Рішення

від 30.12.2020 по справі 288/1144/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Житомир справа № 288/1144/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протипранвими діяння, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить (з урахуванням уточненого позову):

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та зобов"язати його виконати вимоги виконавчих листів;

- стягнути за рахунок держави 57556 грн матеріальних збитків і стягнути дві мінімальні зарплати (9446 грн) компенсації за завдану моральну шкоду;

- встановити й зазначити в резолютивній частині судового рішення місячний строк для виконання судового рішення з дня його вступу в законну силу.

В обґрунтування позову вказує, що 08.06.2015 видано виконавчий лист для виконання постанови Попільнянського районного суду від 09.07.2014 в адмінсправі №288/392/14-а. 18.11.2015 державний виконавець прийняла до виконання виконавче провадження № 47817048 з примусового виконання згаданого виконавчого листа, де вимоги виконавчого листа не виконано дотепер з вини старшого держвиконавця ОСОБА_2 , яка виконала лиш частину узаконених дій. 24.06.2016 видано виконавчий лист для виконання постанови Попільнянського районного суду від 27.04.2016 в адмінсправі № 288/1462/15-а. 06.07.2016 постановою відкрито виконавче провадження № 51569239 для виконання виконавчого листа №288/1462/15-а, але його вимоги не виконано дотепер. Позивач вважає, що держвиконавець виконала частину узаконених дій.

На думку позивача, дії необхідні для виконання виконавчих листів №288/1462/15-а, №288/392/14-а не вичиняються відповідачем, що свідчить про факт бездіяльності відповідача в особі старшого держвиконавця.

Позивач зазначає, що йому завдано матеріальні збитки та моральну шкоду - спочатку неповнотою вчинених дій, а потім бездіяльністю держвиконавця. Матеріальні збитки полягають у відсутності щомісячного законного нарахування і виплати додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011 року та дотепер, внаслідок чого з вини державної виконавчої служби загальна сума неотриманих грошових коштів складає істотно великі збитки, та сприяє боржнику користуватись цим потуранням і нехтуванням.

Позивач вважає діяння держвиконавця незаконні, що порушуються обов`язки і строки, визначені законодавством.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 прийнято до свого провадження адміністративну справу №288/1144/20. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу запропоновано усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 15.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) належним чином засвідчені копії виконавчих проваджень №51569239, №47817048. Витребувані докази надати суду протягом п`яти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

29.12.2020 від відповідача до суду надійшли копії матеріалів виконавчих проваджень №51569239, №47817048.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Попільнянського районного суду від 09 липня 2014 року № 288/392/14-а 2-а/288/18/14 було визнано протиправною бездіяльність щодо невидачі розпорядження Управлінням Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому, та зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області видати розпорядження щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова суду залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, та набрала законної сили.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2015 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови в справі № 288/392/14-а 2-а/288/18/14 про визнання наявності компетенції проводити перерахунок і виплату додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому - відмовлено.

По справі № 288/392/14-а судом 08 червня 2015 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції від 12 червня 2015 року, відкрито виконавче провадження № 47817048 на підставі виконавчого листа № 288/392/14-а виданого 08 червня 2015 року.

18 листопада 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції постановлено постанову про прийняття до виконання виконавче провадження № 47817048 з примусового виконання виконавчого документу № 288/392/14-а виданого 08 червня 2015 року.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 липня 2016 року, замінено сторону виконавчого провадження боржника Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області на Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 30.06.2020 року замінено боржника по справі № 288/392/14-а з Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, код ЄДРПОУ: 40381604 на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №288/392/14-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року - скасовано та прийнято нову постанову. Клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області подати протягом місяця з дати прийняття даної постанови звіт про виконання постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 липня 2014 року у справі № 288/392/14-а. В решті клопотання відмовлено.

Крім того, постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.04.2016 по справі №288/1462/15-а, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 визнано протиправною бездіяльність Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання виконавчого листа № 288/392/14-а від 08 червня 2015 року. Визнано протиправною бездіяльність Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не видачі розпорядження про нарахування і виплати додаткової пенсії. Зобов`язано Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати виконавчий лист № 288/392/14-а щодо не видачі додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому. Зобов`язано Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дати обґрунтовану відповідь на всі питання, які порушенні у зверненні від 09 червня 2015 року. В решті позовних вимог відмовлено.

На підставі даної постанови Попільнянським районним судом 24 червня 2016 року видано виконавчий лист.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 06 липня 2016 року, державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 288/1462/15-а від 24.06.2016 року.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 30.06.2020 року замінено боржника по справі № 288/1462/15-а від 24.06.2016 року з Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Позивач вважаючи, що вимоги виконавчих листів по справам №288/392/14-а, №288/1462/15-а не виконані з вини відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3, 16 частини другої статті 18 Закону № 1404).

Стаття 26 Закону № 1404 визначає початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як зазначає позивач, вимоги виконавчих листів по справам №288/392/14-а, №288/1462/15-а не виконано з вини державного виконавця.

В даному випадку позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) та зобов"язати його виконати вимоги виконавчих листів.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: серед іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії..

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт- акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Так, відповідно до п.2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку позивач просить суд зобов"язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виконати вимоги виконавчих листів.

Однак суд вважає неможливим зобов`язати відповідача виконати вимоги виконавчих листів, оскільки відповідно статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача виконати вимоги виконавчих листів не передбачений законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Більш того, предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства можуть бути конкретно визначені дії суб`єкта владних повноважень, а не абстрактна поведінка останнього.

Таким чином суд зазначає, що у розумінні процесуального законодавства предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відтак обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №288/392/14-а судом встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов"язано Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області подати протягом місяця з дати прийняття даної постанови звіт про виконання постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 липня 2014 року у справі № 288/392/14-а.

Таким чином, виходячи з наведених процесуальних норм, положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України Про виконавче провадження , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов"язання відповідача виконати вимоги виконавчих листів. Відповідно вимоги про стягнути за рахунок держави 57556 грн матеріальних збитків і стягнути дві мінімальні зарплати (9446 грн) компенсації за завдану моральну шкоду та встановити й зазначити в резолютивній частині судового рішення місячний строк для виконання судового рішення з дня його вступу в законну силу також не підлягають до задоволення як похідні.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд вважає, що в позові необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись статтями2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Майдан Соборний, 1,Житомир,10014, код ЄДРПОУ 43316784) про визнання протиправними діяння, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 30 грудня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова