Постанова

від 28.12.2020 по справі 596/1178/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 грудня 2020 року

місто Київ

справа №596/1178/18

провадження № 61-2669св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Аграрне підприємство Нива ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина ,

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 січня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Аграрного підприємства Нива , (далі - АП Нива ) про визнання права власності на нерухоме майно, склад, загальною площею 761, 1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гусятинського районного Тернопільської області суду від 31 жовтня 2018 року затверджено мирову угоду від 06 вересня 2018 року, укладену між ОСОБА_1 та АП Нива , згідно з якою:

1. В особисту приватну власність позивача - ОСОБА_1 переходить нерухоме майно, а саме склад, загальною площею 761, 1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , який був предметом продажу згідно з договором від 13 лютого 2014 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина (далі - ТОВ Агроцентр-Галичина ) (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованим в реєстрі за № 239, та договором поділу нерухомого майна від 03 серпня 2014 року, укладеним між ТОВ Агроцентр-Галичина та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованим у реєстрі за № 951.

1.2. ОСОБА_1 відступає право вимоги відповідачу - АП Нива щодо стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина сплачених ним коштів у розмірі 181 420, 00 грн, внаслідок укладення договору купівлі-продажу 13 лютого 2014 року 10/100 (десять сотих) частини від будівель та споруд на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, а також усіх інших платежів, пов`язаних з укладенням зазначеного правочину, визначених чинним законодавством України.

1.3. ОСОБА_1 втрачає право вимоги щодо стягнення сплачених ним коштів у розмірі 181 420, 00 грн внаслідок укладення договору купівлі-продажу 13 лютого 2014 року 10/100 (десять сотих) частини від будівель та споруд на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, а також усіх інших платежів, пов`язаних укладенням зазначеного правочину, визначених чинним законодавством України, до ТОВ Агроцентр-Галичина .

2. До АП Нива переходить право вимоги щодо стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 181 420, 00 грн внаслідок укладення договору купівлі-продажу 13 лютого 2014 року 10/100 (десять сотих) частини будівель та споруд на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, а також усіх інших платежів, пов`язаних з укладенням зазначеного правочину, визначених чинним законодавством України.

2.1. У АП Нива припиняється право власності на нерухоме майно, а саме на склад, загальною площею 761, 1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , який був предметом продажу згідно з договором від 13 лютого 2014 року, укладеним між ТОВ Агроцентр-Галичина (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, та договором поділу нерухомого майна від 03 серпня 2014 року, укладеним між ТОВ Агроцентр-Галичина та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованим у реєстрі за № 951, а також всі інші вимоги до останнього, пов`язані з зазначеним нерухомим майном.

3. Сторони підтверджують, що домовилися і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей щодо умов цього договору.

4. Ця мирова угода сторонами прочитана, відображає їх волевиявлення, наміри та містить предмет і всі суттєві умови, за якими вони хотіли досягти згоди.

5. Ця Мирова угода укладена сторонами в трьох однакових примірниках: один примірник для її подання до суду та по одному для кожної із сторін.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АП Нива про визнання права власності на нерухоме майно закрито. Роз`яснено сторонам про наслідки закриття провадження.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 січня 2020 року ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2018 року про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що, визнаючи відповідно до умов мирової угоди за позивачем право власності на нерухоме майно, суд детально не з`ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, чи стосується вона прав та обов`язків сторін, що випливають з правовідносин і самого предмета позову, чи пов`язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідач уклав мирову угоду щодо нерухомого майна шляхом передачі його у власність позивача. Крім того, судом не з`ясовано, що саме перешкоджало сторонам вирішити питання про відчуження зазначеного в мировій угоді нерухомого майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цього майна, який би відповідав вимогам ЦК України та був зареєстрований у встановленому законом порядку. Судом першої інстанції не з`ясовано й питання про те, чи не порушує укладення цієї угоди прав та обов`язків інших осіб. Відповідно до наданої ОСОБА_2 до апеляційної скарги копії статуту АП Нива від 15 грудня 2013 року він є засновником підприємства та його частка у статутному фонді становить 54 517, 50 грн, що складає 30, 00 %.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 03 лютого 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 січня 2020 року, залишити в силі ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2018 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що ухвала суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_2 . Заявник не довів, що спірне майно, яке було предметом мирової угоди, належить йому як фізичній особі. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана 03 лютого 2020 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04 березня 2016 року у справі № 596/1606/15-ц витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АП Нива будівлю складу під літерою Г , площею 761, 1 кв. м, що на АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 11 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позовних вимог АП Нива відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 11 серпня 2016 року скасовано, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04 березня 2016 року залишено в силі.

