердянської міської ради або її виконавчого комітету вона не отримувала. 05 лютого 2016 року вона підготовила та направила на розгляд Бердянського міського голови додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25 липня 2007 року строком до 01 лютого 2021 року. Зазначене питання було розглянуто Бердянською міською радою і їй відмовлено у поновленні дії договору оренди на підставі пункту 1 частини першої статті 31 та статті 33 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV). Вважала зазначене рішення незаконним, оскільки статтею 31 Закону № 161- XIV передбачено припинення договору оренди землі у разі закінчення строку, на який його було укладено, але Бердянська міська рада або виконавчий комітет не направляли жодних листів щодо намірів не продовжувати зазначений договір оренди землі. Вона мала намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, але у порушення вимог статті 33 Закону № 161-XIVне повідомила про це орендодавця у строки встановлені законом та не направила йому проєкт додаткової угоди. Разом з тим, стаття 33 Закону

№ 161-XIV передбачає, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 06 травня 2016 року вона повторно направила до виконавчого комітету Бердянської міської ради повідомлення з проєктом додаткової угоди. 18 травня 2016 року вона отримала відповідь про те, що її звернення та матеріали щодо додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25 липня 2007 року передані на розгляд постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології. Вона належним чином виконує обов`язки за договором оренди та бажає використовувати земельну ділянку, що підтверджується сплатою орендної плати за 2017 рік, своєчасно повідомила відповідача про намір скористатися переважним правом оренди земельної ділянки та з пропозицією поновити договір оренди, але її звернення ігнорувались відповідачем, тому вона здійснила офіційну реєстрацію її звернення.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила визнати протиправним рішення Бердянської міської ради від 31 березня 2016 року № 34 в частині відмови у поновленні договору оренди землі від 25 липня 2007 року та скасувати його, визнати договір поновленим на тих самих умовах та на той самий строк.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не дотрималась вимог частини другої статті 33 Закону № 161- XIV та не надіслала орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк з проєктом додаткової угоди, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2018 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано рішення Бердянської міської ради від 31 березня 2016 року в частині відмови у поновленні договору оренди землі від 25 липня 2007 року із ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам закону та скасовано його. Визнано укладений між ОСОБА_1 та Бердянською міською радою договір оренди земельної ділянки від 25 липня 2007 року площею 0,1073 га (кадастровий номер 2310400000:08:007:0267), розташованої на АДРЕСА_1 , для ведення городництва, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 вересня 2007 року за № 040726500342, межі якої визначено в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, поновленим на тих самих умовах та на той самий строк, починаючи з 01 травня 2015 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а тому договірні правовідносини оренди землі між ОСОБА_1 та Бердянською міською радою не припинились та є поновленими на новий строк на тих самих умовах з дати закінчення строку дії зазначеного договору, а саме з 01 травня 2015 року, оскільки ОСОБА_1 як орендар за договором оренди землі продовжувала користуватись виділеною земельною ділянкою, а від орендодавця лист-повідомлення на ім`я ОСОБА_1 про відмову в поновленні договору оренди не надходив.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2018 року Бердянська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2018 року скасувати, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 31, 33 Закону № 161-XIV та статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , оскільки позивач не виявляла наміру поновити договір оренди землі, не зверталася до міської ради з додатковою угодою про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах. Також позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 378/596/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року , а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Судами встановлено, що 25 липня 2007 року Бердянська міська рада та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1073 га для ведення городництва, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Договір укладено строком до 01 травня 2010 року (а. с. 6-7).

Рішенням Бердянської міської ради від 27 травня 2010 року № 12 поновлено договір оренди земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), та без зміни її цільового призначення, передавши в короткострокову оренду ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 0,1073 га, розташовану на АДРЕСА_1 , для ведення городництва, строком до 01 травня 2015 року (а. с. 11).

03 грудня 2013 року між Бердянською міською радою та ОСОБА_1 укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі (додаткову угоду), якою поновлено договір оренди земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), та без зміни її цільового призначення, передавши в короткострокову оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1073 га , розташовану на АДРЕСА_1 , для ведення городництва, строком до 01 травня 2015 року. Пункт 3 розділу 2 Об`єкт оренди договору оренди землі від 25 липня 2007 року викладено у такій редакції: В оренду передається земельна ділянка площею 0,1073 га. Пункт 9 розділу 4 Орендна плата вкладено у такій редакції: Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 0,09% від її нормативної грошової оцінки (а. с. 10).

25 липня 2014 року між Бердянською міською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі що стосується нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також порядку та розміру орендної плати за землю (а. с. 12).

Пунктом 8 договору оренди землі від 25 липня 2007 року передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Суди встановили, що зазначеного положення договору позивач не дотрималася.

05 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 липня 2007 року (а. с. 13).

Рішенням Бердянської міської ради від 31 березня 2016 року № 34 відмовлено в поновленні договору оренди землі від 25 липня 2007 року, зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомзему України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 вересня 2007 року за № 040726500342, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, та передачі в короткострокову оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1073 га, розташованої на АДРЕСА_1 , для ведення городництва, строком до 01 березня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 та статті 33 Закону № 161-XIV (а. с. 4).

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 11 ЦК України прямо вказує лише на підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, проте тлумачення її змісту як і змісту інших норм цього Кодексу свідчить про те, що за тих самих підстав цивільні права та обов`язки змінюються та припиняються.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом № 161-XIV . Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону № 161-XIV .

За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону № 161-XIVправо оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону № 161-XIV ).

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону № 161-XIV ).

За змістом статті 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Наприклад, стаття 764 ЦК України вказує на правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, зазначаючи, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також статтею 126-1 ЗК України для договорів про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, укладених або змінених після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , визначені умови поновлення відповідних договорів, за якими договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

У статті 764 ЦК України та статті 126-1 ЗК України законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким для настання наслідків у вигляді поновлення договору оренди сторони мають утриматися від дій, які б спричиняли закінчення дії такого договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення, зокрема укладення правочину про продовження договору, не вимагається.

Що ж стосується правового регулювання поновлення договору оренди землі, то про обставини його поновлення у відповідний період ідеться у статті 33 Закону № 161- XIV (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка має відповідну назву.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас поновлення договору оренди згідно із частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону № 161-XIV визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (тут і надалі - в редакції станом на час вирішення спору судами) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно із частиною другою статті З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявником у таких випадках є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIVвизначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 вказаного Закону оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону № 161-XIV спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Таким чином, статтею 33 Закону № 161-XIV у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла також у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону № 161- XIV , належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд вказаних приписів та висновків не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання договору оренди поновленими, що фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення вимоги про визнання договору поновленим, то оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Не може залишитися в силі і рішення суду першої інстанції в частині вирішення указаної позовної вимоги, оскільки підставою для відмови у позові суд вважав недотримання позивачем вимог частини другої статті 33 Закону № 161-XIV та ненадіслання орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк з проєктом додаткової угоди.Натомість у позові необхідно відмовити з огляду на неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

Тому відповідно до статті 412 ЦПК України судові рішення попередніх інстанцій у зазначеній частині підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскаржуване рішення в частині вирішення вимоги про визнання рішення Бердянської міської ради від 31 березня 2016 року № 34 в частині відмови у поновленні договору оренди землі від 25 липня 2007 року протиправним та його скасування ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Бердянська міська рада за подання касаційної скарги сплатила 2 560 грн судового збору.

Судами розглянуто дві вимоги немайнового характеру, а за наслідками касаційного перегляду судового рішення у задоволенні однієї позовної вимоги відмовлено.

Тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 155 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2018 року в частині вирішення вимоги про визнання договору поновленим скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької областіпро визнання договору поновленим відмовити.

У решті постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердянської міської ради Запорізької області 1 155 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко