Рішення

від 30.12.2020 по справі 576/1826/20

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/1826/20

Провадження № 2/576/496/20

РІШЕННЯ

іменем України

30 грудня 2020 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого суддіУсенко Л.М. секретар судового засіданняБірюк О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/1826/20 за позовомОСОБА_1 відповідач ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО СУМИТОРФ простягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Глухівського міськрайонного суду з вказаним позовом до Державного підприємства Сумиторф .

Позов мотивований тим, що наказом в.о. директора ДП „Сумиторф» Баштанова О.Г. № 2К від 18.06.2010 року позивача було призначено на посаду головного інженера з 22.06.2010 року з окладом згідно штатного розпису.

09.07.2010 року наказом Міністрества вугільної промисловості України на нього покладено виконання обов`язків директора ДП до укладення контракту з керівником цього підприємства в установленому порядку. Від виконання обов`язків директора позивача було увільнено 19.07.2011 року. Згідно наказу № 2/1-К від 10.12.2011 року за згодою сторін його було звільнено з роботи, з посади головного інженера ДП „Сумиторф» . В день звільнення відповідач не провів з ним розрахунку по виплаті заробітної плати, а саме не виплатив заробітну плату в сумі 69554,05 грн., яка була нарахована, через відсутність коштів на підприємстві.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 06.11.2014 року було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 69554,05 грн., допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 979,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні в сумі 121304,60 грн, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1350 грн. витрат на правову допомогу, всього 193 688,05 грн.. Зазначені виплати за рішенням суду відповідач здійснював частинами, а саме остання фактична виплата по погашенню всього боргу була здійснена 01.10.2018 року в сумі 18181,82 грн.. Період затримки розрахунку при звільненні позивача на дату фактичного розрахунку, зокрема з 07.11.2014 року по 01.10.2018 року, становить (з 07.11.2014 року по 31.12.2014 року 38 робочих днів), за 2015 рік - 251 робочий день, за 2016 рік - 252 робочих дні, за 2017 рік - 249 робочих днів, за 2018 рік з 01.01.2018 року по день фактичної виплати 30.09.2018 року - 186 робочих днів, всього робочих днів на час затримки - 976. Просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 07.11.2014 року по 01.10.2018 року включно в сумі 181575,03 грн., з утриманням встановлених законом податків та обов`язкових платежів.

Ухвалою судді від 02 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач 10.11.2020 року належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, на день розгляду справи своїм правом надати відзив та докази не скористався, будь-яких заяв чи клопотань не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Безпосередньо дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

22 червня 2001 року наказом № 2-к від 18.06.10 позивач призначений на посаду головного інженера ДП Сумиторф .

09 липня 2010 року наказом № 213-к/к Міністерства вугільної промисловості на нього покладено виконання обов`язків директора.

19 липня 2011 року наказом № 60-к/к Міністерства вугільної промисловості звільнений від виконання.

Наказом від 29.11.11 № 2/1-к звільнений з посади в.о. головного інженера за угодою сторін.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року в цивільній справі № 576/2707/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ДП Сумиторф на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 69 554,05 грн., допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 979,05 грн., середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні в сумі 121 304,60 грн. (а.с. 11-14).

Частинами 1, 7 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу..

Відповідно до статті 166 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Із змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що на виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року ДП Сумиторф частинами виплатило позивачу заборгованість. Остаточний розрахунок здійснено 01 жовтня 2018 року (а.с.15-17).

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2014 року (наступний день після винесення судового рішення) по 01 жовтня 2018 року.

Також суд погоджується з позивачем в сатині розрахунку середнього заробітку.

Однак, відповідно до частини першої ст. 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

У вказаних відносинах працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а тому інтереси роботодавця також мають бути враховані, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої ст. 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З врахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що відповідно до рішення Апеляційного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року сума невиплаченої заробітної плати позивачу становила 69 554,05 грн., позивач не вказав, які майнові втрати понесені ним через невчасні виплати з боку відповідача, суд вважає, що в користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30 000 грн.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено частково, з відповідача на користь держав слід стягнути 299,84 грн. (1815 грн. х 16,52 : 100 = 299,84).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СУМИТОРФ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СУМИТОРФ на користь ОСОБА_1 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень) середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 07 листопада 2014 року по 01 жовтня 2018 року без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СУМИТОРФ на користь держави 299,84 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО СУМИТОРФ , Сумська область, Конотопський район, селище Заводське, вул. Заводська, буд. 81-А, код 02968208

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду черезГлухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 30 грудня 2020 року.

Суддя Л.М. Усенко