Рішення

від 16.12.2020 по справі 902/709/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2020 р. Cправа №902/709/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці", м.Вінниця

до приватного підприємства "Зернотік плюс", м.Вінниця

про стягнення 877019,92 грн здійсненої попередньої оплати в зв`язку з невиконанням договору поставки

учасники процесу:

представник позивача: Захарченко О.В., діє на підставі довіреності;

представники відповідача: Тюркін О.С., діє на підставі довіреності, Токарчук В.М. - керівник.

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області 17.07.2019 надійшла позовна заява від 17.07.2020 товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці" про стягнення з приватного підприємства "Зернотік плюс" заборгованості за Договором постачання №06/05/2020/1 від 06.05.2020 у розмірі 877019,92 грн, з яких: 230000,00 грн - залишок неповернутої суми, 637200,00 грн - штрафна санкція згідно п.8.5 Договору, 9819,92 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 22.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/709/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

01.10.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 01.10.2020, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію останній стверджує, що між сторонами мала місце усна домовленість про повернення отриманих продавцем (приватним підприємством "Зернотік плюс") коштів, оскільки у покупця (товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці") відпала необхідність в отриманні товару.

Також відповідач зазначає наступне:

"... Відповідно до п.8.5. Договору, обов`язковою умовою застосування штрафної санкції в розмірі 40% від загальної вартості недоотриманого Товару є безпідставна відмова Постачальника поставити Товар. В даному випадку постачання Товару Постачальником не було здійснено у зв`язку із невиконанням Покупцем умов п.8.14. Договору, а саме ненадання Покупцем повідомлення Продавцю про точну дату поставки Товару, на підставі якого і здійснюється постачання, що спростовує доводи Покупця про безпідставну відмову Постачальника поставити Товар на підставі умов Договору і унеможливлює застосування до Постачальника штрафної санкції в розмірі 40% від загальної вартості недоотриманого Товару на підставі п.8.5. Договору.

Також Покупцем не вірно проведено розрахунок штрафних санкцій у відповідності до п.8.5. Договору, а саме відповідно до п.8.5. Договору, штраф в розмірі 40% від загальної вартості недоотриманого Товару, розраховується виходячи з ринкових цін, а не виходячи із суми договору 1 593 000 грн. 00 коп. з ПДВ., як це зробив Покупець. Для розрахунку штрафної санкції передбаченої п.8.5 Договору необхідно встановити ринкові ціни на Товари, але це теж неможливо зробити так як п.8.5 Договору не зазначено які саме ринкові ціни Товару застосуються, а саме чи застосовуються ринкові ціни на товар Вінницького району, чи ціни Вінницької області або іншої області України, чи ціни якогось певного регіону, чи взагалі ціни на території України чи Європи... ."

Одночасно відповідач стверджує, що нарахування Покупцем Продавцю 3% річних в сумі 9819 грн 92 коп. за несвоєчасне повернення коштів не відповідає і суперечить ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки Договором не передбачено жодних строків та термінів повернення отриманих Продавцем коштів Покупцю, у зв`язку із чим Продавець не порушив жодних зобов`язань перед Покупцем в частині повернення коштів.

06.10.2020 позивачем до суду була подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначає, що необґрунтованими є твердження Відповідача, що Позивач відмовився від отримання товару, оскільки Позивач оплатив 100% вартості товару, строки поставки були визначені в п.4.1 Договору (з 06 по 19 травня 2020 року). На перше усне повідомлення Відповідач не відреагував і повідомив про неможливість поставки товару, відповідно до чого в період строку поставки повернув частину коштів.

Вищевказані дії, на переконання позивача, і є безпідставною відмовою від поставки товару після отримання грошових коштів від Покупця, штраф за які вказано у п.8.5 Договору.

Окрім того, позивач зазначає, що твердження Відповідача про неринкові ціни для обрахування розміру штрафу також є необґрунтованими, оскільки побудовані на суб`єктивному тлумаченні ситуації. Сума штрафу розрахована з загальної вартості недоотриманого товару. А "ринковість" їх полягає у тому, що за таку ціну Покупець був готовий придбати товар, а Продавець продати, отже ціна влаштовувала обох сторін, що є головним фактором для ринкових відносин.

10.11.2020 судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.11.2020.

За результатами судового засідання, 23.11.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи до 15.12.2020.

На визначену судом дату (15.12.2020) з`явились представники обох сторін.

Під час судового засідання, 15.12.2020, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти їх задоволення заперечив.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши матеріали господарської справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.05.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці" (далі по тексту також - Покупець, позивач) та приватним підприємством "Зернотік плюс" (далі по тексту також - Постачальник, відповідач) укладено Договір постачання № 06/05/2020/1 від 06.05.2020 (далі по тексту також - Договір).

Згідно предмету Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця зерно пшениці українського походження врожаю 2019 року (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору (п.1.1. Договору).

Пунктом 3.4. Договору сторони узгодили, що загальна вартість Договору становить 1 593 000,00 грн з врахуванням ПДВ +/-5%.

Оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі 80% вартості Товару в п`ятиденний термін після виконання наступних умов:

- визначення його якості;

- пред`явлення Постачальником рахунку-фактури.

20 % вартості Товару на протязі 3-х робочих днів після реєстрації податкової накладної на Товар.

Відповідно до п.4.1. Договору Постачальник поставляє Товар на умовах FCA Франко-Перевізник згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року в термін і до 19.05.2020.

Пунктом 8.5. Договору сторони погодили, що у випадку безпідставної відмови Постачальником поставки Товару за цим Договором після отримання грошових коштів від Покупця, незалежно від терміну поставки Товару, Постачальник повертає Покупцю отримані кошти за недоотриманий товар, відповідно до п.3.3. даного договору, а в разі зростання ринкової ціни на Товар, виходячи з ринкової ціни на Товар, яка склалася на даний момент, а також зобов`язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 40(сорока) відсотків від загальної вартості недоотриманого Товару, виходячи з ринкових цін.

Згідно п.8.14. Договору про точну дату поставки Покупець повідомляє Постачальника мінімум за 1 (один) робочий день до такої дати. Також Покупець має право вимагати дострокової поставки всього обсягу Товару за цим Договором попередньо повідомивши Постачальника мінімум за 1 (один) робочий день до такої дати.

Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє до 19.05.2020, а в часі розрахунків та поставки Товару - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.10.1. Договору).

В межах виконання умов вказаного Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 593 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 06.05.2020.

Поряд з тим, відповідач в період з 07.05.2020 по 11.06.2020 частково повернув перераховані позивачем кошти, в сумі 1 363 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку та визнається учасниками справи.

При цьому обумовлений умовами Договору Товар відповідач позивачу не поставив, у зв`язку із чим останній направив на адресу відповідача претензію № б/н від 11.06.2020 з вимогою негайного повернення/сплати наступних сум: 230 000,00 грн як залишок неповернутої суми; 637200,00 грн як штрафна санкція згідно п.8.5. Договору та 9819,92 грн як 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач на вказану претензію не відреагував, грошові кошти не перерахував, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що сторонами по різному тлумачаться умови договору в частині моменту виникнення у Постачальника обов`язку поставити обумовлений Товар у зв`язку із чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідач стверджує, що постачання Товару ним не було здійснено у зв`язку із невиконанням Покупцем умов п.8.14. Договору, а саме ненадання Покупцем повідомлення Продавцю про точну дату поставки Товару на підставі якого і здійснюється постачання.

Поряд з тим, позивач посилаючись на п.4.1. Договору стверджує, що сторонами визначено строки поставки товару, а саме з 06 по 19 травня 2020 року.

В контексті викладеного суд зазначає, що у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Водночас, згідно ч.2 ст.613 цього кодексу, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора .

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, поняття настання обов`язку та настання строку виконання є різними за змістом.

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк поставки товару - до 19.05.2020, при цьому узгодивши, що обов`язок поставити даний товар виникає у Постачальника через один робочий день після отримання повідомлення Покупця про точну дату поставки.

Поряд з тим суд констатує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення Постачальника про точну дату поставки товару, з огляду на що, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло обов`язку поставити товар, оскільки позивачем зі своєї сторони не виконано передумови такої поставки (п.8.14 Договору).

При цьому суд зауважує, що умовами договору, зокрема його пунктом 4.1. передбачено, що Постачальник поставляє Товар на умовах FCA Франко-Перевізник згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року в термін і до 19.05.2020. Поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

Як відомо, "Франко-перевізник" означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем , у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибирати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця (Міжнародна торговельна палата, Міжнародні правила по тлумаченню термінів "Інкотермс" від 01.09.1990 за №460).

З умов Договору слідує, що сторонами не узгоджено місце поставки товару, що також свідчить про неможливість здійснення відповідної поставки Постачальником без попереднього виконання Покупцем умов пункту 8.14 Договору.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України (далі по тексту також - ГК України). Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначила, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, позивач обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 40 % від загальної вартості недоотриманого товару посилається на пункт 8.5. Договору, який передбачає, що у випадку безпідставної відмови Постачальником поставки Товару за цим Договором після отримання грошових коштів від Покупця, незалежно від терміну поставки Товару, Постачальник повертає Покупцю отримані кошти за недоотриманий товар, відповідно до п.3.3. даного договору, а в разі зростання ринкової ціни на Товар , виходячи з ринкової ціни на Товар, яка склалася на даний момент, а також зобов`язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 40(сорока) відсотків від загальної вартості недоотриманого Товару, виходячи з ринкових цін.

Поряд з тим, аналізуючи зміст вказаної умови Договору, суд критично оцінює позицію позивача щодо можливості застосування обраного останнім виду відповідальності за безпідставну, на думку позивача, відмову Постачальника поставити Товар за цим Договором після отримання грошових коштів від Покупця. Оскільки сторонами чітко узгоджено, що даний вид відповідальності (штраф в розмірі 40%) застосується по відношенню до Постачальника за наявності сукупності таких умов:

- безпідставна відмова Постачальника поставити Товар за цим Договором після отримання грошових коштів від Покупця;

- зростання ринкової ціни на товар .

Поряд з тим, як слідує з матеріалів справи, а також із змісту самої позовної заяви, позивач застосовуючи санкцію, передбачену в п.8.5. Договору, не обґрунтовує, що мало місце факт зростання ціни на товар. При цьому матеріали справи не містять таких доказів.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому згідно до ч.ч. 1, 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності суд дійшов висновку, що у справі відсутні докази, які б свідчили про безпідставну відмову відповідача від поставки обумовленого сторонами товару, а також зростання ринкової ціни на товар, після перерахування позивачем коштів.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для застосування відносно відповідача санкції передбаченої в п.8.6. Договору та відповідно стягнення з останнього штрафу в розмірі 637200,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 230000,00 грн залишку неповернутої суми слід зазначити наступне.

Як зазначалось раніше, в межах виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 593 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 06.05.2020.

Поряд з тим, відповідач в період з 07.05.2020 по 11.06.2020 частково повернув перераховані позивачем кошти в сумі 1 363 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

Таким чином, позивач просить суд стягнути залишок неповернутої суми в розмірі 230000,00 грн.

Положенням ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, сторонами в пункті 4.1. Договору узгоджено кінцеву дату поставки товару, а саме - 19.05.2020.

Поряд з тим, як встановлено судом, обумовлений умовами договору товар у вказаний строк відповідачем не поставлено, оскільки позивачем зі своєї сторони не виконано передумови такої поставки (п.8.14 Договору).

При цьому суд констатує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність домовленостей між сторонами про продовження визначеного пунктом 4.1. Договору строку поставки товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, в розумінні положення ч.2 ст. 693 ЦК України, набув права вимоги на повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши зміст Договору судом встановлено, що його умови не передбачають строків повернення отриманих Постачальником коштів за неотриманий товар.

У даному випадку судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією № б/н від 11.06.2020 повернути в тому числі грошові кошти в розмірі 230000,00 грн за непоставлений товар. Дана претензія отримання останнім 01.07.2020, що підтверджується підписом повноважної особи ПП "Зернотік плюс" на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування. В матеріалах справи відсутні докази поставки обумовленого умовами Договору товару або повернення перерахованих позивачем грошових коштів в повному обсязі.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 230000,00 грн залишку неповернутої суми обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 9819,92 грн 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України слід зазначити наступне.

Із змісту позовної заяви слідує, що вказане нарахування розраховано позивачем за період з 07.05.2020 по 10.06.2020.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З викладеного слідує, що у кредитора виникає обов`язок вимоги до боржника, в тому числі щодо стягнення 3% річних у разі допущення останнім прострочення виконання зобов`язання.

Поряд з тим, як зазначалось раніше, умови Договору не передбачають строків повернення отриманих Постачальником коштів за неотриманий товар, у зв`язку із чим судом застосовано положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якого: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що претензія про повернення коштів отримана відповідачем 01.07.2020 у останнього виникло зобов`язання по виконання її вимог у семиденний строк, а саме до 09.07.2020.

З викладеного слідує, що позивачем здійснено нарахування 3% річних за період (з 07.05.2020 по 10.06.2020) коли у відповідача був відсутній обов`язок повернення грошових коштів, тобто останній не вважався таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Зважаючи на викладене суд зазначає, що відповідно до п.1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Таким чином, оскільки позивачем нараховано 3% річних за період, який не відповідає умовам Договору та наведеним вище законодавчим нормам, суд відмовляє в їх стягненні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Зернотік плюс" (вул.Київська, буд.16, оф.614, м.Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37836765) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці" (вул.Данила Нечая, 7, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 31983448) 230000,00 грн боргу, 3450,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 637200,00 грн штрафу (санкція згідно п.8.5. Договору) та 9819,92 грн 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30 грудня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Данила Нечая, 7, м.Вінниця, 21001);

3 - відповідачу (вул.Київська, буд.16, оф.614, м.Вінниця, 21100)