Постанова

від 23.06.2021 по справі 910/11420/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. Справа№ 910/11420/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.06.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "СПС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 (суддя Босий В. П., повний текст рішення складено 30.12.2020)

за позовом Київської міської ради

до 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни,

2. Товариства з обмеженою відповідальність "СПС",

3. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС" (далі - ТОВ "СПС") та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на протиправність дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни щодо прийняття рішення від 18.11.2019 №49721133 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1956 га, кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що знаходиться у Тверському тупику, 9 у Печерському районі м. Києва, у зв`язку з чим просив суд скасувати таке рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 позовні вимоги Київської міської ради задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни від 18.11.2019 №49721133 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1956 га, кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що знаходиться у Тверському тупику, 9 у Печерському районі міста Києва.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС" на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПС" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 та увалите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Київської міської ради відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Крім того, скаржник зазначає, що його право користування спірною земельною ділянкою підтверджується актом на право постійного користування від 27.12.1999, а відтак товариство правомірно звернулося до приватного нотаріуса з метою внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25.01.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., суддів: Яковлєв М. Л., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "СПС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 11.02.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність "СПС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20, розгляд справи призначено на 10.03.2021 та встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

09.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити в силі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 13.04.2021.

26.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення у відповідності до яких останній просить суд задовольнити апеляційну скаргу.

12.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 12.05.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1853/21 від 11.05.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 апеляційно скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "СПС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Куксов В. В. та вирішено розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 відкладено розгляд справи на 09.06.2021.

08.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 23.06.2021.

В судовому засіданні 23.06.2021 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити в силі.

В судовому засіданні 23.06.2021 представник відповідача-3 проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити в силі.

Решта учасників справи в судове засідання 23.06.2021 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін які не з`явились в судове засідання.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, площею 0,1956 га, було внесено запис №34185734 про право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС".

Підставою для внесення запису визначено державний акт про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданий 27.12.1999 Київською міською радою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004098342019, виданий 18.11.2019 приватним нотаріусом Чорнєй В.В.

Позивач вбачає наявність підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019.

Позивач вказує на те, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень про передачу вищевказаної земельної ділянки у постійне користування не приймала та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою не видавала.

Наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про вчинення відповідачами дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, а тому прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49721133 від 18.11.2019 підлягає скасуванню.

Як визначено ст. 12 Конституції України, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону України з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Отже, з наведеного полягає, що повноваження власника (в тому числі, розпорядження) земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, належать Київській міській раді.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про оренду землі", "Про землеустрій" та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини, керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", з метою визначення особливостей землекористування у місті Києві як столиці України Київською міською радою рішенням №241/2463 від 20.04.2017 було затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.

Зі змісту вказаного рішення полягає, що набуття права власності на землю або права користування земельною ділянкою із земель комунальної власності у місті Києві здійснюється на підставі рішення Київської міської ради.

Як передбачено ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", зокрема, передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Таким чином, нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено перелік документів, на підставі яких державним реєстратором може бути прийнято рішення про реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою та права власності відповідно.

Згідно з ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Як вказує позивач, що відповідно до п.п.3, 4, 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З урахуванням наведеного вище, Київська міська державна адміністрація не є розпорядником земель комунальної власності, що виключає можливість реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за Київською міською державною адміністрацією.

Разом з тим, 18.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, площею 0,1956 га, було внесено запис №34185734 про право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС", підставою для внесення запису визначено державний акт про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданий 27.12.1999 Київською міською радою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004098342019, виданий 18.11.2019 приватним нотаріусом Чорнєй В.В.

Ухвалою місцевого господарського суду було зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віту Володимирівну надати суду належним чином засвідчені копії реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.11.2019 №49721133 та проведено відповідну реєстрацію.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною на виконання вимог ухвали надано матеріали реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49721133 від 18.11.2019 та проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем 2.

У відповідності до даних, які містяться в книзі записів (реєстрації) державних актів про право постійного користування землею на території Київської міської ради народних депутатів (Печерський район) за 1999 рік, запис щодо реєстрації державного акту про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "СПС" 27.12.1999, відсутній.

Факт прийняття рішення Київської міської ради №114/616 від 25.11.1999 "Про оформлення права користування земельними ділянками", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СПС" оформлено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,23 га та земельною ділянкою площею 0,20 га (загальною площею 0,43 га) для обслуговування житлового будинку на вул. Тверський тупик, 9 у Печерському районі за рахунок земель міської забудови, позивачем заперечуються.

Вказані доводи позивача з цього приводу відповідачами не спростовані.

Крім того, матеріали справи містять роздруківку з офіційного інтернет-сайту Київської міської ради, з якого вбачається, що під номером №114/616 в 1999 році Київською міською радою було прийняте зовсім інше рішення, яке датовано 18.11.1999 - "Про створення комунальної судноплавної компанії "Київ", які надані позивачем на вимогу місцевого господарського суду.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Проте, відповідач-1 таку інформацію у позивача не запросив, що призвело до внесення 18.11.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що розташована за адресою: м. Київ, Тверський тупик, земельна ділянка 9, площею 0,1956 га, запису №34185734 про право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС".

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни №49721133 від 18.11.2019 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС" було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства, що призвело до порушення майнових прав територіальної громади міста Києва як суб`єкта права комунальної власності.

Крім того, місцевий господарський суд вірно зазначив, що визнання протиправним та скасування відповідного рішення відповідача 1 у даній справі не може свідчити про порушення принципу належного урядування чи втрутитися у право на мирне володіння майном з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 N1906-IV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02. 2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Разом з тим, згідно з правовою позицією ЄСПЛ (рішення від 05.11.2005 у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97; рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", заява №29979/04) потреба виправити минулу помилку державного органу не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (принцип "належного урядування"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідачем 2 не доведено належними та допустимими доказами правомірності здійснення за ним права постійного користування спірною земельною ділянкою, власником якої є територіальна громада міста Києва. Зокрема, скаржником не було спростовано тверджень позивача про відсутність запису щодо реєстрації державного акту про право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001323, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "СПС" 27.12.1999, а також відсутність рішення Київської міської ради про передачу йому спірної земельної ділянки у користування.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що ТОВ СПС звернувся до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію за ним права постійного користування на земельну ділянку на підставі документів, які не могли належним чином підтвердити наявність у нього відповідного права, та існування яких повністю заперечує позивач як власник такої земельної ділянки.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Чорнєй Віти Володимирівни від 18.11.2019 №49721133 про державну реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою площею 0,2 га, кадастровий номер 8000000000:82:078:0006, що знаходиться у Тверському тупику, 9 у Печерському районі м. Києва є правомірним та обґрунтованими.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальність "СПС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "СПС" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/11420/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/11420/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2021

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко