Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/11420/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/11420/20

За позовомКиївської міської ради до 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни 2. Товариства з обмеженою відповідальністю СПС 3. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Геращенко В.І.; від відповідача 1:не з`явився; від відповідача 2:не з`явився; від відповідача 3:Заграничний Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю СПС (надалі - ТОВ СПС ) та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (надалі - КМДА) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни щодо прийняття рішення від 18.11.2019 №49721133 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1956 га, кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що знаходиться у Тверському тупику, 9 у Печерському районі м. Києва, у зв`язку з чим позивач просить суд скасувати таке рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано у відповідача 1 докази.

03.09.2020 від відповідача 1 на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2020 надійшли документи, на підставі яких була здійснена оскаржувана реєстрація.

25.09.2020 до суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, який не містить підпису представника КМДА, а відтак вказаний відзив не приймається судом до уваги, проте долучається до матеріалів справи.

15.10.2020 від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ СПС проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що його право користування спірною земельною ділянкою підтверджується актом на право постійного користування від 27.12.1999, а відтак товариство правомірно звернулося до приватного нотаріуса з метою внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Протокольною ухвалою суду від 02.11.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.11.2020 протокольною ухвалою було оголошено перерву на 14.12.2020.

Представник позивача та відповідача 3 в судове засідання з`явилися, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представників відповідачів 1 та 2, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 14.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, площею 0,1956 га, було внесено запис №34185734 про право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю СПС .

Підставою для внесення запису визначено державний акт про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданий 27.12.1999 Київською міською радою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004098342019, виданий 18.11.2019 приватним нотаріусом Чорнєй В.В.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019.

Зокрема, як стверджує позивач, Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень про передачу вищевказаної земельної ділянки у постійне користування не приймала та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою не видавала. Наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про вчинення відповідачами дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, а тому прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49721133 від 18.11.2019 підлягає скасуванню.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

01.01.2013 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності .

Згідно п.3 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону України з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Тобто, з наведеного полягає, що повноваження власника (в тому числі, розпорядження) земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, належать Київській міській раді.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України Про Державний земельний кадастр , Про оренду землі , Про землеустрій та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини, керуючись ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 22 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , з метою визначення особливостей землекористування у місті Києві як столиці України Київською міською радою рішенням №241/2463 від 20.04.2017 було затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.

Зі змісту вказаного рішення полягає, що набуття права власності на землю або права користування земельною ділянкою із земель комунальної власності у місті Києві здійснюється на підставі рішення Київської міської ради.

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , зокрема, передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Тобто, нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначено перелік документів, на підставі яких державним реєстратором може бути прийнято рішення про реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою та права власності відповідно.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності .

Позивач вказує, що відповідно до п.п.3, 4, 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З урахуванням наведеного вище, Київська міська державна адміністрація не є розпорядником земель комунальної власності, що виключає можливість реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за Київською міською державною адміністрацією.

В той же час, 18.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, площею 0,1956 га, було внесено запис №34185734 про право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю СПС , підставою для внесення запису визначено державний акт про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданий 27.12.1999 Київською міською радою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004098342019, виданий 18.11.2019 приватним нотаріусом Чорнєй В.В.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віту Володимирівну надати суду належним чином засвідчені копії реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.11.2019 №49721133 та проведено відповідну реєстрацію.

03.09.2020 на виконання вимог суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною надано матеріали реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49721133 від 18.11.2019 та проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем 2.

Відповідно до даних, які містяться в книзі записів (реєстрації) державних актів про право постійного користування землею на території Київської міської ради народних депутатів (Печерський район) за 1999 рік, запис щодо реєстрації державного акту про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю СПС 27.12.1999, відсутній.

Факт прийняття рішення Київської міської ради №114/616 від 25.11.1999 Про оформлення права користування земельними ділянками , яким Товариству з обмеженою відповідальністю СПС оформлено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,23 га та земельною ділянкою площею 0,20 га (загальною площею 0,43 га) для обслуговування житлового будинку на вул. Тверський тупик, 9 у Печерському районі за рахунок земель міської забудови, позивачем заперечується. Доводи позивача з цього приводу відповідачами не спростовані.

Більш того, позивачем на виконання вимог суду було долучено до матеріалів справи роздруківку з офіційного інтернет-сайту Київської міської ради, з якого вбачається, що під номером №114/616 в 1999 році Київською міською радою було прийняте зовсім інше рішення, яке датовано 18.11.1999 - Про створення комунальної судноплавної компанії Київ .

Крім того суд зазначає, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Однак відповідач-1 таку інформацію у позивача не запросив, що призвело до внесення 18.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, площею 0,1956 га, запису №34185734 про право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю СПС .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю СПС було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства, що призвело до порушення майнових прав територіальної громади міста Києва як суб`єкта права комунальної власності.

При цьому суд відзначає, що визнання протиправним та скасування відповідного рішення відповідача 1 у даній справі не може свідчити про порушення принципу належного урядування чи втрутитися у право на мирне володіння майном з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 N1906-IV Про міжнародні договори України застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02. 2006 N 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Крім того, згідно з правовою позицією ЄСПЛ (рішення від 05.11.2005 у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , заява № 36548/97; рішення від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , заява №29979/04) потреба виправити минулу помилку державного органу не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (принцип "належного урядування"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В даному випадку відповідач 2 не довів суду належними та допустимими доказами правомірності здійснення за ним права постійного користування спірною земельною ділянкою, власником якої є територіальна громада міста Києва. Зокрема, ним не було спростовано тверджень позивача про відсутність запису щодо реєстрації державного акту про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю СПС 27.12.1999, а також відсутність рішення Київської міської ради про передачу йому спірної земельної ділянки у користування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач 2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію за ним права постійного користування на земельну ділянку на підставі документів, які не могли належним чином підтвердити наявність у нього відповідного права, та існування яких повністю заперечує позивач як власник такої земельної ділянки.

Відтак, позовні вимоги Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Чорнєй Віти Володимирівни від 18.11.2019 №49721133 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,2 га, кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що знаходиться у Тверському тупику, 9 у Печерському районі м. Києва є правомірним та обґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача 2, оскільки спір у даній справі виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 18.11.2019 №49721133 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1956 га, кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що знаходиться у Тверському тупику, 9 у Печерському районі м. Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПС (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 45; ідентифікаційний код 21600939) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2020.

Суддя В.П. Босий