Рішення

від 24.12.2020 по справі 380/10399/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року справа №380/10399/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

представника позивача - Луціва О.М.

представника відповідача - Флис О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хандлопекс» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАНДЛОПЕКС (далі - Позивач) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Відповідач), у якому просило: визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00406 від 02.09.2020; визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/700070/2 від 02.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в серпні 2020 року на підставі Договору купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020 він придбав за кордоном (Республіка Польща) транспортний засіб марки FIAT, модель DUCATO, 2015 року випуску. Імпортований автомобіль було придбано за ціною 3 000, 00 євро і з урахуванням витрат на транспортування у розмірі 3 465, 00 грн його митна вартість склала 101 665, 20 грн. Незважаючи на те, що числові значення всіх складових митної вартості товару були підтверджені документами, які подавалися до митного оформлення, Відповідач відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю і прийняв оскаржувані рішення. Крім того, як вважає Позивач, митний орган, визначаючи скориговану митну вартість придбаного автомобіля в розмірі 34 460, 51 злотих, діяв всупереч вимогам статей 57 і 64 Митного кодексу України (далі - МК України) та застосував метод визначення митної вартості товарів, який не передбачено законом. Так, коригуючи заявлену декларантом митну вартість імпортованого транспортного засобу, Відповідач поклав в основу оскаржуваного рішення не раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, а обґрунтував його посиланням на цінову пропозицію щодо продажу подібного автомобіля, яка, проте, не є митною вартістю, тобто ціною, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням, зокрема, на те, що митна вартість товару, заявлена Позивачем, не має документального підтвердження. Так, на думку митного органу зведений кошторис витрат по доставці товару від 31.08.2020 № 31/08/20/3457, поданий до митного оформлення, не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже, не може підтверджувати числові значення складових митної вартості. Крім того, як зазначає Відповідач, пов`язаність покупця і продавця між собою могла вплинути на ціну товару. Окремо митний орган наголошує на тому, що Позивач не подав документів відповідно до умов, зазначених у частинах третій і четвертій статті 53 МК України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 25 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.12.2020 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.12.2020.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

У серпні 2020 року на підставі Договору купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020 Позивач придбав за кордоном (Республіка Польща) транспортний засіб марки FIAT, модель DUCATO, 2015 року випуску. Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 цього Договору та Акта прийому-передачі автомобіля від 28.08.2020 р. № 07/2020/3457 ціна імпортованого транспортного засобу склала 3 000, 00 євро. Експортером автомобіля є компанія HANDLOPEX, S. A., резидент Республіки Польща.

31.08.2020 з метою митного оформлення товару Позивач подав митному органу Митну декларацію № UA209180/2020/043621 із зазначенням митної вартості придбаного транспортного засобу в розмірі 101 665, 20 грн (у тому числі 3 465, 00 грн витрат на його перевезення), що становило в іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України 3 105, 86 євро.

Також Позивач надав Відповідачу копії наступних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару: 1) Договору купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020; 2) Акта прийому-передачі автомобіля від 28.08.2020 № 07/2020/3457; 3) Рахунка-фактури (інвойса) від 28.08.2020 № FX 2020/MAGG/000002; 4) Зведеного кошторису витрат по доставці товару від 31.08.2020 № 31/08/20/3457; 5) Митної декларації країни відправлення від 28.08.2020 № 20PL402010E0975099; 6) Підтвердження вивезення товару від 29.08.2020 № 20IE599-1812066; 7) Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.03.2019 № НОМЕР_1 ; 8) Сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 31.08.2020 № UA.005.56185-20; 9) фотографії.

В ході митного оформлення 31.08.2020 з посиланням на те, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, Відповідач на підставі частини третьої статті 53 МК України заявив Позивачу вимогу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Крім того, 01.09.2020 з посиланням на частину четверту статті 53 МК України Позивача було повідомлено про необхідність подання наступних додаткових документів: 1) виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунку ціни (калькуляції).

В порядку відповіді Позивач надіслав митному органу електронні копії Довідки про балансову вартість транспортного засобу за період з 01.01.2020 по 31.08.2020, фотографій у кількості 3 шт. та Листа від 01.09.2020 № 01/2020, в якому повідомив Відповідача про відсутність у нього інших документів і заявив, що поданих до митного оформлення документів достатньо та що вони містять всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару; просив здійснити митне оформлення придбаного транспортного засобу згідно з чинним законодавством України.

Відповідач, розглянувши Митну декларацію від 31.08.2020 № UA209180/2020/043621 та подані до митного оформлення документи, склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.09.2020 № UA209180/2020/00406 і Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2, яким скоригував митну вартість імпортованого автомобіля до 34 460, 51 злотих.

Позивач, вважаючи такі рішення митного органу протиправними, звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до частини другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

За правилом частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, ?? банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності ? інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, ? страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною шостою статті 53 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частиною першою і другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ? це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2, підставою для його прийняття стало те, що митна вартість товару, заявлена Позивачем, не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень складових митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліками і відповідно до умов, зазначених в частинах другій - четвертій статті 53 МК України.

Судом встановлено, що Позивач подав до митного оформлення Митну декларацію від 31.08.2020 № UA209180/2020/043621 із зазначенням ціни, яка підлягає сплаті за придбаний транспортний засіб, у розмірі 3 000, 00 євро. Така ціна засвідчується Договором купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020, Актом прийому-передачі автомобіля від 28.08.2020 № 07/2020/3457, Рахунком-фактурою (інвойсом) від 28.08.2020 № FX 2020/MAGG/000002, а також Платіжним дорученням в іноземній валюті від 07.10.2020. З урахуванням витрат на транспортування оцінюваного автомобіля у розмірі 3 465, 00 грн. його митна вартість становила 101 665, 20 грн. На підтвердження цих витрат Позивач подав до митного оформлення Зведений кошторис витрат по доставці товару від 31.08.2020 № 31/08/20/3457.

Митні органи мають право здійснювати контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товарів, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості може мати місце тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, що передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд у межах розгляду цієї справи враховує правові висновки Верховного Суду, викладені ним в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 і від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в митній декларації було заявлено умови поставки товару FCA відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, які не передбачають включення до ціни товару витрат на його транспортування. При цьому, на думку Відповідача, Зведений кошторис витрат по доставці товару від 31.08.2020 № 31/08/20/3457, який подавався до митного оформлення, не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не може підтверджувати вартість перевезення.

З такими доводами Відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

У частині десятій статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач імпортував транспортний засіб на умовах поставки FCA згідно з ІНКОТЕРМС-2010, які передбачають невключення до ціни товару витрат на його транспортування, а отже, такі витрати мають бути додані до митної вартості за правилами частини десятої статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам митного органу стосовно того, що поданий Позивачем до митного оформлення зведений кошторис витрат по доставці товару не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні та не може підтверджувати числове значення відповідних витрат, суд виходить з того, що МК України не визначає вид доказів, виключно якими має доводитися розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів (не вказує, що такими доказами можуть бути лише бухгалтерські та/або фінансові документи). Тому зведений кошторис витрат по доставці товару є допустимим доказом.

До того ж, вимагаючи в Позивача з посиланням на непідтвердження числових значень складових митної вартості товару надати додаткові документи (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями), Відповідач не вказав, що непідтвердженими є саме витрати на транспортування, і не зазначив, яким чином висновки про якісні та вартісні характеристики власне самого товару дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості числових значень витрат на його перевезення. Більше того, як випливає з тексту Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2, з приводу розміру витрат на транспортування Відповідач не мав жодних зауважень і погодився з їх сумою, яка станом на 02.09.2020 складала в іноземній валюті 460, 51 злотих.

Таким чином, Позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого транспортного засобу за ціною договору.

Також суд звертає увагу на те, що Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів визначив скориговану митну вартість придбаного автомобіля в розмірі 34 000, 00 злотих, ґрунтуючись на ціновій пропозиції щодо продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, подібної комплектації, розміщеній на веб-сайті www.otomoto.pl. При цьому з долучених до матеріалів справи роздруківок з вказаного веб-сайту випливає, що подібний транспортний засіб пропонувався до продажу в населеному пункті Шиманув Мазовецького воєводства Республіки Польща.

Згідно з пунктами 2 і 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому частиною першою статті 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга статті 64 МК України).

Згідно з частиною третьою статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

В постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Судом встановлено, що Відповідач, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2, відхилив можливість застосування наступних методів визначення митної вартості: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в митного органу і декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. При цьому в якості джерела інформації для визначення митної вартості Відповідач використав цінову пропозицію щодо продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, подібної комплектації, розміщену на веб-сайті www.otomoto.pl.

Отже, як вбачається із змісту рішення про коригування митної вартості товарів, Відповідач визначив числове значення скоригованої митної вартості імпортованого транспортного засобу всупереч умовам статей 57, 58 і 64 МК України, застосувавши метод визначення митної вартості товарів, не передбачений законом. Так, коригуючи заявлену декларантом митну вартість товару, митний орган поклав в основу оскаржуваного рішення не раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, а обґрунтував його посиланням на цінову пропозицію щодо продажу подібного транспортного засобу, яка, проте, не є митною вартістю, тобто ціною, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

При цьому Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2 не містить дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування, а Відповідач не долучив до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб за відповідною митною вартістю дійсно був ввезений на митну територію України.

Надаючи оцінку доводам Відповідача про те, що відповідно до відомостей, внесених декларантом до графи 9(а) Форми декларації митної вартості, продавець та покупець є пов`язаними між собою особами, а отже, у митного органу були підстави вважати, що такий взаємозв`язок міг вплинути на заявлену Позивачем митну вартість, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини дванадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За правилом частини тринадцятої статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина чотирнадцята статті 58 МК України).

Наведені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 53 МК України, які надають право митному органу вимагати подання додаткових документів лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У той же час, Відповідач не подав суду жодних доказів, які б підтверджували надання ним Позивачу своїх письмових обґрунтувань, що відносини між покупцем і продавцем вплинули на ціну товару.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на усе вищезазначене суд дійшов до висновку, що посилання Відповідача на те, що продавець та покупець є пов`язаними особами, а отже, у Відповідача були підстави вважати, що такий взаємозв`язок міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість, є безпідставними.

Таким чином, суд вважає, що Позивач подав до митного оформлення повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості придбаного транспортного засобу. Відповідач, своєю чергою, не підтвердив належними доказами відсутність у поданих Позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості Позивачем за основним методом не була спростована, а Відповідач не довів наявність належних підстав для коригування митної вартості імпортованого автомобіля.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.09.2020 № UA209180/2020/00406 і Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНДЛОПЕКС необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн, сплачений згідно з Платіжним дорученням від 06.11.2020 № 5610.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00406 від 02.09.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/700070/2 від 02.09.2020.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок її бюджетних асигнувань 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хандлопекс» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355-3, код ЄДРПОУ 37800770).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2020.

Суддя Р.М. Брильовський