Рішення

від 25.11.2020 по справі 370/2031/19

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2020 р. Справа №370/2031/19

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., при секретарі Захарченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-М про визнання протиправним рішення та його скасування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі-відповідач), треті особи: ОСОБА_2 , Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-М про визнання протиправним рішення та його скасування .

В обгрунтування позову вказала, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,201 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що за відомостями погосподарської книги №6 Копилівської сільської ради за позивачем обліковується земельна ділянка площею 0,25 га, а нею було приватизовано лише 0,201 га, позивач звернулася до Копилівської сільської ради з відповідною заявою з метою приватизації ще 0,05 га. Земельна ділянка зазначеної площі розташована уздовж приватизованої позивачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та межує із наданою у користування гр. ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 .

Водночас із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлових будівель та погосподарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_2 для передачі у приватну власність звернулась ОСОБА_2 .

Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 15.08.2016 року було надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлових будівель та погосподарських споруд.

Водночас в п. 2 вказаного рішення зазначено, що остаточна площа земельної ділянки буде відома після розробки проекту землеустрою.

Подані ж позивачем заяви щодо відведення і передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,05 га, що не вистачає до норми безоплатної приватизації, Копилівська сільська рада проігнорувала.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою, відповідно до якого визначено, що площа земельної ділянки, запроектованої до відведення складає 0,2135 га.

У січні 2017 року позивачу стало відомо, що Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_2 площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, про що винесла відповідне рішення від 28.12.2016 року. Цим же рішенням зазначену ділянку передано ОСОБА_2 у власність.

Проте, позивач вважає, що зазначений проект землеустрою не відповідає вимогам закону, що до нього ставляться. Зокрема, відсутнє погодження меж земельної ділянки із сусідніми власниками та землекористувачами, в тому числі і з позивачем.

Про проведення робіт із встановлення меж ні ОСОБА_2 , ні розробник проекту землеустрою, позивача не повідомляли, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, де позивачем мали бути погоджені межі земельної ділянки, щодо якої розроблявся проект землеустрою, для підпису позивачу на надавали.

Більше того, позивач вважає, що межі встановлені невірно, із захватом належної позивачу земельної ділянки, площею 0,05 га, яку позивач має намір приватизувати, про що було відомо Копилівській сільській раді на час розгляду проекту землеустрою, розробленого для передачі ОСОБА_2 земельної ділянки.

Однак, незважаючи на вищевказані обставини, на наявність у позивача претензій щодо меж земельної ділянки ОСОБА_2 , на наявність у позивача бажання та законного права приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не вистачає до норми безоплатної приватизації, на невідповідність розробленого ОСОБА_2 проекту землеустрою вимогам закону, що до нього ставляться, Копилівська сільська рада винесла оспорюване рішення про затвердження зазначеного проекту землеустрою.

Зазначене рішення порушує права позивача, адже у зв`язку із прийняттям Копилівською сільською радою оспорюваного рішення у позивача відсутня можливість скористатися своїм правом, передбаченим п. г ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону та нормативно-правовим актам, Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області не мала підстав для його затвердження, а тому рішення про затвердження проекту землеустрою порушує права позивача та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Тому враховуючи викладене позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та про передачу у власність гр. України ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 28.12.2016 року .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 21.10.2019 року позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.11.2019 року, яке неодноразово відкладалося. Також вказаною ухвалою, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України, а третім особам встановлено 5-тиденний строк для подання до суду своїх пояснень щодо позову або відзиву та вказано, що учасники справи мають право надати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження.

У встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, який відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України та приєднаний до матеріалів справи (а.с. 68-124). У відзиві на позов відповідач вказав, що у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у повному обсязі, зважаючи на такі правові підстави. Так, відповідач зазначає, що позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,201 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 15.08.2016 року ОСОБА_2 (третій особі без самостійних вимог у справі) було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд. У п. 2 зазначеного рішення вказано, що остаточна площа земельної ділянки буде відома після розробки проекту землеустрою . Далі позивачка вказує, що подані позивачем заяви щодо відведення і передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,05 га, що не вистачає до норми безоплатної приватизації - Копилівська сільська рада проігнорувала . І тут же ОСОБА_1 у позові вказує, що: На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою, відповідно до якого визначено, що площа земельної ділянки, запроектованої до відведення ОСОБА_2 , складає 0,2135 га . Крім цього, на думку позивача, зазначений проект землеустрою, розроблений третій особі ОСОБА_2 землевпорядною організацією не відповідає вимогам закону, що до нього ставляться, оскільки відсутнє погодження меж земельної ділянки із сусідніми власниками та землекористувачами, в тому числі - і з позивачем. Відповідач вказує, що доводи позивачки у позові є надуманими і безпідставними, оскільки вважає, що вони спростовуються наступними доказами.

Так, Рішенням відповідача - Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області № 071-09-VII від 15 серпня 2016 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га, наданої для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_2 . При цьому, у п. 2 вказаного рішення органу місцевого самоврядування було зазначено, що остаточна площа земельної ділянки буде відома після розробки проекту землеустрою. На підставі зазначеного рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області № 071-09-VII від 15.08.2016 року, ОСОБА_2 уклала з землевпорядною організацією ТОВ Терра-М договір на розробку та виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га за вказаною адресою у власність під ОЖБ. У вересні 2016 року землевпорядною організацією ТОВ Терра-М замовнику ОСОБА_2 було закінчено розробку та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2135 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території с. Копилів Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, у зв`язку з чим, земельній ділянці ОСОБА_2 було присвоєно кадастровий номер -3222783201:01:011:0052. При цьому, 12 вересня 2016 року, землевпорядною організацією ТОВ Терра-М , в особі представника Виконавця робіт з розробки та виготовлення технічної документації з землеустрою ОСОБА_3 , у присутності Замовника робіт - ОСОБА_2 було складено Акт про встановлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки ОСОБА_2 . Згідно наявних у технічній документації з землеустрою матеріалів, виготовленої на замовлення ОСОБА_2 у 2016 році землевпорядною організацією ТОВ Терра-М :

а) вихідної земельно-кадастрової інформації;

б) завданням на виконання робіт;

б) кадастрового плану земельної ділянки з описом меж та вирахування її координат;

в) схеми планової основи, з зазначенням кутів повороту та міри ліній, точок прив`язки ділянки (Т1, T2);

г) схеми перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевості;

ґ) відомості обчислення площі земельної ділянки, яка відводиться для безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 , - загальна площа переданої у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_2 , становить 0,2135 га (кадастровий номер 3222783201:01:011:0052). Відповідно до наявної у технічній документації довідки Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.09.2016 року № 34-1013-99.3-4461/2-16, виданої ТОВ Терра-М підтверджується той факт, що Земельна ділянка загальною площею 0,2135 га, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території с. Копилів Копилівської сільської ради, Макарівського району Київської області, станом на 13.09.2016 року згідно державної статистичної звітності (форми 6-зем) обліковується як землі житлової забудови, забудовані землі (р.35) - 0,2135 га . Рішенням Копилівської сільської ради, Макарівського району, Київської області № 134-VII від 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території с. Копилів, Копилівської сільської ради, Київської області та вирішено передати їй у власність земельну ділянку площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 . Тобто, з вказаних доказів по справі випливає той факт, що фактичний розмір приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки, переданої у власність під ОЖБ становить 0,2135 га, що значно менше тієї площі, яка має належати їй за законом, та яка має бути нею приватизована згідно рішення Копилівської сільської ради № 071-09-VII від 15.08.2016 року та відповідно до п. г ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (площею 0,25 га). ОСОБА_2 , приватизовано земельну ділянку під ОЖБ у розмірі меншому, аніж той, на який вона має право при приватизації землі у сільській місцевості відповідно до п. г ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (0,25 га). Позивач ОСОБА_1 стверджує у своєму позові, що начебто ... межі земельної ділянки ОСОБА_2 встановлені невірно, із захопленням належної їй, позивачці, земельної ділянки площею 0,05 га, яку вона має намір приватизувати (доприватизувати), про що було відомо Копилівській сільській раді на час розгляду проекту землеустрою, розробленого для передачі ОСОБА_2 земельної ділянки. Однак, як вказує ОСОБА_1 , незважаючи на вищевказані обставини, на наявність у позивача претензій щодо меж земельної ділянки ОСОБА_2 , на наявність у позивача бажання та законного права приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не вистачає до норми безоплатної приватизації, на невідповідність розробленого ОСОБА_2 проекту землеустрою вимогам закону, що до нього ставляться, Копилівська сільська рада винесла оспорюване рішення про затвердження зазначеного проекту землеустрою . Копилівська сільська рада Макарівського району, як відповідач вважає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права - шляхом подачі до суду вказаного цивільного позову з зазначеного предмету позовних вимог. Так, із наданої в якості доказу до позову копії заяви позивачки від 08 серпня 2016 року до Копилівської сільської ради, вбачається, що позивачка зверталася до органу місцевого самоврядування з проханням Вирішити питання про надання їй доступу для ремонту та обслуговування її господарської будівлі (сараю), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та межує з адресою: по АДРЕСА_2 . Тобто, фактично спірні земельні відносини виникли з сервітутного права, оскільки позивачка просить відповідача встановити їй земельний сервітут - надати доступ до належної їй господарської будівлі (сараю), розташованої по АДРЕСА_1 для його обслуговування та ремонту, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , що розташована по АДРЕСА_2 . Проте, як вказує відповідач, вказане прохання позивачки не відноситься до компетенції відповідача як органу місцевого самоврядування відповідно до його повноважень, якими він наділений, передбачених ст. ст. 12, 158 ч. 2, статей 99-101 ЗК України та ст. ст. 402-404 ЦК України, і підпадає під визначення положень ст. ст. 402-404 ЦК України та п. ж ч. 1 статті 99 Земельного кодексу України та вважає, що воно має вирішуватись згідно вимог ч. 3 ст. 402 ЦК України шляхом звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про встановлення земельного сервітуту. У іншій своїй заяві до відповідача від 03.10.2016 року, позивач просить орган місцевого самоврядування надати їй дозвіл на право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,05 га, так як у погосподарській книзі сільської ради на її домоволодіння зазначено земельну ділянку площею 0,25 га, а фактично згідно державного акту наявний розмір 0,201 га. У даному випадку позивачка вимагає від Копилівської сільської ради Макарівського району та ОСОБА_2 поступитись частиною належної останній земельної ділянки площею 0,05 (0,049) га із фактичного розміру приватизованої нею земельної ділянки 0,2135 га, яка і так є значно меншою від тієї, яка має належати ОСОБА_2 за законом (0,25 га). Тобто, ОСОБА_1 бажає передачі їй 0,05 га землі зі складу площі земельної ділянки ОСОБА_2 розміром 0,2135 га, що спричинить безпідставне позбавлення останньої належної їй на праві власності частини земельної ділянки, в результаті чого площа належної ОСОБА_2 земельної ділянки значно зменшиться, і буде становити 0,1635 га. У відповідності до вимог ст. 377 ЦK України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розмішені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача). Також відповідач зазначає, що в провадженні Макарівського районного суду Київської області (суддя Н.Б. Мазка) перебувала інша, адміністративна справа № 370/234/17 (провадження № 2-а/370/72/17) за позовом ОСОБА_1 до Копилівської сільської ради Макарівського району, Київської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання рішення Копилівської сільської ради № 134-VII від 28 грудня 2016 року протиправним та його скасування. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 березня 2019 року у адміністративній справі № 370/234/17 ОСОБА_1 було відмовлено повністю у задоволенні позову до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Копилівської сільської ради № 134-VII від 28 грудня 2016 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції від 19.03.2019 року у адміністративній справі № 370/234/17 ОСОБА_1 , оскаржила його в апеляційному порядку. Постановою колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 1019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду від 19 березня 2019 року у адміністративній справі № 370/234/17 задоволена частково. Апеляційним адміністративним судом ухвалено рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 березня 2019 року - скасувати, а провадження у справі № 370/234/17 - закрити, оскільки справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства. Одночасно, в провадженні Макарівського районного суду Київської області (суддя Н.Б. Мазка) перебуває інша, цивільна справа № 370/241/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (відповідач 1), відділу Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області (відповідач 2), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області про визнання незаконним та скасування присвоєного кадастрового номеру земельній ділянці, скасування державної реєстрації земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки. 19.11.2019 року Макарівським районним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі № 370/241/17, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області про визнання незаконним та скасування присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, скасування державної реєстрації земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки - відмовлено. Вказане рішення судом апеляційної інстанції від 04.02.2020 р. - залишено без змін. Тобто, позивачка ОСОБА_1 оспорює отримання третьою особою по справі ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі їй у власність (приватизацію земельної ділянки). Практика Великої Палати Верховного Суду України з вирішення даної категорії виниклих публічно-правових спорів, свідчить про наступне. Так, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова ВП ВС від 28.11.2018 р. у справі № 826/5735/16). Отже, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності на земельну ділянку чи права користування. Також отримання такого дозволу на розробку проекту землеустрою певною особою не означає, що ця особа набуває цивільні права, тому що вказаний дозвіл не є правовстановлюючим актом, а отже, не породжує майнових прав особи.

12.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, яка приєднана до матеріалів справи (а.с. 139-159). У відповіді на відзив позивач заперечує обставини викладені відповідачем у відзиві, вважає їх надуманими та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

У встановлений судом строк, від третьої особи - Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області надійшли письмові пояснення, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 129-134). У своїх поясненнях вказана третя особа посилалась на Постанову по справі №681/1039/15-ц, прийняту Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року, де висвітлені висновки щодо наслідків непідписання акта погодження меж земельної ділянки, визначає: погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути обов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Виходячи з вищенаведеного, необхідності у скасуванні рішень про затвердження проекту землеустрою не вбачається.

У встановлений судом строк, від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи - Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області (а.с. 167-184). У відповіді на пояснення, позивач посилається на те, що постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018 року у справі №263/11779/16-ц (провадження №61-25486св18) встановлено, що відсутність погодження меж земельної ділянки з власниками всіх суміжних земельних ділянок є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Більше того, у вказаній справі касаційний суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності порушень прав позивача, оскільки встановивши, що із позивачем ніхто не погоджував межі, суди все одно відмовляли в задоволенні позову. Також, позивач посилалась на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №2-а/679/128/2014, якою було встановлено, що відсутність погодження меж земельної ділянки з власниками усіх сусідніх ділянок є підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі земельної ділянки у власність. Зазначені постанови судів касаційних інстанцій є новішими, аніж зазначена третьою особою практика, а з врахуванням того, що судова практика характеризується мінливістю, варто брати до увагу практику, яка є відносно останньою.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Дряпачка С.І. про закриття провадження у справі на підставі п. 1, п. 3, ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 189).

Ухвалою суду від 03.02.2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 04.03.2020 р. (а.с. 204). Проте, судовий розгляд справи відкладався неодноразово з різних причин.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Дряпачка С.І. про закриття провадження у справі на підставі п. 1, п. 3, ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 218-219).

Черговий розгляд справи призначено на 25.11.2020 р.

У судове засідання 25.11.2020 р. позивач не з`явилася, її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити з підстав викладених нею у заявах по суті справи (позові, відповіді на відзив).

У судове засідання 25.11.2020 р. відповідач свого представника не направив, причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.11.2020 р. представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Дряпачко Я.А. проти задоволенню позову заперечив. Вказав, що підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача не вбачається.

Третя особа - Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області свого представника не направила, причини неявки суд не повідомила.

Від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-М надійшла заява про слухання справи у відсутність представника.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,201 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровим номером 3222783201:01:011:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану ділянку передано позивачу на підставі рішення Копилівської сільської ради від 23.09.2008 року № 179-19-V (а.с. 8).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2018 р. встановлено, що позивач є власником домоволодіння в АДРЕСА_1 (а.с. 85)

У зв`язку з тим, що за відомостями погосподарської книги №6 Копилівської сільської ради за позивачем обліковується земельна ділянка площею 0,25 га, а нею було приватизовано лише 0,201 га, позивач звернулася до Копилівської сільської ради з відповідною заявою з метою приватизації ще 0,05 га (а.с. 9-10, 12). Земельна ділянка зазначеної площі розташована уздовж приватизованої позивачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та межує із наданою у користування гр. ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 15.08.2016 року № 071-09-VII, ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлових будівель та погосподарських споруд (а.с. 13).

12.09.2016 року землевпорядною організацією ТОВ ТЕРРА-М складено Акт про встановлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки гр. ОСОБА_2 (а.с. 14).

Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 28.12.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_2 площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 . Цим же рішенням зазначену ділянку передано ОСОБА_2 у власність (а.с. 18).

В подальшому, ТОВ ТЕРРА-М виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (а.с. 19-27).

Проте, позивач у позові посилається на те, що зазначений проект землеустрою не відповідає вимогам закону, що до нього ставляться, оскільки відсутнє погодження меж земельної ділянки із сусідніми власниками та землекористувачами, в тому числі і з позивачем.

Проте, як встановлено з Акту про погодження зовнішньої межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 користувачем земельної ділянки ОСОБА_2 , сусідні власники та землекористувачі, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 провели погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_2 . Ніяких претензій і спірних питань при погодженні зовнішньої межі не заявлено (а.с. 27).

Матеріалами справи не встановлено, що позивач зверталась до відповідача з будь-яких інших питань, які б могли порушувати її права як власника земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою третьої особи ОСОБА_2 .

Посилання відповідача у відзиві, якими він спростовує доводи позивача у позові, повністю підтверджуються письмовими матеріалами справи, а тому суд їх приймає.

Вирішуючи даний спір, суд виходить також з наступного.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України Про землеустрій , землеустрій базується на таких принципах дотримання законності, створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 317, 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року прийняв Постанову по справі №681/1039/15-ц, у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:

1.Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося.

2.Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають.

3.У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

4.Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

5.Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.

6.Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц залишила незмінною викладену раніше позицію ВС, що: підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Позивачем не доведено і судом в ході розгляду справи не встановлено обставин, за яких суд мав би підстави прийти до висновку про порушення прав позивача відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з недоведеністю нею обґрунтованості позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають .

Керуючись ст.ст. ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-М про визнання протиправним рішення та його скасування - залишити без задоволення .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2020 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області: 08033, Київська обл., Макарівський р-н, с. Копилів, вул. Жовтнева, 57, код ЄДРПОУ 04362314;

ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області: 08001, Київська обл., смт Макарів, вул. Олександра Довженка, 18, код ЄДРПОУ 384621710;

Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-М : 04075, м. Київ, вул. Курортна, 11, код ЄДРПОУ 36187706.

Суддя А.В. Косенко