Ухвалою Гусятинського районного Тернопільської області суду від 31 жовтня 2018 року у справі, яка переглядається, затверджено мирову угоду від 06 вересня 2018 року, укладену між ОСОБА_1 та АП Нива , згідно з якою:

1. В особисту приватну власність позивача - ОСОБА_1 переходить нерухоме майно, а саме склад, загальною площею 761, 1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , який був предметом продажу згідно з договором від 13 лютого 2014 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина (далі - ТОВ Агроцентр-Галичина ) (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованим в реєстрі за № 239, та договором поділу нерухомого майна від 03 серпня 2014 року, укладеним між ТОВ Агроцентр-Галичина та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованим у реєстрі за № 951.

1.2. ОСОБА_1 відступає право вимоги відповідачу - АП Нива щодо стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина сплачених ним коштів у розмірі 181 420, 00 грн, внаслідок укладення договору купівлі-продажу 13 лютого 2014 року 10/100 (десять сотих) частини від будівель та споруд на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, а також усіх інших платежів, пов`язаних з укладенням зазначеного правочину, визначених чинним законодавством України.

1.3. ОСОБА_1 втрачає право вимоги щодо стягнення сплачених ним коштів у розмірі 181 420, 00 грн внаслідок укладення договору купівлі-продажу 13 лютого 2014 року 10/100 (десять сотих) частини від будівель та споруд на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, а також усіх інших платежів, пов`язаних укладенням зазначеного правочину, визначених чинним законодавством України, до ТОВ Агроцентр-Галичина .

2. До АП Нива переходить право вимоги щодо стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина , сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 181 420, 00 грн внаслідок укладення договору купівлі-продажу 13 лютого 2014 року 10/100 (десять сотих) частини будівель та споруд на АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, а також усіх інших платежів, пов`язаних з укладенням зазначеного правочину, визначених чинним законодавством України.

2.1. У АП Нива припиняється право власності на нерухоме майно, а саме на склад, загальною площею 761, 1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , який був предметом продажу згідно з договором від 13 лютого 2014 року, укладеним між ТОВ Агроцентр-Галичина (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованого у реєстрі за № 239, та договором поділу нерухомого майна від 03 серпня 2014 року, укладеним між ТОВ Агроцентр-Галичина та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. і зареєстрованим у реєстрі за № 951, а також всі інші вимоги до останнього, пов`язані з зазначеним нерухомим майном.

Відповідно до статуту АП Нива від 15 грудня 2013 року ОСОБА_2 є засновником підприємства та його частка у статутному фонді становить 54 517, 50 грн, що складає 30, 00 %.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Верховний Суд в оцінці оскаржуваної ухвали апеляційного суду врахував, що відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

За правилами частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має встановити, чи вирішувалося питання про права та обов`язки цієї особи.

В оцінці зазначеного Верховний Суд врахував, що, вирішуючи питання про те, чи стосується рішення у справі прав та інтересів осіб, які не залучалися до її розгляду, апеляційний суд має надавати комплексну оцінку усім доказам, наявним у справі, апеляційній скарзі та доказам, доданим до апеляційної скарги.

Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога про визнання права власності на склад, загальною площею 761, 1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначене майно належить АП Нива , засновником якого є ОСОБА_2 .

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом враховано, що спірне майно вже було предметом судового розгляду в інших провадженнях.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 596/1606/15-ц (провадження № 61-2238св18) зазначено, що АП Нива звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агроцентр-Галичина про витребування спірного складу з чужого незаконного володіння. У зазначеній справі під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 не брав участі, втім звернувся до суду із касаційною скаргою, мотивуючі порушення своїх прав аналогічними доводами, що зазначені у справі, що переглядається. Оцінивши обґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_2 , касаційний суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2 частково, скасував рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 11 серпня 2016 року і залишив у силі рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04 березня 2016 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З врахуванням наведеного, висновки Верховного Суду у наведеній постанові у справі № 596/1606/15-ц щодо того, що вирішення долі спірного майна стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, з огляду на що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17

(провадження № 12-264гс18), оскільки у зазначеній справі спір розглянутий за інших фактичних обставин.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко