Рішення

від 24.12.2020 по справі 520/1537/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р. Справа № 520/1537/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

відповідача - Столбового М.І., третьої особи - Осипової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: комунальне підприємство "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" про визнання протиправним та скасування рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківської міської ради, третя особа: комунальне підприємство "ХАРКІВПАРКСЕРВІС", в якому просить суд:

1) визнати протиправним і скасувати рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16 жовтня 2019 року № 1745/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові :

- у частині доповнення пунктом 28 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові , який міститься в підпункті 1.2. пункту 1 оспорюваного рішення, згідно з текстом якого: пункт № 28, місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Раєвської, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 594, кількість місць для паркування транспортних засобів - 40, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка;

- у частині доповнення пунктом 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові , який міститься в підпункті 1.2. пункту 1 оспорюваного рішення, згідно з текстом якого: пункт № 44, місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 891, кількість місць для паркування транспортних засобів - 60, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка;

2) визнати протиправним і скасувати рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27 листопада 2019 року № 1817/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові у частині викладення в новій редакції пункту 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові , який міститься в підпункті 1.3. пункту 1 оспорюваного рішення, згідно з текстом якого: пункт № 44, місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 492,25, кількість місць для паркування транспортних засобів - 33, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки земельні ділянки по вул. Проспектній, ріг вул. Районної та по вул. Проспектній, ріг вул. Раєвської не мають ані визначених меж, ані кадастрових номерів, інформація про них відсутня на кадастровій карті, то відповідно вказані земельні ділянки не були сформовані як об`єкти права. Це свідчить про відсутність у Відповідача будь-яких прав щодо володіння, користування та розпорядження цими ділянками, у тому числі щодо передачі їх КП Харківпарксервіс для улаштування майданчиків для платного паркування. Також Позивач зазначає про порушення порядку погодження паспортів улаштування майданчиків для платного паркування при прийняті Відповідачем оскаржуваних рішень. Крім того, Позивач звертає увагу, що Відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не виконані вимоги пункту 8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342, зі змінами щодо присвоєння адрес майданчикам для паркування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року відкрито провадження по даній справі. Призначено підготовче засідання.

Представником відповідача 12.03.2020 надано відзив на позов, в якому відповідач проти вимог заявленого позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив щодо відсутності будь-яких порушень під час прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень, у тому числі земельного та податкового законодавства, не погодившись з позицією позивача щодо застосування до спірних правовідносин саме норм земельного законодавства щодо формування та виділення земельної ділянки, та навів обґрунтування неможливості застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 520/12022/17.

Третьою особою (КП Харківпарксервіс ) надано пояснення щодо позову, в яких зазначено, що у позивача відсутнє порушене право чи інтерес на момент звернення до суду, а спірні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та прохав у задоволені позову відмовити.

Позивачем подана відповідь на пояснення та відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача та третьої особи, викладених у відзиві на позов та поясненнях, заперечував, виклавши свої пояснення та аргументи щодо наведених пояснень.

Представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що Харківська міська рада, в рамках наданих повноважень, відповідно до вимог діючого законодавства прийняла рішення про організацію майданчиків для платного паркування автомобільного транспорту, відповідно до положень Податкового кодексу України затвердила перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

КП Харківпарксервіс надано науково-правовий висновок від 30.03.2020 № 126-01-439, підготовлений кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Ісаєвим А.М., щодо не розповсюдження норм Земельного кодексу України, що стосуються порядку формування земельної ділянки на відносини щодо відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок.

Позивачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи копії листа КП Харківпарксервіс від 13.05.2020 № 77 та копії листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 12.06.2020 № Р-1-3/447/180-20.08-30, що на його думку, спростовують твердження про те, що спірні майданчики для паркування належать до відведених.

Представником відповідача подані пояснення, в яких зазначено, що діюче законодавство не передбачає можливості подання позову в інтересах правопорядку . Вважає, що позивачем не доведено, що спірним рішенням порушені (будуть порушені) права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику. Зазначає також, що право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у ч. 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод особи, усунення перешкод у їх реалізації. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, надав докази реєстрації Службою містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради в базі містобудівного кадастру паспорту улаштування майданчика для платного паркування за адресою вул. Проспектна ріг вул. Раєвської.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, копії листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 04.11.2020 № 6855/0/605-20 та копії листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 26.10.2020 № 6629/0/605-20, що підтверджують розташування майданчиків для паркування у складі вулиці та підтверджують факт погодження Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради паспортів улаштування вказаних майданчиків для паркування.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на карантин встановлений у зв`язку з COVID-19 та необхідність надання пояснень по справі.

Судом у задоволені клопотання представника позивача відмовлено, з огляду на необґрунтованість та відсутність доказів неможливості прийняти участі у справі, наявність в матеріалах справи всіх передбачених статтею 159 КАС України заяв по суті справи, розгляд справи вирішено провести за відсутності позивача відповідно до положень п.2 ч.3 ст.205 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов та заперечень на відповідь на відзив у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивачем оскаржується рішення Харківської міської ради:

- від 16.10.2019 № 1745/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові (у частині доповнення пунктами 28 та 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові ).

- від 27.11.2019 № 1817/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові (у частині викладення в новій редакції пункту 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові ).

Згідно з вказаним рішенням від 16.10.2019 № 1745/19 перелік майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, на території м. Харкова, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, доповнено, зокрема, наступними майданчиками:

- місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Раєвської, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 594, кількість місць для паркування транспортних засобів - 40, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка (пункт № 28);

- місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 891, кількість місць для паркування транспортних засобів - 60, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка (пункт № 44);

Особою, яка уповноважена організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, визначено КП Харківпарксервіс .

В свою чергу рішенням від 27.11.2019 № 1817/19 вищевказаний пункт № 44, яким визначено майданчик для платного паркування по вул. Проспектній, ріг вул. Районної, викладено в новій редакції: місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 492,25, кількість місць для паркування транспортних засобів - 33, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка .

Оскаржувані рішення Харківської міської ради опубліковані у вільному публічному доступі, зокрема, в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради (https://doc.city.kharkov.ua).

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 по справі № 520/1537/2020, в газеті Харьковские Известия (випуск № 26 (161) від 05.03.2020 опубліковане оголошення про відкриття Харківським окружним адміністративним судом провадження у вказаній справі.

Вважаючи вищезазначені рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1745/19 та від 27.11.2019 № 1817/19, в частині доповнення переліку майданчиків для платного паркування майданчиками по вул. Проспектній, ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній, ріг вул. Районної, такими, що порушують його права та законні інтереси, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Чинне законодавство закріплює повноваження органів місцевого самоврядування щодо створення та організації діяльності майданчиків для паркування на території населених пунктів.

Так, відповідно до статті 21 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено підготовку та затвердження переліку спеціально відведення місць для транспортних засобів.

Відповідно до статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні

до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень про організацію громадських, вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.

Закон України Про благоустрій населених пунктів (стаття 10) до повноважень виконавчих органів територіальних громад відносить зокрема визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою.

В свою чергу, відповідно до статей 6, 7 Закону України Про дорожній рух ,

до компетенції відповідних рад відноситься прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

Крім того, Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, передбачено, що розміщення майданчиків для паркування здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС України (стаття 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, діяльність з паркування транспортних засобів регулюється зокрема Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Податковим кодексом України, Законом України Про благоустрій населених пунктів та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 16 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів згідно статті 18 Закону України Про автомобільні дороги є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів (п. 7. Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342).

Згідно з підпунктом 14.1.104 пункту 14.1 статті 14 ПК України, майданчики для платного паркування - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Таким чином, Податковий кодекс України не оперує терміном земельна ділянка ,

а вживає словосполучення площа території (землі) .

Крім того, відповідно до Правил паркування транспортних засобів у м. Харкові, затверджених рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 588/11, зі змінами, майданчики для платного паркування (спеціальні земельні ділянки, відведені для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару, а також поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил, Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001;

Водночас, Земельний кодекс України не містить і не визначає поняття спеціальна земельна ділянка для паркування транспортних засобів .

Норми Земельного кодексу України, зокрема щодо порядку формування земельної ділянки, не розповсюджуються на відносини щодо організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком органу місцевого самоврядування, зокрема в частині відведених майданчиків для паркування.

Крім того, спеціальні нормативно-правові акти у сфері паркування також не містять вимог щодо формування земельних ділянок при визначені майданчиків для паркування.

Таким чином, з урахуванням науково-правового висновку від 30.03.2020 № 126-01-439 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, суд дійшов висновку, що при визначенні (встановленні) майданчиків для платного паркування,

які є складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, земельні ділянки окремо відповідно до норм Земельного кодексу України (ст. 79-1) не повинні формуватися.

Згідно з листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 26.10.2020 № 6629/0/605-20 судом встановлено, що відповідно до Генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1023/13, який є основним видом містобудівної документації, зазначені майданчики розташовано в межах червоних ліній магістральних вулиць.

З урахуванням листа комунального підприємства Харківпарксервіс від 13.05.2020 № 77 та дослідження матеріалів справи, зокрема, паспортів улаштування майданчиків для платного паркування, судом встановлено, що майданчики для платного паркування за адресами: вул. Проспектна ріг вул. Раєвської та вул. Проспектна ріг вул Районної є відведеними майданчиками для платного паркування.

Таким чином, оскільки зазначені майданчики для платного паркування, є складовими магістральних вулиць населеного пункту та об`єктами благоустрою, окреме формування земельних ділянок відповідно до норм Земельного кодексу України чинним законодавством не вимагається.

Водночас, суд критично ставиться до намагань позивача ототожнити майданчики для платного паркування і автостоянки, які є окремими об`єктами правового регулювання, правовий режим яких визначається самостійними нормативно-правовими актами з використанням різних правових механізмів.

Згідно з підпунктом 14.1.229 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.

Під автостоянкою, відповідно до Правил зберігання транспортних засобів

на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996, розуміються місця для зберігання транспортних засобів, що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам послуг із зберігання транспортних засобів на автостоянках.

Між тим відповідно до Правил паркування транспортних засобів, ці Правила не регулюють питання організації та порядку надання послуг із зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів та причепів), що належать громадянам та юридичним особам.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані рішення Харківської міської ради не стосуються передачі земельних ділянок у власність чи користування в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України, а вносять зміни лише до переліку майданчиків для паркування транспортних засобів, які є об`єктами благоустрою, норми Земельного кодексу України щодо розпорядження землями комунальної власності та порядку формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав до даних правовідносин не застосовуються.

Крім того, суд вважає помилковим посилання Позивача на правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 щодо необхідності формування земельної ділянки, оскільки у даній справі позивач просила визнати протиправним (незаконним) та нечинним рішення в частині доповнення пунктом № 109 за Київським районом Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки) , затвердженого згідно з додатком № 2, який міститься в підпункті 1.2 пункту 1 оскарженого рішення, текстом Київський район, пункт № 109, місцезнаходження спеціальної земельної ділянки АДРЕСА_6 , кількість місць для паркування (одиниць) 64, займана площа 913 кв. м, технічне облаштування - облаштоване . Предметом спору в цій справі є законність рішення органу місцевого самоврядування саме про відведення земельної ділянки комунальної власності для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (автостоянки ), а не визначення земельної ділянки для забезпечення паркування (майданчики для паркування).

Водночас, суд погоджується з поясненнями представника Відповідача, що аргументи Позивача стосовно необхідності присвоєння адрес земельним ділянкам, на яких розміщені відповідні майданчики для паркування, є похідними від доводів Позивача щодо необхідності формування таких ділянок як об`єктів цивільних прав, стосовно чого судом вже висловлена правова позиція.

Крім того, на час ухвалення оскаржуваних рішень, відносини щодо присвоєння адрес в місті Харкові, процедури та правила їх присвоєння унормовані Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 та Порядком присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 06.07.2011 № 325/11, зі змінами.

Згідно з зазначеними нормативно-правовими актами присвоєння адрес можливо виключно об`єктам нерухомого майна та об`єктам будівництва. Присвоєння адрес майданчикам для паркування або іншим об`єктам благоустрою чинним законодавством не передбачено.

До того ж, земельні ділянки включені до Переліку об`єктів будівництва та об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.06.2019 № 137.

Також, в позовній заяві позивач стверджує, що Відповідачем при прийняті оскаржуваних рішень допущені порушення порядку погодження паспортів улаштування майданчиків для платного паркування у зв`язку з чим такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом з цього приводу зазначається наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Правил паркування транспортних засобів у м. Харкові, затверджених рішенням Харківської міської ради

від 23.12.2011 № 588/11, зі змінами, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів в межах та поза межами проїзної частини вулиць, доріг або тротуарів міста Харкова, до заяви оператор або уповноваженої особа оператора з пропозицією про розгляд питання щодо можливості улаштування (облаштування або розміщення) майданчику для платного паркування додається паспорт улаштування майданчику для платного паркування.

Відповідно до листа КП Харківпарксервіс № 91 від 27.08.2019 з метою розвитку об`єктів інфраструктури міста, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади міста зазначене підприємство звернулось до Харківського міського голови з проханням розглянути питання щодо можливості розміщення майданчиків для платного паркування зокрема, за адресами: вул. Проспектна, ріг вул. Раєвської; вул. Проспектна, ріг вул. Районної, додавши до вказаного листа паспорти улаштування майданчиків.

Згідно з статутом КП Харківпарксервіс , метою діяльності підприємства є забезпечення розвитку об`єктів транспортної інфраструктури міста із застосуванням новітніх технологій, підвищення рівня безпеки дорожнього руху, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади м. Харкова, збільшення надходжень до бюджету міста Харкова за рахунок збору за паркування транспортних засобів. Предметом діяльності підприємства є, зокрема: здійснення за рішенням Харківської міської ради організації та проведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчик для платного паркування; забезпечення сплати до бюджету збору за місця для паркування транспортних засобів.

Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, визначена необхідність погодженням розміщення майданчиків для паркування з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Водночас, Правилами паркування транспортних засобів у м. Харкові, передбачено погодження улаштування майданчику для платного паркування з власниками комунікацій та балансоутримувачами інженерних мереж (у разі необхідності), а також з Державтоінспекцією МВС та Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин, після чого передбачена реєстрація паспорта в базі містобудівного кадастру.

Зазначені акти не визначають на якому етапі необхідно здійснювати відповідне погодження та реєстрацію в базі містобудівного кадастру та не встановлюють заборони на прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення майданчиків для паркування.

В матеріалах наявні докази реєстрації Службою містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради паспорту улаштування майданчика для платного паркування за адресою вул. Проспектна ріг вул. Раєвської.

Водночас, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 Про містобудівний кадастр реєстрація документа в містобудівному кадастрі - дія, у результаті здійснення якої документ або його частина включається в інформаційні ресурси містобудівного кадастру, а містобудівні регламенти, що реєструються та зберігаються в ньому, здобувають статус обов`язкових для дотримання усіма учасниками містобудівної діяльності, власниками та користувачами земельних ділянок і власниками розташованих на них об`єктів нерухомості.

Таким чином реєстрація паспортів улаштування майданчиків для платного паркування в містобудівному кадастрі є лише дією щодо включення їх в інформаційні ресурси містобудівного кадастру, та не є посвідченням відповідності розміщення майданчиків для паркування вимогам нормативно-правових актів, що є регулюючими у відповідній сфері.

Крім, того в ході судового розгляду не встановлено невідповідності намірів улаштування майданчиків для платного паркування вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам. Водночас, встановлена наявність погоджень паспортів улаштування майданчику для платного паркування, що є доказом відповідності розташування майданчиків для платного паркування вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам та зазначеним Правилам.

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 04.11.2020 № 6855/0/605-20 встановлено, що паспорти улаштування майданчиків для платного паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної погоджено, за умови дотримання вимог ДБН Б.2.2-12:2019.

Згідно з листом АТ Харківобленерго від 19.12.2019 № 02-53В/03-14116 вказаним товариством погоджено надані паспорти улаштування майданчиків для платного паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної.

Схеми організації дорожнього руху, що є складовими паспортів улаштування майданчиків для платного паркування по вул. Проспектній, ріг вул. Раєвської

та по вул. Проспектній ріг вул. Районної були погоджені 30.10.2019 Управлінням патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Вказані паспорти погоджені комунальним підприємством Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації , що визнається самим Позивачем у позовній заяві та зазначено у таких паспортах.

Таким чином, оскаржувані рішення Харківської міської ради прийняті у межах наданих законодавством України повноважень, в інтересах територіальної громади міста Харкова з метою розвитку об`єктів інфраструктури міста, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади міста. Розміщення майданчиків для паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної не суперечать вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам.

Згідно з принципом належного урядування ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення органу місцевого самоврядування прийняте ним у межах повноважень з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до порушення чиїх-небудь прав, з одних лише формальних міркувань.

Крім того, частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обґрунтуванням своїх порушених прав та законних інтересів позивач в поданому позові зазначає, що у нього оскаржуване рішення впливає на права та інтереси Позивача як члена територіальної громади міста Харкова, інтерес Позивача полягає у забезпеченні дотримання Відповідачем як органом місцевого самоврядування права Позивача на належне місцеве самоврядування, тобто на виконання Харківською міською радою своїх повноважень у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені законом та рішенням самої Харківської міської ради.

Оцінюючи обґрунтованість поданого позову суд виходить з наступного.

Положеннями статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 5 КАС України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Конституційний Суд України у рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011, зокрема, зазначив: Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист .

Тобто, Конституційний Суд України визначив залежність виникнення права особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, виключно із існуванням порушення, створенням перешкод для реалізації конкретних прав і свобод такої особи. Наведене підтверджується також положеннями частин третьої-п`ятої статті 55 Конституції України, у яких чітко вказано про захист своїх прав і свобод.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №800/587/17.

При цьому, позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як член територіальної громади міста Харкова.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження

№ К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її );

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.

Доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.

Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення прийняттям оскаржуваних рішень будь-яких прав Позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 264, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, адреса: майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003), третя особа: комунальне підприємство "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 37999303, адреса: 61003, м. Харків, пров. Соборний, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішень в частині - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 30 грудня 2020 року.

Суддя О.В.Шевченко