ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 р.Справа № 520/1537/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: П`янової Я.В. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.
представника позивача - Денисенко І.І.
представника відповідача - Столбового М.І.
представника третьої особи - Осипової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі № 520/1537/2020
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "ХАРКІВПАРКСЕРВІС"
про визнання протиправним та скасування рішень в частині,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради (надалі також - відповідач, ХМР), третя особа: комунальне підприємство "ХАРКІВПАРКСЕРВІС", в якому просив суд:
1) визнати протиправним і скасувати рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16 жовтня 2019 року № 1745/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові :
- у частині доповнення пунктом 28 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові , який міститься в підпункті 1.2. пункту 1 оспорюваного рішення, згідно з текстом якого: пункт № 28, місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Раєвської, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 594, кількість місць для паркування транспортних засобів - 40, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка;
- у частині доповнення пунктом 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові , який міститься в підпункті 1.2. пункту 1 оспорюваного рішення, згідно з текстом якого: пункт № 44, місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 891, кількість місць для паркування транспортних засобів - 60, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка;
2) визнати протиправним і скасувати рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27 листопада 2019 року № 1817/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові у частині викладення в новій редакції пункту 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові , який міститься в підпункті 1.3. пункту 1 оспорюваного рішення, згідно з текстом якого: пункт № 44, місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 492,25, кількість місць для паркування транспортних засобів - 33, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, адреса: майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003), третя особа: комунальне підприємство "ХАРКІВПАРКСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 37999303, адреса: 61003, м. Харків, пров. Соборний, буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішень в частині - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що несформована належним чином земельна ділянка не може бути об`єктом оподаткування, оскільки як об`єкту земельних правовідносин відповідно до частини 3 статті 2 ЗК України її не існує. Оскільки земельні ділянки по вул. Проспектній, ріг вул. Районної, та по вул. Проспектній, ріг вул. Раєвської не мають ані визначених меж, ані кадастрових номерів, інформація про них відсутня на Публічній кадастровій карті, то відповідно вказані земельні ділянки не були сформовані як об`єкти права. Це свідчить про відсутність у відповідача будь-яких прав щодо володіння, користування та розпорядження цими ділянками, у тому числі щодо передачі їх КП Харківпарксервіс для улаштування майданчиків для платного паркування. До того ж, із положень статей 116 та 123 ЗК України випливає, що права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виникають за рішенням органів місцевого самоврядування в установленому цим Кодексом порядку. При цьому в розумінні наведених норм ЗК України рішення про передачу у користування земельної ділянки із земель комунальної власності має здійснюватися за проектом землеустрою щодо її відведення. Таким чином, твердження відповідача про те, що КП Харківпарксервіс не повинен бути землекористувачем земельних ділянок, які спеціально відводяться під місця для платного паркування рішенням Харківської міської ради, з якими фактично погодився суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, спростовується положеннями статей 116,123 ЗК України. В тому ж порядку, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були фактично проігноровані доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку присвоєння адреси земельним ділянкам як похідних вимог. Вважає, що у суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були достатні підстави вважати, що відповідачем при прийнятті оспорюваних рішень не було дотримано вимог пункту 8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342, який передбачає, що розміщення майданчиків для паркування здійснюється органами місцевого самоврядування за окремими адресами, що, в свою чергу, також є підставою для скасування оскаржуваних рішень. До того ж, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення взагалі були залишені доводи позивача щодо того факту, що спірні майданчики для паркування є в контексті спеціальної норми закону спеціально обладнаними майданчиками для паркування, які та розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги, тротуару. Окрім зазначеного позивач посилається на те, що при прийняття оскаржуваних рішень відповідачем порушено встановлений порядок погодження паспортів улаштування майданчиків для платного паркування, що не було взято до уваги судом першої інстанції.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Третьою особою (КП Харківпарксервіс ) подано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому, посилається на те, що у позивача відсутнє порушене право чи інтерес на момент звернення до суду, а спірні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вказує, що оскаржувані позивачем рішення жодним чином не стосуються питань розпорядження землями територіальної громади міста, наслідком прийняття ХМР спірних рішень не є передача земельних ділянок підприємству.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що Харківською міською радою прийнято рішення від 16.10.2019 № 1745/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові (у частині доповнення пунктами 28 та 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові ).
Згідно з вказаним рішенням від 16.10.2019 № 1745/19 перелік майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, на території м. Харкова, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, доповнено, зокрема, наступними майданчиками:
- місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Раєвської, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 594, кількість місць для паркування транспортних засобів - 40, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка (пункт № 28);
- місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 891, кількість місць для паркування транспортних засобів - 60, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка (пункт № 44);
Особою, яка уповноважена організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, визначено КП Харківпарксервіс .
Крім того, Харківською міською радою прийнято рішення від 27.11.2019 № 1817/19 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові (у частині викладення в новій редакції пункту 44 Переліку майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Харкова, затвердженого згідно з додатком 3 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові ).
Зазначеним рішенням вищевказаний пункт № 44, яким визначено майданчик для платного паркування по вул. Проспектній, ріг вул. Районної, викладено в новій редакції: місцезнаходження майданчика для платного паркування (спеціальної земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - вул. Проспектна, ріг вул. Районної, площа земельної ділянки, яка відведена для паркування, кв. м - 492,25, кількість місць для паркування транспортних засобів - 33, технічне облаштування - дорожні знаки, розмітка .
Оскаржувані рішення Харківської міської ради опубліковані у вільному публічному доступі, зокрема, в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради (https://doc.city.kharkov.ua).
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 по справі № 520/1537/2020, в газеті Харьковские Известия (випуск № 26 (161) від 05.03.2020 опубліковане оголошення про відкриття Харківським окружним адміністративним судом провадження у вказаній справі.
Вважаючи вищезазначені рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 № 1745/19 та від 27.11.2019 № 1817/19, в частині доповнення переліку майданчиків для платного паркування майданчиками по вул. Проспектній, ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній, ріг вул. Районної, такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення Харківської міської ради прийняті у межах наданих законодавством України повноважень, в інтересах територіальної громади міста Харкова з метою розвитку об`єктів інфраструктури міста, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади міста. Розміщення майданчиків для паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної не суперечать вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Чинне законодавство закріплює повноваження органів місцевого самоврядування щодо створення та організації діяльності майданчиків для паркування на території населених пунктів.
Відповідно до статті 21 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено підготовку та затвердження переліку спеціально відведення місць для транспортних засобів.
Відповідно до статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень про організацію громадських, вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.
Закон України Про благоустрій населених пунктів (стаття 10) до повноважень виконавчих органів територіальних громад відносить, зокрема, визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою.
В свою чергу, відповідно до статей 6, 7 Закону України Про дорожній рух , до компетенції відповідних рад відноситься прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
Крім того, Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, передбачено, що розміщення майданчиків для паркування здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС України (стаття 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, діяльність з паркування транспортних засобів регулюється, зокрема, Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Податковим кодексом України, Законом України Про благоустрій населених пунктів та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 16 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів згідно статті 18 Закону України Про автомобільні дороги є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів (п. 7. Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342).
Згідно з підпунктом 14.1.104 пункту 14.1 статті 14 ПК України, майданчики для платного паркування - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.
Відповідно до Правил паркування транспортних засобів у м. Харкові, затверджених рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 588/11, зі змінами, майданчики для платного паркування (спеціальні земельні ділянки, відведені для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів) - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару, а також поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил, Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Водночас, Земельний кодекс України не містить і не визначає поняття спеціальна земельна ділянка для паркування транспортних засобів .
Норми Земельного кодексу України, зокрема щодо порядку формування земельної ділянки, не розповсюджуються на відносини щодо організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком органу місцевого самоврядування, зокрема в частині відведених майданчиків для паркування.
Крім того, спеціальні нормативно-правові акти у сфері паркування також не містять вимог щодо формування земельних ділянок при визначені майданчиків для паркування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні (встановленні) майданчиків для платного паркування, які є складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, земельні ділянки окремо відповідно до норм Земельного кодексу України (ст. 79-1) не повинні формуватися.
Згідно з листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 26.10.2020 № 6629/0/605-20 судом встановлено, що відповідно до Генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1023/13, який є основним видом містобудівної документації, зазначені майданчики розташовано в межах червоних ліній магістральних вулиць.
З урахуванням листа комунального підприємства Харківпарксервіс від 13.05.2020 № 77 та дослідження матеріалів справи, зокрема, паспортів улаштування майданчиків для платного паркування, судом встановлено, що майданчики для платного паркування за адресами: вул. Проспектна ріг вул. Раєвської та вул. Проспектна ріг вул Районної є відведеними майданчиками для платного паркування.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що зазначені майданчики для платного паркування, є складовими магістральних вулиць населеного пункту та об`єктами благоустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що окреме формування земельних ділянок відповідно до норм Земельного кодексу України чинним законодавством не вимагається.
Варто зазначити, що позивач помилково ототожнює майданчики для платного паркування і автостоянки, які є окремими об`єктами правового регулювання, правовий режим яких визначається самостійними нормативно-правовими актами з використанням різних правових механізмів.
Згідно з підпунктом 14.1.229 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.
Під автостоянкою, відповідно до Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996, розуміються місця для зберігання транспортних засобів, що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам послуг із зберігання транспортних засобів на автостоянках.
Між тим відповідно до Правил паркування транспортних засобів, ці Правила не регулюють питання організації та порядку надання послуг із зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів та причепів), що належать громадянам та юридичним особам.
Таким чином, враховуючи, що оскаржувані рішення Харківської міської ради не стосуються передачі земельних ділянок у власність чи користування в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України, а вносять зміни лише до переліку майданчиків для паркування транспортних засобів, які є об`єктами благоустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми Земельного кодексу України щодо розпорядження землями комунальної власності та порядку формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав до даних правовідносин не застосовуються.
Посилання позивача на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 щодо необхідності формування земельної ділянки є помилковими, оскільки у даній справі позивач просила визнати протиправним (незаконним) та нечинним рішення в частині доповнення пунктом № 109 за Київським районом Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки) , затвердженого згідно з додатком № 2, який міститься в підпункті 1.2 пункту 1 оскарженого рішення, текстом Київський район, пункт № 109, місцезнаходження спеціальної земельної ділянки АДРЕСА_6 , кількість місць для паркування (одиниць) 64, займана площа 913 кв. м, технічне облаштування - облаштоване . Предметом спору в цій справі є законність рішення органу місцевого самоврядування саме про відведення земельної ділянки комунальної власності для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (автостоянки), а не визначення земельної ділянки для забезпечення паркування (майданчики для паркування).
З приводу доводів позивача стосовно необхідності присвоєння адрес земельним ділянкам, на яких розміщені відповідні майданчики для паркування суд зазначає, що на час ухвалення оскаржуваних рішень, відносини щодо присвоєння адрес в місті Харкові, процедури та правила їх присвоєння унормовані Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 та Порядком присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 06.07.2011 № 325/11, зі змінами.
Згідно з зазначеними нормативно-правовими актами присвоєння адрес можливо виключно об`єктам нерухомого майна та об`єктам будівництва. Присвоєння адрес майданчикам для паркування або іншим об`єктам благоустрою чинним законодавством не передбачено.
До того ж, земельні ділянки включені до Переліку об`єктів будівництва та об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.06.2019 № 137.
Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем при прийняті оскаржуваних рішень допущені порушення порядку погодження паспортів улаштування майданчиків для платного паркування суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Правил паркування транспортних засобів у м. Харкові, затверджених рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 588/11, зі змінами, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів в межах та поза межами проїзної частини вулиць, доріг або тротуарів міста Харкова, до заяви оператор або уповноваженої особа оператора з пропозицією про розгляд питання щодо можливості улаштування (облаштування або розміщення) майданчику для платного паркування додається паспорт улаштування майданчику для платного паркування.
Відповідно до листа КП Харківпарксервіс № 91 від 27.08.2019 з метою розвитку об`єктів інфраструктури міста, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади міста зазначене підприємство звернулось до Харківського міського голови з проханням розглянути питання щодо можливості розміщення майданчиків для платного паркування зокрема, за адресами: вул. Проспектна, ріг вул. Раєвської; вул. Проспектна, ріг вул. Районної, додавши до вказаного листа паспорти улаштування майданчиків.
Згідно зі статутом КП Харківпарксервіс , метою діяльності підприємства є забезпечення розвитку об`єктів транспортної інфраструктури міста із застосуванням новітніх технологій, підвищення рівня безпеки дорожнього руху, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади м. Харкова, збільшення надходжень до бюджету міста Харкова за рахунок збору за паркування транспортних засобів. Предметом діяльності підприємства є, зокрема: здійснення за рішенням Харківської міської ради організації та проведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчик для платного паркування; забезпечення сплати до бюджету збору за місця для паркування транспортних засобів.
Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, визначена необхідність погодження розміщення майданчиків для паркування з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Водночас, Правилами паркування транспортних засобів у м. Харкові, передбачено погодження улаштування майданчику для платного паркування з власниками комунікацій та балансоутримувачами інженерних мереж (у разі необхідності), а також з Державтоінспекцією МВС та Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин, після чого передбачена реєстрація паспорта в базі містобудівного кадастру.
Зазначені акти не визначають на якому етапі необхідно здійснювати відповідне погодження та реєстрацію в базі містобудівного кадастру та не встановлюють заборони на прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення майданчиків для паркування.
В матеріалах наявні докази реєстрації Службою містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради паспорту улаштування майданчика для платного паркування за адресою вул. Проспектна ріг вул. Раєвської.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 Про містобудівний кадастр реєстрація документа в містобудівному кадастрі - дія, у результаті здійснення якої документ або його частина включається в інформаційні ресурси містобудівного кадастру, а містобудівні регламенти, що реєструються та зберігаються в ньому, здобувають статус обов`язкових для дотримання усіма учасниками містобудівної діяльності, власниками та користувачами земельних ділянок і власниками розташованих на них об`єктів нерухомості.
Таким чином, реєстрація паспортів улаштування майданчиків для платного паркування в містобудівному кадастрі є лише дією щодо включення їх в інформаційні ресурси містобудівного кадастру, та не є посвідченням відповідності розміщення майданчиків для паркування вимогам нормативно-правових актів, що є регулюючими у відповідній сфері.
Крім, того в ході судового розгляду не встановлено невідповідності намірів улаштування майданчиків для платного паркування вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам. Водночас, встановлена наявність погоджень паспортів улаштування майданчику для платного паркування, що є доказом відповідності розташування майданчиків для платного паркування вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам та зазначеним Правилам.
Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 04.11.2020 № 6855/0/605-20 встановлено, що паспорти улаштування майданчиків для платного паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної погоджено, за умови дотримання вимог ДБН Б.2.2-12:2019.
Згідно з листом АТ Харківобленерго від 19.12.2019 № 02-53В/03-14116 вказаним товариством погоджено надані паспорти улаштування майданчиків для платного паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної.
Схеми організації дорожнього руху, що є складовими паспортів улаштування майданчиків для платного паркування по вул. Проспектній, ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної були погоджені 30.10.2019 Управлінням патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Вказані паспорти погоджені комунальним підприємством Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації , що визнається самим позивачем у позовній заяві та зазначено у таких паспортах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення Харківської міської ради прийняті у межах наданих законодавством України повноважень, в інтересах територіальної громади міста Харкова з метою розвитку об`єктів інфраструктури міста, ефективного використання земельних ресурсів територіальної громади міста. Розміщення майданчиків для паркування по вул. Проспектній ріг вул. Раєвської та по вул. Проспектній ріг вул. Районної не суперечать вимогам законодавства, державних будівельних норм, стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні, іншим нормативним документам.
Крім того, частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді цієї справи повинен перевірити, чи прийняті рішення та вчинені дії: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003).
Відповідно до частини другої статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 800/587/17.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Варто зазначити, що порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під час розгляду справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 815/938/17.
Обґрунтуванням своїх порушених прав та законних інтересів позивач зазначає, що оскаржувані рішення впливають на права та інтереси позивача як члена територіальної громади міста Харкова, що інтерес позивача полягає у забезпеченні дотримання відповідачем як органом місцевого самоврядування права позивача на належне місцеве самоврядування, тобто на виконання Харківською міською радою своїх повноважень у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені законом та рішенням самої Харківської міської ради.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи позивача, оскільки доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення прийняттям оскаржуваних рішень будь-яких прав позивача, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у суду відсутні.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи
Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року по справі № 520/1537/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Я.В. П`янова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 31.05.2021 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.05.2021 |
Оприлюднено | 01.06.2021 |
Номер документу | 97276277 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Жигилій С.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні