Постанова

від 24.12.2020 по справі 179/1170/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1484/20 Справа № 179/1170/18 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Городничої В.С.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000»

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, яка розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 073268.

У 2018 році із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про те, що 10.10.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31783797, зареєстрований договір оренди землі від 08.08.2016 року, укладений нібито між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» .

Позивачка неодноразово зверталася до ТОВ «Агро-Віта 2000» із вимогою надати примірник договору оренди земельної ділянки від 08.08.2016 року, однак відповідач відмовляв.

Відповідно до даних, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за договором оренди виданим 08.08.2016 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4 816,23 грн. за рік оренди, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця. Строк дії договору - 7 років з правом пролонгації. Інших істотних умов договору Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить.

Позивачка зазначала, що з відповідачем договору не укладала та не підписувала його.

Крім того, представник позивачки зазначав, що представники відповідача ухиляються від надання примірника договору для проведення судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про неправомірність цього правочину. У 2012 році позивачкою укладався договір з відповідачем, однак у 2016 році нею не укладалися будь-які договори оренди земельної ділянки. Орендну плату у 2017 році позивачка отримувала за договором, який укладався у 2012 році.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, укладений 08.08.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» , право оренди якого зареєстровано 07.10.2016 року.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25.09.2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, укладений 08.08.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» , право оренди зареєстровано 07.10.2016 року Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В., номер запису про інше речове право: 16810508.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Віта 2000» , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що позивачка є власником земельної ділянки площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, яка розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 073268 (а.с.9).

08 серпня 2016 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, на підставі якого 07.10.2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В. зареєстровано відповідне право оренди за ТОВ «Агро-Віта 2000» , номер запису про інше речове право: 16810508 (а.с.58-59).

Ухвалою суду від 13.06.2018 року витребувано у ТОВ «Агро-Віта 2000» оспорюваний договір оренди земельної ділянки для проведення судової почеркознавчої експертизи та зобов`язано відповідача надати вказаний документ до 11.07.2018 року, однак ухвалу суду про витребування доказів не було виконано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки було укладено без вільного волевиявлення орендодавця. На вимогу суду оригінал вказаного правочину не було надано, у зв`язку із чим суд вважав, що відповідач свідомо ухиляється від виконання ухвали суду про витребування договору, який має значення для проведення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису позивачки (волевиявлення сторони договору).

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли. Такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся. А наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивачка ОСОБА_1 звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, укладений 08.08.2016 року, позовні вимоги обґрунтовані тим, що цей договір вона не підписувала, умови їх не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаних невстановленою особою замість позивача.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідно до укладеного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» проведена із порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем не заявлено інших підстав для визнання недійсним договору оренди.

Однак, місцевий суд під час розгляду справи достеменно не встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписувала та, відповідно, з істотних умов цього договору не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Як зазначено в постанові ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц провадження № 14-499цс19 - Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає що відповідач користується належною їй земельною ділянкою безпідставно, без згоди позивачки та її вільного волевиявлення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Оскільки, доводами апеляційної скарги було те, що судове рішення не може грунтуватись на припущеннях, а враховуючи що суд самостійно не може встановити, що підпис у оспорюваному договорі виконаний саме позивачем та з метою подальшого вирішення питання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30.07.2020 року витребувано у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Клименка Володимира Володимировича оригінал реєстраційної справи щодо реєстрації (розірвання) договору оренди земельної ділянки від 08.08.2016 року, площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, розташованої на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» , з обов`язковим наданням оригіналу договору оренди земельної ділянки від 08.08.2016 року площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, розташованої на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Віта 2000» (а.с.257-258 т.1).

На виконання вказаної ухвали, було надано оригінал договору оренди земельної ділянки від 08.08.2016 року площею 2,6102 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:0039, розташованої на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Віта 2000» (а.с.7-11 т.2).

Вказаний договір містить підписи сторін, чим вони підтвердили погодження з його умовами.

В суді апеляційної інстанції позивач не заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Разом з тим, позивачка на неодноразові виклики в судові засідання, зокрема: 25.02.2020 року, 30.07.2020 року, 15.10.2020 року, 19.11.2020 року та 24.12.2020 року, (т.1.а.с.184, 250; т.2.а.с.4, 49, 59) сповіщена належним чином, не з`являлася, причини своєї неявки суду не повідомляла, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що позивач свідомо ухилилася від участі в судових засіданнях та вирішення питання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, надання вільних зразків почерку та підпису та відібрання експериментальних зразків підпису.

З огляду на те, що позивачкою не доведено в ході судового розгляду справи її посилання щодо не підписання нею оспорюваного договору оренди земельної ділянки, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що заявлені позовні вимоги щодо наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України, а саме з підстав його не підписання - не доведені.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору, сплачених останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 960,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 960,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

В.С. Городнича