Рішення

від 30.12.2020 по справі 624/655/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/655/20

№ провадження 2/624/282/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Пісковської З.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , органу опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що відповідачі по справі мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки хлопчика неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки, не приділяють належної уваги вихованню сина, не піклуються про нього, не утримують, кожен займається влаштуванням особистого життя. Дитина мешкає у своєї бабусі ОСОБА_3 . На підставі викладеного позивач просить позбавити матір ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з кожного із відповідачів аліменти на утримання дитини в розмірі по 1/4 частині всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття на рідну бабу ОСОБА_3 .

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2020 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 22 грудня 2020 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради в особі Кегичівського селищного голови Доценка А.Ю. в судове засідання не з`явився, подав заяву про те, що позов підтримує повністю, просить його задовольнити, розгляд прави провести у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить їх задовольнити, оскільки дійсно на даний час не має можливості самостійно виховувати свого сина, його вихованням зараз не займається, всі обов`язки по вихованню дитини покладені на бабусю ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відповідно до ч.7 ст.128 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання. Іншої адреси суду не повідомлено. Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ОСОБА_2 судові повістки не отримала, згідно з поштовою відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. За таких обставин, у відповідності до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою.

Крім того виклик відповідача ОСОБА_2 здійснювався і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України.

Причину неявки відповідач ОСОБА_2 суду не повідомила. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Березка В.А. в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Батьки дитини свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини, не цікавляться життям та здоров`ям сина, матеріально не утримують, не приділяють належної уваги вихованню та навчанню.

Фактично опікою малолітньої дитини займається його бабуся ОСОБА_3 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації від 22.06.2020 на комісії з питань захисту прав дитини при Кегичівській районній державній адміністрації 17 червня 2020 року було розглянуто питання щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стосовно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , під час якого встановлено, що батько ОСОБА_1 не займається вихованням сина, матеріальної допомоги не надає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, зловживає спиртними напоями, перебуває на обліку в лікаря нарколога з синдромом алкогольної залежності. Мати ОСОБА_5 покинула дитину на бабусю, коли дитині було 7 місяців і з того часу не займається вихованням сина. Відповідно інформації Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУ НП в Харківській області були проведені заходи по встановленню місця перебування ОСОБА_5 . Встановлено, що вона переїхала на постійне місце проживання до м. Харкова, більш точної інформації не встановлено. Дитина ОСОБА_4 навчається в 4 класі Кегичівського ліцею, проживає з бабусею ОСОБА_3 , вона ж відвідує батьківські збори, приводить онука до ліцею та забирає його після уроків. Мати дитини жодного разу не відвідувала навчальний заклад. Житлово-побутові умови проживання дитини добрі, є окрема кімната, ліжко, місце для підготовки домашніх завдань, дитячі речі, одяг, бабуся створила всі належні умови для повноцінного проживання, виховання та розвитку дитини. Батьки не опікуються про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до його внутрішнього світу, не забезпечують, необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Ці обставини свідчать про невиконання батьками своїх батьківських обов`язків та свідоме ухиляння від їх виконання, а тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 батьківських прав стосовно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до рішення органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради №1 від 23 березня 2020 року вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 .

Згідно характеристики ОСОБА_4 вихованця Кегичівського ДНЗ №1 дитина відвідує старшу групу Кегичівського ДНЗ №1 з 12 березня 2013 року, проживає за адресою АДРЕСА_1 . У сім`ї проживають батько ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_9 , тітка ОСОБА_10 з сім`єю. Дитина систематично відвідує дошкільний заклад, має належний зовнішній вигляд, доглянутий. Матеріально-побутові умови для проживання і виховання ОСОБА_4 на достатньому рівні, відношення до дитини в родині уважне, чуйне, вихованням займається бабуся. Психічне здоров`я дитини в нормі, на заняттях активний, добросовісно відноситься до своїх обов`язків та доручень, жвавий, комунікабельний, ініціативний, активний, чуйний, користується авторитетом серед однолітків.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується, як такий, що має неповну середню освіту, неодружений, не працює, до складу його сім`ї входять мати ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , зловживає спиртним, веде аморальний спосіб життя, за час проживання в смт. Кегичівка комісії селищної ради не розглядався, до адміністративної відповідальності не притягався.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в наркологічному кабінеті КНП КРР Кегичівська ЦРЛ з діагнозом синдром алкогольної залежності, що підтверджується довідкою від 29 липня 2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 перебувала в розшуку як цивільний відповідач, станом на 29 квітня 2020 року було встановлено, що ОСОБА_2 переїхала на постійне місце проживання до м. Харків, більш точної інформації встановити не виявилось можливим, що підтверджується копіями листів з Кегичівського ВП від 02 вересня 2016 року та 29 квітня 2020 року та довідкою №386 проведення перевірки від 29 квітня 2020 року.

Матір`ю дитини ОСОБА_2 21 листопада 2014 року було подано заяву до Кегичівської селищної ради за якою вона дає згоду і не заперечує проти позбавлення батьків стосовно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що з дитиною не проживає, матеріально не утримує, вихованням не займається.

Згідно з актами обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 10 червня 2016 року, 29 серпня 2016 року, 25 листопада 2016 року, 11 березня 2019 до її складу входять ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Між бабусею та онуком добрі взаємовідносини, панує взаєморозуміння. Бабуся приділяє велику увагу вихованню онука. Мати вихованням сина не займається, місце її проживання невідоме. Батько вихованням сина не займається, взаємовідносини з дитиною незадовільні, вживає спиртні напої, матеріально не допомагає, проживає окремо в літній кухні. Комісією попереджено батька дитини, що в разі невиконання своїх батьківських обов`язків, вживання спиртних напоїв буде позбавлений батьківських прав. Рекомендовано клопотати перед судом позбавити батьківських прав обох батьків.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідачів на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем та третіми особою доказами, суд приходить до висновку, що відповідачі дійсно ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтують своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини ОСОБА_4 , не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мали це робити, тобто по своїй вині ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на них ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини. Батько дитини позовні вимоги визнав, не заперечив проти них.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Враховуючи те, що відповідачі добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, а тому суд задовольняє позов і стягує з кожного відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає за необхідне стягнути аліменти на користь дитини.

Заявлена в позові особа на користь якої позивач просив стягнути аліменти, а саме бабуся дитини ОСОБА_3 не є опікуном дитини, а тому відсутні правові підстави для стягнення аліментів на її користь.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Органом опіки та піклування подання про призначення опікуна малолітній дитині ОСОБА_4 до суду не надано. За таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання щодо призначення дитині опікуна та передає дитину органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради для подальшого її влаштування.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги немайнового (позбавлення батьківських прав) та майнового (стягнення аліментів) характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, РНОКПП НОМЕР_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 14 від 16 лютого 2010 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області).

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 14 від 16 лютого 2010 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та на її утримання, аліменти з кожного з батьків в розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Зобов`язати орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області - відкрити рахунок на ім`я малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Передати дитину ОСОБА_4 , органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради для подальшого її влаштування.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у розмірі по 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, ЄДРПОУ 04396963.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 22 січня 2001 року.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с. Лебедівка, Сахновщинського району, Харківська область, РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 19 лютого 1999 року.

Третя особа: Орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 79, ЄДРПОУ 26420395.

Суддя Т.В. Крапівка