Ухвала

від 24.11.2020 по справі 498/613/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4433/20

Номер справи місцевого суду: 498/613/17

Головуючий у першій інстанції Ткачук О.Л.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

24.11.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання адвоката Панчошенка Олександра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 про призначення судово-почеркознавчої експертизи та витребування документів необхідних для проведення судово- почеркознавчої експертизи в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Цибулівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду до Цибулівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, ОСОБА_2 з позовом про визнання заповіту недійсним, мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . 26 квітня 2010 року ОСОБА_3 було складено заповіт, який посвідчено ОСОБА_4 , секретарем виконкому Цибулівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, згідно якого вона заповідала ОСОБА_2 земельну ділянку ( пай) загальною площею 8,28 га, яка належить їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії РІ № 492628 виданого відділом земельних ресурсів у Великомихайлівському районі Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 4, про що вона дізналась після відкриття спадщини, звернувшись до нотаріальної контори. Стверджує, що заповіт не був підписаний ОСОБА_3 , а також не відповідає волі спадкодавця і чинному законодавству, яке діяло на момент складання заповіту. Вважає, що посвідчувальний напис на заповіті не відповідає вимогам пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №419 Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених і додатку 2 до наказу Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2006 року №83/5. Також, посилаючись на приписи ст..210 ЦК вважає, що оскаржуваний заповіт не пройшов реєстрацію відповідно до законодавчих норм, а тому даний правочин не може вважатись вчиненим. Стверджує, що ОСОБА_4 не мала повноважень посвідчувати заповіт, оскільки у посвідчувальному написі на заповіті не зазначена повна назва посади особи, яка засвідчувала даний заповіт, а лише зазначається секретар виконкому .

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 05.07.2018 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.08.2018 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито.

18.02.2019 року від представника ОСОБА_1 адвоката Панчошенка Олександра Васильовича надійшло клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи та витребування оригіналів документів, які є необхідними для проведення такої експертизи.

Проте під час розгляду справи в районному суді позивачем ОСОБА_1 або представником в її інтересах жодного разу не заявлялося клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи позивач була обізнаною про розгляд справи в суді першої інстанції і на протязі 10 місяців приймала участь у розгляді справи в районному суді, мала певний час представника своїх інтересів, неодноразово заявляла різні клопотання про витребування доказів належності оформлення і державної реєстрації заповіту, про підтвердження повноважень секретаря сільради, на вчинення нотаріальних дій (посвідчення заповіту) відповідно до обґрунтувань заявленої вимоги про оспорювання дійсності заповіту з цих підстав.

Оспорюючи рішення суду в апеляційному порядку, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі від 05.07.2018 року не навела будь-яких доводів на спростування висновків суду в частині відмови у позові в контексті того, що оспорюваний заповіт не був підписаний заповідачем ОСОБА_3 , що має наслідком порушення ч.2 ст. 1247 ЦК України, а також свідчить, що волевиявлення заповідача не відповідало його волі.

Як вже зазначалося, вперше таке клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи було заявлено в інтересах позивача в суді апеляційної інстанції 18.02.2019 року без надання будь-яких відповідних доказів неможливості подання даного доказу (клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи) до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки ОСОБА_1 та адвокатом Панчошенко О.В. в інтересах ОСОБА_1 не наведено обставин, які відносяться та можуть кваліфіковуватися в розумінні ч.3 ст. 367 ЦПК України, як виняткові та враховуючи, що у клопотанні взагалі не міститься будь-якого посилання на причини неподання такого клопотання під час розгляду справи в районному суді, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття даного доказу (призначення судово-почеркознавчої експертизи).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 116, 118 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Панчошенка Олександра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 про призначення судово-почеркознавчої експертизи та витребування документів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Цибулівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено: 28.12.2020 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк