Постанова від 24.12.2020 по справі 2-1728/2008

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1728/2008 Номер провадження 22-ц/814/2748/20Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Одринської Т.В.

суддів Пікуля В.П., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря судових засідань : Ряднини І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Супрунівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2008 року, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 , після смерті якого, залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 2,96 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району.

Вказує, що у встановлений законом 6 місячний строк вона до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, так як з часу реєстрації шлюбу 03.12.1988 року та на момент відкриття спадщини, фактично проживала разом зі спадкодавцем та відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.

Враховуючи вищевказане просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 2,96 га передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району, яка належала ОСОБА_3 на підставі розпорядження Полтавської райдержадміністрації від 17.02.2005 року № 73 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Полтавського районного відділу земельних ресурсів за № 01-05-546-00322.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2008 року позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 2,96 га передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Супрунівської сільської ради Полтавського району (кадастровий номер 5324085200:00:016:0007), як за спадкоємицею за законом після померлого ОСОБА_3 .

Рішення мотивоване тим, що позивач, в першу чергу має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Оскільки, позивач, постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона вважається такою, що її прийняла, так як від неї не відмовилася.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд ухвалив рішення, яким порушено його права, свободи та інтереси.

Посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Вказує, що 30.06.2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, тобто на час смерті останнього, позивач не була спадкоємцем першої черги.

Зазначає, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . На час смерті спадкодавця, він був малолітньою особо ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Вказує, що зазначені обставини, судом першої інстанції досліджено не було, у зв`язку з чим ухвалено рішення без достатнього дослідження обставин справи.

Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 2,96 га передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Супрунівської сільської ради Полтавського району. (а.с. 5-7)

З довідки виданої Виконавчим комітетом Супрунівської сільської ради вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та в період 6-ти місяців після його смерті, постійно проживали та були зареєстровані в одній сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнаючи право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка залишилися після померлого ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як дружина померлого, має право на спадкування за законом, як спадкоємець першої черги. Так як, позивач, на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки у встановлені законом строки від неї не відмовилася.

Колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої, четвертої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленою статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою, четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1280 ЦК України встановлено, що якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або відмова у видачі такого свідоцтва.

Відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано та матеріали справи їх не містять. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не зазначила обставин, які перешкоджали їй оформити спадкові права у нотаріальному порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 ,заочним рішенням Полтавського районного суду від 30 червня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 34), дана обставина судом першої інстанції не врахована при розгляді справи.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та на час смерті батька, був малолітньою особою ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )( а.с. 33), та в силу вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України, вважається такими, що прийняв спадщину.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не встановив наявність чи відсутність заповіту спадкодавця; коло спадкоємців, які мають право на спадщину за заповітом чи за законом у порядку черговості; коло спадкоємців, які у передбачений законом спосіб прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна. А також не звернув уваги на те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст 367, п.2 ч.1 ст. 374, п. 3, 4 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2008 року - скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Супрунівської сільської ради Полтавського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.12.2020.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді Г.Л. Карпушин

В.П. Пікуль