Постанова

від 28.04.2021 по справі 380/10399/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10399/20 пров. № А/857/3414/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кушнерика М.П.

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.;

за участю секретаря судового засідання - Юник А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. в м.Львові, о 11 годині 01 хвилині, повний текст складено 30 грудня 2020 року, у справі № 380/10399/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" звернулося з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00406 від 02.09.2020; визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700070/2 від 02.09.2020.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що в серпні 2020 року на підставі договору купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020 ним було придбано за кордоном (Республіка Польща) транспортний засіб марки FIAT, модель DUCATO, 2015 року випуску за ціною 3 000, 00 євро і з урахуванням витрат на транспортування у розмірі 3 465,00 грн його митна вартість склала 101 665, 20 грн. Незважаючи на те, що числові значення всіх складових митної вартості товару були підтверджені документами, які подавалися до митного оформлення, відповідач відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю і прийняв оскаржувані рішення. Зазначає, що митний орган, визначаючи скориговану митну вартість придбаного автомобіля в розмірі 34 460, 51 злотих, діяв всупереч вимогам статей 57 і 64 Митного кодексу України (далі - МК України) та застосував метод визначення митної вартості товарів, який не передбачено законом. Так, коригуючи заявлену декларантом митну вартість імпортованого транспортного засобу, відповідач поклав в основу оскаржуваного рішення не раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, а обґрунтував його посиланням на цінову пропозицію щодо продажу подібного автомобіля, яка, проте, не є митною вартістю, тобто ціною, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00406 від 02.09.2020.

Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/700070/2 від 02.09.2020.

Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, з підстав помилкового застосування норм матеріального права та неповного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що поданий позивачем до митного оформлення зведений кошторис витрат по доставці товару суперечить ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 оскільки підписаний неналежною особою, а, відтак, не може бути допустимим доказом.

Покликається на те, що для можливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів, декларанту необхідно підтвердити таку складову митної вартості товарів як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, однак позивачем документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару не надавались.

Також, декларантом не надано жодних документів, які мали б за мету та гіпотетично могли б показати близькість заявленої митної вартості до однієї з зазначених у ч.18 ст. 58 МК України. Таким чином, основний метод визначення митної вартості був застосований декларантом неправомірно.

В підсумку зазначає, що під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків інформація, яка розміщена в мережі Інтернет, може бути використана митним органом як джерело довідкової інформації наряду з іншими доказами, наявними у його розпорядженні.

Відтак, вважає, що у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який просив задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, який просив залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у серпні 2020 року на підставі Договору купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020 позивач придбав за кордоном (Республіка Польща) транспортний засіб марки FIAT, модель DUCATO, 2015 року випуску. Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 цього договору та акта прийому-передачі автомобіля від 28.08.2020 № 07/2020/3457 ціна імпортованого транспортного засобу склала 3 000, 00 євро. Експортером автомобіля є компанія HANDLOPEX, S. A., резидент Республіки Польща.

31.08.2020 з метою митного оформлення товару позивач подав митному органу Митну декларацію № UA209180/2020/043621 із зазначенням митної вартості придбаного транспортного засобу в розмірі 101 665, 20 грн (у тому числі 3 465, 00 грн витрат на його перевезення), що становило в іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України 3 105, 86 євро.

В підтвердження заявленої митної вартості придбаного транспортного засобу позивачем було надано контролюючому органу копії наступних документів: 1) договір купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020; 2) акт прийому-передачі автомобіля від 28.08.2020 № 07/2020/3457; 3) рахунок-фактура (інвойс) від 28.08.2020 № FX 2020/MAGG/000002; 4) зведений кошторис витрат по доставці товару від 31.08.2020 №31/08/20/3457; 5) митну декларації країни відправлення від 28.08.2020 № 20PL402010E0975099; 6) підтвердження вивезення товару від 29.08.2020 № 20IE599-1812066; 7) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.03.2019 № НОМЕР_1 ; 8)сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 31.08.2020 № UA.005.56185-20; 9) фотографії.

В ході митного оформлення 31.08.2020 з посиланням на те, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відповідач на підставі частини третьої статті 53 МК України заявив позивачу вимогу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Крім того, 01.09.2020 з посиланням на частину 4 статті 53 МК України позивача було повідомлено про необхідність подання наступних додаткових документів: 1)виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунку ціни (калькуляції).

Позивачем на вимогу митного органу було надіслано електронні копії довідки про балансову вартість транспортного засобу за період з 01.01.2020 по 31.08.2020, фотографій у кількості 3 шт. та лист від 01.09.2020 № 01/2020, в якому він повідомив відповідача про відсутність у нього інших документів і заявив, що поданих до митного оформлення документів достатньо та що вони містять всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару; просив здійснити митне оформлення придбаного транспортного засобу згідно з чинним законодавством України.

Відповідач, розглянувши Митну декларацію від 31.08.2020 № UA209180/2020/043621 та подані до митного оформлення документи, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.09.2020 № UA209180/2020/00406 і рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2, яким скоригував митну вартість імпортованого автомобіля до 34 460, 51 злотих.

Вважаючи прийняті 02.09.2020 Галицькою митницею Держмитслужби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач з вернувся з позовом до суду про їх скасування.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач подав до митного оформлення повний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості придбаного транспортного засобу. Відповідач, своєю чергою, не підтвердив належними доказами відсутність у поданих позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом не була спростована, а відповідач не довів наявність належних підстав для коригування митної вартості імпортованого автомобіля, а відтак оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім цього, відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2 прийнято у зв`язку з тим, що митна вартість товару, заявлена позивачем, не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень складових митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліками і відповідно до умов, зазначених в частинах другій - четвертій статті 53 МК України.

Як встановлено, під час митного оформлення на підтвердження ціни імпортованого товару позивачем подано договір купівлі-продажу автомобілів від 28.08.2020 № 07/2020, акт прийому-передачі автомобіля від 28.08.2020 № 07/2020/3457, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2020 № FX 2020/MAGG/000002, а також платіжне доручення в іноземній валюті від 07.10.2020 (а. с. 8-11, 31). З урахуванням витрат на транспортування оцінюваного автомобіля у розмірі 3 465, 00 грн. його митна вартість становила 101 665, 20 грн. На підтвердження цих витрат позивач подав до митного оформлення Зведений кошторис витрат по доставці товару від 31.08.2020 № 31/08/20/3457 (а. с. 16).

З зазначеного слідує, що відповідач, здійснюючи контроль за правильністю обчислення позивачем митної вартості автомобіля, володів достатньою інформацією про вартість транспортного засобу, що був придбаний позивачем, оскільки вартість придбаного автомобіля в розмірі 3000 євро підтверджувалася вищевказаними документами.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Відносно покликань на те, що в митній декларації було заявлено умови поставки товару FCA відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, які не передбачають включення до ціни товару витрат на його транспортування, слід вказати, що ч. 10 ст. 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В даному випадку позивач імпортував транспортний засіб на умовах поставки FCA згідно з ІНКОТЕРМС-2010, які передбачають невключення до ціни товару витрат на його транспортування, а отже, такі витрати мають бути додані до митної вартості за правилами вищезазначеної норми.

Щодо доводів відповідача відносно того, що зведеного кошторису витрат по доставці товару від 31.08.2020 № 31/08/20/3457, який подавався до митного оформлення не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може підтверджувати вартість перевезення, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що МК України не визначає вид доказів, виключно якими має доводитися розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів (не вказує, що такими доказами можуть бути лише бухгалтерські та/або фінансові документи). Тому зведений кошторис витрат по доставці товару є допустимим доказом.

Поряд з цим, вимагаючи в позивача з посиланням на непідтвердження числових значень складових митної вартості товару надати додаткові документи (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями), відповідач не вказав, що непідтвердженими є саме витрати на транспортування, і не зазначив, яким чином висновки про якісні та вартісні характеристики власне самого товару дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості числових значень витрат на його перевезення.

Також, слід звернути увагу на те, що як видно з самого тексту рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 № UA209000/2020/700070/2, з приводу розміру витрат на транспортування відповідач не мав жодних зауважень і погодився з їх сумою, яка станом на 02.09.2020 складала в іноземній валюті 460, 51 злотих.

Водночас, що стосується наявної у митниці інформації щодо рівнів митної вартості товарів, подібних із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва, то суд зазначає, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам по собі не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, і лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Слід зазначити, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень.

В підтвердження своєї позиції відносно визначеної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойсу) від 28.08.2020 № FX 2020/MAGG/000002, в якому вказано вартість автомобіля в сумі 3000 Євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки FIAT, модель DUCATO, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 , бувший у використанні, робочий об`єм циліндрів - 2287 см3, та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 3000 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відтак, наведені митним органом в оскаржуваному рішенні відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини другої статті 55 МК України.

Відносно скоригованої контролюючим органом митної вартості придбаного автомобіля в розмірі 34 000, 00 злотих, яка ґрунтувалась на ціновій пропозиції щодо продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, подібної комплектації, розміщеній на веб-сайті www.otomoto.pl, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктами 2 і 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому частиною першою статті 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга статті 64 МК України).

Згідно з частиною третьою статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 №UA209000/2020/700070/2, митний орган відхилив можливість застосування наступних методів визначення митної вартості: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в митного органу і декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Однак, в якості джерела інформації для визначення митної вартості відповідач використав цінову пропозицію щодо продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, подібної комплектації, розміщену на веб-сайті www.otomoto.pl.

Отже, проаналізувавши встановлене колегія суддів констатує, що відповідачем було визначено числове значення скоригованої митної вартості імпортованого транспортного засобу всупереч умовам статей 57, 58 і 64 МК України, застосувавши метод визначення митної вартості товарів, не передбачений законом, оскільки коригуючи заявлену декларантом митну вартість товару, митний орган поклав в основу оскаржуваного рішення не раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, а обґрунтував його посиланням на цінову пропозицію щодо продажу подібного транспортного засобу, яка, проте, не є митною вартістю, тобто ціною, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2020 №UA209000/2020/700070/2 не містить дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування, а відповідач не долучив до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб за відповідною митною вартістю дійсно був ввезений на митну територію України.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що відповідно до відомостей, внесених декларантом до графи 9(а) Форми декларації митної вартості, продавець та покупець є пов`язаними між собою особами, а отже, у митного органу були підстави вважати, що такий взаємозв`язок міг вплинути на заявлену позивачем митну вартість, оскільки відповідачем під час розгляду справи не подано жодних доказів, які б підтверджували надання ним позивачу своїх письмових обґрунтувань, що відносини між покупцем і продавцем вплинули на ціну товару.

Так, у свої постанові від 26.11.2020 у справі № 826/2313/16 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем і покупцем вплинула на митну вартість задекларованих товарів, покладається на митний орган. У разі якщо митний орган не справляється з цим обов`язком, то слід вважати, що взаємовідносини, зазначені в ч 12 cт. 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак прийняті митним органом картка відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00406 від 02.09.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700070/2 від 02.09.2020 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №380/10399/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 11.05.21