Постанова

від 18.02.2021 по справі 370/2031/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 370/2031/19 Головуючий у І-й інстанції - Косенко О.В.

апеляційне провадження № 22-ц/824/ 3419/202 1 Доповідач Заришняк Г.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі - Діденко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3 , Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-М про визнання протиправним рішення та його скасування,-

ПОСТАНОВИВ :

В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3 , Відділ Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, ТОВ Терра-М про визнання протиправним рішення та його скасування.

В обґрунтуванні позову вказувала, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,201 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що за відомостями погосподарської книги №6 Копилівської сільської ради за позивачкою обліковується земельна ділянка площею 0,25 га, а нею було приватизовано лише 0,201 га, позивачка звернулася до Копилівської сільської ради із заявою про приватизацію ще 0,05 га. Земельна ділянка зазначеної площі розташована уздовж приватизованої позивачкою земельної ділянки за вказаною адресою та межує із земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , наданою у користування гр. ОСОБА_3 .

Водночас із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлових будівель та погосподарських споруд, яка розташована в АДРЕСА_2 , для передачі у приватну власність звернулась ОСОБА_3 .

Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 15.08.2016 року було надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлових будівель та погосподарських споруд.

Водночас в п. 2 вказаного рішення зазначено, що остаточна площа земельної ділянки буде відома після розробки проекту землеустрою.

Подані ж ОСОБА_2 заяви щодо відведення і передачу позивачці у власність земельної ділянки площею 0,05 га, що не вистачає до норми безоплатної приватизації, Копилівська сільська рада проігнорувала.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою, відповідно до якого визначено, що площа земельної ділянки, запроектованої до відведення, складає 0,2135 га.

У січні 2017 року позивачці стало відомо, що Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_3 площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, про що винесла відповідне рішення від 28.12.2016 року. Цим же рішенням зазначену ділянку передано ОСОБА_3 у власність.

Позивачка вважала, що зазначений проект землеустрою не відповідає вимогам закону, що до нього ставляться. Зокрема, відсутнє погодження меж земельної ділянки із сусідніми власниками та землекористувачами, в тому числі і з нею, позивачкою.

Про проведення робіт із встановлення меж ні ОСОБА_3 , ні розробник проекту землеустрою, ОСОБА_2 не повідомляли, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, де позивачем мали бути погоджені межі земельної ділянки, щодо якої розроблявся проект землеустрою, для підпису позивачу на надавали.

Більше того, позивач вважала, що межі встановлені невірно, із захватом належної їй земельної ділянки, площею 0,05 га, яку вона має намір приватизувати, про що було відомо Копилівській сільській раді на час розгляду проекту землеустрою, розробленого для передачі ОСОБА_3 земельної ділянки.

Однак, незважаючи на вищевказані обставини, на наявність у позивачки претензій щодо меж земельної ділянки ОСОБА_3 , наявність у ОСОБА_2 бажання та законного права приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не вистачає до норми безоплатної приватизації, на невідповідність розробленого ОСОБА_3 проекту землеустрою вимогам закону, що до нього ставляться, Копилівська сільська рада винесла оспорюване рішення про затвердження зазначеного проекту землеустрою.

Зазначене рішення порушує права позивачки, так як у зв`язку із прийняттям Копилівською сільською радою оспорюваного рішення у неї відсутня можливість скористатися своїм правом, передбаченим п. г ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Позивач вважала, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону та нормативно-правовим актам, Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області не мала підстав для його затвердження, а тому рішення про затвердження проекту землеустрою порушує права ОСОБА_2 та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов та :

визнати протиправними та скасувати рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 28.12.2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 .

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року в задоволені позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діюча в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідачку.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його обгрунтованість.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник третьої особи ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,201 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровим номером 3222783201:01:011:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану ділянку передано позивачу на підставі рішення Копилівської сільської ради від 23.09.2008 року № 179-19-V (а.с. 8).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2018 р. встановлено, що позивачка є власником домоволодіння в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку (домоволодіння) від 26 травня 2007 року (а.с. 85).

08.08.2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області із заявою про вирішення питання щодо надання їй доступу на обслуговування та ремонт господарської будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

03.10.2016 року позивачка ОСОБА_2 подала до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області заяву, в якій просила надати дозвіл на право власності земельної ділянки, орієнтована площа 0.05 га, так як в погосподарській книзі зазначено 0.25 га, а фактично згідно державного акту їй виділено 0.201 га.

