Рішення

від 30.12.2020 по справі 420/10908/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10908/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларацій,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 05.10.2020 № UA500020/2020/00480, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2020 № UA500020/2020/0000135/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Мастерпласт Україна подано митну декларацію на поставлений товар, що надійшов за непрямим контрактом на адресу позивача на умовах CIF. Для підтвердження митної вартості товарів декларант надав документи, які підтверджують митну вартість товару, однак митним органом прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті МД, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, які є безпідставними та неправомірними. Позивач наголошує, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для відмови у митному оформленні товарів відповідно до ст. 54 МК України відсутні, у зв`язку із чим позивач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митних декларацій підлягають скасуванню. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом.

Ухвалою судді від 23.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

13.11.2020 до суду від Одеської митниці Держмитслужби до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - відповідно до умов поставки CIF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену в договорі ціну +10%, але в наданому до митного оформлення страховому документі сума не співпадає з сумою мінімального покриття (Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів). Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку якщо, упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком в Специфікаціях. Проте у наданих до митного оформлення документах (специфікації, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Одеською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням ум договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

04.12.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 26.06.2018 між фірмою MASTERPLAST International Kft та ТОВ Мастерпласт Україна укладений контракт № 15, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується забезпечити для покупця регулярні поставки різних будівельних матеріалів, які продавець реалізовує на даний момент та товари, які планує продавати у майбутньому на основі отриманих від покупця замовлень.

Відповідно до п.4.1 контракту поставка товару здійснюється поставленням з бази виробника, яку визначає продавець на умова CIF - Іллічівськ/Одеса або на умовах вказаних у специфікації на кожну окрему поставку товару. Згідно з п.11.1 даний контракт вступає в силу після його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022.

З огляду на матеріали справи, 02.10.2020 ТОВ Мастерпласт Україна до Одеської митниці Держмитслужби в митному режимі імпорт подано митну декларацію № UA500020/2020/229135 з метою митного оформлення товарів (сітка, скловолокна, виготовлена з ниток скловолокна неполотяного переплетення, просочених (покритих) полімерним матеріалом (поліефіруретаізоціанатами), в рулонах).

На виконання вимог ст. ст. 49, 53 МКУ разом із митною декларацією Товариством подано до Одеської митниці Держмитслужби документи, які підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, а саме: контракт № 15 від 26.06.2018; специфікація № 58 від 01.10.2020; інвойс № IN-EX20/01442 від 01.10.2020; пакувальний лист б/н від 13.08.2020; сертифікат походження товару № 20С4403А2434/01770 від 19.08.2020; рахунок фактура HUS1076549 від 01.10.2020; сертифікат страхування вантажу № 6428518017881 від 22.08.2020; інвойс виробника № YCJA202009-UK від 13.08.2020; зважувальний сертифікат до інвойсу № YCJA202009-UK від 13.08.2020; коносамент № 4369-0177-008.015 від 22.08.2020; копія митної декларації країни відправлення № 021720200000258781 від 15.08.2020.

У відповідь митний орган надіслав Товариству в електронному вигляді повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджуються вартість товару, посилаючись на розбіжність у наданих до митного оформлення документах.

Зокрема, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів із третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умом договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу листом від 05.10.2020 Товариством надано до Одеської митниці Держмитслужби письмові пояснення, а уповноваженою особою декларанта (ТОВ Віздом ) надано калькуляцію від 02.10.2020 до інвойсу № IN-EX20/01442.

Проте 05.10.2020 Товариство отримало рішення Одеської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 05.10.2020 № UA500020/2020/00480, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2020 № UA500020/2020/0000135/2, не погодившись із якими, звернулось за судовим захистом із даним позовом.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що у поданих документах містяться розбіжності, зокрема відповідно до умов поставки CIF продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену у договорі ціну +10%, але в наданому до митного оформлення страховому документів від 22.08.2020 № 19-С534.131-7 сума не співпадає з сумою мінімального покриття.

Крім того, згідно п. 5.2 зовнішньоекономічного договору від 26.06.2018 № 15 вартість упаковки входить у вартість товару на пакування та маркування включені у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає податкові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком в специфікаціях. Проте у наданих до митного оформлення документах специфікації до контракту від 01.10.2020 № 56 відсутня будь-яка інформація щодо включення / не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Декларантом не надано визначені ч. 3 ст. 53 МКУ витребувані документи, а також переклад українською мовою декларацію країни відправлення від 15.08.2020 № 021720200000258781, та листом повідомлено про відмову надати витребувані документи.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, в результаті чого встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить за ЕМД № EU500020/2020/229100 від 02.10.2020 - 1,5171 дол США / кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,116 дол США / кг нетто.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені картку відмови та рішення про коригування митної вартості необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги наведених норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що митний орган вважав, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

З приводу зауважень митного про те, що відповідно до умов поставки CIF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену в договорі ціну +10%, але в наданому до митного оформлення страховому документі від 22.08.2020 № 19-С534.131-7 сума не співпадає з сумою мінімального покриття, суд виходить з наступного.

У позовній заяві Товариством наголошено, що JIAXING YINGCAN TRADING CO.LTD продає імпортований товар MASTERPLAST International Kft за ціною 64 350 дол. США, що підтверджується комерційним інвойсом YCJA202009-UK від 13.08.2020.

З огляду на матеріали справи, поставка товару здійснювалась JIAXING YINGCAN TRADING CO.LTD на адресу MASTERPLAST International Kft на умовах FOB, згідно з Правилами ІНКОТЕРМС, що підтверджується комерційним інвойсом від 13.08.2020, митною декларацією країни відправлення від 15.08.2020.

Так, за умовами поставки FOB у продавця відсутні зобов`язання перед покупцем щодо укладення договору (контракту) страхування. Проте, продавець зобов`язаний на прохання, на ризик і за рахунок покупця надати покупцю інформацію, яка є у розпорядження продавця, необхідну покупцю для отримання страхування. Покупець не має жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення (контракту) страхування.

У поясненнях № 74 від 05.10.2020 (а.с.42), які надавались до митного органу позивачем вказано, що страхових поліс № 19-С534.131-7 від 22.08.2020 за домовленістю між KUHNE+NAGEL KFT, Угорщина та MASTERPLAST International Kft , Угорщина покриває 110% собівартості товару за інвойсом № YCJA202009-UK від 13.08.2020, виданий китайським виробником з додаванням вартості морського фрахту до морського порту Одеса, Україна.

Згідно з сертифікатом страхування вантажу № 6428518017881 від 22.08.2020 імпортований вантаж застрахований на суму 77 071,50 дол. США, з яких: 64 350 дол. США (ціна договору) + 5715 дол. США (вартість морського фрахту) *110/100.

Так, за умовами поставки CIF продавець укладає договір (контракт) страхування, який покриває ризик покупця щодо втрати або пошкодження товару від пункту відвантаження до принаймні пункту призначення товару.

Страхування повинне покривати, як мінімум, передбачену договором (контрактом) ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути здійснено у валюті договору (контракту) .

Таким чином, страхування покриває передбачену договором між JIAХІІNG YINGCAN TRADING CO.LTD та MASTERPLAST International Kft ціну +10%.

В свою чергу, між ТОВ Мастерпласт Україна (покупець) та MASTERPLAST International Kft (продавець) 26.06.2018 укладено контракт № 15, відповідно до п.2.1 якого продавець поставляє покупцю будівельні матеріали окремими партіями згідно специфікацій. Специфікація додається до кожної окремої партії товару. Ціна та торгова марка зазначається у специфікації на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п.4.1 контракту № 15 від 26.06.2018, укладеного між позивачем та MASTERPLAST International Kft поставка товару здійснюється з бази виробника, яку визначає продавець на умовах CIF - Іллічівськ/Одеса або на умовах вказаних у специфікації на кожну окрему поставку товару.

Як вбачається з додатку до вказаного контракту - специфікації № 58 від 01.10.2020 та з інвойсу IN-EX20/01442 від 01.10.2020, вартість імпортованого товару становить 73 080 доларів США, умови поставки CIF.

Таким чином, митне оформлення здійснювалось позивачем за непрямим контрактом з посередником MASTERPLAST International Kft.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що вартість імпортованого товару становить 73 080 доларів США включає в себе: 64 350 доларів США - ціна покупки згідно комерційного інвойсу; морський фрахт - 5715 доларів США; страхування від усіх ризиків - 124,68 євро (146,20 доларів США) та комісійний збір - 2868,80 доларів США.

Отже, зважаючи на визначені контрактом умови поставки CIF, всі витрати із страхування та транспортування враховані продавцем MASTERPLAST International Kft у вартості товару.

Щодо посилань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах (специфікації, інвойсі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2 контракту № 15 від 26.06.2018 вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається, та зазначається окремим рядком в специфікаціях.

З огляду на матеріли справи, у специфікації № 58 від 01.10.2020 до контракту № 15 від 26.06.2018, інформація щодо додаткових витрат MASTER PLAST International Kft на упаковку відсутня. Тобто, вартість упаковки за товар, що постачався вже включено у ціну товару та у продавця були відсутні додаткові витрати на упаковку.

Отже з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем жодним чином не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. Відтак, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, щодо посилань відповідача на те, що декларантом не подані усі необхідні документи, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Так, ненадання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості, про що зазначено Верховним Судом у справах № 804/16980/14, №815/2013/15.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Поряд із тим, наведені відповідачем у відзиві доводи (не визначені умови оплати фрахту; неподання під час митного оформлення специфікації та митної декларації країни відправлення; розбіжності в інвойсі та контракті) проти адміністративного позову не були покладені в основу оскаржуваних рішення про коригування та картки відмови, у зв`язку із чим суд відхиляє вказані посилання на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України.

За таких обставин, під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України , будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві представником позивач заявлено до стягнення з відповідачі понесені судові витрати в розмірі 25 696,54 грн, з яких 5162,44 - судовий збір, 15000 - витрати на правничу допомогу, 5534,10 - витрати на перекладачів.

При цьому представником зазначено, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України докази понесених витрат будуть подані в подальшому, однак на момент вирішення справи матеріалами справи підтверджується лише понесення позивачем судових витрат на сплату судового збору в сумі 5162,44 грн, які підлягають відшкодуванню. Отже решта доказів понесених судових витрат може бути подана позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна (Закарпатська область, се. Великі Лази, вул. Тельмана, 4-Б; ЄДРПОУ 33438138) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларацій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.10.2020 № UA500020/2020/00480, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2020 № UA500020/2020/0000135/2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпласт Україна судові витрати в розмірі 5162,44 грн (п`ять тисяч сто шістдесят дві гривні 44 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк