Ухвала

від 21.12.2020 по справі 359/9501/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 4-с/359/56/2020

Справа № 359/9501/20

У Х В А Л А

Іменем України

" 21" грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича щодо арешту банківських рахунків із виплати заробітної плати -

встановив:

01.12.2020 до Бориспільського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_1 ,за змістом якої він просить суд :

- поновити йому строк на оскарження постанови № 61360 від 21.02.2020 року, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича;

- визнати постанову про арешт коштів боржника ВП № 61360 від 21.02.2020 року, приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 - заробітна плата - протиправною та скасувати її;

- зобов`язати приватного виконавця Телявського А.М. скасувати постанову ВП № 61360 від 21.02.2020 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 - заробітна плата, що належить заявнику ОСОБА_1

- зобов`язати приватного виконавця Телявського А.М. винести постанову про зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль МФ0300335 картковий рахунок № НОМЕР_1 - заробітна плата, що належить заявнику ОСОБА_1 (а.с.1-4).

В обґрунтування скарги зазначив, що 21.02.2020 року постановою про арешт коштів боржника ВП № 61360, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем, при примусовому виконанні рішення № 2-949/11 Бориспільського міськрайонного суду Київської області було накладено арешт на його грошові кошти, що знаходяться на рахунках:

- Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України МФО 322669 рахунок № НОМЕР_2 ; рахунок № НОМЕР_3 ;

- Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль МФО 322904 рахунок № НОМЕР_1 .

Зазначає, що ніяких повідомлень або документів від приватного виконавця він не отримував.

07.09.2020 року на його вимогу ПАТ Райффайзен Банк Аваль надав заявнику ксерокопію постанови про арешт коштів боржника. Вважає, що приватний виконавець Телявський А.М. протиправно постановою про арешт коштів боржника від 21.02.2020 року ВП № 61360, звернув стягнення боргу на всю його заробітну плату, соціальну допомогу на малолітніх дітей та на аліменти.

Як стверджує заявник, порушено його право на отримання заробітної плати та соціальних виплат, що гарантується Конституцією України. Звертаю увагу суду, що він є одиноким батьком п`яти неповнолітніх дітей, які проживають з ним, та перебувають на його утриманні. Він маю посвідчення Батько багатодітної сім`ї серії НОМЕР_4 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей . Зазначає, що його менший шестирічний син, ОСОБА_2 , після проведення операції на головному мозку в березні 2020 року отримав інвалідність, і він наглядає за дитиною-інвалідом, якому потрібен постійний нагляд та післяопераційний догляд. Внаслідок оскаржуваних дій в рамках виконавчого провадження у нього заблокований зарплатний рахунок в банку, що унеможливлює зняття грошових коштів. Зазначає, що заробітна плата, аліменти та соціальна допомога від держави - це єдине джерело існування заявника та його п`яти неповнолітніх дітей. Внаслідок вищевикладених протиправних дій приватного виконавця його діти знаходяться у вкрай нужденному матеріальному і фінансовому стані, неможливо проводити реабілітацію після операції меншому сину.

Ухвалою судді від 02 грудня 2020 року скаргу призначено до судового розгляду (а.с.32).

15.12.2020 до суду надійшли письмові пояснення приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського А.М. (а.с.48-52), за змістом яких він вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а також зазначає наступне. У його провадженні знаходиться виконавче провадження №61360369 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-949/2011, виданого 03.08.2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк заборгованість за Кредитним договором №106 від 16 липня 2007 року, що становить: - заборгованість по тілу кредиту - 49709,38 доларів США (строкова - 45340,00 доларів США, прострочена - 4369,38 доларів США), заборгованість по процентах - 9573,25 доларів США (поточна - 580,44 доларів США. прострочена - 8992,81 доларів США), заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 10203,87 гри. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 20911,24 грн., а всього 59282,63 дол. США (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят два долари США 63 центи) та 31115,11 грн. (тридцять одна тисяча сто п`ятнадцять гривень 11 копійок) та штраф за договором іпотеки у розмірі 15600 грн.(п`ятнадцять тисяч шістсот гривень). 21.02.2020 року приватним виконавцем, у межах виконавчого провадження №61360369 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Зазначає, що скаржником належним чином не доведено факту того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ Райффайзен Банк Аваль має спеціальний режим використання, не надано суду жодних доказів зазначеного. Вказує, що керуючись ст. 48 Закону України Про виконавче провадження було накладено арешт на виявлені рахунки боржника, та, що виявлені приватним виконавцем рахунки не підпадають під перелік рахунків зі спеціальним режимом використання, стягнення на які заборонено законом. Звертає увагу, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику . Вважає, що таким чином, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують постанову приватного виконавця порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконаве провадження , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Вказує, що чинним законодавством визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок боржника має спеціальний режим використання. В зв`язку з прийняттям АТ Райффайзен Банк Аваль постанови про накладення арешту на рахунки боржника від 21.02.2020 року, рахунок на який накладено арешт не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Вказує, що ст. 7 Закону України Платіжні системи та переказ коштів в Україні , яка визначає види рахунків, що можуть відкриватися банками своїм клієнтам, не містить такого виду рахунків, як зарплатний. Також вказує, що згідно правової позиції Верховного суду України від 24.06.2015 року у справі №6-535цс15, кошти після зарахування на рахунок отримувача стають його власністю та втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата), та набувають статусу вкладу. Тому, кошти зараховані на відповідні рахунки, є вкладом, а не заробітною платою, пенсією, соціальною виплатною, тощо. На підставі викладеного зазначає, що арештовані рахунки не є рахунками зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідають визначеним законодавством ознакам таких рахунків, а тому банками було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, що скаржником до суду не надано жодних доказів на підтвердження спеціального статусу рахунків, зокрема, не було надано ні довідки з банку, яка б підтверджувала, що на кошти, які знаходяться на рахунку заборонено звертати стягнення, ні договору з банком, за умовами якого банк відкрив боржнику поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, а тому твердження скаржника про те, що приватним виконавцем накладено арешт на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом - є безпідставними. Вказує, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення від АТ Райффайзен Банк Аваль на адресу приватного виконавця не надходило. Також зазначає, що у своїй Постанові від 08.10.2020 року у справі №755/14912/19 Верховний Суд Касаційний цивільний суд зазначив, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень статей 68-70 Закону України Про виконавче провадження та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати.

Верховний Суд у своїй Постанові від 08.10.2020 року у справі №755/14912/19 зазначив, що боржник повинен довести приватному виконавцю, що рахунок на який накладено арешт має спеціальний режим використання, а також така інформація повинна надійти від Банку. Враховуючи викладене, а також, що на адресу приватного виконавця не надходило від Банку та від боржника доказів того, що рахунок, на який накладено арешт має спеціальний режим використання, вважає, що ним правомірно накладено арешт на вказаний рахунок.

В призначене судове засідання заявник не з`явився, подав заяву з проханням розглянути скаргу за його відсутності, скаргу просив задовольнити.

Приватний виконавець Телявський А.М. та представник стягувача ПАТ АБ Укргазбанк на розгляд скарги не з`явилися, про дату, час та місце розгляду були повідомлені.

В силу вимог ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню за наступних підстав.

З долучених до скарги письмових документів вбачається що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича знаходиться виконавче провадження ВП№61360369 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-949/2011, виданого 03.08.2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку Укргазбанк заборгованість за Кредитним договором №106 від 16 липня 2007 року, що становить: - заборгованість по тілу кредиту - 49709,38 доларів США (строкова - 45340,00 доларів США, прострочена - 4369,38 доларів США), заборгованість по процентах - 9573,25 доларів США (поточна - 580,44 доларів США. прострочена - 8992,81 доларів США), заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 31115,11 гривень, та штраф за договором іпотеки у розмірі 15600 гривень.

21.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.16), згідно з якою виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у наведеному переліку банківських установ, зокрема в АТ Райффайзен Банк Аваль , та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми стягнення: 65210,89 доларів США та 52955,62 гривні.

Будь-яких належних доказів того, що боржнику були направлені та ним отримані відповідні копії постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а також оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника, суду надано не було.

Встановлено, що заявник, боржник у виконавчому провадженні, ОСОБА_1 є батьком багатодітної сім`ї, а саме: ОСОБА_3 , 2008р.н., ОСОБА_4 , 2009 р.н., ОСОБА_5 , 2011 р.н., ОСОБА_6 , 2012 р.н., ОСОБА_2 , 2014 р.н., що підтверджується відповідним посвідченням та копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.18-19, 20-24). А також батьком дитини-інваліда віком до 18 років, що підтверджується копією медичного висновку №21/119 від 06.04.2020 (а.с.25).

Заявник працює в ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АКВА ГРУП ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 43121869) та за сумісництвом в ТОВ ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 39546226), що підтверджується долученими до скарги довідками про доходи (а.с.26,27).

Згідно з виписками по картковому рахунку НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_6 ), відкритому на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль (а.с.29-29,30,58-60, 62-64) на вказаний рахунок йому здійснюється зарахування заробітної плати ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АКВА ГРУП ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 43121869) та заробітної плати ТОВ ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 39546226).

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до вимог ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За результатами судового розгляду встановлено, що заявник - боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_6 не погоджується з діями приватного виконавця щодо накладення арешту на його кошти, що містяться на рахунку в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , на який заявнику перераховується заробітна плата.

Так, за змістом ч.5 ст.24 Закону України Про оплату праці за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Відповідно до вимог ст.ст.25, 26 Закону України Про оплату праці забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.

Аналогічні положення містяться в ст.70 Закону України Про виконавче провадження .

Суд звертає увагу, що в силу вимог ч.1 ст.73 Закону України Про виконавче провадження стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, відповідно до обов`язків, визначених п.1 ч.2 цієї статті, виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, в силу вимог ч.1 ст.48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом ч.2 цієї статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Як вбачається, з оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти боржника (а.с.16), постанова не містить конкретних номерів рахунків, на кошти на яких накладається арешт, а лише наведений перелік існуючих в Україні банківських установ.

Отже, в порушення вимог п.21 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем не отримувалась від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

В протилежному випадку, приватним виконавцем була б отримана інформація про те, що на зазначений заявником рахунок у ПАТ Райфайзен банк Аваль здійснюється зарахування заробітної плати боржника.

В цьому зв`язку суд зазначає, що порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника врегульований розділом ІХ Закону України Про виконавче провадження , про що виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч.3 ст.68 Закону)

Та, згідно з ч.1 ст.69 Закону України Про виконавче провадження підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Таким чином, зважаючи на розмір боргових зобов`язань за виконавчим документів, виконання оскаржуваної постанови фактично призводить до 100% утримання заробітної плати заявника, , що знаходилась та надходить на рахунок позивача відповідно до ст.24 Закону України Про оплату праці .

Суд звертає увагу, що вимоги чинного законодавства визначають порядок звернення стягнення на заробітну плату, а саме: перевірка майнового стану боржника, за відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, з винесенням відповідної постанови, яка в силу вимог закону має бути направлена сторонам виконавчого провадження, зокрема позивачу та може бути ним оскаржена, або повідомлено про наявність необхідного майна для покриття належних до стягнення сум.

Цих вимог Закону виконавцем дотримано не було. Внаслідок чого, стягнення належних сум за виконавчим документом відбулось з порушенням встановленого Закон України Про виконавче провадження порядку.

Суд також зазначає, що відповідно до п.7 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, що є додатком до Закону України Про виконавче провадження , не допускається стягнення на майно, якщо воно є єдиним джерелом доходу боржника та членів його сім`ї.

Заявник є багатохідним батьком п`ятьох малолітніх дітей, вочевидь, позбавлення його такого джерела доходів як заробітна плата, позбавляє джерел існування не тільки боржника, а й членів його сім`ї, що перебувають на його утриманні.

З урахуванням викладених встановлених в ході судового розгляду обставин, що свідчать про порушення вимог чинного законодавства, зокрема Закону України Про виконавче провадження , суд погоджується з доводами позивача, що оскаржувана постанова виконавця в частині накладення арешту на рахунках ПАТ Райффайзен Банк Аваль є протиправною та підлягає скасуванню

Відповідно до вимог ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваною постановою виконавцем в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження фактично звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_6 , постанова в цій частині підлягає скасуванню, та виконавця належить зобов`язати вчинити дії на усунення допущеного порушення, з метою поновлення порушеного права заявника.

При цьому суд враховує, що строк звернення зі скаргою до суду був заявником порушений з поважних причин, оскільки копію постанови про накладення арешту на коши боржника він не отримував, дізнався після того, як вона надійшла на виконання банку, та оскільки з метою її оскарження звертався до окружного Адміністративного суду м.Києва та до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом у зв`язку з тим, що у виконавчому документі зазначено індексний номер провадження, у якому було ухвалено відповідне судове рішення №2-а-949/2011, що мало б свідчити про те, що справа розглядалась в порядку адміністративного судочинства, та отримав роз`яснення, що скарга підлягає розгляду в порядку, визначеному ст.447 ЦПК України (а.с.7-11 ). З цих підстав, з метою забезпечення конституційного права позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного права, пропущений заявником строк на звернення зі скаргою слід поновити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,128,223,258,259,260-261, 268,273,450-452 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Скаргу задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ВП№61360 від 21.02.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №61360 від 21.02.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 (заробітна плата).

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича скасувати постанову ВП №61360 від 21.02.2020 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти божника ОСОБА_1 (РНОКППФО - НОМЕР_7 ), що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 (заробітна плата).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлений 28.12.2020.

Суддя І. В. Муранова-Лесів