Рішення

від 21.12.2020 по справі 907/690/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/690/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс Транс» , с. Бедевля Тячівського району

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» , с. Руська Мокра Тячівського району

про стягнення 497623,31 грн

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю « Успіх» про стягнення суми 497623,31грн, яка складається з 433023,56 грн боргу за поставлений на виконання Договору № 02 на постачання нафтопродуктів від 16.10.2018 товар, 42069,03 грн пені за прострочення платежу, 12061,64 грн втрат від інфляції та 10469,08 грн 3 % річних. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 11, 530, 526, 611, 625, 692 Цивільний кодекс України, ст. ст. 175, 179, 193, 230-232, 265 ГК України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат складає 7464,36 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Ухвала суду повернута органом зв`язку без вручення з відміткою про причини повернення: адресат за вказаною адресою не існує . Оскільки за положенням ст. 27 ГПК України місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, беручи до уваги, що ухвала суду була надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, суд дійшов висновку, що останній був повідомлений своєчасно та належним чином, а тому мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору № 02 на постачання нафтопродуктів від 16.10.2018 товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 433023,56 грн. Крім того, в зв`язку з порушенням грошового зобов`язання на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлена вимога про стягнення з відповідача 12061,64 грн втрат від інфляції та 10469,08 грн 3 % річних, а також 42069,03 грн пені, нарахованої за період грудень 2019 року - травень 2020 року.

В ході розгляду справи позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки 06.11.2020 Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 33023,56 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх (Відповідач, Споживач) укладено Договір №2 на постачання нафтопродуктів, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався організовувати та забезпечувати безперебійну поставку Товару (дизпаливо, бензини марок A-95-Преміум, А-95-Євро, А-92 Євро) Споживачу, а Споживач - приймати Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Асортимент, кількість, ціна за відповідну одиницю виміру Товару визначаються в рахунку постачальника та накладній; одиницею виміру є літр(пункти 2.1,2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору дані про вид нафтопродукту по кожній конкретній поставці, кількість поставленого нафтопродукту, ціна за один літр нафтопродукту, загальна сума кожної конкретної поставки фіксується у видатковій накладній. При виникненні спору між сторонами така накладна являється доказом. Факт прийому-передачі нафтопродуктів засвідчує підписання накладної.

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, такі здійснюються споживач здійснює попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно з рахунком або накладною. У випадку отримання Товару без попередньої оплати, всі оплати зараховуються, як оплата за попередньо отриманий Товар.

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткових накладних № 38 від 31.10.2018 на суму 56209,96 грн, №39 від 31.10.2018 на суму 68874,30 грн, № 90 від 30.11.2018 на суму 85634,50 грн, № 91 від 30.11.2018 на суму 121712,32 грн, №211 від 31.12.2018 на суму 75920,82 грн, №216 від 31.12.2018 на суму 78592,02 грн, № 44 від 31.01.2019 на суму 56470,95 грн, №49 від 31.01.2019 на суму 64272,69 грн, № 121 від 28.02.2019 на суму 77681,80 грн, №122 від 28.02.2019 на суму 71744,74 грн, №185 від 29.03.2019 на суму 73641,41 грн, №186 від 29.03.2019 на 115593,80 грн, №266 від 30.04.2019 на суму 84078,79 грн, №268 від 30.04.2019 на суму 23541,13 грн, № 350 від 31.05.2019 на суму 67724,00 грн, №351 від 31.05.2019 на суму 44065,01 грн, № 417 від 30.06.2019 на суму 70741,50 грн, №418 від 30.06.2019 на суму 7436,13 грн, №527 від 31.07.2019 на суму 19654,14грн, № 522 від 31.07.2019 на суму 71294,29 грн, №611 від 30.08.2019 на суму 5014,50 грн, поставив дизпаливо, бензин марок А-95-Преміум, А-95-Євро, А-92 Євро, на загальну суму 1339898,80 грн, що підтверджується підписом уповноваженої особи у відповідній графі про отримання та відтиском печатки товариства.

Отриманий товар товариство оплатило частково, внаслідок чого його борг на момент звернення до суму складав 443023,56 грн, який визнаний відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019-19.06.2020.

Після отримання відповідачем претензії №53, Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 10000,00 грн.

В ході судового розгляду позивачем подано докази про сплату ним ще 33023,56 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 12061,64 грн втрат від інфляції та 10469,08 грн 3 % річних.

Крім того, у пункті 6.1 Договору сторони також погодили, що за несвоєчасну оплату за товар Споживач сплачує Постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, шо діяла у період, за який сплачується пеня від загальної суми платежу.

З огляду на вказаний пункт договору позивачем за період з грудня 2019 року - до травня 2020 року на суму боргу в розмірі 443023,56 грн нараховано 42069,03 грн пені.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт відпуску товару на загальну суму 1339898,80 грн позивачем належним чином доведено.

З огляду на наявний в матеріалах справи двохсторонній акт звірки взаєморозрахунків та часткову сплату відповідачем боргу після його підписання в розмірі 10000,00 грн, борг відповідача на день звернення до суду в розмірі 433023,56 грн є доведений, а вимога про його стягнення є підставною.

Поряд з цим, в ході розгляду справи з огляду на поданий суду доказ часткового погашення боргу після відкриття провадження у справі в розмірі 33023,56 грн, провадження у справі в цій частині (стягнення 33023,56 грн основного боргу), підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмету спору; вимога ж про стягнення решти основного боргу в розмірі 400000,00 грн є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні ж нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок річних, і встановив, що є вірним, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 10469,08 грн трьох відсотків річних в повному обсязі При розрахунку втрати ж від інфляції позивачем помилково застосовано хибний індекс інфляції, відтак, після перерахунку судом задоволенню підлягає 7531,39 грн, в решті ж нарахувань слід відмовити.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за товар Споживач сплачує Постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, шо діяла у період, за який сплачується пеня від загальної суми платежу.

Нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума вирахувана не по кожному протермінованому платежу з врахуванням проплат та обмеженням шістьмома місяцями такого нарахування, а з кінцевої суми боргу відповідача прочинаючи з 20.12.2019 року до 31.05.2020.

З огляду на викладене, суд не вбачає за можливе здійснити обрахунок штрафної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем за заявлений період, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - усіх дат, сум проплат відповідачем коштів за отриманий товар та доказів їх здійснення.

Відтак, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 42069,03 грн задоволенню не підлягає.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а провадження в частині 33023,56 грн підлягає закриттю.

Розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено 7464,36 грн судового збору.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Оскільки провадження у справі в частині стягнення 33023,56 грн підлягає закриттю, сплачений в цій частині судовий збір в розмірі 495,36 грн підлягає поверненню позивачу з бюджету за його клопотанням.

В решті, з врахуванням часткового задоволення позову на відповідача покладається 6207,01 грн витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» (90521, Закарпатська обл., Тячівський район, с. Руська Мокра, вул. Миру, буд. 182, код ЄДРПОУ 20447523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс Транс (90561, Закарпатська обл., Тячівський район, с. Бедевля, вул. Річна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42344852) суму 418000,47 грн (чотириста вісімнадцять тисяч гривень 47 коп.), в т. ч. 400000,00 грн боргу за поставлений на виконання Договору № 2 на постачання нафтопродуктів від 16.10.2018 товар, 7531,39 втрат від інфляції та 10469,08 грн 3 % річних, а також 6270,01 грн .(шість тисяч двісті сімдесят гривень 01 копійка) на відшкодування судового збору.

3. В частині стягнення 33023,56 грн провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 24.12.2020

Суддя Л.В. Андрейчук