Рішення

від 14.12.2020 по справі 564/866/20

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/866/20

14 грудня 2020 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Олійника П. В.

з участю секретаря Рубельському О. С.

за участю представників позивача ОСОБА_1 та адвоката Савича О.К.,

представника відповідача адвоката Величко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір позички нежитлової будівлі Храму Свято-Іоанна-Богослова від 27 лютого 2019 року, укладений між Релігійною громадою Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Маща Костопільського району (нова назва: Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області) і громадянкою ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору та на професійну правничу (правову) допомогу адвоката.

В обґрунтування позову покликається на те, що в березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща, Костопільського району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні культовою спорудою у с.Маща Костопільського району Рівненської області. Ухвалою суду від 08.04.2020 у справі №564/537/20 вказану позовну заяву залишено без розгляду. З позовної заяви ОСОБА_2 стало відомо про те, що її вимоги ґрунтуються на договорі позички культової споруди від 27.02.2019. За умовами вказаного договору Релігійна громада (Позичкодавець) безоплатно передала ОСОБА_2 (Позичальнику) нежитлову будівлю Храму Свято-Іоанна-Богослова за адресою: Рівненська обл., Костопільський р-н, с.Маща, вул. Колгоспна, буд. 2.

Власником "Храму Свято-Іоанна-Богослова", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є Релігійна громада, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Мащанської сільської ради.

Крім того, право власності Релігійної громади на нежитлову будівлю "Храм Свято-Іоанна-Богослова" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1837165756234) підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка, на якій розташовано Храм, також належить Релігійній громаді, що підтверджується державним актом на право користування землею серія ІІ-РВ №001833 виданим 27.02.1997.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 та адвокат Савич О.К. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Величко О.М. заперечив проти заявленого позову та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженні об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №195476191 Храм Свято-Іоанна Богослова належить релігійній громаді Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1837165756234.

Земельна ділянка, на якій розташовано Храм, також належить Релігійній громаді, що підтверджується державним актом на право користування землею серії ІІ-РВ №001833 виданим 27.02.1997.

27 лютого 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір позички предметом якого виступає нежитлова будівля, храм Свято-Іоанна-Богослова, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.п."д)" п.2.15. Статуту Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща Костопільського району Рівненської області (в редакції від 12.09.2016) Парафіяльні збори у згоді зі статутом про управління УПЦ у рамках, які визначає цей Статут … визначають порядок набуття, володіння, користування та розпорядження майном парафії, що належить їй на праві власності або користування.

Відповідно до положень Статуту, настоятель не наділений повноваженнями визначати порядок набуття, володіння, користування та розпорядження майном парафії. Такі повноваження належать вищому органу управління - парафіяльним зборам.

Парафіяльні збори з приводу надання у позичку "Храму Свято-Іоанна-Богослова" не проводились, рішень з даного питання не приймали, доручення на укладення договору позички ОСОБА_3 не давали. Крім того, Настоятелем Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща Костопільського району Рівненської області до 03.03.2019 року був ОСОБА_4 . 26.03.2019 проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, згідно яких новим керівником Релігійної громади є ОСОБА_1 . Відповідно, повноваження ОСОБА_3 були припинені. Тому настоятель ОСОБА_3 при укладенні договору позички від 27.02.2019 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Судом встановлено, що Договір позички від 27.02.2019, вчинений протоієреєм ОСОБА_5 від імені Релігійної громади, однак в подальшому Релігійною громадою не схвалений, а відтак ОСОБА_3 вчиненим правочином не створив для Релігійної громади цивільних прав та обов`язків.

Відсутність схвалення договору позичку підтверджується показами свідків.

Так, свідок ОСОБА_6 , прихожанка храму, в судовому засіданні пояснила що ходить до храму щонеділі. 25.02.2019 року ходила з ОСОБА_2 збирати підписи по селу за підтримку української церкви. Були оголошення про збори. Вона особисто була на всіх зборах, крім зборів 27.02.2020 року. Зборів про передачу храму не було.

Свідок ОСОБА_7 , прихожанка храму, в судовому засіданні показала, що ходила з ОСОБА_2 збирати підписи по селу за підтримку української церкви. Мови про передачу храму в позичку не було. 27.02.2019 року збори не проводилися. Збори мали бути 03.03.2019 року, які збирав ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що про передачу храму у позику не чув. Про збори 27.02.2019 року не знає, збори були 03.03.2019 року, які призначив ОСОБА_3 . Зборів про підтвердження договору позички не було. ОСОБА_2 не зверталась з питанням передати церкву в позичку. До органів управління він не входив.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що була членом (десятки) парафіяльної ради. Про договір позички дізналась в кінці 2019 року. Про підтвердження договору позички зборів не було.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що брала участь у зборах 03.03.2019 року. Під час зборів про позичку ніхто не говорив і ніхто про це не знав. Зборів 27.02.2019 року та 21.04.2019 року не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що про позичку їй стало відомо після звернення ОСОБА_2 до суду. 18.12.2019 року були в РДА, де говорили про позичку. 27.02.2019 року зборів не було.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що була на зборах 03.03.2019 року. Про позичку питань не розглядали. ОСОБА_2 не зверталась з питанням, щоб взяти храм в позичку. Про збори 27.02.та 21.04.2019 року не знає.

Таким чином, ОСОБА_2 не надані докази схвалення договору позички, храм їй не передавався, що вказує на відсутність такого договору та його фіктивність.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ст.234 ЦК України).

Для фіктивного правочину характерним є те, що сторони відповідно до вимог закону оформлюють укладення договору, не маючи намір створювати реальні правові наслідки. Укладаючи договір його сторони не мають намір на виникнення, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не співпадає з їх внутрішньою волею.

Так, договір позички від 27.02.2019 був укладений між Релігійною громадою в особі ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_2 без мети настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підписанти договору заздалегідь знали, що він не буде виконаним і переслідували інші цілі, ніж ті, що передбачені договором позички. Жодна із сторін договору не намагалась досягти правового результату.

Копію договору позички від 27.02.2019 ОСОБА_3 новообраному керівнику Релігійної громади не передавав. У Релігійної громади примірник договору до отримання копії позовної заяви ОСОБА_2 був відсутній.

Відповідно до пункту 3.2. Договору позички від 27.02.2019, об`єкти позички вважаються переданими Позичкодавцем користувачу з моменту підписання акта приймання-передачі об`єктів позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акта їх печатками.

Станом на 27.02.2019 печатка Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с.Маща Костопільського району зберігалась у настоятеля Протоієрея ОСОБА_3 .

З доданої до позовної заяви Акта приймання-передачі від 27.02.2019 (додатку №1 до Договору позички від 27 лютого 2019 року), вбачається, що вказаний акт печатками ні Позичкодавця, ні Позичальника не скріплений. Відповідно, визначений пунктом 3.2. договору об`єкт позички не може вважатись переданим.

Позивач в якості суб`єкта підприємницької діяльності не зареєстрований, а тому завідомо не міг мати власної печатки та скріпити нею акт приймання-передачі.

Крім того, підписантом Договору позички від 27.02.2019 та Акту приймання передачі від 27.02.2019 є ОСОБА_13 , в той час як позовну заяву подано ОСОБА_14 .

Фіктивність вказаного договору підтверджується і тими обставинами, що до 17.03.2020 і станом на сьогодні сторонами даного договору не заявлялося жодних вимог про виконання згаданого договору до діючого керівника Релігійної громади ОСОБА_1

25.09.1991 року рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів №173 було зареєстровано релігійну громаду у селі Маща Костопільського району з назвою Релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща Костопільського району Рівненської області .

До 03.04.2017 Релігійна громада мала наступну назву: "Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Маща Костопільського району".

Станом на 27 лютого 2019 року Релігійна громада мала наступну назву: Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Маща Костопільського району Рівненської області .

При цьому Договір позички Храму Свято-Іоанно-Богослова від 27.02.2019 було укладено юридичною особою з наступною назвою: Релігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної церкви с.Маща Костопільського району .

Тобто, ОСОБА_3 укладаючи від імені релігійної організації з ОСОБА_2 договір позички від 27.02.2019 мав у своєму розпорядженні нову печатку релігійної організації, знав про те, що юридична особа має нову назву, однак вказав стару - не чинну назву юридичної особи, яка була присвоєна Релігійній громаді тільки до 03.04.2017.

Назва Релігійної громади, зазначена в оспорюваному правочині, не відповідала офіційній назві зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.02.2019, що додатково підтверджується відкритими державними даними, режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що договір позички нежитлової будівлі Храму Свято-Іоанна-Богослова від 27 лютого 2019 року, укладений між Релігійною громадою Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Маща Костопільського району Рівненської області і громадянкою ОСОБА_2 є недійсним та позов підлягає до задоволення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, адвокат Савич О.К. надав здійснений розрахунок суми судових витрат, які ніс позивач, договір про надання правової допомоги б/н від 10.04.2020 року, договір про надання правової допомоги 14.06.2020 року та договір про надання правової допомоги б/н від 20.07.2020 року, акт приймання передачі від 01.12.2020 року на суму 2500 грн., акт приймання передачі від 01.12.2020 року на суму 2000 грн., акт приймання передачі від 01.12.2020 року на суму 2000 грн., меморіальний ордер №6181284К від 09.12.2020 року на суму 6500 грн., а тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення цих витрат з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 89, 141, 259, 260 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща Костопільського району Рівненської області до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір позички нежитлової будівлі Храму Свято-Іоанна-Богослова від 27 лютого 2019 року, укладений між Релігійною громадою Свято-Іоанно-Богословської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Маща Костопільського району Рівненської області і громадянкою ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь релігійної громади Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща Костопільського району Рівненської області 2102 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 6500 грн. у відшкодування витрат на отримання правничої допомоги адвоката, а всього 8602 (вісім тисяч шістсот дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Ррелігійна громада Свято-Іоанно-Богословської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Маща Костопільського району Рівненської області, адреса реєстрації: вул. Молодіжна,11, с. Маща, Костопільський район, Рівненська область; код ЄДРПОУ 22575474.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.

СуддяП. В. Олійник