Постанова

від 25.05.2021 по справі 288/1144/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 288/1144/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

25 травня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправним діяння, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просив (з урахуванням уточненого позову):

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та зобов"язати його виконати вимоги виконавчих листів;

- стягнути за рахунок держави 57556 грн. матеріальних збитків і стягнути дві мінімальні зарплати (9446 грн.) компенсації за завдану моральну шкоду;

- встановити й зазначити в резолютивній частині судового рішення місячний строк для виконання судового рішення з дня його вступу в законну силу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що дії, необхідні для виконання виконавчих листів №288/1462/15-а, №288/392/14-а не вичиняються відповідачем, що свідчить про факт бездіяльності відповідача в особі старшого держвиконавця.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_2 передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду на підставі п.3 ч.1 ст. 29 КАС України.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення окружного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. З підстав, викладених у апеляційній скарзі, апелянт просить суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив обгрунтованість апеляційної скарги позивача та висловлюючи згоду з висновками Житомирського окружного адміністративного суду, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В силу приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши матеріали справи, надавши оцінку доводам апеляційної скарги в розрізі встановлених обставин справи, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та має статус Дитини війни.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Попільнянського районного суду від 09 липня 2014 року № 288/392/14-а 2-а/288/18/14 було визнано протиправною бездіяльність щодо невидачі розпорядження Управлінням Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому, та зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області видати розпорядження щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова суду залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, та набрала законної сили.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2015 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови в справі №288/392/14-а 2-а/288/18/14 про визнання наявності компетенції проводити перерахунок і виплату додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому - відмовлено.

По справі № 288/392/14-а судом 08 червня 2015 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції від 12 червня 2015 року, відкрито виконавче провадження №47817048 на підставі виконавчого листа № 288/392/14-а виданого 08 червня 2015 року.

18 листопада 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Попільнянського районного управління юстиції постановлено постанову про прийняття до виконання виконавче провадження № 47817048 з примусового виконання виконавчого документу № 288/392/14-а виданого 08 червня 2015 року.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 липня 2016 року, замінено сторону виконавчого провадження боржника Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області на Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 30.06.2020 року замінено боржника по справі № 288/392/14-а з Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, код ЄДРПОУ: 40381604 на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №288/392/14-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року - скасовано та прийнято нову постанову. Клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області подати протягом місяця з дати прийняття даної постанови звіт про виконання постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 липня 2014 року у справі №288/392/14-а. В решті клопотання відмовлено.

Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.04.2016 по справі №288/1462/15-а, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 визнано протиправною бездіяльність Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання виконавчого листа № 288/392/14-а від 08 червня 2015 року. Визнано протиправною бездіяльність Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не видачі розпорядження про нарахування і виплати додаткової пенсії. Зобов`язано Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати виконавчий лист № 288/392/14-а щодо не видачі додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому. Зобов`язано Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дати обґрунтовану відповідь на всі питання, які порушенні у зверненні від 09 червня 2015 року. В решті позовних вимог відмовлено. 24 червня 2016 року, на підставі даної постанови, Попільнянським районним судом видано виконавчий лист.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 06 липня 2016 року, державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 288/1462/15-а від 24.06.2016 року.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 30.06.2020 року замінено боржника по справі № 288/1462/15-а від 24.06.2016 року з Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Позивач вважаючи, що вимоги виконавчих листів по справам №288/392/14-а, №288/1462/15-а не виконані з вини відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Окрім того, позивач зауважив, що йому завдано матеріальні збитки та моральну шкоду - спочатку неповнотою вчинених дій, а потім бездіяльністю держвиконавця. Матеріальні збитки полягають у відсутності щомісячного законного нарахування і виплати додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011 року та дотепер, внаслідок чого з вини державної виконавчої служби загальна сума неотриманих грошових коштів складає істотно великі збитки, та сприяє боржнику користуватись цим потуранням і нехтуванням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов"язання відповідача виконати вимоги виконавчих листів. Відповідно, вимоги про стягнення за рахунок держави 57556 грн. матеріальних збитків і стягнення дві мінімальні зарплати (9446 грн.) компенсації за завдану моральну шкоду та встановленні та зазначення в резолютивній частині судового рішення місячного строку для виконання судового рішення з дня його вступу в законну силу, на переконання суду першої інстанції, також не підлягають до задоволення, як похідні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи оцінку правовідносинам, що є предметом розгляду у даній справі, зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносно доводів позивача про невиконання, з вини державного виконавця, вимог виконавчих листів по справам №288/392/14-а, №288/1462/15-а, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3, 16 частини другої статті 18 Закону № 1404).

Стаття 26 Закону № 1404 визначає початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Цецтрально-Західного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувають наступні виконавчі провадження:

-№ 51569239 з примусового виконання виконавчого листа № 288/1462/15а від 24.06.2016, виданого Попільнянським районним судом Житомирської області про зобов`язання Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати виконавчий лист №288/392/14-а щодо не видачі додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23 липня 2011 року та в подальшому зобов`язати Андрушівське об`єднане управління Пенсійної |фонду України в Житомирській області дати обґрунтовану відповідь на всі питання, які порушенні у зверненні від 09 червня 2015 року;

-№ 47817048 з примусового виконання виконавчого листа № 288/392/14-а від 08.06.2015, виданого Попільнянським районним судом Житомирської області, про зобов`язання Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області видати розпорядження щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011 року та в подальшому.

Як вказав відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем вчинялись наступні виконавчі дії.

12 серпня 2016 року на адресу Андрушівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України рекомендованим листом надіслано вимогу державного виконавця.

03 листопада 2016 року державним виконавцем, винесено постанову про накладення на Андрушівське обєднане управління Пенсійного фонду України штрафу в розмірі 5100 грн. за ненадання боржником відповіді на вимогу державного виконавця від 19 серпня та 21 вересня 2016 року станом на 03 листопада 2016 року.

29 листопада 2016 року державним виконавцем направлено вимогу про надання інформації про стан виконання виконавчого листа № 288/392/14-а від 08 червня 2015 року.

26 січня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на Андрушівське об`єднане управління Пенсійного фонду України штрафу в розмірі 10200 грн. за ненадання відповідей на вимоги державного виконавця від 21 вересня 2016 року, 29 листопада 2016 року станом на 27 січня 2017 року.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області № 288/139/17 від 20.06.2018 встановлено, що згідно розпорядження від 14 листопада 2016 року на виконання зазначеного рішення Попільнянського районного суду Андрушівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України проведено нарахування та виплату додатково пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.

Таким чином, зазначене вище підтверджує, що рішення Попільнянського районного суду стосовно виконання виконавчих листів № 288/392/14-а від 08 червня 2015 року та № 288/1462/15а було виконано добровільно Андрушівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З даного приводу Верховний Суд висловив свою правову позицію, зазначивши, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17).

В апеляційній скарзі апелянт не навів жодних мотивів/обґрунтувань стосовно того, що було проявом саме протиправної бездіяльності державного виконавця, тобто які фактичні обставини свідчать про те, що невиконання згаданого судового рішення станом на певну календарну дату є результатом невжиття державним виконавцем заходів та/чи ухвалення рішень (і яких), які він в межах своїх повноважень був зобов`язаний вжити/ухвалити, але не зробив цього і що об`єктивно йому завадило.

Тому, на думку колегії суддів, констатація апелянтом факту невиконання судового рішення, не може бути достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку позивач просить суд зобов"язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виконати вимоги виконавчих листів.

Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача виконати вимоги виконавчих листів не передбачений законодавством, що свідчить про безпідставність вимог позивача про зобов`язання відповідача виконати вимоги виконавчих листів, оскільки відповідно статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У розумінні процесуального законодавства, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відтак обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав.

В даному випадку, щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №288/392/14-а судом встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов"язано Управління Пенсійного Фонду України в Попільнянському районі Житомирської області подати протягом місяця з дати прийняття даної постанови звіт про виконання постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 09 липня 2014 року у справі № 288/392/14-а.

Таким чином, виходячи з наведених процесуальних норм та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов"язання відповідача виконати вимоги виконавчих листів. Відповідно вимоги про стягнення за рахунок держави матеріальних збитків, дві мінімальні зарплати компенсації за завдану моральну шкоду та встановлення й зазначення в резолютивній частині судового рішення місячного строку для виконання судового рішення з дня його вступу в законну силу, також не підлягають до задоволення як похідні.

Що стосується вимоги апелянта щодо направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою законом підсудністю, оскільки оскаржуване позивачем рішення від 30 грудня 2020 року, прийнято, на його думку з порушенням правил підсудності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини першої, другої статті 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Частиною 1 статті 318 КАС України визначено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2020 року позивач звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними дії державного виконавця щодо зволікання з виконання вимог виконавчих листів, відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням виконавчих листів.

Тобто, в даному випадку позов заявлено фізичною особою до суб`єкта владних повноважень - з приводу визнання протиправними дії державного виконавця щодо зволікання з виконання вимог виконавчих листів, відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням виконавчих листів.

В зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , предметна юрисдикція адміністративних судів змінена.

Статтею 20 КАС України встановлено, розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, а саме:

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

2. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про визнання дій протиправними у даній справі належить до територіальної юрисдикції Окружного адміністративного суду, а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції правил підсудності, встановлених КАС України, колегія суддів вважає безпідставними.

З приводу клопотання апелянта щодо зазначення у постанові суду апеляційної інстанції доводів і мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, необхідно зауважити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1-3ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.