Постанова

від 02.11.2020 по справі 758/9303/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/9303/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9994/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А.

Секретаря судового засідання Рудик О.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язати вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язати вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори - Мень О.М. та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації із занесенням 19 вересня 1988 року запису у реєстраційну книгу під № 4050, набув право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначав, що з набуттям права особистої власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 до нього перейшло право користування виділеною огородженням на місцевості земельною ділянкою розміром 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метрів, про що було зазначено в договорі купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року, та узгоджується з технічним паспортом Київського міського бюро технічної інвентаризації на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_2 від 29 січня 1988 року, з якого вбачається, що загальний розмір земельної ділянки складає 1 491 (одну тисячу чотириста дев`яносто один) квадратний метр, з яких у користуванні позивача перебувала і перебуває земельна ділянка площею 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метрів.

Рішенням Київської міської ради VI сесії XXIV скликання за № 24/898 від 25 вересня 2003 року Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд , з посиланнями на рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 квітня 1956 року за № 640, передано у спільну часткову власність земельну ділянку 85:635:45 громадянці ОСОБА_2 та громадянину ОСОБА_1 зазначеної у пункті 87 додатку до цього рішення.

09 квітня 2012 року на підставі вищевказаного рішення Київської міської ради Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на теперішній час Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), було складено Державний акт на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЖ № 033952), зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-03862, в якому зазначено, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є власником земельної ділянки площею Ѕ від 0,1000 га по АДРЕСА_1 .

28 травня 2014 року він звернувся з клопотанням (вхідний № 08/В-1086 від 28.05.2014) до Київської міської ради, як колегіального органу, з проханням розглянути питання про відновлення його порушених прав та інтересів, що виникли під час приватизації земельної ділянки, яка переребувала та перебуває у нього в користуванні з моменту набуття права особистої часткової власності на придбане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року площею 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метрів, а 15 липня 2014 року ним подано заяву на ім`я Київського міського голови - Кличко В.В. з проханням розглянути колегіально раніше подане до Київської міської ради Клопотання від 28 травня 2014 року (вхідний № 08/В-1086 від 28.05.2014), на які він отримав лист заступника директора Департаменту земельних ресурсів - Ю. Мосійчука від 29 серпня 2014 року за № 057027-В-4883-4413 про те, що підстави для перегляду та скасування рішення Київської міської ради від 25 вересня 2009 року № 24/898 відсутні.

З аналізу документів, що знаходяться у його розпорядженні, зіставивши події по датах та, щодо можливого застосування деяких документів при прийнятті рішення Київською міською радою VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898, зокрема пункту 87 додатка до цього рішення, з тлумаченнями заступника директора Департаменту земельних ресурсів - Ю. Мосійчука, висловлені у листі від 29 серпня 2014 року за №057027-В-4883-4413, позивачем з копії витягу з чергового кадастрового плану разом з реєстром земельних ділянок кадастрового кварталу 85:635 від 06 вересня 2010 року виявлено, що земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_3 , тобто позивача, має кадастровий код 85:635:048. Однак, у пункті 87 додатку Перелік земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність до рішення Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 зазначена тільки земельна ділянка під кадастровим кодом 85:635:045, яка має адресу, АДРЕСА_4 , тобто стосується громадянки ОСОБА_2 . Таким чином, вважає, що під час прийняття рішення Київською міською радою VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 не розглядалось питання передачі позивачу земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні з моменту набуття ним права особистої власності на 1/2 виділену частину житлового будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року.

Посилаючись на те, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при готуванні проекту рішення Київської міської ради сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд упереджено опрацював матеріали про безоплатну передачу у спільну часткову власність частини земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні з 1988 року площею 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метрів, просив визнати незаконним та скасувати пункт 87 додатку до рішення Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ№ 033952) від 09 квітня 2012 року, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:635:0089, виданий ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київськокої міської державної адміністрації); визнати недійсним запис реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 033952) від 09 квітня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-03862; зобов`язати Київську міську раду безоплатно передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метри, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у його користуванні з 1988 року.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року в позові ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язати вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційних скаргах порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповно з`ясованих обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, з порушенням норм процесуального та неправильного застосування судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначав, що судом першої інстанції не досліджувалися матеріали справи ПА-10351 Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 (а. с. 144 - 218), а також пояснення відносно приєднаних до цивільної справи № 758/9303/16-ц Подільського районного суду міста Києва матеріалів технічна документація із землеустрою ПА-10351. Як наслідок у рішенні від 17 лютого 2020 року, відсутні будь-які висновки стосовно вказаних доказів та документів, які мають суттєве значення для правильного вирішення питань у справі № 758/9303/16-ц.

В частині виникнення права користування земельною ділянкою судом першої інстанції не враховано, що з набуттям права особистої власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 до позивача перейшло право користування виділеною огородженням на місцевості земельною ділянкою розміром 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метрів, про що було зазначено в договорі купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року, оскільки частиною 1 статті 90 Земельного кодексу Української РСР, введеного в дію Законом № 2874 -VIІ від 08 липня 1970 року (в редакції від 24.12.1987) було встановлено, що на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Разом з тим, не зважаючи на те, що право користування прилеглою земельною ділянкою у ОСОБА_1 виникло на підставі набуття права особистої власності на виділену частину житлового будинку, суд першої інстанції помилково застосував норму ч. 1 ст. 317 ЦК України, а при застосуванні припису ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України не врахував, що на момент безоплатної передачі ОСОБА_1 у власність прилеглої до нерухомого майна земельної ділянки, вона вже перебувала у його постійному користуванні з 31 серпня 1988 року.

Крім того, рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 квітня 1956 року № 640 та додаток Перелік земельних ділянок в кварталі № 1233 Подільського району м. Києва залишився поза увагою суду першої інстанції щодо правомірності застосування, як первинних документів для прийняття рішення Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за №24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд , не зважаючи на наголос позивача щодо нікчемності рішення від 24 квітня 1956 року № 640 разом з прикладеним додатком.

У визначений ухвалою суду строк, відповідач Київська міська рада та треті особи: ОСОБА_2 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради - Кохан А.І. та представник третьої особи Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Гончаров О.В. проти доводів апеляційної скарги позивача заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у її відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається , що за договором купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року ОСОБА_1 (позивач у справі) набув право власності на 1/2 частину жилого будинку, що заходиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці розміром 850,0 кв.м. (а.с. 65-67 том 1).

Право власності позивача зареєстровано 19 вересня 1988 року в реєстровій книзі під № 4050 (а.с. 68 том 1).

Власником іншої 1/2 частини цього будинку є третя особа ОСОБА_2 , яка придбала частину будинку у попереднього власника ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 20 грудня 1995 року (а.с. 207 том 1).

На основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_2 станом на 04 листопада 1980 року, на 29 січня 1988 року, 28 березня 2003 року вбачається, що загальна площа ділянки по фактичному користуванні (кв.м.) складає розмір 1491,0 кв.м., з яких надлишок земельної ділянки складає площу 641,0 кв.м. (а.с. 69-75, 193-197, 198-203 том 1).

Про надлишок земельної ділянки площею 689 кв.м., який підлягає вилученню у землекористувачів по АДРЕСА_5 ) із заліченням до міськземфонду зазначено у рішенні виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 квітня 1956 № 640 (а.с. 100, 102-105 том 1). Серед іншого у вказаному рішенні передбачено, що за неможливістю використати для державних та громадських цілей надлишків землі ці надлишки залишити в тимчасове користування землекористувачів даних кварталів - пункт 2 розділ 5 рішення № 640.

Згідно з матеріалами технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу № 85635, виготовленого у 1994 році НВФ Топокад , фактична сума площ земельних ділянок з обліковими кодами 85:635:045 ( квартира АДРЕСА_6 ) та 85:635:048 ( квартира АДРЕСА_7 становила площу 0,11 га (а.с. 211, 212 том 1).

Площа землекористування 0,11 га, з присвоєнням ділянці кадастрового номеру 8000000000:85:635:0089, підтверджена також технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підготовлена у 2012 році на замовлення ОСОБА_1 на підставі заяви від 23 вересня 2011 року № В-122011 та іншого співвласника ОСОБА_2 на підставі заяви від 07 вересня 2010 № М-2085 у відповідності до рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (а.с. 144-197 том 1).

Складовою зазначеної технічної документації є акт прийомки-передачі межових знаків від 30 грудня 2011 року, підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому зазначено, що власники земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають (а.с. 157 том 1).

На підставі взаємних заяв співвласників будинку по АДРЕСА_1 від 30 січня 2012 року № В-851, М-850 ОСОБА_5 від загальної площі земельної ділянки 0,11 га надав згоду співвласнику ОСОБА_2 на реєстрацію за нею залишку земельної ділянки площею 23 кв.м. (обліковий код 85:635:130) та площею 40 кв.м. (обліковий код 85:635:132), а ОСОБА_2 на реєстрацію за ОСОБА_5 залишку земельної ділянки площею 50 кв.м. (код 85:635:131) - а.с. 171, 172 том 1.

09 квітня 2012 року на підставі рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 033952, зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-03862, яким підтверджується, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є власником земельної ділянки площею 1/2 від 0,1000 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 8000000000:85:635:0089 (а.с. 84 том 1).

Предметом позову, у справі яка переглядається, є вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту 87 додатку до рішення Київської міської ради VI сесії XXIV скликання від 25 вересня 2003 року за № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ№ 033952) від 09 квітня 2012 року; визнання недійсним запису реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 033952) від 09 квітня 2012 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-03862, із зобов`язанням Київську міську раду безоплатно передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 850 (вісімсот п`ятдесят) квадратних метри, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у його користуванні з 1988 року.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом статей 92, 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої статті 52 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За позовом власника майна правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника визнається судом незаконним та скасовується - стаття 393 Цивільного кодексу України.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи свідчать про те, що у позивача право власності на Ѕ частину жилого будинку, що заходиться по АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 850,0 кв.м. виникло на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 31 серпня 1988 року, тобто на підставі положень Земельного кодексу Української РСР 1970 року.

Відповідно до положень статті 90 Земельного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 31 серпня 1988 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Як передбачено частиною 2 статті 90 Земельного кодексу Української РСР при переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до положень статті 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, в редакції, що діяла на момент переходу права на 1/2 частини цього будинку до набувача ОСОБА_2 , при переході права власності на частину будинку земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Отже, до співвласників будинку по АДРЕСА_1 при переході права власності на частку житлового будинку за цивільно-правовими угодами перейшло право користування земельною ділянкою площею 850,0 кв.м., на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомості.

Згідно з матеріалами технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу № 85635, виготовленого у 1994 році НВФ Топокад , вбачається, що фактична площа земельних ділянок з обліковими кодами 85:635:045 ( квартира АДРЕСА_6 ) та 85:635:048 ( квартира АДРЕСА_7 - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , становить площу 0,11 га. Вказана площа земельної ділянку по фактичному користуванню зазначена і у висновку начальника відділу землевпорядкування Подільського району міста Києва до проекту рішення Київської міської ради про передачу гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у спільну часткову приватну власність земельної ділянки (а.с. 177, 211, 212 том 1).

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 2768-ІІІ, що набрав чинності 01 січня 2002 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.

При цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, при передачі земельної ділянки у власність співвласникам жилого будинку по АДРЕСА_1 для обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована у місті Києві, співвласники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за змістом законодавства мали право на отримання у власність земельної ділянки у розмірі до 0,10 га.

Як встановлено судом першої інстанції й це вбачається із матеріалів справи, що рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд співвласникам жилого будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано у спільну часткову приватну власність 0,10 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 , тобто в межах максимального розміру земельної ділянки в містах, визначеного законом, для безоплатної приватизації землі для будівництва та обслуговування житлового будинку (148-152 том 1).

Визначення правового режиму спільної земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У справі, яка переглядається, частки у праві спільної власності на будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рівними, а тому, з урахуванням положень частини 4 статті 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки у праві власності жилого будинку, тобто по 1/2 від 0,10 га земельної ділянки кожному співвласнику.

На підставі рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 033952, яким підтверджується, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є власником земельної ділянки площею 1/2 від 0,1000 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 8000000000:85:635:0089 (а.с. 84 том 1).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правильно застував вищезазначені норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що Київська міська рада, приймаючи рішення від 25 вересня 2003 року № 24/898 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в частині передачі співвласникам жилого будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільну приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , у тому числі по 1/2 від 0,10 га земельної ділянки кожному співвласнику, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказане рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 24/898 не порушує прав позивача, а тому підстави для скасування цього рішення, а також державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 033952, що виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 24/898 відсутні.

При цьому суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача щодо набуття ним права користування земельною ділянкою площею 850,0 кв.м. по АДРЕСА_1 , оскільки вказана площа земельної ділянки перейшла у спільне користування власників цих об`єктів при переході права власності на частину будинку. А зазначена площа земельної ділянки 1491,0 кв.м. по фактичному користуванню на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_2 станом на 04 листопада 1980 року, на 29 січня 1988 року, 28 березня 2003 року не підтверджує факт набуття співвласниками будинку по АДРЕСА_1 права на земельну ділянку саме у розмірі 1491,0 кв.м., оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. До того ж, у технічних паспортах об`єкта нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_2 зафіксовано надлишок земельної ділянки площею 641,0 кв.м. по фактичному користуванню, тобто площі земельної ділянки, що перевищує визначені розміри.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення позову ОСОБА_1 , оскільки вони відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом першої інстанції правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджувалися матеріали справи ПА-10351 Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Посилання позивача на нікчемності рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 квітня 1956 № 640 разом з додатком до рішення, яким затверджувались представлені матеріали Київським міським бюро технічної інвентаризації по обліку земель забудовників кварталів, зокрема Подільського у місті Києві, і пропозиції комісії про реєстрацію документів права користування земельними ділянками, виконаних згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1952 року № 2007, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить положенню частини шостої статті 81 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: