Постанова

від 23.12.2020 по справі 396/1990/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2020 року м. Кропивницький

справа № 396/1990/19

провадження № 22-ц/4809/1271/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року у складі судді Русіної А.А. і

В С Т А Н О ВИ В:

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та просила визначити для неї додатковий строк в два місяці для подання до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Івано-Благодатне Кіровоградського району Кіровоградської області.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Івано-Благодатне Кіровоградського району Кіровоградської області помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.03.2012 померлим було складено заповіт, згідно з яким належну йому земельну ділянку площею 6,22 га, передану для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, заповів позивачу.

Про наявність заповіту, як і про смерть ОСОБА_5 , на момент відкриття його спадщини, ОСОБА_1 не знала.

На початку листопада 2019 року позивачці через знайомих передали усне повідомлення про те, що в с. Новоєгорівка знають про смерть ОСОБА_5 та про те, що одну з належних йому земельних ділянок він нібито заповів ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що свого часу, ОСОБА_5 проживав в с. Новоєгорівка, як слідує зі змісту його заповіту, а державну реєстрацію смерті проводила Новоєгорівська сільська рада.

Звернувшись до нотаріуса Новоукраїнського РНО Української Н. М. позивач встановила дійсність вказаної вище інформації, щодо заповіту, та 06.11.2019 отримала його дублікат, оскільки оригіналу заповіту в своєму розпорядженні позивач не мала для пред`явлення нотаріусу у якого відкрита спадкова справа.

Таким чином, у ОСОБА_1 з`явились підстави для звернення до державного нотаріуса Новукраїнської РНК Шевченко Н. Г. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, внаслідок чого отримано роз`яснення від 28.11.2019 № 481/02-14, з якого вбачається: відкриття спадкової справи № 64/2019, пропуск позивачем шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та необхідність вчинення дій, передбачених ст. 1272 ЦК України, оскільки інші спадкоємці не виявили бажання включити своїми заявами ОСОБА_1 до кола спадкоємців.

Позивач вважає, що її необізнаність про наявність заповіту, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, тому вона звернулась до суду з вказаним позовом.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном у два місяці.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачка ОСОБА_1 не звернулася у строк, встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , оскільки не знала про смерть спадкодавця, про що дізналася лише у листопаді 2019 року та не знала про існування заповіту.

Суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 не є родичем спадкодавця та не підтримувала постійний зв`язок зі спадкодавцем, проживала в іншому районі Кіровоградської області.

Судом було також враховано віддаленість місця проживання спадкоємця за заповітом (м. Новоукраїнка Кіровоградської області) від місця проживання спадкодавця (с. Івано-Благодатне Кіровоградського району Кіровоградської області), а також те, що повідомлення про смерть ОСОБА_5 не публікувались у регіональній пресі, а про смерть заповідача позивач дізналася лише в листопаді 2019 році.

Оскільки заповіт на момент ухвалення рішення є чинним, нотаріус, який відкрив спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , не вчинив дії для повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини та не здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_5 , а також враховуючи зміст волевиявлення спадкодавця, сформульоване у складених ним за життя заповіті від 29.03.2012, виходячи з принципу пропорційності, суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд для відновлення принципів судочинства, наведених у змісті частини третьої статті 2 ЦПК України, шляхом залучення до розгляду і розгляду справи за участю усіх спадкоємців, в тому числі і її батька - ОСОБА_6 , який є рідним братом вибулого заповідача, а у випадку відсутності (не встановлення) інших осіб, органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 повністю не погоджується з рішенням суду першої інстанції, адже при його винесенні судом було порушено принципи і норми процесуального та матеріального права, наведених в частині третій статті 2 ЦПК України.

Зокрема судом першої інстанції не вирішено питання щодо обов`язковості залучення до участі і участь при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, - усіх спадкоємців, у тому числі і батька ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , який є рідним братом вибулого заповідача, а у випадку відсутності (не встановлення) інших осіб, органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом першої інстанції залишилось поза увагою заявлена відповідним позовом сумнівність заповіту, на який надано додатковий строк для прийняття спадщини.

Позивачу було відомо про день і час смерті заповідача, а також про наявність майна, оскільки саме ОСОБА_1 здійснювала оброблення, удобрення, збір урожаю з заповідальної земельної частки (паю), який вона придбала у вибулого, підмінивши правочини, за які ОСОБА_2 раніше зазначала у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 .

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Руденко Г. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8).

Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку площею 6,22 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту серії ІІ КР № 014860; на земельну ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер 3524080600:02:000:0107, площею 4,3091 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 20.04.2017; та на земельну ділянку № НОМЕР_3 , кадастровий номер 3524080600:02:000:0083, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Глодоської сілської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 4,3707, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.04.2017.

Відповідно до дублікату заповіту, складеного та посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 562, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,22 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту серії ІІ КР № 014860 (а. с.7).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24.02.2020 встановлено, що вищевказаний заповіт, на даний момент чинний (а. с.47).

Відповідно до заповіту, складеного 06.07.2017 та посвідченого державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1101, ОСОБА_5 заповів: ОСОБА_3 - земельну ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер 3524080600:02:000:0107, площею 4,3091 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 20.04.2017; ОСОБА_4 - земельну ділянку № НОМЕР_3 , кадастровий номер 3524080600:02:000:0083, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 4,3707, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.04.2017 (а. с.50).

Відповідно до листа державного нотаріуса Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори від 28.11.2019, нотаріус повідомила, що після смерті ОСОБА_5 в нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 64/2019 від 22.03.2019, позивач не подала заяву про прийняття спадщини протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України, оскільки інші спадкоємці не виявили бажання включити її до кола спадкоємців, прийняти заяву про прийняття спадщини нотаріус не може та пропонує позивачу звернутися до суду з заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини (а. с.9).

Відповідно до копії спадкової справи № 64/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , вбачається, що до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися: 27.03.2019 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_1 .

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримала ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер 3524080600:02:000:0083, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 4,3707, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.04.2017.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримала ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3524080600:02:000:0107, площею 4,3091 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 20.04.2017 (а. с.48-75).

Основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право є Цивільний кодекс України (далі - ЦК України).

Також спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України „Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відомо.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення.

Відповідно до пунктів 2.3 та 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, на нотаріуса при заведенні спадкової справи покладається обов`язок перевірити за даними спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постановах: від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18); від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18); від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 8).

Згідно з дублікатом заповіту від 29.03.2012, посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 562, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,22 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту серії ІІ КР № 014860 (а. с.7).

Дублікат вказаного заповіту приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. було видано ОСОБА_1 06.11.2019, що підтверджується відповідним записом в дублікаті заповіту (а. с. 7 на звороті).

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 24.02.2020 встановлено, що вищевказаний заповіт є чинним (а. с.47).

Відповідно до копії спадкової справи № 64/2019, заведеної в Новоукраїнській районній державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 3524080600:02:000:0083, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 4,3707, отримала ОСОБА_4 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 3524080600:02:000:0107, площею 4,3091 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 20.04.2017 отримала ОСОБА_3 .

На заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини Новоукраїнська районна державна нотаріальна контора повідомила, що позивач звернулась з відповідною заявою з пропущенням строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, а інші спадкоємці не виявили бажання включити її своїми заявами в коло спадкоємців, тому ОСОБА_1 роз`яснено право звернутись до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, що підтверджується копією листа № 481/02-14 від 28.11.2019 (а. с. 9).

Даних про те, що позивач є родичем спадкодавця або проживала на час відкриття спадщини з ним та знала про його смерть, матеріали справи не містять.

Доказів того, що ОСОБА_1 знала про наявність заповіту та про смерть спадкодавця і при цьому зволікала з подачею заяви про прийняття спадщини у визначені законом строки, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нотаріус, який відкрив спадкову справу після смерті ОСОБА_5 не вчинив дії для повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини та не здійснив виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Необізнаність позивача про наявність заповіту та час відкриття спадщини, за встановлених судом обставин справи, були перешкодою для своєчасного подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, тому правильними є висновки суду першої інстанції про те, що поважними є причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення з заявою про прийняття спадщини, встановленого законом.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини впливає на права іншого спадкоємця, який таку спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 25 березня 2020 року в справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20), від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18 (провадження № 61-5133св20).

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є належними відповідача у справі, що переглядається, тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо обов`язковості залучення до участі усіх спадкоємців, у тому числі ОСОБА_6 , який є рідним братом заповідача, а у випадку відсутності інших осіб, органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишилась поза увагою заявлена відповідним позовом сумнівність заповіту, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що заповіт, складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_1 є не чинним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу було відомо про день і час смерті заповідача, а також про наявність майна, оскільки саме ОСОБА_1 здійснювала оброблення, удобрення, збір урожаю з заповідальної земельної частки (паю), який вона придбала у вибулого, підмінивши правочини, суд не бере до уваги, з огляду на те, що вони не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України , для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28.12.2020.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко