Постанова

від 19.04.2021 по справі 906/411/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Справа № 906/411/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир та Приватного підприємства "Оберіг-2011" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року (повний текст складено 29.12.2020) у справі № 906/411/20 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир

до Приватного підприємства "Оберіг-2011"

про стягнення 96152,28 грн (з урахуванням заяв №3247 від 27.08.2020 про збільшення позовних вимог, №3465 від 10.09.2020 про зменшення позовних вимог, №3759 від 01.10.2020 про зменшення позовних вимог)

Апеляційні скарги розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року у справі №906/411/20 позов Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир до Приватного підприємства "Оберіг-2011" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Оберіг-2011" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир 35 540,61 грн заборгованості з компенсації земельного податку; 901,47 грн пені; 796,67 грн судового збору.

Закрито провадження у справі в частині стягнення 35 000,00 грн заборгованості з орендної плати.

Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 11 029,57 грн заборгованості з орендної плати, 11 812,32 грн заборгованості з компенсації земельного податку та 1 868,31 пені.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомир звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 11 029,57 грн заборгованості з орендної плати, 11 812,32 грн заборгованості з компенсації земельного податку, 1 868,31 грн пені - скасувати, рішення місцевого господарського суду змінити та стягнути з Приватного підприємства "Оберіг-2011" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир 47 352,93 грн заборгованості з компенсації земельного податку, 2 769, 78 грн пені, 7 903,14 грн штрафу та 2102 грн судового збору; закрити провадження у справі в частині стягнення 46 029,57 грн заборгованості з орендної плати; зайво сплачений судовий збір повернути позивачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №906/411/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року у справі № 906/411/20. Встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ПП "Оберіг-2011" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 35 540,61 грн заборгованості з компенсації земельного податку скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №906/411/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Оберіг-2011" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року у справі № 906/411/20. Об`єднано апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир та Приватного підприємства "Оберіг-2011" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Встановлено строк позивачу для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир та Приватного підприємства "Оберіг-2011" на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року у справі №906/411/20 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 серпня 2013 року між Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир (орендодавець/позивач) та Приватним підприємством "Оберіг-2011" (орендар/відповідач) були укладені договори оренди нерухомого військового майна №79/2013 та №80/2013 (т.1, а.с. 13-20, 29-35).

В подальшому, між сторонами були укладені Додаткові угоди №№ 224, 226 297 до Договору №79/2013 (т.1, а.с. 22-28, т.2, а.с. 4) та №№ 225, 267 до Договору №80/2013 (т.1, а.с. 39-41).

Відповідно до п.1.1 договору №79/2013 від 28.08.2013, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 318,0 м2 в будівлі складу інв. 9, нежитлові приміщення площею 394 м2 в будівлі штабу інв. № 12, нежитлові приміщення площею 318,0 м2 в будівлі цеху інв. № 63, нежитлові приміщення площею 16 м2 в будівлі КПП інв. № 89, нежитлові приміщення площею 51 м2 в будівлі водомаслогрійки (КТП) інв.№ 90; нежитлові приміщення площею 428 м2 в будівлі сховища інв. № 99 військового містечка №114, що знаходиться на балансі КЕВ м. Житомир, розташоване за адресою м. Житомир, вул. Ватутіна, 61, вартість якого визначена на 31.07.2012 року за незалежне оцінкою та становить згідно з актом оцінки 620517 грн.

Відповідно до п.1.1 договору №80/2013 від 28.08.2013, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення першого поверху двоповерхової будівлі пожежного депо площею 289,2 м2 в будівлі інв.№81, військового містечка №2, що знаходиться на балансі КЕВ м: Житомир, розташоване за адресою: м.Житомир, вул. Щорса, 99, вартість яких визначена на 30.09.2012 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 119673грн.

В п.5.15 договорів сторони погодили обов`язок орендаря щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Згідно Актів прийому-передачі від 28.08.2013 (т.1, а.с. 21,42) Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир передав у користування ПП "Оберіг-2011" вищевказане майно.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів та компенсації земельного податку по договорам виконав частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 93 382,50 грн, з яких: 46029,57 грн - заборгованість з орендної плати за період квітень-червень 2020 року, 41990,12 грн -заборгованість з компенсації земельного податку за період червень 2019 по червень 2020 за договором оренди №79/2013 від 28.08.2013; 5362,81 грн - заборгованість з компенсації земельного податку за період серпень 2018 по червень 2020 за договором оренди №80/2013 від 28.08.2013 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.10.2020 №3759).

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів в частині своєчасного проведення розрахунків Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир звернувся до суду з позовом до ПП "Оберіг-2011" про стягнення заборгованості в розмірі 93 382,50 грн, а також пені в розмірі 2769,78 грн, з яких 1805,67 грн - пеня за договором оренди №79/2013 та 964,11 грн - за договором оренди №80/2013.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів оренди №79/2013 та №80/2013 від 28.08.2013 та Додаткових угод до них (т.1, а.с. 13-41, т.2, а.с. 4).

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами п.3.6. договорів оренди, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7. договорів).

За п.10.1. договору №79/2013 від 28.08.2013 останній укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 28 серпня 2013 до 28 липня 2016 включно.

Додатковою угодою № 224 від 29 липня 2016 до Договору оренди № 79/2013 від 28.08.2013 продовжено дію договору №79/2013 з 29 липня 2016 до 20 липня 2019 включно. Також вказаною угодою внесено зміни в розділ 1 "Предмет договору", розділ 3 "Орендна плата" та розділ 5 "Обов`язки орендаря" - п.5.15 Договору, яким визначено порядок компенсації земельного податку (а.с. 22-25, т.1), а саме погоджено, що:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 318,0 м2 в будівлі складу інв. 9, нежитлові приміщення площею 317,9 м.кв. в будівлі штабу інв. 63, нежитлові приміщення в будівлі КПП площею 16 м.кв. в будівлі інв. № 89, нежитлові приміщення водомаслогрійки (КТП) площею 50,5м.кв. в будівлі інв.№ 90; нежитлові приміщення площею 427 м.кв. в будівлі сховища інв. № 99 військового містечка №114 (далі - Майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Житомир, розташоване за адресою м. Житомир, вул. Ватутіна, 61а, вартість якого визначена на 29.02.2016 року за незалежне оцінкою та становить згідно з актом оцінки 601397 грн (п. 1.1. Договору);

- орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2016 року), на рівні 9931,67 гри. за результатами конкурсу, а саме: інв. №9 - 2858,63 грн., інв.№63 - 2499,16 грн., інв.№89 - 375,00 грн., інв.№90 - 474,68 грн., інв.№99 - 3724,20 грн...(п.3.1. договору);

- орендар зобов`язується щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,069 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (п. 5.15 договору).

Додатковою угодою № 266 (т.1, а.с. 26-28) сторони внесли зміни, зокрема, у п. 5.15. та 10.1. договору, якими визначили площу прилеглої до будівлі земельної ділянки, згідно п. 5.15 договору у розмірі 0,75 га, а строк дії договору №79/2013 від 28.07.2016 з 22 липня 2019 до 15 липня 2022 включно.

Щодо твердження відповідача про розбіжності у текстах примірників Додаткової угоди №224 від 29.07.2016 та №266 від 21.07.2019 до договору оренди №79/2013 від 28.08.2013, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, у п.10.1 примірника додаткової угоди №266 від 21.07.2019, копію якої надано відповідачем, вказано, що цей договір діє з 21.07.2019 до 15.07.2022, тоді як у примірнику позивача - з 22.07.2019 до 15.07.2022. При цьому, на титульній сторінці примірників кожної із сторін у верхній лівій частині аркуша вказано, що термін оренди з 22.07.2019 до 15.07.2022, а також зазначено, що Додаткова угода №266 від 21 липня 2019.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що Додатковою угодою №224 від 29 липня 2016 року до договору оренди №79/2013 від 28.08.2013 продовжено дію останнього з 29 липня 2016 року до 20 липня 2019 року включно, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вірним є зазначення строку дії Додаткової угоди №266 саме з 21.07.2019.

Також з матеріалів справи вбачається, що у п.4 примірника відповідача цієї ж Додаткової угоди не вказано площу прилеглої до будівлі земельної ділянки, згідно п.5.15 договору, а в примірнику позивача її площа становить 0,75 га. Разом з тим, достовірність зазначених у примірнику позивача даних стосовно площі підтверджено, підписаними директором відповідача листом та обґрунтуванням (т.1, а.с. 126-128), згідно яких останній пояснює, зокрема, необхідність збільшення площі прилеглої до будівлі чи споруди земельної ділянки, визначеної у п. 5.15 договору №79/2013, до 0,75 га.

Стосовно тверджень відповідача про виправлення у п.3 примірника Додаткової угоди відповідача №224 від 29.07.2016 площі земельної ділянки з 0,06 га на 0,89 га, то суд звертає увагу на те, що у примірнику позивача зазначено площу 0,069 га.

При цьому, колегія суддів враховує, що заборгованість з компенсації земельного податку, згідно даних позивача, у визначеному згідно Додаткової угоди №224 від 29.07.2016 розмірі, виникла з січня 2018. Відсутність заборгованості за попередній період свідчить про узгодженість сторонами площі земельної ділянки у розмірі саме 0,069 га.

До того ж, достовірність даних, зазначених саме у примірниках позивача цих Додаткових угод підтверджено наданими до справи копіями примірників останніх, завірених Головним квартирно - експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, примірник якого, відповідно до п.10.13 Договору №79/2013, має таку ж юридичну силу як і примірники сторін.

Що стосується Договору №80/2013, то згідно п.10.1., строк його дії становить з 28 серпня 2013 року до 28 липня 2016 року включно.

Додатковою угодою №225 від 29.07.2016 до Договору оренди № 80/2013 від 28.08.2013 (т.1, а.с. 36-38) сторони, зокрема, продовжили його дію з 29 липня 2016 року до 20 липня 2019 року включно; - орендну плату встановлено без ПДВ за базовий місяць (червень 2016 року) на рівні 5593,29 грн за результатами конкурсу; визначили, що орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,02 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Додатковою угодою № 267 від 21 липня 2019 року до Договору оренди № 80/2013 (т.1, а.с. 39-41) сторони, зокрема, продовжили дію Договору №80/2013 з 21 липня 2019 року до 15 липня 2022 року включно; - орендну плату встановлено без ПДВ за базовий місяць (червень 2019 року), на рівні 6601,75 грн за результатами конкурсу; визначено, що орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,07 га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Згідно розрахунків позивача:

- станом на 01.04.2020 заборгованість відповідача по орендній платі, за укладеними договорами оренди складала 113294,07грн (з яких: 83837,61грн по договору №79/2013 та 29456,46 - по Договору №80/2013) (т.1, а.с .7));

- згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.08.2020, заборгованість відповідача по орендній платі, за період з 01.11.2019 по 27.07.2020, визначено у розмірі 112901,96грн (з яких: 78171,88 грн по договору №79/2013 та 34730,08 грн - по Договору №80/2013) (т.1, а.с. 230-248));

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.10.2020, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за Договором оренди №79/2013, яка виникла станом на 28.09.2020 та склала 46029,57 грн за період квітень 2020 (залишок заборгованості за квітень 935,25 грн) - червень 2020 (т.2, а.с. 53-57, 61).

Матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи відповідач у повному обсязі сплатив прострочену орендну плату по кожному з Договорів, яка була нарахована за спірний період (до звернення до суду). Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем позовних вимог, не заперечуються сторонами та підтверджені наявними в матеріалах справи розрахунками та платіжними документами.

Враховуючи, що 35000,00 грн орендної плати за квітень - червень 2020 сплачено під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, з покладенням судових витрат у цій частині на позивача, оскільки заявлені до стягнення суми хоч і погашено відповідачем, однак заявлялися вони за період, який виник після звернення до суду (на час звернення позивача до суду, спір у цій частині вимог був відсутній, тому останні не підлягали задоволенню).

Щодо позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 11029,57 грн (залишок нарахованої за червень 2020 року орендної плати за договором оренди №79/2013), то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки вказана сума також заявлена за період, який виник після звернення позивача до суду (на час звернення до суду, спір у цій частині вимог був відсутній).

Перевіряючи розрахунки заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати, не зважаючи на прийняття до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, суд першої інстанції вірно враховував правильність її визначення на дату звернення до суду та порядок зарахування сплачених відповідачем коштів на її погашення.

Колегія суддів зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир, звертаючись до суду просив стягнути з ПП "Оберіг-2011" 113294,07 грн заборгованості з орендної плати, яка виникла по договору оренди №79/2013 за період з серпня 2019 по 01.04.2020 та по договору оренди №80/2013 за період з вересня 2019 по 01.04.2020, що вбачається з розрахунків позивача.

Згідно прийнятих до розгляду судом першої інстанції заяв про збільшення та зменшення позовних вимог, граничну дату, на яку позивач обрахував заявлену до стягнення суму заборгованості з орендної плати, визначено 28.09.2020 (т.2, а.с. 61-63).

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості з компенсації земельного податку, суд зазначає таке.

Згідно п.5.15 договорів орендар зобов`язувався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Судом встановлено, що в п.5.15 договору оренди №79/2013, площа земельної ділянка вказана 0,02 га (т.1, а.с. 17), згідно додаткової угоди №224 - 0,069 га (т.1, а.с.24), згідно додаткової угоди №267 - 0,07 га (т.1, а.с. 40).

Площа земельної ділянки за п.5.15 договору оренди №80/2013 вказана 0 га (т.1, а.с. 32), згідно додаткової угоди №225 - 0,02 га (т.1, а.с. 24) згідно додаткової угоди №226 - 0,75 га (т.1, а.с. 28).

Оскільки згідно п.5.15 договорів орендар зобов`язувався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням приписів 251, 252 ЦК України, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є заборгованість, яка виникла станом на 01.04.2020 у сумі 35540,61 грн, з яких 31134,68 грн (41990,12 грн - 10855,44 грн нарахованих з квітня 2020р.) за договором №79/2013 та 4405,93 грн (5362,81 грн - 956,88 грн нарахованих з квітня 2020р.) за договором №80/2013. При цьому, у стягненні 11812,32 грн заборгованості з компенсації земельного податку суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред`явлено до стягнення безпідставно (зважаючи на визначений п.5.15 договорів строк її сплати, на дату звернення до суду спір у цій частині вимог був відсутній).

При цьому, посилання відповідача на те, що земельна ділянка не сформована, а тому розрахувати розмір земельного податку не вбачається можливим спростовуються матеріалами справи, оскільки до стягнення заявлено не податок, а визначену згідно умов договорів компенсацію земельного податку, сплаченого позивачем.

Відповідно до п.3.7. договорів, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договорів та зважаючи, що п.3.7 договорів передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнавши розрахунок пені, наданий позивачем невірним та провівши його самостійно, правомірно задоволив пеню в розмірі 901,47 грн. При цьому, у стягненні 11868,31 грн пені відмовив правомірно, оскільки її нарахування здійснено на орендну плату за квітень - червень 2020, по якій на дату звернення до суду спір між сторонами був відсутній.

При цьому, посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог в частині додатково заявленої вимоги про стягнення 7 903,14 грн штрафу, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Водночас, неправомірним є під виглядом збільшення розміру позовних вимог заявляти нові вимоги, які не були зазначені у первісній редакції позовної заяви в межах справи. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Оскільки, у заяві про збільшення позовних вимог №3247 від 27.08.2020 позивачем, серед іншого, заявлені вимоги про стягнення штрафу, що не були заявлені у позовній заяві, приймаючи до уваги те, що позовна заява не містить обґрунтувань щодо вказаної вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржниками не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир та Приватного підприємства "Оберіг-2011" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року у справі №906/411/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

4. Справу №906/411/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.