Рішення

від 18.12.2020 по справі 906/411/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/411/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулеша О.А. - довіреність №2891 від 03.08.2020 (в с/з 15.12.2020);

від відповідача: Захарченко В.П. - ордер №1004101 від 03.08.2020 (в с/з 15.12.2020),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир

до Приватного підприємства "Оберіг-2011"

про стягнення 96152,28 грн (з урахуванням заяв №3247 від 27.08.2020 про збільшення позовних вимог, №3465 від 10.09.2020 про зменшення позовних вимог, №3759 від 01.10.2020 про зменшення позовних вимог)

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Оберіг-2011" 158845,55грн, з яких 113294,07грн заборгованості з орендної плати, 43040,61грн заборгованості з компенсації земельного податку та 2510,87грн пені.

Ухвалою від 12.05.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2020.

Ухвалою від 11.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 09.07.2020.

Протокольною ухвалою від 09.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 04.08.2020.

Протокольними ухвалами від 04.08.2020 та від 01.09.2020 відкладено підготовчі засідання на 01.09.2020 та на 10.09.2020, відповідно.

Ухвалою від 10.09.2020 суд прийняв до розгляду заяву №3247 від 27.08.2020 про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати до 112901,96грн, заборгованості з компенсації земельного податку до 47352,93 грн та пені до 2769,78грн; прийняв до розгляду заяву №3465 від 10.09.2020 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати до 72559,65грн та в цілому позовних вимог до 122682,36грн; заяву про збільшення позовних вимог в частині включення додаткової вимоги про стягнення штрафу не прийнято до розгляду; відкладено підготовче засідання на 01.10.2020.

Ухвалою від 01.10.2020 прийнято до розгляду заяву №3759 від 01.10.2020 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати до 46029,57грн та в цілому позовних вимог до 96152,28грн. Закрито підготовче провадження та призначено справу №906/411/20 до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання на 12.10.2020.

Ухвалою від 12.10.2020 суд: - відмовив у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир №3945 від 12.10.2020 про зменшення позовних вимог; - відклав розгляд справи на 22.10.2020; відмовив у задоволенні клопотання ПП "Оберіг - 2011" від 12.10.2020 в частині витребування доказів; рекомендував позивачу та відповідачу надати для огляду в судовому засіданні власні оригінали Додаткової угоди №266 від 21.07.2020 та Додаткової угоди №224 від 29.07.2016.

У судовому засіданні 22.10.2020 оголошувалась перерва до 15 год. 00 хв. 11.11.2020.

У судове засідання 11.11.2020 справа №906/411/20 не вносилась.

Ухвалою від 24.11.2020 призначено судове засідання на 15.12.2020.

У судовому засіданні 15.12.2020 суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 18.12.2020.

Оскільки на підставі листа Національної школи суддів України від 11.12.2020 №14-03/172 Господарським судом Житомирської області видано наказ №221-К від 16.12.2020 про участь, зокрема, судді Вельмакіної Т.М. у семінарі 18.12.2020 в режимі онлайн трансляції у період з 09:30 по 13:45, ухвалою від 16.12.2020 суд переніс розгляд справи на 14:00 год. 18.12.2020.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяв №3247 від 27.08.2020 про збільшення позовних вимог, №3465 від 10.09.2020 про зменшення позовних вимог, №3759 від 01.10.2020 про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Після перерви, у судове засідання 18.12.2020 сторони своїх представників не направили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2020 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир (далі - орендодавець, позивач) та Приватне підприємство "Оберіг- 2011" (далі - орендар, відповідач) уклали договори оренди нерухомого військового майна № 79/2013 та № 80/2013 (а.с. 13-20, 29-35т.1).

Вподальшому, сторони уклали Додаткові угоди №224, 226 297 до Договору №79/2013 (а.с. 22-28, т.1, а.с. 4, т.2) та №225, 267 до Договору №80/2013 (а.с. 39-41, т.1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №79/2013 від 28.08.2013, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 318,0 м2 в будівлі складу інв. 9, нежитлові приміщення площею 394 м2 в будівлі штабу інв. № 12, нежитлові приміщення площею 318,0 м2 в будівлі цеху інв. № 63, нежитлові приміщення площею 16 м2 в будівлі КПП інв. № 89, нежитлові приміщення площею 51 м2 в будівлі водомаслогрійки (КТП) інв.№ 90; нежитлові приміщення площею 428 м2 в будівлі сховища інв. № 99 військового містечка №114 (далі - Майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Житомир, розташоване за адресою м. Житомир, вул. Ватутіна, 61, вартість якого визначена на 31.07.2012 року за незалежне оцінкою та становить згідно з актом оцінки 620517 грн.

За п. 1.1 Договору №80/2013 від 28.08.2013, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення першого поверху двоповерхової будівлі пожежного депо площею 289,2 м2 в будівлі інв.№81, військового містечка № 2 (далі Майно), що знаходиться на балансі КЕВ м: Житомир, розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Щорса, 99, вартість яких визначена на 30.09.2012 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 119673грн.

У п. 5.15 Договорів сторони погодили обов`язок орендаря щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Позивач вказує, що на виконання умов Договорів оренди та відповідно до Актів прийому-передачі від 28.08.2013 (а.с. 21, 42), передав у користування відповідачу вищевказане майно.

Однак, відповідач свої зобов`язання по Договорам виконав частково, в результаті чого (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.10.2020 №3759), за даними позивача, у відповідача виникла заборгованість:

- за Договором оренди №79/2013 від 28.08.2013 у розмірі 46029,57грн орендної плати за період квітень-червень 2020 року та 41990,12грн боргу з компенсації земельного податку за період червень 2019 по червень 2020;

- за Договором оренди №80/2013 від 28.08.2013 - 5362,81грн заборгованості з компенсації земельного податку за період серпень 2018 по червень 2020 .

Зсилаючись на ст. 625 ЦК України та умови Договорів, позивач також заявив до стягнення з відповідача 2769,78грн пені, з якої 1805,67 грн - за Договором оренди №79/2013 та 964,11 грн - за Договором оренди №80/2013.

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за Договором стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 148-149, т.1), позовні вимоги заперечив та вказав, що:

- у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, а наведений позивачем її розрахунок є необґрунтованим;

- 2019 року сторони підписали акти звірки взаєморозрахунків, яким погодили відсутність заборгованості по договорам оренди, а починаючи з липня 2019 року відповідач сплатив орендної плати всього на суму 262 800 грн, що підтверджується доданими квитанціями та виписками з рахунків;

- позивач не надав обґрунтованого розрахунку суми компенсації земельного податку;

- відповідач сплачував компенсацію земельного податку, що підтверджується відповідними квитанціями;

- у зв`язку з відсутністю детального розрахунку суми компенсації земельного податку та вихідних даних (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018-2020 роки), використаних під час його розрахунку, відповідач не має змоги перевірити його правильність та зробити контррозрахунок згідно Договору оренди №80/2013 від 28.08.2013;

- позивач не зазначив правової підстави перерахунку розміру компенсації земельного податку по Договору оренди №80/2013 від 28.08.2013.

Щодо компенсації земельного податку по Договору оренди №79/2013 від 28.08.2013, відповідач вказав, що:

- позивач надав розрахунок нарахування та сплати компенсації земельного податку з 01.06.2018, однак станом на 01.06.2018 заборгованість вже становить 3821,03грн, тому неможливо встановити за які періоди така заборгованість була нарахована, що позбавляє відповідача можливості застосувати наслідки спливу строків позовної давності;

- земельна ділянка за адресою м. Житомир, вул. Ватутіна, 61 не сформована та не має кадастрового номера, тому достовірно розрахувати розмір земельного податку не вбачається можливим.

У письмових запереченнях від 01.09.2020 (а.с. 2-3, т.2), відповідач додатково вказав, що 14.08.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №297 до Договору оренди №79/2013 від 28.08.2013, згідно якої сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50 відсотків нарахованої орендної плати...". Зсилаючись на п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказав, що оскільки компенсація земельного податку здійснюється відповідачем окремо, а позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, орендна плата з 17.03.2020 не сплачується.

Згідно письмових пояснень від 01.10.2020 (а.с. 79, т.2), відповідач стверджує, що позивач зарахував на погашення орендної плати не всі перераховані ним кошти та наводить дати і суми не врахованих, на його думку, платежів.

У клопотанні від 12.10.2020 (а.с.110, т.2), відповідач звертає увагу на розбіжності у наданих сторонами примірниках Додаткової угоди №266 від 21.07.2019 до Договору оренди №79/2013 щодо строку дії Договору та щодо площі земельної ділянки, земельний податок на яку підлягає компенсації; Додаткової угоди №224 від 29.07.2016 до Договору оренди №79/2013 - щодо площі земельної ділянки.

У відповіді на відзив (а.с. 160-180, т.1) позивач, зсилаючись на умови Договорів оренди та додаткових угод до них, навів обґрунтований розрахунок нарахування та сплати орендних платежів за Договорами.

Пояснив, що твердження відповідача про сплату ним орендної плати у розмірі 262800,00 грн, не відповідає дійсності, оскільки, з наданої відповідачем виписки ПриватБанку від 05.06.2020 та квитанцій вбачається, що частина платежів має призначення "Оплата за електроенергію" та "Оплата за водопостачання", а за оренду приміщення сплачено лише 22800,00 грн та 1900,00 грн компенсації земельного податку.

Вказані сплачені кошти, як стверджує позивач, ним враховані, однак у суми заборгованості, які є предметом позову, не включені.

Також позивач вказав, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний у 2019 році, на який посилається відповідач, ніяким чином не погоджує відсутність заборгованості по договорам оренди, оскільки останній підготовлено та підписано з метою продовження терміну дії договору, так як акт звірки взаємних розрахунків входить до пакету документів, необхідних для оформлення продовження дії договорів оренди, здійснюється за пів річчя (шість місяців), згідно нормативних документів. Після проведення взаєморозрахунків, як вказує позивач, в акті було зазначено сальдо на 31.07.2019 року у сумі 5605,35грн на користь КЕВ м.Житомир, тобто заборгованість ПП "Оберіг-2011" становила 5605,35 грн, без врахування дебету (нарахування) за липень 2019 року.

Пояснив, що внаслідок зміни орендованих площ, позивачем здійснювались відповідні перерахунки, зокрема:

- за період 2018 рік - 20 липня 2019 року на підставі Угоди №224 у 2018 році компенсація земельного податку нарахована на площу 0,18205 га (1130,5 м.кв (318,0 м.кв. + 317,9 м.кв. + 16,3 м.кв. + 50,5 м.кв. + 427,8 м.кв. ) - площа земельної ділянки, яку займає здане в оренду нерухоме майно, та 0,069 га (+690 м.кв) - прилегла до будівлі земельна ділянка, на яку надано право користування для досягнення мети оренди) та на підставі Угоди №225 році компенсація земельного податку нарахована на площу 0,04892 га (289,2 м.кв - площа земельної ділянки, яку займає здане в оренду нерухоме майно, та 0,02 га (+200 м.кв) - прилегла до будівлі земельна ділянка, на яку надано право користування для досягнення мети оренди);

- за період 22 липня 2019 рік - червень 2020 рік на підставі Угоди № 266 компенсація земельного податку нарахована на площу 0,86305 га (318,0 м.кв. + 317,9 м.кв. + 16,3 м.кв.+ 50,5 м.кв. + 427,8 м.кв.) - площа земельної ділянки, яку займає здане в оренду нерухоме майно, та 0,075 га (+7500 м.кв.) - прилегла до будівлі земельна ділянка, на яку надано право користування для досягнення мети оренди) та на підставі Угоди №267 році компенсація земельного податку нарахована на площу 0,09892 га (289,2 м.кв - площа земельної ділянки, яку займає здане в оренду нерухоме майно, та 0,07 га (+700 м.кв) - прилегла до будівлі земельна ділянка, на яку надано право користування для досягнення мети оренди).

Зазначив, що таким чином, внаслідок збільшення орендованих площ, позивачем здійснювались відповідні перерахунки, зокрема проведений у жовтні 2019 перерахунок компенсації земельного податку.

Вказав, що підтвердженням нарахування та сплати податку на землю Квартирно - експлуатаційним відділом на площі земельних ділянок, які займає здане в оренду нерухоме майно та прилеглі до будівлі земельні ділянки, на які відповідачу надано право користування для досягнення мети оренди, є податкові декларації з плати за землю за 2018-2020 роки (а.с. 185 - 219, т.1).

Додатково у заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 12-18, т.1) та письмових поясненнях (а.с. 28-33 ,т.2) позивач пояснив, що на підставі додаткової угоди №297 (а.с.4, т.2), провів перерахунок заборгованості з орендної плати за договором оренди №79/2013 від 28.08.2013 за період березень-червень 2020, однак подана відповідачем заява від 03.07.2020 не є підставою для звільнення останнього від орендної плати на час карантину, оскільки відповідач частину орендованого майна використовує для здійснення господарської діяльності у вигляді технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, а обмеження та (або) заборони щодо здійснення такої діяльності на період дії карантину, відсутні.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини між сторонами виникли на підставі Договорів оренди №79/2013 та №80/2013 від 28.08.2013 та Додаткових угод до них (а.с. 13-41, т.1, а.с. 4, т.2).

Сторони не заперечували факт їх укладення та передачі в оренду майна, зазначеного у їх п.1.1.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами п. 3.6. Договорів оренди, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7. Договорів).

За п. 10.1. Договору №79/2013 від 28.07.2016, останній укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 28 серпня 2013 до 28 липня 2016 включно.

Додатковою угодою № 224 від 29 липня 2016 до Договору оренди № 79/2013 від 28.08.2013 продовжено дію Договору №79/2013 з 29 липня 2016 до 20 липня 2019 включно. Також вказаною угодою внесено зміни в розділ 1 "Предмет договору", розділ 3 "Орендна плата" та розділ 5 "Обов`язки орендаря" - п.5.15 Договору, яким визначено порядок компенсації земельного податку (а.с. 22-25, т.1), а саме погоджено, що:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 318,0 м2 в будівлі складу інв. 9, нежитлові приміщення площею 317,9 м.кв. в будівлі штабу інв. 63, нежитлові приміщення в будівлі КПП площею 16 м.кв. в будівлі інв. № 89, нежитлові приміщення водомаслогрійки (КТП) площею 50,5м.кв. в будівлі інв.№ 90; нежитлові приміщення площею 427 м.кв. в будівлі сховища інв. № 99 військового містечка №114 (далі - Майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Житомир, розташоване за адресою м. Житомир, вул. Ватутіна, 61а, вартість якого визначена на 29.02.2016 року за незалежне оцінкою та становить згідно з актом оцінки 601397 грн (п. 1.1. Договору);

- орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2016 року), на рівні 9931,67 гри. за результатами конкурсу, а саме: інв. №9 - 2858,63 грн., інв.№63 - 2499,16 грн., інв.№89 - 375,00 грн., інв.№90 - 474,68 грн., інв.№99 - 3724,20 грн...(п.3.1. Договору);

- орендар зобов`язується щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,069 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (п. 5.15 Договору).

Додатковою угодою № 266 (а.с. 26-28, т.1) сторони внесли зміни, зокрема, у п. 5.15. та 10.1. Договору, якими визначили площу прилеглої до будівлі земельної ділянки, згідно п. 5.15 Договору у розмірі 0,75 га, а строк дії Договору №79/2013 від 28.07.2016 з 22 липня 2019 до 15 липня 2022 включно.

Зважаючи на викладені у клопотанні від 12.10.2020 (а.с.110, т2) твердження відповідача про розбіжності у текстах примірників Додаткової угоди №266 від 21.07.2019 та №224 від 29.07.2016 до Договору оренди №79/2013 від 28.08.2013, суд враховує таке.

Так, у п.10.1 примірника Додаткової угоди №266 від 21.07.2019, копію якої надав до справи відповідач, дійсно вказано, що цей Договір діє з 21.07.2019 до 15.07.2022, тоді як у примірнику позивача - з 22.07.2019 до 15.07.2022. При цьому на титульній сторінці примірників кожної із сторін у верхній лівій частині аркуша вказано, що термін оренди з 22.07.2019 до 15.07.2022, а також зазначено, що Додаткова угода №266 від 21 липня 2019. За таких обставин, суд також бере до уваги, що Додатковою угодою № 224 від 29 липня 2016 до Договору оренди № 79/2013 від 28.08.2013 продовжено дію Договору №79/2013 з 29 липня 2016 до 20 липня 2019 включно. Вказане свідчить про те, що вірним є зазначення строку дії Додаткової угоди №266 саме з 21.07.2019.

Те, що у п. 4 примірника відповідача цієї ж Додаткової угоди не вказано площу прилеглої до будівлі земельної ділянки, згідно п. 5.15 Договору, а в примірнику позивача її площа становить 0, 75 га, теж вбачається з матеріалів справи. При цьому достовірність зазначених у примірнику позивача даних стосовно площі підтверджено, підписаними директором відповідача листом та обґрунтуванням (а.с.126 -128), згідно яких останній пояснює, зокрема, необхідність збільшення площі прилеглої до будівлі чи споруди земельної ділянки, визначеної у п. 5.15 Договору №79/2013, до 0,75 га.

Стосовно тверджень відповідача про виправлення у п.3 примірника Додаткової угоди відповідача №224 від 29.07.2016 площі земельної ділянки з 0,06 га на 0,89 га, то суд звертає увагу, що у примірнику позивача зазначено площу 0,069 га. При цьому суд враховує, що заборгованість з компенсації земельного податку, згідно даних позивача, у визначеному згідно Додаткової угоди №224 від 29.07.2016 розмірі, виникла з січня 2018. Відсутність заборгованості за попередній період свідчить про узгодженість сторонами площі земельної ділянки у розмірі саме 0,069 га.

До того ж, достовірність даних, зазначених саме у примірниках позивача цих Додаткових угод підтверджено наданими до справи копіями примірників останніх, завірених Головним квартирно - експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, примірник якого, відповідно до п.10.13 Договору № 79/2013, має таку ж юридичну силу як і примірники сторін.

Що стосується Договору №80/2013, то згідно п.10.1., його строк дії з 28 серпня 2013 до 28 липня 2016 включно.

Додатковою угодою № 225 від 29 липня 2016 до Договору оренди № 80/2013 від 28.08.2013 (а.с. 36-38, т.1), сторони, зокрема, продовжили його дію з 29 липня 2016 до 20 липня 2019 включно; - орендну плату встановлено без ПДВ за базовий місяць (червень 2016 року), на рівні 5593,29грн за результатами конкурсу; визначили, що орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,02 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Додатковою угодою № 267 від 21 липня 2019 до Договору оренди № 80/2013 (а.с. 39-41, т.1) сторони, зокрема, продовжили дію Договору №80/2013 з 21 липня 2019 до 15 липня 2022 включно; - орендну плату встановлено без ПДВ за базовий місяць (червень 2019 року), на рівні 6601,75грн за результатами конкурсу; визначено, що орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,07 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Матеріали справи містять виставлені позивачем рахунки на оплату орендної плати та з компенсації земельного податку (49-72, т.1), отримання яких не заперечував відповідач.

Суд враховує, що, згідно розрахунків позивача:

- станом на 01.04.2020, заборгованість відповідача по орендній платі, за укладеними договорами оренди складала 113294,07грн (з яких: 83837,61грн по договору №79/2013 та 29456,46 - по Договору №80/2013) (а.с .7, т.1));

- згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.08.2020, заборгованість відповідача по орендній платі, за період з 01.11.2019 по 27.07.2020, визначено у розмірі 112901,96грн (з яких: 78171,88 грн по договору №79/2013 та 34730,08 грн - по Договору №80/2013) (а.с. 230-248, т.1));

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.10.2020, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за Договором оренди №79/2013, яка виникла станом на 28.09.2020 та склала 46029,57 грн за період квітень 2020 (залишок заборгованості за квітень 935,25грн) - червень 2020 (а.с. 53-57, 61, т.2).

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи відповідач у повному обсязі сплатив прострочену орендну плату по кожному з Договорів, яка була нарахована за спірний період (до звернення до суду). Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем позовних вимог, не заперечувалися представниками сторін та підтверджені наданими останніми до справи розрахунками та платіжними документами.

Враховуючи, що 35000,00 грн орендної плати за квітень - червень 2020 сплачено під час розгляду справи в суді, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, з покладення судових витрат у цій частині на позивача, оскільки заявлені до стягнення суми хоч і погашено відповідачем, однак заявлялися вони за період, який виник після звернення до суду (на час звернення позивача до суду, спір у цій частині вимог був відсутній, тому останні не підлягали задоволенню).

У задоволенні позову в частині стягнення 11029,57 грн (залишок нарахованої за червень 2020 орендної плати за Договором оренди № 79/2013) слід відмовити, оскільки вказана сума також заявлена за період, який виник після звернення позивача до суду (на час звернення до суду, спір у цій частині вимог був відсутній). При обрахуванні зазначеної суми суд враховує здійснену 08.10.2020 проплату за вказаним Договором у розмірі 8000,00 грн (а.с. 107, т.2), а також те, що проведений 21.10.2020 платіж у сумі 10000,00 грн не підлягає зарахуванню на погашення нарахованої орендної плати за Договором №79/2013, оскільки за своїм призначенням визначений відповідачем як орендна плата за Договором №80/2013 (а.с. 141, т.2).

Перевіряючи розрахунки заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати, не зважаючи на прийняття до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, суд враховував правильність її визначення на дату звернення до суду та порядок зарахування сплачених відповідачем коштів на її погашення. Так, судом встановлено, що всі здійснені відповідачем проплати позивач зараховував згідно зазначеного відповідачем призначення платежу, а у випадку його не зазначення - по двох Договорах пропорційно, що спростовує заперечення відповідача в частині неврахування окремих оплат.

Зокрема, взято до уваги, що звертаючись до суду, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир просив стягнути з Приватного підприємства "Оберіг-2011" 113294,07грн заборгованості з орендної плати, яка виникла по Договору оренди №79/2013 за період з серпня 2019 по 01.04.2020 та по Договору оренди №80/2013 за період з вересня 2019 по 01.04.2020, що вбачається з розрахунків позивача (а.с. 103 -105, 235 - 238, т.2).

Згідно прийнятих до розгляду судом заяв про збільшення та зменшення позовних вимог, граничну дату, на яку позивач обрахував заявлену до стягнення суму заборгованості з орендної плати, визначено 28.09.2020 (а.с. 61 - 63, т.2).

У доданому до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку (а.с. 97, 98, 2), наведено стан розрахунків по орендній платі станом на 07.10.2020, а саме визначено не сплачену орендну плату у розмірі 19029,57 грн за Договором №79/2013, з яких 08.10.2020 було оплачено 8000,00 грн (а.с.107, т.2). Тобто, станом на 08.10.2020, як зазначалося вище, із заявленої до стягнення остаточної суми орендної плати, не погашеним залишилося її нарахування у розмірі 11029,57 грн. Зазначене враховано судом при визначенні суми, в частині якої закрито провадження у справі та в частині якої відмовлено у задоволенні позову.

Зсилання відповідача на акт звірки, згідно якого, на його думку, перед підписанням додаткових угод, підтверджено відсутність заборгованості по орендній платі, зважаючи на заперечення позивача, а також на відсутність первинних платіжних документів, які б підтверджували позицію відповідача, суд вважає недоречними. При цьому суд враховує, що акт звірки не має самостійного значення як доказ здійснення чи не здійснення певних господарських операцій, а підлягає оцінці в сукупності з первинними документами та з урахуванням позицій сторін.

Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості з компенсації земельного податку, суд враховує таке.

За п. 5.15 Договорів, орендар зобов`язався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Судом встановлено, що у п. 5.12 Договору оренди №79/2013, площе земельної ділянка вказана 0,02га (а.с. 17, т1), згідно додаткової угоди №224 - 0,069га (а.с. 24, т.1), згідно додаткової угоди №267 - 0,07га (а.с. 40, т.1).

Площа земельної ділянки за п.5.15 Договору оренди №80/2013 вказана 0 га (а.с. 32, т1), згідно додаткової угоди №225 - 0,02га (а.с. 24, т.1) згідно додаткової угоди №226 - 0,75га (а.с. 28, т.1).

Суд, з урахуванням наданих позивачем розрахунків, податкових декларацій та рахунків, встановив, що:

- станом на 01.04.2020, заборгованість відповідача з компенсації земельного податку за період з 01.06.2018 по 01.04.2020, склала 43040,61грн, з яких: 35723,71грн по договору №79/2013 та 7316,90грн - по Договору №80/2013 (а.с .7-8, 100-103, т.1);

- згідно заяви про збільшення позовних вимог від 26.08.2020, заборгованість відповідача з компенсації земельного податку за період з 01.06.2018 по 27.07.2020, склала 47352,93 грн, з яких: 41990,12грн по договору №79/2013 та 5362,81грн - по Договору №80/2013 (а.с. 230-248, т.1));

- згідно заяви про зменшення позовних вимог від 01.10.2020, заборгованість відповідача з компенсації земельного податку станом на 28.09.2020 визначено у тому ж розмірі - 41990,12грн по договору №79/2013 та 5362,81грн - по Договору №80/2013 (а.с. 53-57, т.2)).

При перевірці розрахунків позивача по заявленій до стягнення сумі заборгованості із земельного податку, враховуючи заперечення відповідача, суд встановив, що початком періоду її виникнення по кожному з Договорів, є січень 2018.

При цьому, суд встановив, що всі здійснені відповідачем проплати зараховано позивачем згідно зазначеного відповідачем призначення платежу, а у випадку його не зазначення - по двох Договорах пропорційно площі земельних ділянок, визначеній за п. 5.15. Договорів.

Зважаючи на те, що відповідач з 2016 року користувався орендованим майном та отримував рахунки, зокрема, на компенсацію земельного податку, оплачував їх до 2018 року і в останнього не виникало заперечень стосовно розміру компенсації земельного податку та зазначених у рахунках сум компенсації, зважаючи на обґрунтованість пояснень позивача щодо обрахування виставлених та зарахування сплачених сум компенсації (а.с. 160-179,т.1), врахування ним положень Додаткової угоди №297 до Договору №79/2013, суд вважає, що визначені позивачем порядок та суми нарахування компенсації є зрозумілими та погодженими сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки згідно п. 5.15 Договорів, орендар зобов`язався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю, то з урахуванням приписів 251, 252 ЦК України, обґрунтовано заявленою до стягнення є заборгованість, яка виникла станом на 01.04.2020 у сумі 35540,61 грн, з яких 31134,68 грн (41990,12 грн - 10855,44 грн нарахованих з квітня 2020) за Договором №79/2013 та 4405,93 грн (5362,81 грн - 956,88 грн нарахованих з квітня 2020) за Договором № 80/2013 (а.с.242, т.1).

Тобто, здійснивши перерахунок розміру компенсації земельного податку, суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача 35540,61 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. У стягненні 11812,32 грн заборгованості з компенсації земельного податку слід відмовити, оскільки, зважаючи на визначений п. 5.15 Договорів строк її сплати, на дату звернення до суду спір у частині вимог був відсутній.

Зважаючи на те, що позивачем неодноразово надавалися детальні розрахунки як по визначенню заявлених до стягнення сум орендної плати, так і по визначенню заявлених сум компенсації земельного податку, судом встановлено період виникнення заборгованості за Договорами в межах загального строку позовної давності, зсилання відповідача на неможливість перевірки цих розрахунків та на позбавлення його можливості застосувати наслідки спливу строку позовної давності, у випадку не надання більш розгорнутих розрахунків, на час вирішення спору є безпідставними.

Твердження відповідача про те, що земельна ділянка не сформована, тому розрахувати розмір земельного податку не вбачається можливим спростовуються матеріалами справи, оскільки до стягнення заявлено не податок, а визначену згідно умов Договорів, компенсацію земельного податку, сплаченого позивачем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За п. 3.7. Договорів, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с .177, 243 - 247, т.1), пеню останнім нараховано:

- за Договором №79/2013 від 28.08.2013 - у розмірі 1805,67грн, а саме: за березень 2020 на суму боргу у розмірі 10742,85грн - 436,78грн; за квітень 2020 на суму боргу у розмірі 22334,71грн - 594,78грн; за травень 2020 на суму боргу 22513,39грн - 609,97грн та за червень 2020 на суму боргу 22580,93грн - 164,14грн;

- за Договором №80/2013 від 28.08.2013 - у розмірі 964,1грн, а саме: за лютий 2020 на суму боргу 2605,95грн - 150,21грн; за березень 2020 на суму боргу у розмірі 7945,27грн - 323,04грн; за квітень 2020 на суму боргу у розмірі 8008,84грн - 213,28грн; за травень 2020 на суму боргу 8072,90грн - 218,72грн та за червень 2020 на суму боргу 8097,12грн - 58,86грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що розмір обґрунтовано заявленої пені, а саме нарахованої на заборгованість з орендної плати, яка існувала станом на дату звернення позивача до суду, складає 901,47грн. У стягненні 1868,31 пені слід відмовити, оскільки її нарахування здійснено на орендну плату за квітень - червні 2020, по якій на дату звернення до суду спір між сторонами був відсутній.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач, в частині задоволених позовних вимог, не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 36442,08 грн, з яких 35540,61 грн заборгованості з компенсації земельного податку та 901,47 грн пені. В частині стягнення 35000,00 грн заборгованості з орендної плати провадження у справі суд закриває у зв`язку з відсутністю предмета спору. В частині стягнення 11029,57 грн заборгованості з орендної плати, 11812,32 грн заборгованості з компенсації земельного податку та 1868,31 пені, суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір в сумі 461,92 грн, сплачений за вимогою щодо якої суд закриває провадження у справі, із зазначених вище причин (спору на дату звернення з позом в частині цієї сплати не існувало), покладається на позивача, а зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,43грн, на підставі ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу за його к л о п о т а н н я м за ухвалою суду.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир до Приватного підприємства "Оберіг-2011" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Оберіг-2011" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Крошенська, буд. 20, квартира 76, ід. код 37976239) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20, ід. код 08492505):

- 35540,61 грн заборгованості з компенсації земельного податку;

- 901,47грн пені;

- 796,67 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 35000,00 грн заборгованості з орендної плати.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 11029,57 грн заборгованості з орендної плати, 11812,32 грн заборгованості з компенсації земельного податку та 1868,31 пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.12.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)