Земельна ділянка площею 0.05 га розташована уздовж приватизованої позивачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та межує із наданою у користування гр. ОСОБА_3 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи слідує, що 31.05.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Копилівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність, площею 0.25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,

Згідно облікової картки об?єкта по господарського обліку за 2011-2015 роки, за ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 2012 рік, закріплена земельна ділянка площею 0.25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Судом також встановлено, що рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 15.08.2016 року № 071-09-VII, ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлових будівель та погосподарських споруд (а.с. 13).

Згідно акту про встановлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки ОСОБА_3 на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 12.09.2016 року, представник ТОВ Терра-М в присутності землевласника ОСОБА_3 , провели встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території Копилівської сільської ради. Зазначені межі на місцевості проходять згідно з планом відведення земельної ділянки. Ніяких претензій при відновленні зовнішніх меж не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 12 шт., показано представником ТОВ Терра-М на місцевості та передано на зберігання землевласникам (а.с. 14).

Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 28.12.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_3 площею 0,2135 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222783201:01:011:0052, що розташована в АДРЕСА_2 . Цим же рішенням зазначену ділянку передано ОСОБА_3 у власність (а.с. 18).

З матеріалів справи слідує, що ТОВ ТЕРРА-М виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (а.с. 19-27).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що зазначений проект землеустрою не відповідає вимогам закону, оскільки відсутнє погодження меж земельної ділянки із сусідніми власниками та землекористувачами, в тому числі і з позивачем.

Разом з тим, як вбачається з Акту про погодження зовнішньої межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користувачем земельної ділянки ОСОБА_3 , сусідні власники та землекористувачі, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 провели погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_3 . Ніяких претензій і спірних питань при погодженні зовнішньої межі ділянки не заявлено (а.с. 27).

Відповідно вимог ст.116, 188 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34 ч.1 ст.26).

У відповідності зі ст. ст. 317, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 4 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч.ч.1,2 ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачкою не надано доказів, які б свідчили про безпосередній вплив рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,2135 га. на її, позивачки, права, свободи, законні інтереси.

Так, з матеріалів справи слідує, що 26 травня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого остання придбала житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 04 грудня 2008 року ОСОБА_8 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№016964, який посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222783201:01:011:0035, площею 0,201 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, який розташовується за вказаною адресою.

Отже, після укладення договору купівлі-продажу домоволодіння від 26 травня 2007 року та реєстрації речового права власності покупця (набувача) ОСОБА_2 - 28 серпня 2007 року, а також після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, позивачці було достеменно відомо, що фактичний розмір, належної їй земельної ділянки і якою користувався відчужувач ОСОБА_7 становить не 0,2500 га (за даними погосподарського обліку), а фактично наявно в натурі (на місцевості) - 0,201 га, що було встановлено землевпорядною організацією, яка виконувала на замовлення ОСОБА_2 геодезичні роботи.

Окрім того, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_3 , відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Копілівська сільська рада Макарівського району Київської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки та її кадастрового номеру, відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у її користуванні.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що за даними погосподарської книги за позивачкою обліковується 0,25 га, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України погосподарську книгу обліку сільської (селищної) ради не віднесено до документації із землеустрою.

Не можуть бути також підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду посилання в апеляційній скарзі на те, що з позивачкою, як із суміжним землевласником, не було погоджено межі спірної земельної ділянки при присвоєнні їй кадастрового номеру.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року у постанові по справі №681/1039/15-ц, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені).Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки правового значення вони не мають.

У разі виникнення спорусама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.

Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц залишила незмінною викладену раніше позицію Верховного Суду, згідно з якою підписання акту погодження меж земельної ділянки самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Крім того, як слідує із пояснень представника третьої особи наданами в суді апеляційної інстанції, що по внутрішній лінії межі суміжного землекористування сторін з 1975 року встановлено суцільний капітальний залізобетонний паркан, чим позивачка ОСОБА_2 фактично визнає існування меж сумісного землекористування сторін, який був визначений ще до придбання нею будинку за адресою: АДРЕСА_2

Вказані обставини стороною позивача не спростовані.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови.

Повний текст постанови виготовлений 25 лютого 2021 року .

Головуючий

Судді: