Рішення

від 24.12.2020 по справі 522/404/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/404/17

Провадження № 2/522/1587/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

24 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАВБУД ПЛЮС , третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Главбуд плюс про стягнення грошових коштів в сумі 1 478 505, 54 (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч п`ятсот п`ять) гривень 54 коп. В подальшому позовні вимоги було збільшено, позивач просив додатково стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 86 892,50 (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривень, 50 коп. та 538 062, 03 (п`ятсот тридцять вісім тисяч шістдесят дві) гривні, 03 коп. індексу інфляції за весь час прострочення.

Позовна заява мотивована тим, що 21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Главбуд плюс було укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (відповідно до п. 3) було сплачено 1 487 505,54 гривень. В подальшому за позовом ТОВ Главбуд плюс вказаний договір було визнано недійсним в судовому порядку. Кошти, сплачені ОСОБА_1 на виконання вказаного договору не повернуті. В частині стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції позивач посилається на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не повернув відповідачу майно - частину нежитлових приміщень, що були безпідставно отримані ним за договором який визнаний недійсним. В частині стягнення індексу інфляції на 3 процентів річних відповідач посилався на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що стосуються його недійсності, таким чином, юридичним наслідком є лише повернення в натурі всього, що сторона одержала на виконання договору (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Ухвалою суду від 11.12.2019 року провадження у справі було зупинено. Ухвалою суду від 06.10.2020 року провадження у справі було відновлено.

В судовому засіданні 24.12.2020 року представник позивача наполягав на задоволенні позову.

В судове засідання 24.12.2020 року, повідомлений належним чином відповідач не з`явився.

Представник третьої особи був повідомлений належним чином, однак, в судове засідання також не з`явився. Судове засідання було призначено о 14.00 24.12.2020 року. О 14.41 24.12.2020 року на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 08.12.2020 року представник третьої особи також не з`явився, подав клопотання про відкладення. Суд зважаючи на такі обставини вважає вказану процесуальну поведінку сторони зловживанням процесуальними правами, вчиненим з метою затягуванням розгляду справи. Таким чином, заслухавши думку представника позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи по суті та наголосила на зловживанні процесуальними правами третьою стороною та відповідачем, суд прийняв рішення продовжити розгляд справи за відсутності відповідача, третьої особи, завершити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 21 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Главбуд плюс було укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1468.

На виконання умов договору купівлі-продажу (відповідно до п. 3 договору) щодо сплати ціни договору в сумі 1487 505,54 гривень ОСОБА_1 на рахунок ТОВ Главбуд плюс було здійснено 4 платежі: 24 листопада 2014 року на суму 230 000 гривень, що підтверджується квитанцією ПАТ ПриватБанк № 0.0.320111109.1; 25 листопада 2014 року на суму 191 400, що підтверджується квитанцією ПАТ Приватбанк №070.320291426.1; 25 листопада 2014 року на суму 397 600, що підтверджується квитанцією ПАТ ПриватБанк № 0.0.320536927.1; 26 листопада 2014 року на суму 659 505,54, що підтверджується квитанцією ПАТ Приватбанк № 0.0.320907179.1. Таким чином, на виконання договору купівлі-продажу позивач сплатив ТОВ Главбуд плюс 1 487 505,54 гривень. Оригінали квитанцій про сплату були надані суду для огляду в судовому засідання представником позивача.

Відповідно до п. 9 договору купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень від 21.11.2014 року звільнення нежитлових приміщень продавцем (тобто ТОВ Главбуд плюс ) здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору. Інші пункти вказаного договору не містять положень щодо того, що в момент підписання цього договору продавцем (ТОВ Главбуд плюс ) передано, а покупцем ( ОСОБА_1 ) прийнято 34/100 визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 нежитлових. Представник позивача в судовому засіданні вказав, що акт приймання-передачі вказаних частин приміщень між позивачем та відповідачем не підписувались, позивач фактично у володіння дані приміщення не приймав, тому вчинити дії щодо їх повернення позивачу він не має можливості.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 16 лютого 2016 року по цивільній справі №521/22624/14-ц (провадження №2/521/1793/16), залишеним в силі Постановою Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року (провадження №6-2063ц16) було визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 листопада 2014 року між ТОВ Главбуд плюс та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1468. Питання двосторонньої реституції судом не вирішувалось.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 34/100 частини приміщень по АДРЕСА_1 позивачем йому повернені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, представником відповідача в підтвердження того, що позивач не повернув ТОВ Главбуд плюс 34/100 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 було подано копію вимоги від 04.07.2018 року, підписану представником ТОВ Главбуд плюс за довіреністю М.Д. Оськіним (а.с. №120-122, том 3). До вказаної копії додавалась квитанція та опис КСД Кур`єрська служба доставки за №1313659 від 05.07.2018 року. Згідно вказаної квитанції вимога від 04.07.2018 року не була вручена ОСОБА_1 у зв`язку із його відсутністю за місцем проживання, лист повернений 09.07.2018 року. Також представником відповідача була надана суду копія вимоги про повернення майна від 04.07.2018 року, яка також підписана представником ОСОБА_3 , однак, в цій копії на місці підпису вже зазначено представник ТОВ Главбуд плюс за довіреністю. 04.07.2018 року . (а.с. №13, том 3 ), до вказаної вимоги також додавалась таж квитанція та опис КСД Курєрська служба доставки за №1313659 від 05.07.2018 року.

З урахуванням того, суду було надано дві вимоги, які є однаковими за змістом, однак на місці підпису вказані різні дані, з урахуванням того, що відправлення було одне й те саме - КСД Кур`єрська служба доставки за №1313659 від 05.07.2018 року, суд ставиться до цього доказу критично. Дана вимога не була отримана ОСОБА_4 , крім того, вона була йому направлена через 1 рік та 6 місяців з моменту подання ОСОБА_1 позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеса про стягнення з ТОВ Главбуд плюс 1 487 505,54 гривень.

Також на підтвердження своїх заперечень ТОВ Главбуд плюс надало суду копію на звернення ТОВ Главбуд плюс до ГУ НП в Одеській області від 20.12.2016 року за №38/-і-2939 щодо перевірки законності отримання ОСОБА_5 контролю над майном підприємства ТОВ Главбуд плюс ; копію відповіді ГУ НП в Одеській області №3/6470 щодо недотримання ТОВ Охоронно-колекторське агентство Ортус-Груп ліцензійних умов провадження господарської діяльності; копія відповіді МВС Украйни від 18.11.2018 року №24/3-1788 про погодження позапланової перевірки ліцензіата (а.с. 171-176, том 3). Однак, будь-яких даних, які б стосувались правовідносин ТОВ Главбуд плюс та ОСОБА_1 , предмету чи підстав спору, дані документи не містять.

Таким чином, суд вважає посилання відповідача щодо неповернення йому позивачем 34/100 частин приміщення по АДРЕСА_1 не доведеними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо того, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін в частині стягнення 1 487 505,54 гривень підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Так, Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 3 цієї Статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦПК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням того, що питання двосторонньої реституції Малиновський районним судом м. Одеса (справа №521/22624/14-ц, провадження №2/521/1793/16) не вирішувалось, суд вважає, що до правовідносин сторін підлягає застосуванню п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України. До такого ж висновку прийшов Верховний Суду Постанові від 27.11.2019 року в справі №396/29/17, провадження №61-29467св18), який зазначив, що системне тлумачення абзацу 1 частини 1 статі 216 ЦК України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що законодавець не передбачив можливість здійснення реституції; правила абзацу 1 ч. 1 ст. 216 застосовуюся тоді, коли здійснюється саме двостороння реституція; у разі якщо тільки кожна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі №396/29/17, провадження №61-29467св18). Тому позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ Главбуд плюс 1 487 505,54 гривень підлягають задоволенню.

Відмовляючи позивачу у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 86 892,50 (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривень, 50 коп. та 538 062, 03 (п`ятсот тридцять вісім тисяч шістдесят дві) гривні, 03 коп. та індексу інфляції за весь час прострочення, суд виходив із наступного.

Заявляючи вказані вимоги позивач посилався на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 відноситься до глави 51 ЦК України Правові наслідки порушення зобов`язань. Відповідальність за порушення зобов`язань . Між сторонами (позивач та відповідач) існувало зобов`язання у виді договору купівлі-продажу 34/100 частин нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 . Договір був визнаний недійсним в судовому порядку. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з її недійсністю. Таким чином, суд вважає, що положення ст. 625 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини сторін в частині стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 77, 259, 264, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАВБУД ПЛЮС , третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАВБУД ПЛЮС (Ідентифікаційний код 31997824, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, 5/7, кв. 2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1478505,54 (один мільйон чотириста сімдесят вісім тисяч п`ятсот п`ять гривень 54 копійки) гривень.

В іншій частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛАВБУД ПЛЮС (Ідентифікаційний код 31997824, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, 5/7, кв. 2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 30.12.2020 р.

Суддя А.В. Науменко

24.12.20