Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/12755/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/12755/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДС СТОК"

до Акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА"

про стягнення 78387,12 грн

за участю представників:

від позивача: Медончак М.М.,

від відповідача: Тарасюк О.І.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДС СТОК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" про стягнення 78387,12 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з охорони від 04.10.2018, право вимоги за яким позивач набув на підставі договору №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2020, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА".

08.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у яких відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" відступлено позивачу право вимоги, яке не існує, послуги охорони у грудні 2018 року позивачу не надавались, а послуги за листопад 2018 року відповідач сплатив згідно із платіжним дорученням 78387,12 грн. Також відповідач зазначив, що не отримував повідомлення третьої особи від 10.12.2018 №1210/18, а зміст повідомлення позивача від 30.01.2019 не містить відомостей кому саме передано право вимоги та до вказаного повідомлення не було додано договору відступлення прав вимоги.

28.09.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 29.09.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 22.10.2020.

Судове засідання у справі №910/12755/20, призначене на 22.10.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2020 продовжив підготовче провадження у справі №910/12755/20 на 30 днів та призначив підготовче засідання на 24.11.2020.

09.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення щодо помилок, допущених у договорі 01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018.

18.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 24.11.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 03.12.2020.

01.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення щодо певних обставин справи.

02.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 03.12.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 24.12.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 24.12.2020 представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання 24.12.2020 не з`явився. Про розгляд справи по суті третя особа була повідомлена ухвалою суду від 03.12.2020, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із посиланням на вибуття адресата.

У судовому засіданні 24.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" (виконавець, третя особа) та Публічним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг з охорони, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з охорони, зазначені у додатку 1, який є невід`ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти та оплатити послуги.

Відповідно до п.5.2.-5.4 договору та згідно із додатком 1 до договору місце надання послуги: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60 - літера А; кількість постів охорони - 2. Кількість охоронців на посту - 1 чол; тривалість зміни: 24 год.

Строк надання послуги: з 04 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року (п.5.1. договору).

Пунктом 3.1 договору про надання послуг з охорони від 04.10.2018 визначено, що щомісячна оплата становить 78387,12 грн, в тому числі ПДВ - 12064,52 грн

Відповідно до п.4.1. договору про надання послуг з охорони від 04.10.2018, розрахунки проводяться шляхом передоплати замовником після пред`явлення виконавцем рахунка на оплату послуг протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання договору.

На підтвердження факту надання виконавцем послуг до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, складається відповідний акт та надається замовнику (п.4.2. договору).

Згідно із актом надання послуг №2 від 30.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" надано, а Публічним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" прийняті послуги з охорони на суму 78387,12 грн.

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУДС СТОК" (новий кредитор, позивач) укладений договір №01-1/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання охорони від "04" жовтня 2018 року (далі - основний договір) укладеним між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 78387,12 грн.

Сума відступлених прав вимоги становить 78387,12 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 78387,12 грн, протягом 2 (двох) днів з дати підписання даного договору (п.4.1., 4.2. договору).

У пункті 2.1. договору сторони визначили перелік документів, що надаються новому кредитору.

Підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором. Передачу оригіналів документів на підтвердження права вимоги сторони оформляють актом прийому-передачі (п.2.2. договору).

На виконання умов договором №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018 сторони склали Акт про передачу оригіналів документів за договором.

Одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора (п.2.3. договору).

На підтвердження виконання первісним кредитором п.2.3. договору, позивачем до матеріалів позовної заяви додано повідомлення ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" про відступлення права вимоги вих. №1210/18 від 10.12.2018 та копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА".

04.02.2019 позивач направив відповідачу повідомлення №01 від 31.01.2019 про відступлення прав вимоги за договором про надання послуг з охорони від 04.10.2018 та претензію №02 від 30.01.2019 про сплату заборгованості за договором у сумі 78387,12 грн.

У листі Укрпошти вих.№33-М-6926 від 22.03.2019, наданого позивачем на підтвердження отримання відповідачем повідомлення від 30.01.2019 про відступлення прав вимоги, зазначено повідомленням Київської міської дирекцій Укрпошти, відправлення Укрпошта Експрес №0405341014239 від 04.02.2019 на адресу ПАТ "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ", вул. Січових Стрільців, 60, м. Київ, 04050, надійшло до відділення поштового зв`язку, надалі по тексту - ВПЗ, №50м. Київ 05.02.2019 і в той же день повідомлення про його надходження доставлено за вказаною адресою. Дане відправлення видане 06.02.2019 уповноваженій на одержання пошти ПАТ "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" Солов`ян В.П. під підпис на підставі довіреності.

У відповіді за вих. №01-40/184 від 22.02.2020 на претензію позивача, відповідач відмовився сплачувати борг, посилаючись на те, що послуги з охорони за листопад 2018 року згідно із акту №2 від 30.11.2018 були сплачені ПАТ "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" на користь ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" на підставі платіжного доручення №519 від 21.02.2019.

Позивач повторно направив відповідачу претензію вих.№05 від 04.03.2019 про сплату заборгованості.

Оскільки відповідач заборгованості за договором про надання послуг з охорони від 04.10.2018 у сумі 78387,12 грн не сплатив, позивач звернувся до суду про стягнення з Акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" про стягнення 78387,12 грн заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" та Публічним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" укладений договір про надання послуг з охорони від 04.10.2018.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із актом надання послуг №2 від 30.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" надано, а Публічним акціонерним товариством "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" прийняті послуги з охорони на суму 78387,12 грн.

Зазначений акт підписаний зі сторони відповідача без зауважень та заперечень.

Як підтверджено матеріалами справи, 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУДС СТОК" як новим кредитором укладений договір №01-1/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором про надання охорони від 04.10.2018.

На виконання умов договором №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018 ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" та ТОВ "ГУДС СТОК" склали та підписали Акт про передачу оригіналів документів за договором.

За умовами договору №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018 позивач одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов`язань за договором про надання охорони від 04.10.2018 у сумі 78387,12 грн.

За змістом пункту 1.3. договору право вимоги до відповідача у сумі 78387,12 грн підтверджується оригіналом акту виконаних робіт за листопад 2018 року на суму 78387,12 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В силу положень статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що у договорі №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018 визначено, що позивачу передано право вимоги, що підтверджується актом виконаних робіт від 28.12.2018 та в переліку оригіналів документів зазначено акт від 28.12.2018. Акт виконаних робіт від 28.12.2018 також зазначений у акті про передачу оригіналів документів за договором №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018. У зв`язку із наведеним відповідач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" відступлено право вимоги, яке не існує.

В аспекті наведених заперечень відповідача, судом враховано правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 09.07.2019 у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (ст.11 ЦК), як елементу зобов`язального правовідношення (ст.502 ЦК) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

При укладенні договору про надання охорони від 04.10.2018, відповідач та третя особа погодили його істотні умови, зокрема щодо предмету договору, умови надання послуг, порядку проведення розрахунків, визначили права та обов`язки сторін договору, а також навели перелік документів, які підтверджують виконання договірних зобов`язань.

Договір про надання охорони від 04.10.2018 недійсним у встановленому порядку не визнавався та не містить умов щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди будь-якої зі сторін цього договору.

Надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" послуг з охорони на суму 78387,12 грн за листопад 2018 року підтверджений актом надання послуг №2 від 30.11.2018, що підписаний зі сторони відповідача без зауважень та заперечень.

Жодних заперечень щодо факту надання третьою особою та отримання відповідачем послуг з охорони на суму 78387,12 грн за листопад 2018 відповідач не надав.

Укладаючи №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018, за яким було відступлено право вимоги по договору про надання охорони від 04.10.2018: сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов; визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора; первісний кредитор надав новому кредитору документи на підтвердження існування вимоги, що передається, перелік яких наведений у підписаному відповідачами Акті передачі оригіналів документів до договору про відступлення про відступлення прав вимоги.

Судом встановлено, що у п.1.3., 2.1. договору №01-1/12 про відступлення права вимоги від 28.12.2018 зазначено дату акту - "28 грудня 2018 року".

Акт від 28.12.2018 на суму 79387,12 грн також зазначений і в Акті про передачу оригіналів документів за договором.

Разом з тим за змістом пункту 1.3. договору право вимоги до відповідача у сумі 78387,12 грн підтверджується оригіналом акту виконаних робіт за листопад 2018 року на суму 78387,12 грн.

За поясненнями позивача дата акту "28 грудня 2018 року" була вказана сторонами договору про відступлення права вимоги помилково. Під час розгляду справи позивачем було надано додаткову угоду №1 від 31.12.2018 до договору про відступлення права вимоги, відповідно до якої сторони погодили виправити описки в договорі щодо акту надання охоронних послуг та виклали договір у новій редакції.

Так, у пункті 2.1. у редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2018, а також у акті про передачу оригіналів документів сторони зазначили акт від 30.11.2018. Водночас, у п.1.3. дата акту зазначена 30.11.2016, що за поясненнями позивача також є помилкою.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи пояснення позивача, суд вважає, що зазначення іншої дати акту не нівелює дійсності відступленого права, оскільки у пункті 1.3. договору визначено, що право вимоги до відповідача у сумі 78387,12 грн підтверджується оригіналом акту виконаних робіт за листопад 2018 року на суму 78387,12 грн , а за поясненнями позивача зазначення дати акту "28 грудня 2018 року" є помилковим, що безпосередньо було підтверджено сторонами договору у додатковій угоді №1 від 31.12.2018 до договору про відступлення права вимоги. При цьому, у суду відсутні підстави не приймати додаткову угоду №1 від 31.12.2018 до договору про відступлення права вимоги, оскільки в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність договору презюмується та жодною із сторін угоди не заперечується факт його укладення.

Водночас відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданої вимоги, в силу прямого припису ст. 204 ЦК України її правомірність презюмується. Також відповідачем не надано суду доказів існування інших зобов`язань за листопад 2018 року на суму 78387,12 грн.

Наведене у сукупності надає підстави для висновку про помилковість заперечень відповідача лише з огляду на помилку щодо дати акту, право вимоги по якому відступається.

Згідно ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У контексті наведеної норми слід мати на увазі, що предметом договору про відступлення права вимоги є саме право (вимога), проте не підтверджуючі його документи, які лише доводять наявність такого права, його зміст та виникнення і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія. Передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують саме відступлене право вимоги, означає виконання додаткового юридичного обов`язку, наявного у цедента в силу закону, а не в силу договору цесії.

Здійснення цесії, а отже, і набуття статусу нового кредитора у зобов`язанні, підтверджується саме договором цесії, укладеним між старим та новим кредитором, а не переданням доказів щодо виникнення та розміру зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 913/675/17, від 24.06.2020 у справі №913/843/14.

При цьому посилання відповідача на наведені постави на підтвердження своїх заперечень суд відхиляє, оскільки за змістом зазначених правових позицій предметом договору про відступлення права вимоги є саме право (вимога), а не підтверджуючі його документи, а документами, що підтверджують перехід цього права до цесіонарія, тобто ті, які пред`являються новим кредитором боржнику для підтвердження свого статусу, зокрема, є договір про відступлення права вимоги. У той же час, у розумінні приписів ст. 517 ЦК України надання таких документів може бути здійснене на вимогу боржника.

З урахуванням вище наведеного, оскільки у договорі визначено про відступлення права вимоги до відповідача у сумі 78387,12 грн за надані послуги по договору про надання охорони від 04.10.2018 саме за листопад 2018 року на суму 78387,12 грн, договір про відступлення права вимоги не визнавався судом недійсним і не має ознак нікчемності, а тому не існує жодних об`єктивних підстав вважати, що вказаний правочин не створює правових наслідків, у тому числі наслідку щодо набуття позивачем повного обсягу прав у зобов`язанні по договору про надання охорони від 04.10.2018 за послуги охорони за листопад 2018 року на суму 78387,12 грн.

Частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що п.2.3. договору одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.

На підтвердження виконання первісним кредитором п.2.3. договору щодо повідомлення боржника про відступлення прав вимоги, позивачем до матеріалів позовної заяви додано повідомлення ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" про відступлення права вимоги вих. №1210/18 від 10.12.2018 та копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА".

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо здійснення повідомлення первісним кредитором раніше дати укладення самого договору відступлення прав вимоги, оскільки умовами зазначеного договору було передбачено обов`язок первісного кредитора надати таке повідомлення одночасно із укладенням самого договору, а тому такий обов`язок міг бути виконаний раніше відступлення прав вимоги.

Окрім того, факт отримання чи неотримання відповідачем повідомлення первісного боржника жодним чином не впливає на виконання відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості, оскільки такий обов`язок виникає у позивача на вимогу новому кредитору.

Як підтверджено матеріалами справи 04.02.2019 позивач направив відповідачу повідомлення №01 від 31.01.2019 про відступлення прав вимоги за договором про надання послуг з охорони від 04.10.2018 та претензію №02 від 30.01.2019 про сплату заборгованості за договором у сумі 78387,12 грн. Вказані повідомлення та претензія отримані відповідачем 06.02.2019, що останнім не заперечується.

Дослідивши зміст повідомлення №01 від 31.01.2019 про відступлення прав вимоги за договором про надання послуг з охорони від 04.10.2018 судом встановлено, що у повідомленні позивачем зазначено про відступлення ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА" права вимоги по договору про надання охорони від 04.10.2018 за надані послуги охорони у листопаді 2018 року згідно акту №2 від 30.11.2018 у розмірі 78387,12 грн.

За висновками суду зміст повідомлення №01 від 31.01.2019 містило необхідний обсяг інформації щодо відступленого права вимоги. У той же час направлення додаткових документів разом із повідомленням про відступлення права вимоги нормами чинного законодавства не передбачено.

У той же час необхідно зазначити, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на його зміст зобов`язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов`язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов`язанні за недійсність переданої йому вимоги.

Суд зауважує, що у разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів по основному зобов`язанню (договору про надання охорони від 04.10.2018).

Однак, відповідач відповідними правами не скористався, заперечень проти вимоги позивача не висловив, документів на підтвердження права вимоги не вимагав, а натомість здійснив оплату заборгованості у суму 78387,12 грн на користь первісного кредитора ТОВ "ФОРТУНА-БЕЗПЕКА", що підтверджується платіжним дорученням 519 від 21.02.2019.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на встановлені обставини набуття позивачем прав вимоги до відповідача по договору про надання охорони від 04.10.2018 за надані послуги охорони у листопаді 2018 року згідно акту №2 від 30.11.2018 у розмірі 78387,12 грн, оскільки позивачем виконано належним чином обов`язок щодо повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги, а розмір заборгованості належним чином доведений, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату заборгованості у сумі 78387,12 грн на користь позивача як нового кредитора у зобов`язанні.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане відповідачем зобов`язання у сумі 78387,12 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості на користь позивача відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 78387,12 грн.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав пов`язаних із здійсненою сплатою заборгованості у розмірі 78387,12 грн на користь третьої особи.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДС СТОК".

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТУ НАФТИ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 60, ідентифікаційний код 00148429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДС СТОК" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛІВСЬКА, будинок 4-8, 4, ідентифікаційний код 42056925) заборгованість у сумі 78387,12 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2020.

Суддя С. О. Турчин